Днепропетровский национальный исторический музей

До питання про реконструкцію біографії Л.І. Брежнєва

«Безглуздо заплющувати очі на подекуди величезну роль конкретної особи в історії», справедливо вважають деякі сучасні дослідники [34.181]. У зв’язку цим актуального значення набуває біографістика, тим більше, що саме у біографії на основі фактичних даних простежується процес формування людської особистості у зв’язку з суспільними умовами епохи. Як свого часу зауважив М. Грушевський, «розуміється, не утворення легенди, не вироблення іконного ліку мусить бути завданням, а вірне історичне пізнання дійсної, живої, реальної одиниці, що відбила в особі свою епоху і вплинула на її розвій» [35.188]. Це має пряме відношення до реконструкції біографії найвідомішого нашого земляка Леоніда Ілліча Брежнєва з позицій наукової об’єктивності, основні проблеми якої висвітлені у даній розвідці.
Справа в тому, що за часів політичної діяльності Л. І. Брежнєва його життєпис був корегований відповідними державними органами. Все в ньому було ідеальним, і не викликало, та і, в силу заідеологізованості суспільної свідомості, не могло викликати запитань. І біографія Л. І. Брежнєва набрала узагальнених рис біографії людини соціалістичного суспільства. Міфологізація першої особи держави закінчилася з його смертю. З середини 80-х, а особливо в останнє десятиріччя минулого сторіччя, акценти змінилися — тепер біографія Брежнєва об’єкт для критики, насміхань і навіть знущання. Але що цікаво, «білі плями» в біографії особи, яка протягом 18 років очолювала наймогутнішу у світі державу, так і не набули відповідного забарвлення. Отже і на сьогодні, коли ми щойно відзначили 100-річчя від дня народження Леоніда Ілліча Брежнєва, постає безліч питань у реконструкції його біографії. Взявши за основу традиційну біографічну методику: аналіз ретроспективних біографічних матеріалів, а саме музейного зібрання, документів та спогадів людей, що знали Л. І. Брежнєва за часів його життя в місті, архівних матеріалів та літератури, спробуємо з’ясувати коло проблемних питань у біографії Брежнєва раннього періоду, часів його життя в Дніпродзержинську від народження до 1938 р.
У третьому, останньому виданні короткого біографічного нарису «Леонид Ильич Брежнев», підготовленому Інститутом марксизму — ленінізму при ЦК КПРС і виданому у 1982 р., зазначено: «Леонид Ильич Брежнев родился 19 декабря 1906 года в городе Днепродзержинске (до 1936 г. — Каменское), крупном центре металлургической промышленности, в рабочей семье» [13.5].
Отже, перше — дата народження.
Поруч із звичною датою — 19 грудня 1906 року, [1.18; 13.5] з’явився ряд публікацій, де день народження приводиться у відповідності до старого 6 грудня 1906 р. [12.440; 14.56] чи нового стилю 1 січня 2007 р. [37]. Виписки з метричної книги про народження Л. І. Брежнєва ми не маємо, але в посвідченні, виданому 2 липня 1920 р. Кам’янською загальноосвітньою школою, вказується дата народження — 19 грудня [24], а в спогадах, записаних у 1974 р. із слів Луки Зіновійовича Клименка, який працював з батьком Леоніда з 1903 до 1933 року, В. А. Сьомичем зазначено «…родился сын Леонид Ильич Брежнєв в 1906 году 19 декабря по старому стилю» [32.7]. Але при всьому цьому саме 19 грудня Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв приймав вітання, подарунки та нагороди від партійних та радянських організацій, соціалістичних партій, громадськості [6.1-7], зустрічався на офіційних прийомах з нагоди його дня народження не тільки з офіційними особами, а й друзями юності та колишніми колегами [20].
Друге — місце народження.
Попри — те, що в усіх офіційних виданнях, як — то «Краткий биографический очерк» [13.5], «Большая Советская Энциклопедия» [1.18], «Енциклопедія Сучасної України» [12.440], «Борцу за мир, за идеалы коммунизма. Открытие бронзового бюста Героя Советского Союза, Героя Социалистического Труда Л. И. Брежнєва, Днепродзержинск, 8 мая 1976 г.» [2.14], говориться про те, що місце народження Леоніда Ілліча Брежнєва — Дніпродзержинськ. І саме на його батьківщині час від часу спалахують суперечки з приводу місця народження колишнього Генсека — це село Кам’янське Романківської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії чи дєрєвня Брежнєво Стрелецького повіту Курської губернії [3.6]. Зважаючи на відсутність основного документу, що підтверджував би місце народження Л. І. Брежнєва, ми можемо стверджувати, що у 1906 р. родина Брежнєвих жила у селі Кам’янському. «Знаю, что отец, Илья Яковлевич Брежнев, — писав Л. І. Брежнєв у книзі, — «поступил на завод в 1900 году» [3.6], а довідка про смерть Іллі Яковича Брежнєва, графа «Скільки часу жив у місті», конкретизує дату його прибуття у Кам’янське — 1894 р. [19.1].
