Днепропетровский национальный исторический музей

Тематична археологічна виставка: специфіка та особливості побудови

Будь-яка виставка сьогодні, особливо виставка археологічна – це перш за все важливий засіб обміну науковою інформацією. На відміну від стаціонарних експозицій, в яких предмети археології висвітлюють давню історію краю чи народу, або виступають як доповнення до інших експонатів і де, як правило, немає можливості представити весь наявний речовий матеріал, тематична археологічна виставка вирізняє окрему групу експонатів, підібраних за певними ознаками.
Специфічний жанр виставкового мистецтва вимагає суто професійного підходу до організації предметно-просторового ансамблю у визначеному методичному та ідеологічному ключі. Сучасні умови висувають перед науковцями та художниками жорсткі вимоги експозиційної лаконічності, логічності та виразності, не допускаючи при цьому применшення змісту експозиції. Виставка використовує інтерес відвідувача до нового або маловідомого, виставкова інформація впливає на зорове та слухове сприйняття людини, що дозволяє повніше розкрити властивості предметів. Необхідне враження про виставку з’являється в результаті вивчення експонатів та інформації, яка їх коментує [1, с. 18].
Національний музей історії України має багатий досвід організації та проведення археологічних виставок, як безпосередньо в установі, так і за межами музею, зокрема за кордоном, в багатьох країнах світу. Серед внутрішньомузейних, стаціонарних тематичних виставок кращими за останнє десятиліття були: «Канва століть. Виставка відреставрованих тканин Х-ХІІІ ст.» (2000 р.); «Вікінги на східному шляху» (2003 р.); «Давня Русь: сторінки історії ІХ-ХІІІ ст.» (2008 р.); «Таємничий світ давніх ігор (V тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.)» (2009 р.) [3, с. 35].
Остання, яка працювала з квітня по серпень 2009р., була присвячена гральному приладдю для настільних ігор і викликала значний резонанс в пресі. Її робота співпала з урядовими постановами про заборону та винесення за межі міст України азартних ігор. Представники близько тридцяти теле-, радіо- каналів та газет м. Києва відвідали музей і надали в ефірі та на сторінках періодичних видань інформацію про виставку. Відповідна реклама забезпечила необхідну популяризацію та значну кількість відвідувачів. Створення виставкової експозиції – це комплексний процес: безпосередньому оформленню вітрин передувала тривала попередня підготовча робота, і, в першу чергу, наукова обробка експонатів. Виявилося, що в музеї зберігається близько 400 експонатів, пов’язаних з інтелектуально-розважальними та азартними настільними іграми. Це різноманітні гральні кості та фігурки, знайдені на території України, які належали різним спільнотам, що мешкали на її теренах в різний час. Специфікою музейної збірки стало те, що в ній було зібране гральне приладдя майже всіх історичних епох – від трипільської культури (5400-2700 рр. до н.е.) до матеріалів давньоруського часу (Х-ХІІІ ст.), що дозволило прослідкувати еволюцію різних ігрових атрибутів протягом століть. Було також зроблено спробу співвіднести певний ігровий інвентар з окремими, відомими нам іграми та подекуди відновити правила ігор. Цей матеріал, який раніше майже не публікувався і не був введений до наукового обігу став основою кількох виступів на наукових конференціях та наукових статей [5, с. 34-49; 6, с. 2; 7, с. 2]. Ще одним важливим моментом стала реставрація та консервація експонатів (було відреставровані 169 предметів з глини, кістки, скла та каменю).
І тільки після цього було вирішено створити виставку, присвячену давньому ігровому інвентарю. Подібна виставка стала першою спробою окремого показу грального приладдя, своєрідним підсумком вивчення цієї цікавої теми і становила інтерес як для фахівців, так і для пересічного відвідувача. Мета виставки полягала в тому, щоб привернути увагу громадськості до вітчизняної історії, яка з давніх часів була невід’ємною частиною європейської, а також популяризувати наукові досягнення у вивченні деяких побутових аспектів життя наших пращурів.
Важливим етапом підготовчої роботи стала розробка наукової концепції, структури та тематико-експозиційного плану (ТЕПу) виставки, головним завданням якого стало наукове обґрунтування, виявлення закономірностей, взаємовідносин об’єктів показу, визначення різних аспектів, що впливають на створення єдиного художнього образу [4, с. 1-15]. ТЕП виставки розроблено за тими ж принципами, що й ТЕП стаціонарної експозиції. Інформація подається в таблиці, поділеній на чотири стовпці: порядковий номер, тип експонату (речовий, фото, експлікація, анотація), зміст (назви розділів, тем та підтем, назви експонатів, тексти тощо), інвентарний номер та місцезнаходження експонатів (музей, приватна колекція, наукова чи художня література, сайт в Інтернеті). Як показала практика, саме така структура ТЕП є найбільш прийнятною та зручною.
