Днепропетровский национальный исторический музей

Огляд колекції музею історії Придніпровської залізниці

Центральний Народний музей історії Придніпровської залізниці було засновано на суспільних засадах Радою ветеранів війни та праці (28 чоловік) і відкрито 25 жовтня 1968 року.
За клопотанням управління культури Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів, Постановою колегії Міністерства культури УРСР від 04.07.1969 року музею присвоєно почесне звання – “Народний музей”.
Колекції старожитностей Народного музею революційної, бойової та трудової слави Придніпровської залізниці збиралися в 1960-70 рр. Радою ветеранів-залізничників: Дорончук Б.М., Дєгтярьов І.П., Івченко І.Я., Кулагін В.М., Коробка Д.Я., Кучеренко І.Я., Пономаренко М.А., Поляков І.О., Солдатов Ю.П., Сокіркін А.С., Рассолюк І.М., Лисенко Ю.П. Вони вивчали історію краю і підприємства, збирали документальні та речові експонати, фотодокументи та спогади.
За 35 років життєдіяльності Народного музею сформувалися його основні колекції. Сьогодні вони нараховують 20,5 тис. експонатів. Серед них цінні, унікальні архівні документи з історії будівництва залізниці, моделі паровозів і локомотивів, залізничного інвентарю, малої залізничної техніки. Гордістю музею є ювілейні знаки, медалі та бойові ордени героїв залізничників. У колекції музею багато меморіальних речей ветеранів війни та праці, колекція карт залізниць, архівних документів, газет та журналів, фотографій.
Переважна більшість експонатів – це архівні документи. Головним чином це – грамоти, підтвердження, повідомлення, виписи, атестати, ордери, рапорти, дипломи, спогади. Переважна більшість документів надійшла до музею з особистих архівів, приватних колекцій. Ці документи були передані музею на зберігання нащадками залізничників-революціонерів, героїв війни та праці.
Аналіз та знайомство з інвентарними книгами дає підставу стверджувати, що всі зусилля збирачів музейного зібрання були направлені, перш за все, на посилення показу ролі більшовицької партії під час підготовки та перемоги Жовтневого заколоту, керівної ролі КПРС на Придніпровській залізниці в роки створення та розбудови соціалізму. Так, серед 5381 експонатів, зібраних у 1978 році, 4200 відносилися до радянського періоду історії Придніпровської залізниці.
У збирацькій діяльності фундатори музею брали за правило збирати комплекси іменних матеріалів, в яких обов’язково присутні спогади залізничників-революціонерів, більшовиків – учасників тих подій на Катеринославщині. Понад 60 прізвищ. Серед них Благуцький А.Ф., Бакулін І.А., Воропаєв А.Я., Водоп’янов К.С. та інші.
Частково ці рукописні джерела були використані дослідниками Кулагіним В.М., Кучеренко І.Я., Сокіркіним А.С., Чистоклєтовим П.Ф.[1], Богомаз М.С., Глушковим П.П., Жужгиним С.М. та інші [2].
Цікаве зібрання іменних нагород залізничників – ветеранів війни та праці. Це 373 ордени та медалі. Починаючи з 1980 року, були вилучені та передані Державному історичному музею ім. Д.Яворницького бойові ордени, медалі та документи [3]. Всього 145 одиниць. Серед них ордени: Леніна – 33; Трудового Червоного Прапора – 8, Бойового Червоного Прапора – 2.
Вражає зібрання нагрудних знаків працівників залізниці, які з’явилися після Указу Президії Верховної Ради СРСР від 29 вересня 1943 р…: [4]. “Отличный паровозник”, “Отличный путеец”, “Отличный вагонник”, “Отличный связист”, “Отличный строитель”, “Отличный восстановитель”, “Отличный административный работник”. Нагрудні знаки мали еліпсну форму, з зображенням паровозного колеса на колії. У верхній частині знака майорів прапор, вкритий рубіново-червоною емаллю, з позолоченими краями та написом золотими літерами російською мовою: “Отличный”. По краях зображено позолочені ялинки. В нижній частині на відрізку колії, вкритого червоною емаллю, написи: “Паровозник”, “Вагонник”, “Восстановитель”, “Административный работник”. В нижній частині колеса на спицях накладна позолочена емблема – молот та ключ.
В післявоєнні роки, під час відновлення залізничного господарства, до існуючих нагород залізничників добавилися нові. Так, у квітні 1957 року наказом міністра транспорту було засновано знак “Відмінник соціалістичного змагання залізничного транспорту”. Цей знак – перша післявоєнна нагорода у залізничників, які були переможцями у соціалістичному змаганні. А таких на Придніпровській залізниці було 7916 чоловік [5]. Після введення цього знаку, Президія Верховної Ради відмінила постановою нагородження нагрудним знаком “Отличный паровозник” і т.інш.
Знаки змінювалися те тільки зовні, але змінювався і їх статус. Так, у 1960 році переглянуто статус значка “Почетному железнодорожнику”. З 1964 року він почав називатися – Знаком. Змінився і його зовнішній вигляд. Замість потяга – символу старої залізничної атрибутики — на ньому зображено електровіз.
Особливої актуальності набувають напередодні святкування 130-річчя заснування Придніпровської залізниці копії з 285 документів [6] з Центрального державного архіву Російської Федерації за термін з 1859-1922 рр. Певний інтерес викликає доповідна записка катеринославського купця І.Лов’ягіна Головному управляючому шляхами сполучень і громадських споруд, від 6.02.1859, року про економічну та соціальну необхідність будівництва залізниці від станції Підгороднє до села Чаплі [7]. Інший документ – Пояснювальна записка до загального зведення прибутку і видатку за дев’ять місяців 1922 р. [8], яка є відповіддю скептикам 80-х років ХІХ сторіччя в Росії про шкідливість залізниць.
Про високу оцінку трудових досягнень залізничників напередодні 100-річчя з дня заснування Придніпровської залізниці свідчить Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР № 6203 від 26.11.1973 року [9], а поряд документ про вищу нагороду за великі успіхи у виконанні п’ятирічного плану з перевезень вантажів і пасажирів, забезпечення техніко-економічних показників у роботі – Грамота Президії Верховної Ради СРСР про нагороду орденом Леніна Указом від 3 лютого 1971 року [10].
Про славні трудові і бойові звершення залізничників розповідають не тільки архівні документи, а й історичні реліквії – меморіальні кишенькові годинники професійних залізничників; складача потяга, машиніста потяга Безуглого І.К. 1911р. фірми “Павел Буре” [11], стрілочника, начальника Сталінської залізниці Закорко М.Т. та ін. Всього їх 20. Серед них є унікальні. На особливу увагу заслуговує годинник, виготовлений в 1730 р. Його отримав 09.05.1945 року Амельченко Михайло Васильович як нагороду за визволення Відня від німецько-фашистських загарбників. Під час війни він командував батальйоном морської піхоти. За бойові заслуги Австрійський уряд і нагородив бойового командира цінним подарунком. В 1973 році Михайло Васильович як працівник локомотивного депо (1971-1984) подарував годинника музею [12]. Годинник у вигляді двох мідних колон, підтримуючих між собою круглий емальований циферблат з римськими цифрами, вздовж нього на колонах ліворуч – постать чоловіка з капелюхом у руці, а праворуч – блазня в ковпаку. Годинник з двотижневим накручуванням, боєм та музичним супроводом [13]. За експертизою фахівців Міжрегіонального наукового об’єднання “Паритет” годинник виконано австрійським майстром Грахме.
Цей випадок визнання бойових заслуг визволителя у вигляді цінного подарунка для австрійського народу традиційний і не змінний. Пригадаємо, як Австрія подарувала російському царю Петру I янтарну кімнату.
За 35 років своєї життєдіяльності Народний музей отримував подарунки, які поступово сформували нумізматичну колекцію з 340 одиниць. В ній монети сорока країн світу, починаючи з 1739-1992 рр. Старовинні російські монети представлені в колекції починаючи з 1739 року полушками, дєньгами, копійками та великими мідними п’ятаками від часів Катерини II, Петра І, до Миколи II.
Пам’ятні монети СРСР відтворюють усю палітру визначних дат у житті країни протягом ХХ сторіччя.