Безумовно, цікаво знати, де саме проживала родина. І знов звертаємося до книги «Воспоминания»: «Наша, семья жила в рабочей Слободке, которая называлась «Нижняя Колония», в Аксеновском переулке. Здесь я и родился 19 декабря 1906 г.» [3.9]. В цьому твердженні припущено фактичної помилки. Справа в тому, що поселення «Нижня колонія», що була збудована на березі Дніпра [28.3], не мала назв вулиць, тим більше провулків, а тільки зазначення номерів будинків [30.32-45]. Аксьонівський провулок знаходився в робітничому районі, що тягнувся від заводу до села. Знову звертаємося до спогадів Л. З. Клименка: «После женитьбы… Илья Яковлевич Брежнев поселился со своей женой Наталией Денисовной в доме по улице Первая Садовая, Подгорный переулок №6, который принадлежал Меркулову» [32.7]. Але в «Списке домовладельцев села Каменського Екатеринославского уезда и служащих завода Днепровского металлургического общества, занимающих заводские квартиры», упорядкованому приставом Кам’янського В. А. Клунніковим у 1909 році, зазначено що Марк Меркулов був домовласником будинку №5 по Аксьонівському провулку [29.30]. Отже, питання залишається відкритим. Зі спогадів Абрама Григоровича Черняка, теж записаних В. А. Сьомічем, дізнаємося, що з 1912 р. по 1921 р. «… семья Брежневых жила в Тупом переулке в доме, который принадлежал домовладельцу Мальцеву. Семья Брежневых занимала квартиру на втором этаже с северной стороны» [31.10]. Що підтверджує «Список домовласників» де зазначено, що Антон Мальцев був домовласником будинку №1 за зазначеною адресою [30.26]. Але наступне твердження А. Г. Черняка про те, що родина Брежнєвих з 1926 р. жила в будинку №40 по пр. Пеліна [32.10] не вірне, бо будинок здано в експлуатацію у 1928 р. [22]. Саме цей будинок, в квартирі №2 якого мати Леоніда Ілліча жила до січня 1966 р. [3.17; 15.22; 32.18; 33], жителі Дніпродзержинська називають «брежнєвським», вважаючи що саме в ньому він і жив у 1930 рр. Доречи, саме на його сходах і сфотографувався Леонід Ілліч Брежнєв, під час свого останнього візиту до Дніпродзержинська 22 вересня 1979 р. [36.8]. Але в довідці про смерть І. Я. Брежнєва, виданій 15 листопада 1936 р. Дніпродзержинським міським бюро ЗАГСУ Леоніду Брежнєву, адреса останнього — вул. Рози Люксембург, 3 [19.2]. В спогадах, за-писаних В. А. Сьомічем, знаходимо, що декілька місяців по поверненню в Кам’янське Л. І. Брежнєв з дружиною і донькою Галиною жив разом з батьками. А потім дружина, як працівник бібліотеки інституту, отримала квартиру в інститутському будинку по вул. Р. Люксембург [31.17-19].
Третє — соціальне походження та національність.
Леонід Брежнєв народився в родині робітника. Батько Ілля Якович (1876-1836 рр.), росіянин, працював в залізопрокатному цеху Дніпровського металургійного заводу. Спочатку помічником вальцювальника, потім вальцювальником, а з весни 1917 р. завідувачем складу болванок [32.4-5], ймовірно, тим самим перейшовши у розряд службовців. Мати, Наталія Денисівна (1886-1976рр.), росіян-ка, домогосподарка.
Отже, за походженням Л. І. Брежнєв на початку свого дорос-лого життя — службовець, чим можна і пояснити тривалість його кандидатського стажу при вступі у партію [3.34], а за національністю — росіянин, що він і підтверджує в книзі «Воспоминания» [3.7], але у власноруч заповненій анкеті делегата VІ Дніпропетровської обласної конференції КП(б)У в березні 1940 р. пише, що українець [7]. Як бачимо знов запитання, на які досить немає однозначної відповіді.
