Днепропетровский национальный исторический музей

Литературно-художественная выставка «Казак Мамай»

На пошану академіка Д. І. Яворницького (1855-1940) та до 155-річчя з дня народження видатного вченого музей «Літературне Придніпров’я» та Дитяча художня школа № 1 (директор — М. Ф. Хандога; викладачі — Р. В. Андрущенко, К. М.,Бурліков, В. І. Калюта, В. І. Корольов, Ю. В. Кучеренко, О. В. Миронов, О. Л. Скрипник, А. В. Супруненко, Т. Ю. Толстеньова, Л. А. Шабанова, О. І. Шабанов та ін.) 26 жовтня 2010 р. відкрили літературно-мистецьку виставку «Козак Мамай». На виставці експонуються 27 художніх робіт, серед яких два портрети Д. І. Яворницького (автори – Катя Смідович та Марина Корольова), сюжетні та портретні зображення Козака Мамая (Настя Аввакумова, Даша Аполоніна, Тимур Бірюков, Яна Бойко, Даша Борисенко, Оля Бурчак, Ліза Волнянська, Ліза Герцман, Аліна Гулейко, Настя Євстаф’єва, Віка Заставна, Саша Клименко, Валерія Кучер, Андрій Куцинський, Лєра Кучугурна, Юля Лісунова, Вероніка Локшина, Валерія Маркатун, Даша Милашенко, Ірина Сидельникова, Аліна Сівакова, Настя Чебушева, Настя Щедровська та ін.).
Виставка відкрилася виступом ансамблю бандуристів «Веселка» Дитячої музичної школи № 3 (художній керівник – Олена Стороженко). Уривок з повісті Д. І. Яворницького «Наша доля – Божа воля» зачитав Юрій Муравйов, студент 3-го курсу Дніпропетровського театрально-художнього коледжу (викладач сценічної мови — Г. Т. Яшна).
Мистецтвознавець, мамаєзнавець, член Національної Спілки художників України, учасниця щорічного історико-культурологічного фестивалю «Мамай-fest» (Дніпродзержинськ-Кам’янське) Олена Годенко охарактеризувала унікальність образу Козака Мамая, дала художню оцінку роботам юних митців.
Всесвітньо відома народна картина «Козак Мамай» є одним з найцікавіших феноменів української культури і своєрідною візитівкою українського мистецтва у світовому культурному просторі. Найдавніші зі збережених до нашого часу «мамаїв» сягають ХVII століття, а найновіших, як інтерпретації першотвору, можна зустріти на останніх виставках сучасного мистецтва. Три останні століття «Козак Мамай» є головною іконою українського образотворчого мистецтва, має феноменальну популярність в Україні та за її межами. Образ козака Мамая – воїна, захисника і водночас митця, музиканта, філософа глибоко захований в українській душі, продовжує активно жити і сьогодні, вже в третьому тисячолітті, засвідчуючи культурну самобутність українців.
Ще у ХІХ ст. народні картини із зображенням козака-бандуриста можна було побачити і в простих селянських хатах, і в розкішних дворянських садибах по всій Україні. Розмаїті парсуни Мамая, тисячі відмін його поличчя з новими подробицями пригод, з новими щораз підписами, які вільно трактували діяння та вдачу героя, тисячі сюжетів, що підносили в народі славу Козака майоріли на кленових та дубових полотнищах дверей, стінах хат і віконницях, на кахляних грубах, скринях, мальованих олійними фарбами полотнах і навіть на липових колодах вуликів. Вони уособлювали любов народу до свого захисника, усього запорозького козацтва, були оберегами від зовнішніх і внутрішніх ворогів, народною іконою. «Мамаїв» колекціонували поціновувачі народного наївного малярства, зокрема нащадки козацько-старшинських родів – таких, як Тарновські, Скоропадські, Потоцькі, Лазаревські та ін. До образу Мамая зверталися великі діячі минулого – Тарас Шевченко, Іван Франко, Ілля Рєпін, Георгій Нарбут, Сергій Васильківський, Олександр Бородай; його вивчали видатні вчені Дмитро Яворницький, Данило Щербаківський, Платон Білецький та ін. Цю традицію продовжують сучасні народні митці, професійні художники та дослідники.
Козак Мамай – загадковий образ мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, бандуриста і співаки, бабія і ченця одночасно, простодушного і мудрого чаклуна, безстрашного лукавця, справжнього народного героя, є втіленням волелюбності, стійкості та невмирущості українського народу. Узагальнений образ Козака Мамая в народних картинах перетворився у своєрідний символархетип захисника православної віри та батьківської землі, котрий перегукується з образами святих воїнів далекого, освяченого церковним та народним авторитетом, минулого – Святим Юрієм-Змієборцем і Дмитром Солунським, архістратигом Михаїлом, князями Борисом, Глібом, Володимиром.
Козак Мамай – воїн-герой, богатир, воїн-ватажок, воїн-сонячного божества, воїн-сакрального предка, воїн-козак – один із психотипів українців, матриця, закладена природою, історією, яка знаходить своє виявлення в найбільш складні для нації часи і виривається назовні. Мамай не просто міфічна постать, оспівана в легендах та змальована на старовинних малюнках. Ця легенда постійно набуває рис реальності й тому залишається поза часом. Його образ стверджує торжество споконвічних духовних цінностей. Поки існує цей психотип, поки він не розмитий часом, обставинами, доти є сенс думати і говорити про можливість українського відродження. Свідченням невмирущості образу Козака Мамая та його предковічної пісні-думи є створені нині Центр народознавства «Мамаєва Слобода» (Київ), історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest» (Дніпродзержинськ), художній фільм «Мамай» (режисер Олесь Санін), скульптурні композиції та пам’ятники Козаку Мамаю (Київ, Хортиця, Дніпродзержинськ), мистецькі виставки «Козак Мамай» (Національний художній музей України та інші музеї), численні роботи художників, скульпторів, музикантів, художні та наукові видання.
Для багатьох сучасників історик Дмитро Яворницький асоціювався з Козаком Мамаєм (О. Ільченко), запорозьким характерником (М. Рильський). Експозицію Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького та фондову колекцію живопису прикрашають півтора десятки «мамаїв», зібраних ще на початку ХХ ст. самим Дмитром Івановичем. Вони увійшли до золотого фонду культурних скарбів українського народу. (Крім Яворницького дарували «мамаїв» музеєві дружина О. Поля, Я. Новицький, А. Кащенко, П. Сочинський). Дніпропетровська колекція – одна з найбільших музейних колекцій в Україні. Вона прикрашає сторінки унікального на сьогодні мистецького альбому-каталогу «Козак Мамай» (2008), у якому міститься наукова розвідка мистецтвознавця Станіслава Бушака зі спробою прочитання культурного та «ідентифікаційного» коду Козака Мамая та 91-е зображення усіх нині відомих «мамаїв» ХVII- поч. ХІХ ст. із музейних та приватних збірок.
Універсальна, всеохоплююча за змістом, монументальна, національна за характером і психологічним наповненням картина «Козак Мамай» у сучасному образотворенні виступає як першооснова для створення нового художнього простору, вона еволюціонує. Сенс у тому, що пошук власного Мамая в собі відкритий для всіх.
Дати можливість молоді показати способи модерного бачення «Козака Мамая» і власною уявою створити інтерпретацію мистецького першотвору в безлічі нових сюжетних варіантів через особисте сприйняття цієї теми – головна ідея виставки. Вступити в мистецький діалог з головним героєм – Козаком Мамаєм – означає пройти шлях самопізнання й самоусвідомлення себе, як частини великої, духовно могутньої і потужної нації, пережити моменти творчих пошуків власного бачення, розуміння і вираження образу національного героя, змісту самобутнього українського наївного мистецтва, відчути їх невичерпний духовний та ідейно-образний потенціал.
Зображення козака-бандуриста неминуче викликають асоціації, співзвучні урочистому, епічно-величному звучанню дум та пісень: козак співає думи і переповідає нам історію. Раритетні видання українського фольклору ХІХ-поч. ХХ ст. із записами історичних дум та пісень, зроблених видатними українськими вченими В. Антоновичем, М. Драгомановим, О. Потебнею, Я. Новицьким та ін. із книгозбірні Д. Яворницького, його власні записи становлять меморіальну частину виставки. Також на виставці експонуються два нові, зовсім не відомі в іконографії портретні зображення Д. І. Яворницького роботи невідомого художника (1930-і рр.; із колекції О. В.Смакоти) та Василя Соляника (1964 р.) із зібрання Дніпропетровського національного Історичного музею імені Д. І. Яворницького.
Відкриття виставки – 26 жовтня – в день святого воїна-захисника Дмитра Солунського, якого вчені прирівнюють до образу Козака Мамая. За старим стилем (7 листопада за новим стилем) – це день народження видатного українського історика, дослідника історії Запорозької Січі Д. Яворницького. Вивчаючи історію Запорозького козацтва, розкриваючи таємничу красу старої України, він створив образ-символ духовної величі українського народу, підняв його із зневажливого забуття до наповненого світлом ідеалу і сам став його невіддільною часткою. Поезія «26 жовтня. На день власних іменин», написана вченим, як і все його життя, є своєрідною думою-роздумом, проспіваною ним, як Козаком Мамаєм, про пережите, передумане, вистраждане за себе і свій народ.
Виставка дарує нагоду як молодим художникам-початківцям, так і глядачам доторкнутися до справжнього мистецтва, що базується на українському ґрунті, а непередбачений Козак Мамай відкриває нові, ще не бачені ніким свої портретні зображення.

Наталія Василенко, старший науковий співробітник
музею «Літературне Придніпров’я»

Довідки за тел. (056) 778-01-00



Hosting Ukraine Проверка тиц