Днепропетровский национальный исторический музей

Публікації Д.І. Яворницького в журналі «Дніпрові хвилі»

Наступ царизму на національний рух, розпочатий після придушення революції 1905–1907 рр., супроводжувався урядовою забороною української преси. Якщо у 1906 р. на Наддніпрянщині виходило 32 періодичних органи, то до 1910 р. їх кількість скоротилася до 16 [1]. Одним з осередків друкованого українського слова став у той час Катеринослав. Це обумовлювалося тим що в місті проживала чисельна національна інтелігенція, активно діяла «Просвіта», а також працювали видатні представники української культури – Д. Яворницький та Д. Дорошенко.

У 1910 р. з ініціативи М. Богуславського у Катеринославі побачив світ журнал «Дніпрові хвилі» [2]. Він мав об’єм до 20 сторінок та виходив двічі на місяць, а його редакція містилася за адресою: вул. Московська, 7 [3]. Вже з перших номерів часопису його фактичним редактором став Д. Дорошенко, який працював на той час викладачем історії комерційного училища. Редагуючи новий журнал, Д. Дорошенко намагався залучити до роботи кращі творчі сили міста. Незабаром постійними співробітниками «Дніпровських хвиль» стали: Д. Яворницький, В. Біднов, А. Синявський, І. Труба [4].

Незважаючи на політичну реакцію, колектив журналу намагався сприяти розвитку українського руху на Наддніпрянщині. У січні 1912 р. в редакційній статті, що відкривала номер, Д. Дорошенко висловив сподівання, що «Дніпрові хвилі», при всіх своїх хибах, «таки вносять якусь частку в загальну культурну роботу на нашій ниві» [5]. Помітний внесок у досягнення поставленої мети зробили публікації Д. Яворницького, які досить часто з’являлися на сторінках українського видання.

Тільки в першій половині 1912 р. ім’я Дмитра Івановича декілька разів зустрічається в журналі. На початку цього року у двох номерах часопису побачила світ стаття Д. Яворницького «Три несподівані стрічі». У ній він писав про зустрічі із місцевими старожилами, нащадками запорожців, які розповіли автору про козацьке життя, відоме їм з переказів батьків [6].

Помітним явищем українського руху на Катеринославщині була енергійна діяльність «Просвіти» в селі Мануйлівці. Силами місцевих жителів для неї було зведено окремий будинок, організована передплата газет і книжок, систематично проводились лекції і реферати з української тематики. У вересні 1909 р. перед жителями села з лекцією виступив Д. Дорошенко [7].

На початку 1912 р. у с. Мануйлівку приїхав Д. І. Дорошенко. Тут він прочитав декілька лекцій, присвячених історії запорізького козацтва. «Дніпрові хвилі», які уважно стежили за національно-культурним життям краю, не пройшли повз цієї події. У лютому 1912 р. в рубриці «З українського життя» журнал повідомив про лекції Дмитра Івановича в с. Мануйлівці [8].

Ще однією роботою Д. Яворницького, яка побачила світ на сторінках часопису, стала стаття «Як жило славне Запорізьке низове військо». Вона була надрукована в «Дніпрових хвилях» у лютому 1912 р. [9]. У ній автор розповідав про життя козаків у Січі, на зимівниках і бордюгах, про їх сухопутні та морські походи.

Цікавою і насиченою маловідомими фактами виявилася ще одна публікація Д. Яворницького в «Дніпрових хвилях». Вона мала назву «Як писав Рєпін своїх «Запорожців» і була надрукована в журналі у квітні 1912 р. [10]. Слід зазначити, що у Дмитра Івановича встановились дружні стосунки з видатним російським художником під час його роботи над картиною. Щира допомога українського історика дозволила Іллі Юхимовичу пізніше писати: «Я стою перед Вами на колінах, у позі того, хто приймає благословлення» [11]. Тому і не випадково, що в своїй знаменитій картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», Рєпін зобразив Д. Яворницького в образі писаря – козацького літописця [12]. Про історію створення цього полотна і йшла мова у названій статті.

Таким чином, публікації Д. Яворницького в журналі «Дніпрові хвилі» стали помітним явищем в історії української преси на початку XX ст. Вони суттєво підвищили науковий рівень журналу, розширили коло його читачів, зробили видання цікавішим. Все це, сприяло популяризації ідеї українського руху та формуванню національної свідомості на Наддніпрянщині.

  1. Українська культура. Лекції за ред. Д. Антоновича. – К., 1993.– С. 163.
  2. Енциклопедія українознавства. – Т. 2.– Л., 199(3.– С. 538.
  3. Дніпрові хвилі. – 1912.– № 3.– С. 49.
  4. Українська культура. – С. 530–531.
  5. Дніпрові хвилі. – 1912.– № 1.– С. 3.
  6. Дніпрові хвилі. – Там же,. С. 5; Дніпрові хвилі. – 1912.– № 2.– С. 25.
  7. Українська культура. – С. 530.
  8. Дніпрові хвилі. – 1912.– № 3.– С. 48.
  9. Дніпрові хвилі. – 1912.– № 4.– С. 59.
  10. Дніпрові хвилі. – 1912.– № 7.– С. 109.
  11. Цит. по: Шубраська М. М., Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. – К., 1972.– С. 139.
  12. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. – Л., 1990.– С. 3.

О. І. Савченко (Запоріжжя)

Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц