Днепропетровский национальный исторический музей

Д.І. Яворницький – організатор та керівник першої новобудовної археологічної експедиції

У різноманітній плідній діяльності Д. І. Яворницького видатне місце посідає створення за ініціативою вченого пер­шої радянської новобудовної експедиції по вивченню архео­логічних пам’яток терена Дніпробуду та порожистої частини течії Дніпра, якій загрожувало затоплення у зв’язку з будівництвом греблі ГЕС. Значення робіт на Дніпрі да­леко вийшло за межі локальних досліджень і не тільки сприяло становленню археологічної науки на Україні, але і розробці законодавства про охорону пам’яток історії та культури. Щодо наукових досягнень керованої Д. ї. Яворницьким експедиції, то вони увійшли до головного фонду науки і на сучасному рівні необхідно їх повне видання.
Створенню Дніпробудівської експедиції передувала ве­личезна робота по влаштуванню місцевих організацій по охороні пам’яток, в якій брав активну участь Д. І. Яворницький. 1 березня 1926 р. було створено Катеринославську комісію по охороні пам’яток матеріальної культури. До об­ліку по Катеринославській окрузі було включено 20 пам’я­ток; для залучення громадськості діяла мережа так званих кореспондентів. Д. І. Яворницький входив до складу комі­тету охорони пам’яток, створеного при управлінні наукою Наркомпроса УРСР. 1 листопада 1926 р. у Катеринославі було створено «Товариство прихильників краєзнавства» на чолі з Д. І. Яворницьким. Однією з головних задач това­риства стала підготовка до проведення обстеження берегів Дніпра у зв’язку з обговоренням проекту будівництва Дні­пробуду. Ініціатива Д. І. Яворницького у створенні експеди­ції була підтримана урядом і вченими верствами республіки, 21 грудня 1926 р. Рада Народних Комісарів УРСР прийняла постанову про археологічний нагляд на терені будівництва.
В обстановці жвавого зацікавлення громадськості, 17 лютого 1927 р. на спільному засіданні РНК, Економічної Ради УРСР та Комітету сприяння Дніпробуду було офі­ційно створено Дніпрогесівську археологічну експедицію. 2 березня 1927 р. Наркомпрос звернувся з листом до Д. І. Яворницького: «Зная Вас как лучшего знатока археологии и истории Запорожья, Наркомпрос УССР назначает вас ответственным руководителем постоянного археологического надзора и археологических раскопок на территории
Днепростроя» (ЦДАЖР УРСР, ф. 166, оп. 6, од. зб. 1308, л. 61). В діяльності Дніпробудівської експедиції можливо виді­лити 3 етапи: перший охоплював 1927—1928 рр. і мав пере­важно організаційний характер; другий — 1929 та 1930 рр., який позначився зростанням рівня археологічних дослід­жень; третій, заключний, 1931—1932 рр., під час якого було вперше досліджено пам’ятки епохи палеоліту і почалось роздріблення колекцій між музеями України. Початок діяльності Д. І. Яворницького як керівника експедиції вимагав створення наукових кадрів. З цією ме­тою вчений звернувся до відомих музейних працівників України та Росії. До складу експедиції увійшли А. В. Добро вольський, В. А. Грінченко, Ф. М. Кіранов, М. Я. Рудинський, П. І. Смолічев та інші. З метою підвищення наукового рівня було створено річні курси при історичному музеї. По­чинаючи з 1930 р., в роботі експедиції брали участь студен­ти Дніпропетровська та Києва. Але умови роботи фахівців залишалися дуже важкими, людей не вистачало, про що свідчать неодноразові звернення Д. І. Яворницького до Наркомпросу. Не дивлячись на похилий вік, Д. І. Яворницький брав участь в польових роботах. Саме в цей час він готував до видання альбом «Дніпрові пороги», редагував перший том «Збірника Дніпропетровського музею», працював над збіркою «До історії Степової України». Видатний вчений доброзич­ливо ставився до молоді, що працювала поруч з ним, про що свідчать характеристики на А. В. Добровольського, І. Ф. Левицького та інш. Розуміючи важливість робіт, Д. І. Яворницький вимагав їх комплексного (з участю етнографів, геологів, кінодокументалістів) проведення. Але в організа­ції досліджень мали місце істотні недоліки, головним з кот­рих були втрата експедицією оперативної самостійності, необхідність пристосовуватися до темпів будівельних робіт. Науково-теоретичний рівень робіт не залишався незмін­ним. Другий етап (1929—1930 рр.) відзначався перевагою стаціонарних розкопок над усіма іншими формами робіт.. Покращується методика досліджень за рахунок розкриття пам’яток великими площами, з фіксацією гіпсометричних показників з метою геологічного датування. До робіт залучаються геологи-четвертинники (Л. А. Лепікаш). Значення досліджень Дніпробудівської археологічної експедиції позначаються залученням до наукового обігу багаточисленних різночасних пам’яток, які вперше дали змогу реконструювати стародавню історію Наддніпрянщини,
На заключному етапі Д. І. Яворницький приділяв багато зусиль для видання матеріалів експедиції та зосередження колекції в одному місці — Дніпропетровському історичному музеї. Але питання про обробку та публікацію експедицій­них колекцій було віддане на розгляд українського Інсти­туту історії матеріальної культури; рішенням Упрнауки колекції було поділено між Дніпропетровським, Запорізьким, Київським, Одеським музеями. Польова документація в 1934 р. була передана Інституту історії матеріальної куль­тури (зараз Інститут археології АН УРСР), де утворює окремий фонд, видання якого становить обов’язок наукового колективу цієї установи. Зауваження Д. І. Яворницького відносно недоцільності та небезпеки подрібнення матеріалу було відхилено. Засновник та багаторічний керівник першої в історії радянської науки новобудовної експедиції, академік Д. І. Яворницький втратив можливість опрацьовувати здобу­ті під час робіт експедиції матеріали.

Автор: Ковальова І. Ф., д.і.н., проф. ДНУ

Джерело: Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров’ї археолога, історіографа, краєзнав­ця та етнографа Д.І.Яворницького. (Матеріали науково-практич­ної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого). Дніпропетровськ, 1991. — 78 с.


Hosting Ukraine Creative Commons