Днепропетровский национальный исторический музей

Литературно — мемориальная выставка «Лучшая страна — правда» (к 100-летию О.Т. Гончара)

Виставка «Найкраща країна – правда», присвячена 100-річчю з дня народження видатного українського письменника й громадського діяча, Героя України О.Т. Гончара (1918-1995) і 50-річчю його роману «Собор».

Місто Дніпро є центральною географічною точкою у біографії Олеся Гончара. Тут 3 квітня 1918р. письменник народився. Сюди повернувся після Другої Світової війни аби у Дніпропетровському університеті продовжити перерване війною навчання. У будиночку сестри по вул. Клубній, 25, де проживав у студентські роки, написав свої ранні твори, серед яких роман «Прапороносці».

Після переїзду до Києва майже тридцять років поспіль щорічно приїздить у місто аби працювати над своїми творами. У Ломівці писалися «Тронка», новели із циклу «Південь», «роман – попередження» «Собор». Роман у 1960-і став бестселером, потім був заборонений і викреслений із літератури майже на двадцять років, а сьогодні набуває особливої актуальності оскільки порушує найболючішу проблему сучасності – проблему історичного й родового «безпам’ятства».

Топоніми краю (села Вовчуги, Капулівка, Підгороднє, Кодаки, Гупалівщина, Орловщина, Сошинівка; озера «Сага», «Редута», «Чари –Комиші»; річки Скарбна, Чортомлик, Вовча, Підпільна, Самара, «Чаричанський» шлях; Пустинно — Миколаївський монастир; вулиці Весела, Передова, Широка) міцно увійшли в письмо Олеся Гончара. Вони стали для письменника не тільки просторово-часовими константами, а й своєрідними точками опори.

На Придніпров’ї Гончар знаходив прототипів своїх літературних героїв: Віруньку та Івана Баглая з роману «Собор», Таню Криворучку з «Людини і зброї», Стьопу – крановщика, обер-майстра Сахна з «Чари – Комиші».

Кожний свій новий твір – новелу, повість чи розділи з роману – спершу друкував у дніпропетровській обласній газеті «Зоря». «Здається, була у нього прикмета: якщо вперше твір з’явиться на шпальтах цієї газети, йому забезпечений успіх» — згадував М.Нечай.

Протягом усього життя Олесь Гончар зберігав духовний контакт з придніпровським середовищем, яке оточувало його в роки творчого формування. Тривалі дружні стосунки підтримував з дніпропетровськими літераторами, своїми ровесниками Сергієм Завгороднім, Дмитром Демерджі, Михайлом Шатровим, Петром Бібою.

З неослабною увагою стежив за творчим становленням молодих, часто отримував для першого прочитання рукописи своїх земляків і, попри величезну зайнятість (робота у Верховній Раді, Раді Миру, ООН), жодного з творів не залишав поза увагою, хоч кількома рядками, власноруч відповідав авторам, радіючи за їхні успіхи.

Музей володіє однією з найкращих в Україні колекцій оригінальних рукописів О.Гончара, унікальних фото, меморіальних речей письменника, багатим ілюстративним матеріалом до його творів, які представлені на виставці. Початком її формування можна назвати 1979 р., коли Олесь Гончар передав Дніпропетровському історичному музею ім. Д.І. Яворницького карбідну лампу у вигляді капсули, схожу на гільзу снаряду. При її світлі на Клубній,25 писав учорашній фронтовик, а потім студент Дніпропетровського університету О. Гончар першу і другу частини своїх «Прапороносців» – роману, що став реалізованою клятвою перед загиблими побратимами, яких Гончар обіцяв, якщо лишиться живим, увічнити у художній книзі. Карбідна лампа стала першим предметом колекції, збирання якої триває уже близько сорока років і яка нараховує сьогодні понад 470 предметів.

На виставці представлені меморіальні речі письменника, кожна з яких має свою «легенду», рукописи фронтових поезій, роману «Собор», незавершених романів про Д.Яворницького «Великий Луг» та Н.Махно «Гуляй поле», епістолярії, серед яких неопубліковані, цікаві фото, що висвітлюють різні етапи життя й творчості Майстра.

В назву виставки покладені слова одного з героїв Гончара. «Найкраща країна – правда», бо «…коли пишеш роман чи новелу, найуважніше маєш дослухатися до стану своєї душі, до голосу совісті, і якщо тобі вдалося подолати диктат сторонніх ідеологічних чинників, вийти на вільне художнє мислення, то вважай, ти переміг». Саме тому творчість Гончара актуальна і сьогодні.

Автор виставки – с.н.с. музею С.Мартинова.

07-Honchar_Dnepropetrovsk_1946_НВ-16450.jpg


Hosting Ukraine Creative Commons