Днепропетровский национальный исторический музей

Д.І. Яворницький та Я.П. Новицький: до проблеми взаємин

Д. І. Яворницький та Я. П. Новицький – дві видатні постаті в історії запорозького краю. Багато статей присвятили їхнім взаєминам М. М. Шубравська, А. С. Бровко, В. І. Ульянівський, С. В. Абросимова. Опубліковано листування Д. І. Яворницького з Я. П. Новицьким. Але ніхто детально не заглиблювався в стосунки двох великих учених, хоча листування, яке починається з вересня 1883 р., розкриває цікаві стосунки їх наукової діяльності.

Коли саме відбулося знайомство Д. Яворницького з Я. Новицьким, точно встановити не можна, оскільки про це немає ніяких письмових даних. У праці «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (СПб., 1888) Д. І. Яворницький описує свою зустріч з Я. П. Новицьким на о. Хортиці влітку 1883 р., яка, очевидно, була вже не першою, та спільну подорож вгору понад лівим берегом Дніпра. Ця мандрівка змальована і Я. П. Новицьким у статті «Запорожье в памятниках устного народного творчества». З усього видно, що вона залишила глибокий слід на все життя в душах двох видатних учених.

На час зустрічі Я. П. Новицький був уже відомим фольклористом, членом РГТ, він провів чимало експедицій по Запорожжю протягом 1868–1883 рр., надрукував понад 50 легенд та казок в збірнику М, П. Драгоманова «Малорусские народные предания и разсказы». Для Яворницкого, стипендіата Харківського університету, це була перша зустріч із Запорожжям, 1 тому знайомство з Новицьким, «неперевершеним знавцем» історії й топографії краю, глибоко вразило його. Він став для Д. Яворницького великим авторитетом.

Протягом багатьох літ (1883–1902) Я. П. Новицький допомагав йому в науковій роботі. Польові матеріали, які зібрав Новицький, стали цінними ілюстраціями для історичних праць Яворницького. Я. Новицький, на прохання колеги, повідомляв йому місцезнаходження могил, островів, балок, каменів, уточнював їх назви, виправляв плани і карти (зокрема, план о. Хортиці), робив фото унікальних пам’яток старовини, цінних реліквій і надсилав їх Яворницькому, вказував літературні джерела, де є відомості про козацькі слободи тощо. «Собі так не вірю як тобі»,– писав Д. І. Яворницький в одному з листів,– і це висока оцінка знань і наукового рівня Я. П. Новицького.

Всі без винятку свої праці Д. Яворницький надсилав на рецензію Я. П. Новицькому. Той редагував їх, іноді переписував і доповнював, робив уточнення, вказував на помилки. Д. Яворницький ставився до цих зауважень з довірою і вдячністю, високо цінував його думку. Я. Новицький щиро й правдиво оцінював його перші праці і всю його наукову роботу, пророкував йому велике майбутнє. Він одразу повірив у його талант, і тому всі свої багаторічні зібрання вирішив віддати новому, сильнішому досліднику для написання його великої, епохальної праці з історії Запорожжя. «У мене явилось побуждение писать (…) из желания дать материалы для людей науки. Имею в виду тлавным образом Вас (…). Я хотел помочь Вам именно доставлением материала».

При тісній співпраці, взаємному рецензуванні народився цілий ряд історико-етнографічних праць Д. І. Яворницького та 51. П. Новицького, зокрема: «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (1888), «С берегов Днепра» (1905), «Остров -Хортица на реке Днепре» (1886) та «Острів Хортиця, його природа і старожитності» (1917); «Материалы для истории запорожских козаков» (1888) та «Материалы для истории запорожских козаков. (Из Сечевого Архива за 1770–1771 гг.)» (1909) тощо. Історію виникнення їх можна простежити за листуванням. Яворницький спонукав Новицького до серйозного опрацювання зібраних фольклорно-етнографічних та архівних матеріалів. Під впливом товариша-побратима Новицький захопився археологією та музейною справою. Протягом 1904–1912 рр. Д. Яворницький допомагав йому в організації розкопок, надсилав кошти. Всі речі, знайдені при цьому, Я. Новицький передав до музею ім. С. Поля, членом правління якого був з 1906 до 1912 року. Це –понад 100 цінних знахідок; крім цього, надіслав щоденники розкопок, плани могильників. Активною була участь Я. П. Новицького в організації археологічної та етнографічної виставок під час XIII Археологічного з’їзду в Катеринославі. 1922 р. він створює історичний музей в м. Запоріжжі.

Я. П. Новицький та Д. І. Яворницький досить часто зустрічалися, обмінювались науковою літературою. В процесі тривалого спілкування сформувалися в них спільні погляди на науку народну культуру, виникло повне взаєморозуміння в усьому, виняткова довіра і щирість. До кінця днів своїх вважали вони один одного єдиним і найдорожчим другом, в листах розкривали найпотаємніші куточки душі, в хвилини розпачу завжди надавали один одному матеріальну й духовну підтримку. їх об’єднувала й спільність життєвої долі – обидва як представники української культури зазнавали гонінь та переслідувань, а в останні роки життя мало не втратили всіх своїх надбань. Обидва вони понад усе любили Запорожжя, вище всього ставили інтереси науки.

Зворушлива дружба двох великих подвижників нашої науки є яскравою і унікальною сторінкою в історії української культури.

Л. В. Іваннікова (Київ)

Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц