Днепропетровский национальный исторический музей

Музейні колекції як об’єкт археографічного дослідження

Однією з основних функцій музеїв є комплектування пам’яток, що стають в історичних та краєзнавчих музеях важливою складовою джерельної бази у царині гуманітарних досліджень. При цьому завдання полягає не тільки у виявленні та фізичній схоронності пам’яток, але й в наближенні останніх до дослідувачів, до опера­тивного і ефективного використання джерел у різних «контекстах»: експозиціях, екскурсіях, виставках, лек­ціях, наукових та популярних статтях, монографіях тощо.
В зв’язку з цим актуальним стає наукове опрацю­вання музейних зібрань, окремих колекцій та пам’яток, введення їх до наукового обігу як на вторинному інфор­маційному рівні (каталоги, довідники, покажчики, пу­тівники, огляди тощо), так й на первинному інформа­ційному рівні, тобто безпосередня публікація, передусім-це стосується писемних пам’яток. Й якщо перший (ка­меральний) напрямок науково-дослідної роботи є тради­ційним для музеїв, то едиційна (публікаторська) робо­та, як правило, здійснюється позамузейними дослідника­ми, передусім фахівцями-археографами.
Проте останнім часом, в зв’язку з поглибленням науково-дослідної ро­боти музеїв (що є характерною ознакою підвищення-рівня наукової інституалізації музеєзнавства), спостері­гається значна активізація археографічних досліджень, що їх здійснюють самі музейні співробітники. Археогра­фічна діяльність музеїв має велике значення у розробці структури джерельної бази історичних та історико-краєзнавчих досліджень, розвитку регіонального джерело­знавства, пам’яткознавства, не кажучи вже про підви­щення якісного рівня музейних експозицій, виставок, лекцій та інших напрямків музейної діяльності. Першою стадією в археографічних дослідженнях є евристична робота — розшук і виявлення пам’яток. Виявлені пам’ятки в музеї комплектуються в колекції, тобто піддаються певній класифікації на декількох рівнях за різними ознаками (типами, видами пам’яток, матеріалом, тематикою, місцем створення, авторством, місцем зберігання тощо). Наступний етап — кількісно-якісна характеристи­ка колекцій, фондів (для архівних документів), окремих пам’яток. Наслідком цієї роботи стає камеральне опра­цювання з метою укладення каталогів, покажчиків, пу­тівників, оглядів. Стосовно писемних пам’яток, а саме — рукописів, «апогеєм» археографічного дослідження є безпосередня їх публікація (едиційна робота). Це мо­жуть бути як тематичні, так і пофондові, серійні і ви­біркові публікації, окремими збірниками і у вигляді статей в збірниках, науковій періодиці тощо.
Певний досвід археографічних досліджень колекцій має й Дніпропетровський історичний музей. Зібрання пам’яток писемності нашого музею стало об’єктом ак­тивного вивчення у цьому напрямку в сер. 1980-х рр., коли була здійснена каталогізація колекції більшовиць­ких листівок (1985), пізніше — стародруків кириличного (1988) та гражданського (1989) шрифту, актових доку­ментів XVII—XIX ст. (1993). На особливу увагу заслу­говує археографічне дослідження документів, що вий­шли з різних канцелярій Гетьманщини, з Коша Війська Запорозького та ін. Результатом цього дослідження ста­ла тематична публікація документів з історії україн­ського козацтва (див.: Південна Україна XVIII—XIX сто­ліття.—Запоріжжя, 1998.—Вип. 3.—С. 7—29).
Останнім часом об’єктом інтенсивного археографіч­ного дослідження є особові фонди місцевих діячів, пред­ставників соціальної еліти краю. Оптимальним варіан­том є пофондові публікації писемних джерел. Саме такі публікації відзначаються високим ступенем інформацій­ної акумуляції і передбачають таку архітектоніку ви­дання, що містить багатоаспектний науково-довідковий апарат: вводну статтю-огляд (колекції чи особового архіву-фонду), що містить історію колекції (фонду), її міграційний шлях (архівну «одіссею»), кількісно-якісну характеристику, хронологічно-географічний діапазон, ви­довий аналіз документів тощо; коментар, що пояснює іменні та географічні реалії та події, про які йдеться в документах; покажчики (іменний, географічний, предметний, біографічний, бібліографічний, різновидів доку­ментів, застарілих термінів, псевдонімів, умовних скоро­чень тощо). В музеї здійснена публікація фонду (частини особового архіву) катеринославського поміщика І пол. XIX ст., генерала І. Я. фон-Шперберга (див.: «Пишу тебе, мой ангельской Друг…» — Запоріжжя, 1997.— 146 с).
Найбільш комплексному археографічному досліджен­ню був підданий особовий архів Д. Яворницького, що зберігається в музеї. Частина цього архіву, а саме та, що зараз експонується в меморіальному будинку-музеї Яворницького, здобула висвітлення в оглядовій статті  О. В. Піцик (див.: Скарбниця ріднокраю.— Дніпропет­ровськ, 1993.— С. 34—39). Переважну частину цього архіву складає епістолярія вченого, що містить 6400 листів. У 1992 р. був укладений каталог епістолярної спадщи­ни Яворницького, котрий став своєрідним «ключем» до подальшого археографічного-джерелознавчого вивчення листування видатного вченого. Подальшим етапом стала безпосередня публікація листів (тобто первинний рівень введення в обіг історичної архівної інформації). Вже побачив світ 1-й випуск, що містить листи вчених до Д. Яворницького (див.: Епістолярна спадщина академіка Д. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених.— Дніп­ропетровськ, 1997), підготований до друку 2-й випуск (листи письменників, видавців, редакторів). Передба­чується видання ще декількох випусків. Наслідком цієї серійної публікації стане введення до наукового обігу цілісного комплексу листування Д. Яворницького, що є значною компонентою у структурі джерельної бази з історико-культурологічних досліджень в Україні. Окрім того, комплексна археографічна програма музею містить також дослідження інших особових фондів та колекцій, зокрема листів періоду Великої Вітчизняної війни, кни­жок XIX ст. та ін. Все це сприятиме підвищенню рівня музейної роботи і дослідницької діяльності широкого наукового загалу.

Автор: Абросимова С.В. — к.і.н., провідний науковий співробітник ДІМ


Hosting Ukraine Creative Commons