Виставка складалася з трьох розділів і була побудована за хронологічним принципом. Перший розділ охоплював ігровий інвентар доби міді-бронзи. Під нього було відведено дві вітрини. В першій – експонувалися двокольорові глиняні конусоподібні фігурки (червонуваті та вкриті білим ангобом) V тис. до н.е. з с. Озаринці Вінницької обл., а також фото малюнка на «переносному вівтарі» 4500-4000 рр. до н.е. з с. Березівка Кіровоградської обл. Археологи вважають, що такі фігурки, а також інші керамічні вироби геометричної форми (кульки, півсфери, циліндри), які нерідко знаходять на пам’ятках трипільської культури, могли застосовуватися як при культових та облікових операціях, так і під час гри. Орнаменти на «переносних вівтарях» трипільців нагадують гральні дошки для гри «Мехен». Набори для цієї гри були знайдені у похованнях додинастичного і ранньодинастичного Єгипту, найбільш ранні датуються рубежем ІV-ІІІ тис. до н.е. (над вітринами розміщено фото).
В цій же вітрині помістили і глиняні напівсферичні вироби, так звані «хлібці» (ХІ-ІХ ст. до н.е.) з с. Піковець Черкаської обл. (Білогрудівська археологічна культура), які цілком могли використовуватися для ігор типу «Царської гри Ура». Поряд розміщено фото дошки та фігурок для цієї гри з Британського музею в Лондоні (2600 р. до н.е.). Представлено також кам’яні та глиняні кульки для ігор типу «Манкали», а також глиняні «котушки» для гри «Сенет» ХІ-ІХ ст. до н.е. з того ж населеного пункту.
У вітрині № 2 розміщено комплекс матеріалів з поховання «жерця», розкопаного поблизу м. Сватове Луганської обл. Воно відносилося до катакомбної культурно-історичної спільності (кінець ІІІ тис. до н.е. – початок ІІ тис. до н.е.). До складу поховального інвентарю входили 25 астрагалів та три гральні кості.
Другий розділ ТЕПу присвячувався гральному приладдю періоду раннього залізного віку. Він поділений на три теми: ігри населення Лісостепової зони України у І тис. до н.е. – початку І тис. н.е.; гра, як складова частина побуту населення античних міст Північного Причорномор’я; ігри давнього населення України у римську добу. Відповідно до тем, під розділ відведено три вітрини.
У вітрині № 3 експонувалися «котушки» глиняні (VІІ-VІ ст. до н.е.) сіро-жовтого та темно-сірого кольорів з с. Іване-Пусте Тернопільської обл. та велика колекція астрагалів (одного з найдавніших видів ігрового приладдя), що належали кіммерійській та скіфській культурам. Астрагали часто сприймали як символ талану, щастя й благополуччя, як амулет, що відвертає зло, захищає від пристріту; вони були пов’язані з магією родючості та достатку. Відомі астрагали, виготовлені з інших матеріалів, а також посуд та підвіски у формі астрагалів (з ними також можна було познайомитися в експозиції).
У вітрині № 4 зібрано гральні фігурки, кубики та астрагали (V-ІV ст. до н.е.) з античних міст Північного Причорномор’я. Над вітриною – фото малюнка на чорнофігурній амфорі роботи майстра Екзекія 530 рр. до н.е. з Григоріанського етруського музею у Ватикані, на якому зображено Ахілла та Аякса, які грають у петтею – поширену в античному світі гру.
Цікаву групу експонатів римського часу (І ст. до н.е. – ІV ст. н.е.) було розміщено в вітрині № 5. В ті далекі часи значної популярності набувають такі ігри, як дуодецим скрипта та латрункулі, в які грали округлими скляними фішками.
Третій розділ виставки розповідає про еволюцію та поширення ігор серед давніх слов’ян та за Княжої доби. Матеріал цього часу виявився найбільш численним та різноманітним. Тому його було також вирішено розмістити в трьох вітринах. Значний інтерес відвідувачів викликали гральні фігурки (ІХ-ХІ ст.) для аристократичної гри «Хнефатафл», завезеної на Русь вікінгами (вітрина № 6). Можливо, саме її письмові джерела називають «Тавлеями».
В ХІ-ХІІІ ст. на Русі повсюдно поширюються ігри в шахи та нарди. Шахова гра виникла на Сході у VІ ст. і швидко стала надбанням світової культури. Існувало багато варіантів цієї гри. Деякі з них значно відрізнялися від сучасного, як за кількістю гравців, так і за кількістю фігур та клітин на дошках. В музеї зібрано цілу колекцію кістяних шахових фігур ХІ-ХІV ст. з м. Києва, Вишгорода та Запоріжжя. Вони відносяться до абстрактного типу і репрезентують всі фігури шахового набору. В нарди грали пласкими фігурками – «шашками», та трьома кубиками. Цим двом іграм присвячено вітрину № 7.
Улюбленими іграми русичів були також «Млин», «Манкала» та різноманітні астрагальні ігри. Цей матеріал розташувався у вітрині № 8. І, як нагадування про те, що чекає на людину, яка дуже захоплюється азартними іграми – над вітриною розміщено фото фрагмента триптиха «Сад насолод» художника Ієронімуса Босха (1503-1504), де зображено Демона гри і ті жахи, які чекають на гравців-грішників у пеклі.
Виставкова експозиція є засобом художньо усвідомленої організації предметно-просторового середовища із врахуванням кольору, форми, ритму та контрасту [2, с. 18]. Кольоросвітлове вирішення залу, призначеного під виставку та вітрин стало доволі складним завданням. Колір мав підходити, як до різнокольорових речових експонатів так і для ілюстративного матеріалу. Стіни залу були пофарбовані в світло-сірий колір і мали темно-коричневі, золотаві штори на вікнах. Для вітрин було вирішено обрати більш світлий коричневий та темно-зелений кольори. Майже всі експонати виставки мали невеликий розмір, тому для їх розміщення було використано вісім, окремо розташованих, горизонтальних вітрин. При такому показі відвідувач міг вільно оглянути предмети з різних боків. Дрібні археологічні матеріали вимагали яскравого та інформативного ілюстративного матеріалу. Вдалим доповненням до вітрин стали великі фото із зображенням давнього ігрового приладдя та гравців в різні ігри (набір для єгипетської гри «Сенет», розписи античних ваз, надгробок римського часу, мініатюри з рукопису «Книга ігор» (ХІІІ ст.) кастильського короля Альфонсо Х Мудрого, «Манеського кодексу» (1300-1340 рр.) та Радзивіллівського літопису (ХV ст). Було використано також сучасний етнографічний матеріал.
Значна увага приділялася й освітленню залів. Крім стаціонарних світильників, додатково було використано направлене світло двох прожекторів. Це надало експозиції більшої яскравості, прозорості, й легкості.
Не менш важливим принципом, який, у поєднанні з науково відібраними артефактами перетворює певне зібрання на виставкову експозицію, є видовищність. Найбільший ефект досягається за рахунок поєднання різних засобів: підбору відповідних вітрин, фото, а також правильно оформлених анотацій, текстів та етикетажу. Цікавою знахідкою виявилося розміщення гральних фігурок на великих, зроблених в натуральний розмір, фотокопіях гральних дощок (які на території України майже не збереглися). Цей прийом значно підсилив видовищність та інформативність матеріалу.
Потрібно було також врахувати й те, що, як правило, археологічні експонати становлять значну цінність. Тому використовувалася така їх демонстрація, щоб запобігти ушкодженню, руйнуванню або розкраданню. Тут на допомогу прийшли нові, надійні вітрини, які дали можливість урізноманітнити архітектурний простір експозиції та її предметне середовище. Вітрини створюють особливу емоційну атмосферу, підкреслюють значимість та унікальність експонатів (2, с. 18). Для кожної вітрини експонати та допоміжний матеріал ретельно відбирались, було виконано монтажні листи. Значну увагу було приділено кріпленню експонатів – у більшості випадків використовувалася прозора риболовна волосінь, якою експонати пришивали до основи. Цей спосіб кріплення мав багато переваг: волосінь достатньо міцна, майже непомітна на предметі і, головне – є хімічно нейтральною.
Важливим засобом зв’язку авторів експозиції з відвідувачем є анотації, в кожній вітрині обов’язково вміщено пояснювальні тексти та етикетаж. Їх зручно читати, вони невеликі за обсягом, стандартного розміру, достатньо освітлені. Проблему етикетажу вирішено по-новому: всі написи нанесено на спеціальну прозору плівку та наклеєно на вітрини, в зоні, розташованій на рівні очей.
Таким чином, виставка «Таємничий світ давніх ігор (V тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.)» повністю виконала всі поставлені перед нею завдання – розкриття запропонованої теми; зберігання і популяризацію археологічних матеріалів, врахування останніх досягнень археологічної науки і відображення нових тенденцій в її розвитку; задоволення смаків всіх відвідувачів; стала наочною та видовищною. Її особливістю стало використання дрібного, подекуди одноманітного і не дуже виразного археологічного матеріалу, який завдяки вдало обраному художньому рішенню перетворився на цікавий та інформативний.

