Днепропетровский национальный исторический музей

Богатыри появляются и теперь

В рамках традиційного (восьмого) осіннього Свята Івана Манжури 30 жовтня 2013 р. о 16.00 в музеї «Літературне Придніпров’я» відкривається літературно-мистецька виставка, присвячена 100-річчю з дня надрукування поеми-казки «Трьомсин Богатир» українського поета, вченого-фольклориста Івана Манжури (1851-1893). Структура експозиції передбачає ретроспективний показ життя казки-мрії І. Манжури у слові та мистецтві за 100-ліття – від першодруку в часописі «Дніпрові хвилі» (1913) до ілюстрованих та наукових видань останніх років (2013). Ілюстрації до казки, виконанні українськими художниками Іваном Стеценком (Катеринослав, 1917), Олександром Лопуховим (Київ, 1958), Володимиром Єрмаковим (с. Рубанівське, 2006), Сергієм Алієвим-Ковикою (с. Рубанівське, 2012) становлять основу виставки, її розмаїтий і барвистий відеоряд, який максимально наближає відвідувача до самого твору, розкриває багатий і неповторний світ казкових образів.
Казкова карта України неможлива без казок Нижньої Наддніпрянщини, їх непересічних героїв, серед яких непереможний Трьомсин Богатир. Герой народних казок, легенд, реальних історичних подій, майстерно інтерпретованих І. Манжурою в однойменний літературний твір – поему-казку «Трьомсин Богатир», живе в літературі Придніпров’я не одне століття, уособлює найвищі духовні цінності, які цінуються в усьому світі, відображає цілий світ поетичної вигадки нашого народу, згуртовує українців і водночас єднає і братає з іншими народами. Це ім’я спонукає до творчості все нові й нові покоління митців, відкрите до спілкування з кожним, хто вірить, що богатирська сила насправді є у кожному з нас, а найцікавіша казка для кожного з нас – ми самі. Ім’я Трьомсина – духовного лицаря Придніпров’я, заслуговує на увічнення в людській пам’яті не тільки в слові, а й в усіх жанрах мистецтва. Цей образ назавжди увійшов в історико-культурний простір Дніпропетровщини, є гідним втіленням історії і слави запорозького козацтва, монументом віковічній мрії людства про найдорожче – про щастя, про любов, про торжество добра над злом, світлих почуттів над темними силами.
Автор твору – Івана Івановича Манжури (справжнє ім’я; псевдонім – Іван Калічка, Іван Мара, І. М-ра; 20.10./1.11/1851, Харків – 3/15/05.1893, Катеринослав), ключова, знакова постать в літературному та науковому житті Придніпров’я другої половини ХІХ ст. Більше двадцяти років він прожив на Катеринославщині (1872-1893). Видатний український поет, фольклорист, етнограф, ім’я якого стоїть поряд з іменами найвидатніших діячів української літератури другої половини ХІХ ст., своєю багатогранною творчою працею засвідчив широкому загалу на існування та активний розвиток етнографії та фольклористики на Півдні України, сприяв відродженню та розвиткові національної культури, літератури, мови, стояв біля витоків зародження української дитячої літератури в Катеринославі та видання перших книжок для дітей, став першим дитячим письменником-казкарем Придніпров’я. Високу оцінку його діяльності дали О. Потебня, М. Сумцов, І.Франко, П. Шейн, польські та французькі вчені.
В скарбниці української літературної казки казкам І. Манжури належить особливе місце. Саме з його творчістю бере свій початок літературна казка Придніпров’я. Він є автором багатьох віршованих казок: поеми-казки „Трьомсин Богатир”, „Іван Голик”, „Казка про хитрого Лисовина…” (переробка поеми Гетте „Рейнеке-Лис”); казкових оповідань – художніх переказів народних сюжетів „Лиха Година” (перша українська дитяча книжка в Катеринославі), „Як чорт шматочок хліба одслужував”, казок у віршах за фольклорними мотивами „Злидні”, „Батьківський заповіт”, „Не судьба, а щира правда, „Червоний горицвіт”, „Як ми з дідом багатіли, а батька ще на світі не було” та ін. Написані вони були протягом 1880-1890-х рр. у Катеринославі. На жаль, за життя поета були надруковані (у Катеринославі) під псевдонімом Іван Калічка тільки дві із них: „Лиха Година” (1886), „Як чорт…” (1885). Інші ж через цензурні утиски побачили світ і дійшли до читача тільки в радянські часи. Всі його казки – захоплюючі й цікаві, веселі й трішки сумні – про одне – про щастя, про радість, про вічну людську надію в те, що добро, чесність, безкорисливість переможуть зло.
