Днепропетровский национальный исторический музей

Романченко Трохим Миколайович

Cеред українських поетів початку ХХ ст. своєрідною творчою індивіду­альністю відзначається Трохим Миколайович Романченко – “письменник з народу”, вихідець з робітничого середовища, прихід в літературу якого вітали Олена Пчілка, Сергій Єфремов. Талановитий самобутній діяч української культури, за його власним висловлюванням, “проклав собі стежку до літературної ниви самотужки, без якої то не було допомоги і був в той час на Україні єди­ним поетом-робітником”.
Літературна діяльність Т. Романченка припадає на роки, коли він жив і працював у Катеринославі.
Народився письменник 4 серпня (23 липня) 1880 р. в м. Полтаві в родині кате­ринославського міщанина робітника-гравера друкарні. Від матері, селянки с. Духового Полтавського повіту, перейняв любов до української пісні, рідного краю. Через матеріальну скруту сім’я Романченків переїхала до Катеринослава, а за вимогами обставин 13-річний Трохим пішов працювати до катерино­славської друкарні. Тяжка, виснажлива праця, слабке здоров’я призвели до того, що він у 1910 р. змушений був залишити роботу в друкарні через хворобу легенів.
Не маючи змоги навчатися, юнак постійно займається самоосвітою, багато читає. Найбільший вплив на нього мали твори Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Мирного, І. Франка, Лесі Українки, Б. Грінченка, М. Коцюбинського. Він захоплюється і починає глибоко досліджувати творчість П. Грабовського, І. Ман­жури. У цей час формується його світогляд, літературні смаки.
Протягом семи років (1910 — 1917) Т. Романченко працював головним хра­нителем катеринославського історичного музею ім. О. Поля пліч-о-пліч з його директором Д. Яворницьким. Невпинно дбаючи про поповнення та збереження музейних колекцій, він з великою відповідальністю ставився до своїх обов’язків, вів усі музейні справи, коли директор був відсутній. Так, у 1915 р. він зустрічав Олену Пчілку, відому українську письменницю, видавця часопису “Рідний край”, яка передала музеєві збірку поезій Лесі Українки “На крилах пісень” з власноручним підписом. Влітку 1910 р. як представник музею брав участь в організації у Катеринославі Південно-Російської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки. Під час праці в музеї Т. Романченко написав і видав збірку віршів “Поезії”(1916).
Повсякчас був у центрі громадського життя Катеринослава, підтримував стосунки з відомими культурними діячами та творчою інтелігенцією міста В. Бід­­новим, Д. Дорошенком, С. Бродницьким, Є.Вировим, Т. Сулимою-Бичихиною та ін. У 1902 р. організував аматорський артистичний гурток “Запорозька Січ”, що влаштовував вистави, концерти та лекції в робіт­ничих районах. Брав участь у діяльності наукового товариства, ученої архівної комісії. Великого значення надавав роботі українського літературно-артистич­ного товариства “Просвіта”: організовував вечори пам’яті Т. Шевченка, збирав книжки для бібліотеки, підготував реферат про українські народні пісні.
Збирання українського фольклору було одним з найбільших його захоплень. Продовжуючи справу відомих фольклористів нашого краю Г. Залюбовського, Я. Новицького, І. Манжури, Д. Яворницького, він записував пісні, казки, народні оповідання, повір’я та ін. Результатом його багатолітньої фолькло­рис­тичної діяльності став “Збірник найкращих пісень” (Вид.1.– Катеринослав,1919; Вид.2. — Київ, 1923).
Перші поетичні твори Т. Романченко написав у 16 років, спочатку росій­ською мовою, а згодом, прочитавши “Кобзаря” Т. Шевченка, писав виключно українською. В альманасі “Перша ластівка” (1905) надрукував свої перші вірші. Взагалі Т. Романченко – автор біля п’ятисот віршів, поем, оповідань, віршованих дитячих п’єс, статей, що друкувалися у багатьох газетах, журналах, збірниках та альманахах, як от “Дніпрові хвилі”, “Маяк”, “Рідний край”, “Українська хата”, “Досвітні огні”, “Зоря”, “Розвага”, “Час”, “Українська муза”, “Спо­живач”, “Кооперативне життя”, “Рада”, “Жарина”, “Січ”, “Шляхом мистецтва”, “До перемоги” та ін. Саме Т. Романченкові належить заслуга в збереженні літера­турної спадщини І. Манжури. В катеринославському українському часописі “Дніпрові хвилі” було надруковано статті Т. Романченка “Іван Манжура”(1912. – № 9).
Окрім того, Т. Романченко — автор ненадрукованої монографії про україн­ського поета-романтика В. Забілу (1808 – 1869), перекладів на українську мову віршів Уолта Уїтмена, І. Сурикова тощо.
У творчому доробку письменника є історична поема “Кармалюк”, що свідчить про його глибоку зацікавленість історією і безумовним впливом Д. Явор­ницького.
Він підтримував стосунки з видатними діячами української літератури та культури Б. Грінченком, М. Сумцовим, В. Кравченком, М. Чернявським, Оленою Пчілкою, Лесею Українкою та її сестрою О.П. Косач-Кривинюк, художниками С. Васильківським, Ю. Михайлівим, кобзарями С. Пасюгою, І. Ку­чу­гура-Кучеренком та ін.
Напружена праця, творча робота і активна громадська діяльність призвели до різкого погіршення здоров’я Т. Романченка. В зв’язку з цим він залишає роботу в музеї, але до кінця свого життя підтримує міцні стосунки з Д. Явор­ницьким, звертається до нього у скрутні часи безробіття та голоду у 1921 р. У 1919 р., коли Катеринослав захопили денікінці, поет був заарештований і відбув тюремну повинність
Деякий час працював у губернській земській управі діловодом при відділі українознавства, завідував книгарнею видавництва “Каменяр”, був бібліотекарем при кооперативі “Споживач”, що видавав однойменний журнал. Згодом почав працювати у Губвидаві, надсилав Д. Яворницькому книжки В. Підмогильного, В. Поліщука, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, Дніпрової Чайки, Д.Марковича, М.Левицького та ін. Продовжував збирати фольклорний матеріал по селах Катеринославщини.
Але тяжка хвороба легень підточувала сили, не давала змоги працювати. 11 червня 1930 р. Трохима Миколайовича не стало. Він похований у Дніпро­петровську.
Людина непосильно працьовита, поетично обдарована, Т. Романченко своєю діяльністю зробив вагомий внесок в розвиток літератури та культури нашого краю. Високу оцінку Романченкові-поету дала Олена Пчілка: “Т. Романченко — поет з талантом, з чулою душею”, а його катеринославський приятель, художник Ю. Михайлів писав про ліричні вірші поета: “Вони такі ніжні, лагідні, справжня акварель”.