Четверте — освіта.
Однією з основних складових, що впливає на людину, в біографістиці вважають її освіту. Яку ж освіту отримав Брежнєв, питання тим більше цікаве, що в 1990-х роках побутувала думка про те, що він людина не надто освічена.
Що ж ми маємо насправді?
З книги «Воспоминания»: «…девяти лет от роду я был принят в приготовительный класс Каменской мужской классической гимна-зии… нас именовали «казенными степендиатами» [3.18]. Виходить що це було у 1915 р., про що пише і Рой Медвєдєв [15.26]. Але передане до музею комендантом родини Брежнєва О. О. Стороновим посвідчення (звичайно ж копія) шкільної ради Кам’янської 2-ї загальноосвітньої школи Л. Брежнєву свідчить: навчався він у гімназії з серпня 1917 р. [24]. І хоча нормальне навчання тривало десь усього три роки, не варто забувати того, що вимоги до учнів були високими, а програма обширною. Під час революційних перетворень гімназія була реорганізована у трудову школу, повний курс якої (VІІ група) Леонід Брежнєв закінчив у 1921 р. [29]. Зазначимо, що сам Брежнєв свідчив, що «учился я… хорошо» [3.18], але не пише, що відмінно, як немає про це відомостей в жодному з видань. В той же час академік Академії наук УРСР, доктор фізико-математичних наук Йосип Захарович Штокало у листі на ім’я голови виконкому Дніпродзержинської міськради М. М. Ктитарева згадував: «В годы с 1918 по 1922 в Днепродзержинской трудовой школе, где я тогда был учителем и директором, учился Леонид Ильич Брежнев. После окончания им трудовой школы в его пятнадцатилетнем возрасте я вручил ему аттестат отличника за отличные успехи в школьном учении» [21.1]. Це твердження також є суперечливим, адже в свідоцтві №137, яке видали Брежнєву 23 червня 1921 р., немає ніяких зазначень з цього приводу [29], до того ж і сам Й. Штокало був завідувачем 1-ї трудової школи [26], а Леонід навчався в 2-й. Ось тут і зрозумілою стає підстава для сумніву щодо навчання Брежнєва в гімназії. Багато хто стверджував, що навчався він в заводському училищі. А саме там і була 2-а трудова школа [23.5].
У 1927 р. Леонід Брежнєв закінчив землевпорядне відділення Курського землевпорядно-меліоративного технікуму, де навчався з жовтня 1923 р. [25.1]. Що ж стосується вищої освіти, то довгий час було незрозумілим, чому термін його навчання в Кам’янському вечірньому металургійному інституті ім. Арсенічева був неповним. Розпочавши навчання у 1931 р. [16.11], 28 січня 1935 р. він захистив дипломний проект [11; 16.2; 27]. У спогадах людей які знали Л. І. Брежнєва, згадувалося, що він ніби — то навчався в Свердловському [32.12], чи то Дніпропетровському [31.1] металургійному інституті. Але крапку в цих розбіжностях поставив вже згадуваний комендант родини Брежнєва, передавши до музею копію диплому про вищу освіту, де зазначено, що у вересні 1931 р. Брежнєв був переведений до Кам’янського інституту з Московського машинобудівного і за час навчання на теплосиловому факультеті він вивчив 33 дисципліни, з яких по 8 отримав заліки, 1 здав на задовільно, 9 на «добре», доречи, серед них «діамат» та «ленінізм», 15 — на «відмінно». На відмінно захистив і дипломний проект на тему: «Проект електростатичного очищення доменного газу в умовах заводу ім. Дзержинського» [16.1-2]. Що цікаво, його робота (креслення та записка) в числі шести кращих, а захищалися того дня 16 осіб, були залишені при фундаментальній бібліотеці інституту [27].
Отже, як бачимо, 28 річний Леонід Брежнєв отримав повну якісну освіту (шкільну, середньоспеціальну, вищу) і це тоді, коли у 1940 р. тільки близько 2 млн. радянських фахівців мали закінчену вищу або середню спеціальну освіту [4.224].
Скрупульозне дослідження біографії особи безперечно викликане необхідністю її ідентифікування в контексті історичних по-дій. І тут на перший план виходить діяльність цієї особистості.
П’яте, — трудова діяльність Л. І. Брежнєва у 1930-х рр.
