Днепропетровский национальный исторический музей

Из новых поступлений. Сказки, записанные И.Манжурою

Из новых поступлений. «Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою» (1890)

tales.jpgСобрание раритетных книжных изданий второй половины XIX в. Днепропетровского национального исторического музея пополнилось новым уникальным прижизненным изданием фольклорных записей украинского поэта, ученого фольклориста Ивана Манжуры (1851 — 1893) «Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою» (1890).

Сборник «Сказки, пословицы и т. п. …» изданы отдельной книгой 1890 г. решением Историко-филологического общества при Императорском Харьковском университете под редакцией профессора А. Потебни. Это был единственный отдельный сборник фольклорных записей И. Манжуры, выданный при его жизни, и первый фольклорный сборник, изданный обществом. Его выход приветствовала украинская, русская, польская и французская фольклористика. «Записи его многочисленны, разнообразны, точны», — писал Сумцов. Он отмечал, что этот сборник — главная этнографическая работа И. Манжуры. К тому же, это был первый отдельный сборник украинского фольклора вообще после Эмского указа 1876 г. «Появление этого сборника после памятного указа 1876 г., который на многие годы задержал развитие украинской литературы, вообще, в том числе и публикации фольклорно-этнографических материалов крупными сборниками, была определенным достижением украинских фольклористов второй половины XIX в.», — писал исследователь творчества И. Манжуры И. Березовский. Он сразу же стал библиографической редкостью, постольку тираж издания был мизерный — 200 единиц.

Сборник насчитывает более 200 народных сказок и легенд, 20 заговоров, 92 приметы и поверья, 71 трактовки снов, 400 пословиц и поговорок, 57 загадок, объяснение крика животных, ругательства и проклятия, толкование более 600 малоизвестных и малораспространенных слов. География записей — это села и хутора Харьковской, Екатеринославской, Черниговской губерний.

Передал в музей бесценное по значимости издание днепропетровский краевед, коллекционер, поклонник творчества И. Манжуры Владимир Иванович Мороз. В 2003 г. Днепропетровское издательство «Сич» осуществило переиздание сборника тиражом 3000 экземпляров с оригинала, предоставленного В.И. Морозом, автором послесловия «Я син твій, нене-Україно, народу парост я твого». Художественное оформление к изданию выполнил днепропетровский художник А. П. Деревянко (графический портрет И. Манжуры, иллюстрации к сказкам, легендам, пословицам).

 

Искренняя благодарность В. И. Морозу за сохраненные духовные сокровища украинского народа, уважительное отношение к творческому наследию поэта, за многолетнее сотрудничество с Историческим музеем и музеем «Литературное Приднепровье». Сборник будет представлен на литературно-художественной выставке «Богатыри появляются и сейчас» к 100-летию со дня напечатания поэмы-сказки И. Манждуры «Тремсин Богатырь», которая откроется в конце октября в музее «Литературное Приднепровье».

В «Приложении» подаются сказки и поговорки, которые вошли в сборник.

Наталья Василенко

 

Приложение

НЕБИЛИЦЯ

Як було собі три брати та поїхали в поле орати, та забули вогню взяти, посилають третього дурного:

– Піди ти до такого­-то он діда, попроси вогню.

Прийшов він.

– Дай, діду, вогню.

– Дай ногу загну.

– Так болітиме.

– Ну так давай казки казати: хто кому скаже «брешеш», так тому од с…и до потиляки вирізати на три пальці із шкури квашіяки.

– Давай, – каже.

От дід брехав­-брехав, не каже йому дурень «брешеш». Почав дурень.

– Як поліз я, – каже, – на той світ, дивлюсь – аж мій батько на твоєму батькові їзде.

Дід мовчить.

– Та наглядів я там дві верби, поліз я на ті верби, – аж там два глечики сметани. Заглянув я в глечики, – ув одному нічого, а в другому Бог; я взяв Бога за бороду, викинув, а сметану поїв, та став думати, як мені на цей світ злізти. Піймав вошу, зсукав – коротко; я ще блоху доточив – ще коротко; приточив ще маленьку гниду – саме впору; я й поліз. Та як обірвався, та на три сажні в землю убився. Виліз, дивлюсь, – аж у балці ведмідь із чмелем б’ються. Ведмідь каже: «Поможи мені чмеля убити, так повна балка меду набіжить». А чміль каже: «Поможи ведмедя убить, то чоботи будуть». Подививсь я, чобітки у мене добрі. Як заходились ми вдвох з ведмедем, всилу­всилу вбили того чмеля. Як убили, набігла повна балка меду; от я наївсь та захотілось мені пити, – аж ось і озерце. Я взяв черепок з голови зняв, набрав води, напивсь, та коло себе його і положив. Коли оглянувсь, – аж качка у йому на крашанках вже сидить. Я качку вбив, а крашанки полетіли. Надів я черепок… Тут дід і не видержав:

– Та брешеш! – каже.

Зняв йому дурень на три пальці квашіяки, набрав вогню і пішов.

ПРИКАЗКИ

1. Послухайте, пани, мою новину, не вішайте юпок на тину, бо є в мене дядько Мартин, тяга юпочки крізь тин. Та була в мене тітуся Марина та по миру ходила, та суслички-бублички збирала, та мене, молодця, годувала. Як був собі чоловік пророка, купив собі кобилу без ока та повів до житнього стога сіна їсти, а дітей послав кобили глядіти. Прийшли діти, – коли нема кобили, тілько хвіст та грива та кобили половина. Як їхала Хима з Єрусалима на рябій кобилі, а драбинастий хвіст, та їхала вона через міст, а міст обломивсь, а паска к Божій Матері в очерет покотилась. „Скидай, матушка, запаску, лізь в очерет по паску, а ти, сину, надівай червоні чобота, та злізай на ворота, та читай божественні слова”. Як летів шпак, казав так, як летіла синиця і то премудра птиця; летів горобець і то премудрий стрілець. Як летіла сова та вздовж села, сіла вона на горі, а в долині півні б’ються за сорок сорок, за сорок ворон, за сорок горобців та за тих п’ять, що в соломі сплять, та за тих шість, що в соломі єсть, та за тих чотири, що горох молотили, та за тих два, що їхали до млина. Туди їхали волами, а відтіль сірими одудами. Стоїть рак-неборак, сусличком підперся, хустиною втерся, салом зарядив, а ковбасою вистрелив.

2. Як був собі та не мав собі, та взяв собі затесав собі сина Свиридона, та поїхав у поле орати, та виорав три опруги кваші, та посіяв гирбули, та вродили полуниці; по три покришки продавали та купили в три погибелі сукна, та пошили рантовий кожух та на три ласточки чоботи, та пришили до подушки відлогу.

3. Як був собі, та не мав собі, та взяв собі, затесав собі тесаного тесана, та поїхав у поле орати, та забув тесаного тесана взяти. Та як посіяв я коноплі, та зацвіли раки, та пішли баби конопель брати та набрали сім кіп гречки, та нав’язали папушу табаку, та насипали в невшитий віз сметани, та рублем притягнули, та повезли на базар продавати. Кричать: «По чоботи, по чоботи!» та продали хунт меду та гречаної вовни за три копійки серебра.



Hosting Ukraine Проверка тиц