Днепропетровский национальный исторический музей

Д.І. Яворницький і Південно-Російська обласна сільськогосподарська, промислова та кустарна виставка у 1910 р. в Катеринославі

Загальновідомо, що особливість економічного розвитку Півдня України наприкінці XIX початку XX ст. полягала в тому, що великі підприємці були одночасно і власниками багатьох земельних володінь. Вони вимагали від царського уряду реформ по прискоренню капіталістичного розвитку сільського господарства, залучення до Росії закордонної техніки і технологій, брали участь в роботі сільськогосподарських з’їздів у Києві та Харкові. Тому проведення Південно-Російської обласної сільськогосподарської, промислової і кустарної виставки у Катеринославі 1910 р. було особливо важливим. Вона передбачала представництво п’яти губерній (Катеринославської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Таврійської) та двох областей (Донської та Кубанської) [1]. Відповідальність за організацію і проведення виставки взяло на себе катеринославське губернське земство. Було створено розпорядчий комітет на чолі з князем Миколою Петровичем Урусовим, членом Державної Ради, губернським предводителем дворянства, головою Катеринославської вченої архівної комісії, великим землевласником [2].

Безумовно, що головний тягар підготовчої роботи взяло на себе губернське земство, яке створило дирекцію та численні комісії. Участь у виставці взяли 7 іноземних країн – США, Канада, Німеччина, Англія, Франція, Швеція та Австро-Угорщина, а також ряд центральних та прибалтійських губерній Росії. США мали на виставці окремий павільйон, присвячений розвитку свого сільського господарства. Організатори виставки підкреслили особливу користь розповсюдження досвіду американського хуторного господарства для Півдня Росії [3]. Цю думку поділяв і кн. М. Урусов. Була створена особлива комісія на чолі з О. Левицьким, до якої запросили Д. І. Яворницького.

Д. І. Яворницький відразу ж виступив проти хуторного господарства і відстоював ідею представити звичайнісіньку українську хату. Його точку зору підтримали представники інших земств. Особливий інтерес викликає лист до Д. І. Яворницького полтавчанина Л. В. Падалки, відомого українського історика і статистика, етнографа та земського діяча. Він датований 27 квітня 1910 р. Автор підтверджує необхідність «на обласній виставці в Катеринославі… демонструвать українську культуру не окремими розрізненими річами, а в зв’язкові їх в одну суцільність. Таку суцільність могла б надати українська типічна оселя з типічною українською хатою і надвірними постройками з колодязем (і калиною коло нього), з огородом з грядочками усякої городини, з вишневим садочком, коли можна ще його посадити». Висловлювалося прохання, щоб Дмитро Іванович подбав про цю справу «через головний Комітет виставки, чи безпосередньо, чи через його председателя (так у тексті) князя М. Урусова» [4].

Після тривалих роздумів М. Урусов дав згоду, і на площині в 300 квадратних саженів на території сучасного парка ім. Л. Глоби почали відтворювати садибу, яку угледів Д. І. Яворницький в Мішуріному Розі [5]. До садиби входили хата, комора, сінник, хлів для тварин і свинарня. Біля хати – город, а навколо – вишневий садочок і найбільш любимі на Україні квіти – чорнобривці, рута-м’ята, любисток.

Всередині хата була обставлена відповідним скарбом, яке люб’язно передало Д. І. Яворницькому Полтавське земство [6].

Дмитро Іванович запросив до цієї хати бандуриста М. Пасюгу – учня славнозвісного бандуриста Павленка.

Його пісні і думи збирали багато відвідувачів виставки, і це було яскравим свідченням слушності точки зору Д. Яворницького. Сучасники підкреслювали, що українська хата не тільки не програвала американському хутору, а й була джерелом української духовності: на виставці.

На запрошення земської управи для освітян Катеринославщини були організовані екскурсії. Коли вчителі знайомились з експонатами виставки, зокрема з українською садибою, Д. І. Яворницький закликав їх писати історію українських сіл, збирати історію народної творчості.

Таким чином, непересічний внесок Д. І. Яворницького в організацію та проведення обласної виставки в Катеринославі полягає в тому, що він не тільки надав їй української духовності, але й сприяв заохочуванню вивчення історії рідного краю та української культури.

Примітки:

  1. Вестник Южно-Русской областной выставки в Екатеринославе. 1909, № 1. – С. 3.
  2. Альбом Южно-Русской областной выставки в Екатеринославе: 1910 г./ б. м., б. г.– С. 14.
  3. Слісаренко О.Н. Участь американських монополій у південно­російській виставці 1910 р. в Катеринославі // Зб. рефератів доповідей обласної науково-практичної конференції з історичного краєзнавства. 1990: ДДУ.– С. 84.
  4. Лист Л.В. Падалки. Див.: Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Листи вчених до Д.І. Яворницького. Дн-ськ, 1997, вип. 1, № 516. – С. 414.
  5. Шаповал И. В пошуках скарбів. – К., 1965. – С. 88–89.
  6. Южно-русская областная сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка в Екатеринославе. 1910. Екатеринослав, 1912, ч. 2,– С. 206.

Т.Д. Липовська, В.Д. Мирончук, доценти ДДУ

Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.

123.jpg10.jpg4.jpg5.jpg7.jpg6.jpg11.jpg8.jpg9.jpg12.jpg13.jpg17.jpg14.jpg15.jpg16.jpg3_zA2JvqOkU.jpg



Hosting Ukraine Проверка тиц