Що стосується початку трудової діяльності, то офіційна біог-рафія стверджує, що розпочалася вона в п’ятнадцятирічному віці [13.5] — працював на заводі кочегаром, слюсарем. Потім разом з ба-тьками виїхав на батьківщину батька до Курської губернії. Де працював там невідомо, але в «Воспоминаниях» згадується і оранка, і сівба, і косовиця [3.27], а в «материалах из Википедии — свободной энциклопедии» говориться про те, що з 1921 р. — працював на Курському маслобійному заводі [12.440]. Але що цікаво, в офіційній біографії Брежнєва, надрукованій 8 травня 1960 р. в «Комсомольській правді» з нагоди призначення його Головою Президії Верховної Ради СРСР, читаємо: «с 1921 он начал свою трудовую дея-тельность. Работая на производстве, одновременно учился…» [5.1]. Отже, є ще одна «біла пляма», над якою треба працювати, так само як і над датою повернення Л. Брежнєва до Кам’янського. Відомо, що це був 1931 р. [13.8], але місяця ми не знаємо, хоча це було не пізніше вересня [16.1]. Коли він поступив працювати на завод, увесь час працював слюсарем чи ні — все це запитання, які ще не мають відповіді. Але ми знаємо, що з 20 березня 1933 р. [8] до 3 листопада 1935 р.[9] він працював директором змінного робітничого факультету Кам’янського металургійного інституту. В той же час, отримавши по закінченню інституту кваліфікацію інженера теплосилової різко виявленої спеціальності [27], був призначений начальником зміни в теплосиловий цех ДМЗ [15.26]. А ще Розпорядженням по Головному Управлінню Навчальними закладами НКТП СРСР від 17 серпня 1935 р. №36 п. 45 Л. І. Брежнєва затверджують директором Кам’янського металургійного технікуму [10]. Отже, знов виникають запитання: Брежнєв одночасно працював на заводі, робітфаці і технікумі? Можливо це чи ні? Якщо так, то як це можна було і чому дозволялося таке суміщення посад, чим було викликано?
Чому призваний до лав збройних сил СРСР 6 жовтня 1935 р. [37], він ще 3 листопада працює? Після проходження дійсної служби в Забайкальському військовому окрузі, в листопаді 1936 р. повертається до Дніпродзержинська [19.2] і працює директором металургійного технікуму [13.9]. А у травні 1937 р. обирається заступником голови виконкому Дніпродзержинської міськради [1.39]. І знов непогодженість, серед музейного зібрання є довідки студентів технікуму Коршуна П. П. та Тесленка Н. Ф. за підписом директора технікуму Л. І. Брежнєва (у другому випадку підпис зроблений за Брежнєва) від 1 липня та 7 вересня 1937 р. [17;18].
Як бачимо запитань, на які і сьогодні ще не має відповідей, безліч. І перед дослідниками, що займаються реконструкцією біографії Л. І. Брежнєва, ще стоїть досить складне завдання відновлення реального життєпису цього політичного діяча.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Большая Советская Энциклопедия. — М.: Издательство «Советская Энциклопедия», 1971. — Т.4.
  2. Борцу за мир, за идеалы коммунизма. Открытие бронзового бюста Героя Советского Союза, Героя Социалистического труда Л. И. Брежнева. Днепродзержинск 8 мая 1976 г. — К.: Мистецтво, 1976.
  3. Брежнев Л. И. Воспоминания. — М.: Издательство политической литературы, 1981.
  4. Верт Н. Історія Радянської держави. 1900-1991. — Рівне, видавнича агенція «Вертекс», 2001.
  5. Газета. Комсомольская правда, 1960, 8 травня.
  6. Газета. Правда, 1981, 19 грудня, 353 (23149).
  7. Державний архів Дніпропетровської області (далі ДАДО). Ф. 5525. Оп.1. Спр. 19. — Арк. 53.
  8. ДАДО. Ф. 5575. Оп. 1. Спр.3. — Арк. 20.
  9. ДАДО. Ф. 5575. Оп. 1. Спр. 4. — Арк. 14.
  10. ДАДО. Ф. 5853. Оп. 1. Спр. 22. — Арк. 35.
  11. ДАДО. Ф. 5853. Оп.1. Спр. 23а. — Арк. 11.
  12. Енциклопедія Сучасної України. — К.: ВАТ «Поліграф книга», 2004. — Т. 3.
  13. Леонид Ильич Брежнев. Краткий биографический очерк. — М.: Издатель-ство политической литературы, 1982.
  14. Луняк Є. М. Єдиний Генсек-українець — Леонід Ілліч Брежнєв.- Тези перших регіональних читань присвячених 100 — річчю від дня народження Л. І. Брежнєва (18-20 грудня 2006 р.). — Дніпродзержинськ.: ДДТУ, 2006.
