Днепропетровский национальный исторический музей

З історії поштової справи в Катеринославі (на прикладі колекції ДІМ)

З давніх давен людство зіткнулось з проблемою передачі інформації на відстані. Свої новини люди передавали за допомогою звукових та світових сигналів. А з виникненням писемності з’явилися листи.
В античному світі це були воскові таблички — листи, які складали текстом всередину і зв’язували мотузкою. В Асірії та Вавилоні покривали обпалені пластинки з клинописом шаром сирої глини. При висиханні глини отримували так званий «конверт».
Після винаходу папірусу листи скручували в трубку і перев’язували шовковою чи льняною ниткою. Кінці нитки приклеювали в’язкою масою до листа або один до одного. Таке послання ховали в мішок і зашивали. А сам мішок ховали в дерев’яний або металевий сундучок. Такий вид упаковки народився в стародавньому Єгипті. І хоч згодом винайшли папір, який можна було згорнути будь-як, ще довго за традицією листи скручували. Сувої мали широке використання до кінця XVII ст. В збірці пам’яток писемності Дніпропетровського історичного музею ім.Д.І.Яворницького зберігаються такі сувої: «Мировий лист Юхима та Терентія Гаврилових…» 1688 р. (Арх. — 635/13), «Мирська чолобитна митрополитові Ростовському і Ярославському Іоні» 1668 р. (Арх.- 635/9) та інші, розмірами 14,5×64 см, 16,7×58,2 см, 17×36,5 см на голландському папері з водяними знаками «Герб Амстердама» та «Рооїзсар» (голова блазня).
Коли пересилка листів перетворилась на масове явище, з’явились піші та кінні вісники, кур’єри, які доставляли кореспонденцію адресатам (перші листоноші).
До перевезень залучалося на договірних засадах населення, що мало коней. В системі поштових зв’язків, що створювалось, виникає поняття «пошта». З II пол. XVIII ст. починають діяти поштові тракти, які зв’язували губернські і повітові міста. В Україні перший поштовий тракт було відкрито в 1762 р. Його центр знаходився в м. Києві. Уздовж трактів були встановлені кам’яні стовпи із вказаною відстанню до того чи іншого міста. Один із таких стовпів, подорожня миля, установлена біля Преоб-раженського собору. За допомогою диліжансів доставляли важку пошту, а менш важку — перевозили в каретах, термінову, або екстра-пошту, в кабріолетах. Всі види транспорту для перевезення пошти ми можемо спостерігати завдяки поштовим маркам із серії «Історія вітчизняної пошти» (Н-9489-Н9491; Н-9561-Н-9563; Н-10224, Н-10226). В музейній колекції зберігаються дорожні приладдя: дорожній годинник (Зт-3905), каламар (чорнильниця) дорожній (Зт-3550), кована скринька для перевезення кореспонденції (3-3890). А в 3-му залі музею експонується карета XVIII ст. Вже в XVIII ст. були створені карти поштових шляхів, на які наносились поштові станції вже діючі і нові, щойно відкриті в російських та малоросійських губерніях. В 1787 р. на поштовій карті Росії з’явилась нова станція — Катеринослав. Вона була введена за наказом правителя Катеринославського намісництва генерал-майором Синельниковим. В зв’язку з 2-ю російсько-турецькою війною були урізані асигнування на будівництво станції, та все ж станцію було відкрито по вул. Дворянській, 12. Першим керівником Катеринославської поштової чи ямської станції став купець Михайло Власов — перший станційний наглядач.
Особливу увагу приділяли пересилці державної пошти. Ямщиків відбирали ретельно. Вони присягали на вірність своїй справі і церкві. Поштових працівників поважали, вони не сплачували податків та різних зборів, від держави вони отримували в користування землю і звільнення від оброку. За працю їм платили зерном та грішми — 7 крб.30 коп. на рік. Іноді замість грошей видавали сукно або кумач. Ямщики перевозили пошту і пасажирів. Пасажир пред’являв подорожню грамоту, паспорт (як охоронна грамота). В колекції музею представлені: «Паспорт командуючого шляхетським кадетським корпусом, генерал ад’ютанта князя Івана Рєпніна…», 1748, червень, 15 (Арх. — 640); «Паспорт архімандрита Слуцького Йосипа Оранського… на вільний проїзд від Слуцька до Києва», 1741, серпень, 10 (Арх. -640/29); Глейт Війська Запорозького Низового — товаришеві куреня Платнерівського Матвію Васильовичу Чорному на вільний проїзд до Києва на поклін святим мощам — Кіш, 1729, травень, 27 (АФД — 49) та ін.
Подорожні грамоти давали також право на отримання поштових коней на станціях. В архіві музею представлений Наказ Павла І від 11 вересня 1797 р., в якому визначався порядок відправки поштою вантажу (Арх. — 25126) та звістка про наказ в Новоросійську губернію (за Павла І Катеринослав було перейменовано в Новоросійськ) (Арх. — 25125). Поштових справ на Катеринославщині стосується і Наказ Павла І від 17 вересня 1797 р. «о пожалований Трощинскому, первому члену главного почтового правлення, чина тайного советника» та звістка до наказу (Арх. — 25121, Арх. — 25122).
А наказ Павла І із Сенату від 13 вересня 1798 р. затверджував новий зразок паспортів (Арх. — 24075). Цього ж року Павло І видав наказ про видачу паспортів «находящимся в отлучке купцам, мещанам и крестьянам заочно». Поштові тракти діяли за рахунок зборів податків. В 1803 р. із купців і міщан брали по 38 коп., із селян по 19 коп. на рік. В 1807 р. була введена система вагового збору, яка залежала від відстані перевезення пошти. За доставку від 100 до 1500 верст клієнт сплачував 2 коп., від 1500 до 3100 верст — 3 коп. В 1839 р. поштова станція Катеринослава переселилась в двоповерховий будинок на проспект, де нині знаходиться адміністрація поштамту. Збільшувався об’єм і характер послуг, які надавали зв’язківці. В цьому ж році був реалізований циркуляр про здійснення поштової «гоньби» між Москвою і Катеринославом. Також діяв маршрут Москва — Харків — Катеринослав.
Основними відправленнями були посилки і листи. Способи упаковки кореспонденції називали пакетом і конвертом. На папері з одного боку писали лист, потім згортали його навпіл текстом всередину і на одному боці писали адресу, а з іншого -примітки. А об’ємні листи загортали в папір, всі чотири кінці всередину і скріпляли особистою печаткою відправника. В музейній колекції зберігаються печатки для сургуча та воску дворянських родів Катеринославщини (И — 3487, И-3508, И-3510, И 3493, Зт — 2992). Одна із печаток для сургуча містить крім зображень герба ще і приписку: «Поспешайте с ответом» (И — 3512). Для збору листів були встановлені поштові скриньки, одна із них (поч.ХІХ ст.) зберігається в музеї.
Інтерес викликають поштові конверти на тканевій основі та паперові із сургучними печатками та зі штемпельними відбитками (Н — 11215, Н — 13207). Відбитки штемпельних погашень свідчать про роботу Катеринославського поштамту та зміни в поштовій справі, наприклад, злиття поштового управління з телеграфним. На поштових відправленнях із колекції музею зустрічаються штемпелі Катеринославської поштової контори (АФД — 235; АФД — 252; АФД — 259; АФД — 260; АФД — 287) Катеринославської поштово-телеграфної контори (АФД — 240; АФД — 242; АФД — 284; АФД — 288; АФД — 289) та зі штемпелем «Екатеринославь» (АФД — 247; АФД — 263; АФД — 264; АФД -273; АФД — 290). Так, при співвідношенні дат штемпелів можна прийти до висновку, що і після злиття поштово-телеграфного управління ще довго користувались, на місцях, старими штемпелями. В колекції зберігаються поштові набори: конверти з папером для листів поч.ХХ ст. (Н — 17056/1-11; Н — 170062/1-3), конверти для записок та візиток (Н — 17063/1-16; Н — 17061/1-3), конверти-«трикутники» — військові секретки, які використовувались для листів військових під час першої світової війни 1914 -1918 рр., а також поштовий папір у вигляді закритих листів, з дірчатою смужкою та клеєвим шаром, на кожний день тижня «РЕТІТ КЛЕМ» (Н — 17064/1-7). Вони прикрашені кольоровими малюнками та технікою тиснення.
З 1857 р. з’являються загальнодержавні поштові марки для франкірування листів в Росії, а штемпельні конверти були вилучені з обігу. В 1872 р., за поштовою реформою, були введені ідкриті листи. Необхідність такої реформи була викликана величезними змінами в економічному та суспільному житті країни, пов’язаними із скасуванням кріпацтва, розвитку промисловості, будівництвом залізниць. Все це привело до міграції населення із села в місто, що в свою чергу викликало необхідність в недорогому поштовому зв’язку. В музейній колекції представлені поштові картки, випущені Всесвітнім поштовим союзом, починаючи з 1886 р. (ДІМ АФД — 236; АФД — 237; АФД -276; АФД — 283). На картках друкувались написи двома мовами: російською та французькою, адже офіційною мовою Всесвітнього поштового союзу був французький. В 1866 р. з’являються перші подвійні поштові картки. їх зовнішнє оформлення відрізнялось від одинарних карток додатковими двомовними написами; «С оплаченным ответом» і «Для ответа». Відправник оплачував дві картки, а використовував для листа одну з них. Лишалось тільки відокремити чисту листівку від написаної і дати на ній відповідь. Такі листівки являлись чемним нагадуванням про необхідність термінової відповіді. А на подвійній картці з колекції ДІМ (АФД -233) ще і самим відправником зроблене пояснення: «Пиши ответ на прикрепленной карточке».