Бібліографічні примітки:

  1. Кулагін В.М., Кучеренко І.Я., та ін. Приднепровская железная дорога. Днепропетровск: Промінь, 1973.
  2. Богомаз М.С., Глушков П.П., Жужгин С.Н. и др. Дорога и люди (Документальные очерки). Днепропетровск: УкОИМА – Пресс, 1998.
  3. Народний музей Придніпровської залізниці. Фонди. Арх.-2387. Далі “НМ-Ф”.
  4. Ильинский В.Н. Трудовые награды железнодорожников и транспортных строителей. М.: “Транспорт”, 1988. -С.91.
  5. Архів відділу кадрів управління Придніпровської залізниці.
  6. НМ – Ф.Арх., № 202 – 324 “а”
  7. НМ – Ф.Арх., № 261
  8. НМ – Ф. Арх., № 324 “а”
  9. НМ – Ф. Арх., № 2458
  10. НМ – Ф.Арх., № 2455
  11. Буряк В.В. 130 років Придніпровській залізниці (1873-2003). Вірність традиціям: Календар. Дніпропетровськ: ТОВ “Колор Граф”, 2002. -С.2.
  12. Лисечко И. Экспозиции рассказывают// Приднепровская магистраль, 1975,17.07. № 84/5707/. -С.4.
  13. НМ – Ф. № Ист. — 435

Автор: Буряк В.В. — директор музею історії Придніпровської залізниці.


Hosting Ukraine Creative Commons