  15. Медведев Р. А. Личность и эпоха. Политический портрет Л. И. Брежнева. — М.: Новости, 1991. Кн. 1.
  16. Музей історії м. Дніпродзержинська (далі МІД) — Диплом Брежнєва Л. І. про закінчення теплосилового факультету Кам’янського металургійного інституту ім. Арсенічева в січні 1935 р. м. Запоріжжя — Кам’янське, 3 травня 1935.
  17. МІД. Довідка Коршуна П. П. про закінчення Дніпродзержинського металургійного технікуму. м. Дніпродзержинськ. 1 липня 1937. — до КВ-20732.
  18. МІД. Довідка Тесленка Н. Ф. про закінчення Дніпродзержинського металургійного технікум. М. Дніпродзержинськ. 7 вересня 1937 р.- КВ- 16719.
  19. МІД. Запис акту про смерть Брежнєва І. Я., виданий Дніпродзержинським бюро ЗАГСУ 15 листопада 1936 р. — до КВ- 14161.
  20. МІД. Запрошення ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР Щепанського В. М. на прийом з нагоди семи десятиріччя від дня народження Генерального Секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва. м. Москва. 19 грудня 1976. — КВ-9135.
  21. МІД. Лист Й. З. Штокало голові виконкому Дніпродзержинської міськради М. М. Ктитареву. м. Київ. 4 лютого 1980. — до КВ-22657.
  22. МІД. Оціночний акт будинку №40 по пр. Пеліна м. Дніпродзержинська. — до КВ-14161.
  23. МІД. Петкевич С. І. «Розвиток народної освіти в Дніпродзержинську за 50 років Радянської влади» 1967. — НДФ-865.
  24. МІД. Посвідчення Брежнєва Л. І. про те, що він навчався в гімназії та 2-й загальноосвітній школі з серпня 1914 р. по травень 1920 р. і прослухав повний курс необхідних у VІ групі учбових предметів. м. Кам’янське, 2 липня 1920 р.
  25. МІД. Посвідчення Брежнєва Л.І. про закінчення Курського землевпорядно-меліоративного технікуму.- Курск, 5 травня 1927 р.
  26. МІД. Посвідчення Штокало Й. З. про його роботу в 1-й трудовій школі з 1918 по вересень 1929 р. м. Кам’янське, 8 липня 1930 р. — КВ-22657.
  27. МІД. Протокол закритого засідання Державної Кваліфікаційної комісії при Кам’янському металургійному інституті про присвоєння кваліфікації інженера-теплосиловика випускникам інституту. 28 січня 1935 р. — НДФ-3396.
  28. МІД. Самойленко О. М., Кравцов Л. А. Топонімічний словник «Старе Кам’янське й околиці», 1994.
  29. МІД. Свідоцтво Брежнєва Леоніда про закінчення другої загальноосвітньої трудової школи в м. Кам’янському. 23 червня 1921.
  30. МІД. «Список домовладельцев села Каменского Екатеринославского уезда и служащих завода Днепровского металлургического общества, занимающих заводские квартиры». — Каменское: типография М. С. Бакуна, 1910. — КВ-118.
  31. МІД. Спогади А. Д. Куценка «Про зустріч з Л. І. Брежнєвим». 1970- ті рр. м. Дніпродзержинськ. — КВ-18395.
  32. МІД. Спогади людей, які знали Л. І. Брежнєва та його родину, що були записані В.А.Сьомічем у березні 1974 р. м. Дніпродзержинськ. — до КВ-18391.
  33. МІД. Спогади «Трудова діяльність Добрика В. Ф. в м. Дніпродзержинсь-ку за період с 02.02.61 р. до 07.03.69 р.» — М.: 1999. — НДФ-8061.
  34. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації. — К.: Либідь, 2000.
  35. Пиріг Р. Я. Проблеми підготовки наукової біографії Михайла Грушевсь-кого // Український історичний журнал, 2005, 4 (463).
  36. Тепло сердечных встреч: Пребывание Генерального Секретаря ЦК КПСС, Председателя Президиума Верховного Совета СССР товарища Л. И. Брежнева в Днепропетровске и Днепродзержинске 21-22 сентября 1979 года. — Днепропетровск.: Промінь, 1979.
  37. http://scepsis. ru/library/id_811. html
  38. www.hrono.ru, www.hronos.km.ru

Автор: Мащенко О.О.

Джерело: Видатні особистості Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області)


Hosting Ukraine Creative Commons