Для пересилки кореспонденції в межах повіту була впроваджена земська пошта. В 1872 р. в Катеринославському повіті було введено декілька земських поштових станцій, а з 1900 по 1909 рр. їх кількість зросла з 25 до 32. Станція мала 137 коней. Два рази на тиждень листоноші відправлялись в об’їзд свого округу, розвозили і приймали відправлення. Штат поштового відділення при управі складався із завідуючого поштовою частиною («земський поштмейстер»), писаря, виконуючого обов’язки розсильного і трьох листонош, які супроводжували перевезення пошти. Для оплати пересилки листів були випущені земські марки, які друкувались в Катеринославській губернськії! типографії. Земські марки проіснували до 9 жовтня 1896 р. А з 1897 р. земська пошта доставляла приватну кореспонденцію безкоштовно. Нажаль, в музейній філателістичній колекції земські марки Катеринославщини не представлені, а ось марки інших земських управ представлені дуже широко (Н — 13479 — 13492/1-4).
Під час проведення Південно-Російської обласної сільськогосподарської, промислової і кустарної виставки в Катеринославі 1910 р. дуже збільшився потік відправлень і отримань кореспонденції на поштамті. Тому було вирішено відкрити при бюро виставки поштово-телеграфне відділення. Було збудовано павільйон, установлені столи з письмовими приладдями, а через вікна бюро проводились поштові операції. Така організація поштово-телеграфної служби дуже полегшувала роботу виставки і її відвідувачів. Під час проведення виставки від продажу марок, конвертів, бланків і бандеролей відділення виручило 6375 крб., за передачу телеграм — 3843 крб. 59 коп. В музеї зберігаються марки та поштові листівки, присвячені виставці 1910 р. (Ф-20761, Ф-19045, Ф-19088, Ф-25552 — Ф-25565, Ф-20751), видані Всесвітнім поштовим союзом, видавництвом Г.Берсь і Н.Лєпекін, видавництвом Короленка з м.Одеси та комітетом виставки (Ф-17291, Ф-17301, Ф-20769, Ф-20770, Ф-16045). Всього 27 карток.
Листоношам приводилось доставляти і судові документи, за що брали спеціальну платню. Про це свідчить знак поштової оплати — судово-поштова службова марка «В пользу почтальо-на. 15 коп.». Такі марки випускались з 1909 р. шляхом наддруку тексту на гербових марках, аз 1911 р. були випущені спеціальні марки, які приклеювали поруч із поштовими марками, а збір в сумі 15 коп. йшов на користь листоноші. (Н-13068). Трохи пізніше, з 1924 р. почали випускати доплатні марки, (Н-14079 -Н- 14081; Н-14046-14047), які використовувались для збору грошей з неоплачених або не повністю оплачених відправлень. В зібранні музею зберігаються і «марки-гроші», випущені міністерством фінансів в 1915 р. Для їх виготовлення використовували кліше марок ювілейного, Романівського випуску 1913 р. Марки-гроші, вартістю 10,15,20 коп. використовували для оплати пересилки поштової кореспонденції. Як зазначалось в циркулярі Поштового департаменту, такі марки «подлежат беспрепятственному приему для оплата…, а потому их наличие на конвертах не является недосмотром почтовьіх служащих» або «гашением по просьбе», як вважалось раніше. Марки-гроші були такими ж офіційними як і інші поштові марки.
Поштамт також займався розповсюдженням преси, серед жителів Катеринославу та губернії. Це були Катеринославські газети «Екатеринославские губернские ведомості», які виходили з 1838 р., «Придніпровський край» (з 1898 р.). З 1903 р. став надходити до передплатників журнал «Вестник Екатеринославкого земства» та інші місцеві та загальнодержавні газети та журнали. Підписна плата на рік складала 2 крб., з доставкою і пересилкою. В музейній колекції зберігаються газети та журнали кінця XIX — початку XX ст., які завдяки поштовому зв’язку надходили в домівки катеринославців.
Таким чином, музейна колекція різноманітних поштових редметів дозволяє реконструювати певні аспекти історії поштової справи в Катеринославі та губернії з к.ХУІІІ до початку XX ст., що і знайде своє відтворення на відповідній виставці «Пошта і ми», яку планується відкрити до Всесвітнього дня пошти.

Автор: Голубицька Г.А.

Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.


Hosting Ukraine Creative Commons