І. Манжура завжди захоплювався героїчною людиною, яка не шкодує сил і власного життя в боротьбі за щастя народу. В поемі-казці “Троьмсин Богатир” він створив реалістичний, не дивлячись на казкову основу, образ богатиря, в якому знайшли відображення народні уявлення про ідеал людини-героя, що уособлює в собі риси національного характеру, погляди народу на добро і зло, правду і кривду. І.Манжура мав за мету засобами поетичного слова оживити образи лицарів-богатирів. Він писав, що за народною уявою богатирі з’являються і тепер. В основу сюжету поеми-казки покладені народні пісні, легенди, перекази, казки про запорозьких козаків, лицарів-богатирів, елементи сюжетів стародавнього грецького міфу про Мінотавра, біблійної легенди про святого Юрія Змієборця, поеми І. Котляревського «Енеїда», казок О. Пушкіна, П. Єршова та реальні події – загадкова легенда родини Івана Григоровича Василенка, нащадка козацького старшини Григорія Івановича Василенка на дивне прізвисько Трьомсин, ім’я якого увійшло в історію заселення Придніпровського краю. Родина благодійників Василенків в житті І. Манжури мала доленосне значення.
Сьогоднішня виставка – це Свято Казки – 100-літній ювілей першодруку поеми-казки І. Манжури «Трьомсин Богатир». Написана 1886 р. у Катеринославі, казка була заборонена цензурою і вперше надрукована 1913 р. вже після смерті автора. За 100 років твір перевидавався приблизно 15 разів, в основному в зібраннях творів письменника та хрестоматійних виданнях для школярів. Окремими ілюстрованими виданнями після першого у 1917 р. казка була надрукована у 1958 р., з великою перервою – у 2006, 2012, 2013 рр.
Виставка створена на основі фондових колекцій ДНІМу ім. Д. І. Яворницького. Зокрема, на ній представлені: книжкові, періодичні видання ХІХ ст. з прижиттєвими публікаціями фольклорно-етнографічних матеріалів, літературних творів І. Манжури та науковими дослідженнями, мемуарами видатних вчених, присвячених І. Манжурі, датованими 1870-1920 рр.; першодрук поеми-казки «Трьомсин Богатир» та видання твору за 100 років; запорозькі старожитності, зразки образотворчого мистецтва та етнографії ХІХ ст. Фольклорна проза Нижньої Наддніпрянщини про богатирів представлена прижиттєвими виданнями народних пісень, легенд, переказів, казок про запорозьких козаків, лицарів-богатирів і, зокрема, казок про Трьомсина-богатиря у записах видатних вчених-фольклористів кін. ХІХ-поч. ХХ ст. Я. Новицького, Д. Яворницького, Г. Залюбовського.
Виставка сприятиме популяризації регіональної та вітчизняної літератури, культури, мистецтва, виховуватиме повагу до духовних скарбів як українського народу, так і всіх народів світу, нестиме естетичну та емоційну насолоду, спонукатиме до творчості нові покоління, закладе ідею можливості створення проекту пам’ятника Трьомсину Богатирю в Дніпропетровську.
Для відвідувачів, які бажають познайомитися з творчістю письменника, підготовлена «Бібліотечка літературних казок Івана Манжури».
На відкритті виставки відбудеться музично-літературна композиція «Тихий вечір», на якій прозвучать твори українських композиторів-класиків та поезія І. Манжури у виконанні викладачів та студентів Дніпропетровської консерваторії ім. М. І. Глінки під керівництвом Максима Козолупа.

Автор проекту — Наталія Василенко.

tr_b.jpg



Hosting Ukraine Проверка тиц