Рекомендована література:

  1. Українські письменники. Біобібліографічний словник. Т.1. – К., 1960.
  2. Історія української літератури: У 8 Т.: Т.5. – К., 1968. – С.27, 62, 348, 349.
  3. Історія української літератури: У 2 Т.: Т.І.– К., 1987. – С. 83, 489, 555 – 558, 561.
  4. Пчілка Олена. Наші поети з народу // Рідний край. – 1908. – №21.
  5. Єфремов П. Трохим Миколаєвич Романченко (До 20-ліття літературної діяльності) //Зоря. – Катеринослав, 1925. – Ч.4; Також у кн.: Єфремов П. Молитва богові невідомому /Упоряд. М.Чабан. – 1993.
  6. Василенко Н., Абросимова С. Сторінки із життя катеринославського письменника Трохима Романченка (1880 – 1930) // Вільна думка. – Дніпропетровськ. – 1992. – №10 (11). – грудень.
  7. Чабан М. “Тяжка праця – наша доля” (Про поета Т.М. Романченка). У кн.: З любові та муки… – Дніпропетровськ, 1994. – С.102 – 106.
  8. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип.2: Листи діячів культури до Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ, 1999. – С.247 – 268.
  9. Чабан М. П. Діячі Січеславської “Просвіти” (1905 – 1921): Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ, 2002. – С.384 – 386.
  10. Українська журналістика в іменах. Вип. 9. – Львів, 2002. – С.257 – 258.
  11. Народні пісні в записах Трохима Романченка. – К., 1980.
  12. Антологія української поезії. Т.ІІІ. Українська дожовтнева поезія. Твори поетів ХІХ-початку ХХ ст. – К., 1984.

Автор: Наталія Василенко, старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я»


Hosting Ukraine Creative Commons