Днепропетровский национальный исторический музей

Орнаментальні мотиви оздоблення рушників Середнього Подніпров’я

Майже всі рушники Середнього Подніпров’я, а їх в колекції НІМу нараховується більше сотні, використовувались для декоративного оздоблення житла. Це рушники сучасної Київської, Черкаської, Полтавської та Чернігівської областей. Про те, що рушники особливо вишиті, використовувалися в декорі інтер’єру, свідчить їх композиція.

У центральних районах України – на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині – широкого розповсюдження набула орнаментація з пишних рослинних форм: гілки з квітами, що складені у букет, дерево-квітка, вазон-квітка, форми якого різні за своїми абрисами. Мотив дерева – один із найулюбленіших у світовій художньо-поетичній творчості. Досить часто зустрічається в російському, українському, білоруському мистецтві, типовий для Болгарії, Польщі, Румунії, Молдови. Як відзначали дослідники, зокрема Б. А. Рибаков, семантика його сягає у глибину віків і пов’язана із язицькою міфологією. Мотив дерева-квітки виник з образу «рожениці» в міру забуття первісного змісту зображення цієї фігури. Зображення таких рожениць з розпластаними кінцівками, які нагадують собою то дивну квітку, то фантастичну фігуру, досить часто зустрічається в рушникових композиціях Середнього Подніпров’я. Для всіх видів рожениць, які1 зображуються на рушниках, характерна розпластаність, широка розкинутість кінцівок. До основних елементів фігури рожениці додаються рослинні узори – гілки, «ялинки», квіти, що дозволяють вести мову про дерево. Нерідко зображення рожениць доповнені символами родючості – «ромбом з крючками», квадратами з зернами і т. ін. Кількість варіантів «жінки-дерева» або «жінки-вазона» в вишивках надзвичайно велика. Якщо скласти зведену таблицю цих складних і вигадливих фігур, то ми побачимо, що основними прикметами є такі: вписаність всієї вензелоподібної фігури в квадрат, вертикальний стержень посередині, вигнуті в різних напрямках ноги, що часто перетворюються в завитки, розкинуті руки-завитки, надто стилізована голова, нерідко під квітку. Часто зображається випукле черево, стилізоване або під ромб, або під солярний знак чи велику квітку. В рушниках більш пізнього періоду замість цих знаків можна зустріти на місці черева примітивний квітковий горщик, хоч всі інші ознаки рожениці зберігаються.

У народних рушниках Полтавщини, рідше Київщини, досить часто можна зустріти зображення двоголового царського орла замість традиційних рожениць, вазонів чи дерев-квіток. Згідно із спостереженнями Б. А. Рибакова, забуття древніх уявлень про рожениць привело до того, що цю складну розпластану фігуру з великою кількістю різних відростків і закруток стали заміняти зображення царського двоголового орла) який своєю розпластаністю дійсно нагадував фігуру вишитої рожениці. У тому, що рожениця і двоголовий орел взаємозамінні у вишивках переконує те, що у такого орла часто замість нижніх кінцівок присутні розпластані ноги-пагони, а крила також закінчуються квітучими стеблами.

Досить часто супутниками «жінок-вазонів» були птахи. На думку багатьох дослідників, така композиція – це вираження зображувальними засобами, шляхом нескладної загальнозрозумілої символіки, ідеї неба. Рожениці маслились колись (коли ще усвідомлювався початковий міфологічний зміст композиції) небесними істотами, що і повинно було підкреслюватись чисельністю птахів. На території Середнього Подніпров’я рушники » такими птахами часто називались «чернецькими». їх вишивали черниці на замовлення місцевих жінок, з метою поповнення монастирських скарбниць. Черниці і пояснювали, що у вигляді птахів вони вишивали образ Святого Духа. Святість таких птахів; підкреслювалась ще і тим, що вони вишивались з маленьким хрестиком над головою. Ці птахи за формою нагадують голубів. Крім них на рушниках Середнього Подніпров’я в колекції НМІ України зустрічаються вишиті півні, які символізують світло, вогонь, перемогу добра над злом; пави, пов’язані з солярним культом. В орнаментації рушників Середнього Подніпров’я зустрічаються також 4-, 6- та 8-пелюсткові розетки, які Б. А. Ри- баковим трактуються як різновиди солярного знаку.

Основна орнаментаційна композиція в рушниках Середнього Подніпров’я обов’язково виступала в обрамленні або геометричного або рослинного орнаменту, без якого центральні узори не були б художньо довершеними. В оздобленні рушників Середнього Подніпров’я використовувались в основному нитки червоного кольору (Полтавщина); червоно-сині (Київщина та Черкащина).

Мажорний, оптимістичний характер їх орнаментації, оригінальність, декоративність складають особливий рушниковий, стиль Середнього Подніпров’я. Неодмінний атрибут народних свят і обрядів, рушники, крім декоративності, конденсували в собі велике образно-символічне навантаження. Вивчення рушникової вишивки цього регіону в усьому комплексі її проблем є важливим для розробки проблематики майбутніх досліджень народного мистецтва України в цілому.

Л. І. Нестерук (Київ)

Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.


Hosting Ukraine Creative Commons