Бібліографічні посилання:

  1. Кликс Р.Р. Художественное проэктирование экспозиций. – М., 1978.
  2. Майстровская М. Музейная экспозиция: тенденции развития // Музейная экспозиция. – М., 1997.
  3. Стрельник М.О. Історичний досвід експозиційної роботи Національного музею історії України (на матеріалах розділу «Східні слов’яни. Давньоруська держава Київська Русь») // Український музей. Збірка наукових праць. – К., 2003. – С. 28-36.
  4. Стрельник М.О. Наукова концепція, тематична структура та тематико-експозиційний план виставки «Таємничий світ давніх ігор (V тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.)». – К., 2009. – НА НМІУ, – Ф. р. 1260, № 928.
  5. Стрельник М.О., Хомчик М.А., Сорокіна С.А. Гральні кості (ІІ тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.) з колекції Національного музею історії України // Археологія. – К., 2009. – № 2. – С. 34-49.
  6. Стрельник М.О., Хомчик М.А., Сорокіна С.А. Гральне приладдя (ІІ тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.) у збірці НМІУ // Програма науково-практичної конференції НМІУ, 11 грудня 2007 р.
  7. Стрельник М.О., Хомчик М.А., Сорокіна С.А. Інвентар для настільних ігор (ІІ тис. до н.е. – ХІV ст. н.е.) у збірці НМІУ // Програма наукової конференції НМІУ, 18 грудня 2008 р.

Автор: Стрельник М.О. — Національний музей історії України

Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснуван¬ня Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.


Hosting Ukraine Creative Commons