Днепропетровский национальный исторический музей

Етнографічні дослідження Дніпропетровського історичного музею на сучасному етапі: польові експедиції

Протягом останніх двох років в ДІМі відновлюються комплексні етнографічні дослідження нашого краю, які беруть свій початок ще з часів Д. І. Яворницького. Саме ним разом з Я. Новицьким, В. Бабенком, М. Сумцовим, В. Кравченком, В. Донцовим був закладений підмурок для етнографічного вивчення народонаселення колишньої Катеринославської губернії (нинішньої Дніпропетровської області). Вони були дослідниками-практиками, мали змогу особисто спостерігати традиції, побут, звичаї окремих національних груп населення в селах і містах Придніпров’я. У цьому полягала специфіка методів їх досліджень, які проводились за певною програмою, що базувалася, очевидно, на одній з перших етнографічних програм, розробленій 1854 р. В. Д. Добіжі та А. Я. Метлицьким, членами Комісії для опису губернії Київського учбового округу.

Перед знову утвореним відділом етнографії ДІМу (з березня 1994 – сектор етнографії, з березня 1995 – відділ) на початку здійснення польових досліджень теж постало питання про складання етнографічної програми, яка б відповідала вимогам часу і специфіці етнографічної ситуації у регіоні. Така програма була створена на основі численної етнографічної, народознавчої, музеєзнавчої та методичної літератури, аналізу матеріалів попередніх наукових експедицій ДІМу в села і міста області.

У вступній частині програми виділені основні напрямки етнографічних досліджень:

вивчення етнічної культури всіх націй і народностей регіону, їх вплив на розвиток української культури і навпаки;

проведення комплексного збору польових етнографічних матеріалів у плані збереження для науки і показу в музеї;

вивчення впливу місцевих особливостей природи на побут нації.

У зв’язку з тривалою перервою у науковому етнографічному дослідженні краю (поч. 30-х – поч. 90-х рр. XX ст.: виникла необхідність комплексного тотального обстеження області, яке досягається у ході комплексних етнографічних експедицій до всіх районів області, котрі у свою чергу поділяються на квадрати. Таким чином досягається найбільш повне вивчення краю (село – квадрат – район – область).

Історичні події радянського періоду породили певні вимоги щодо вибору приорітетних районів для обстеження. Насамперед, обираються райони найменш зруйновані під час колективізації і Великої Вітчизняної війни. Для цього науковим співробітником складається історична довідка до обраного району і виділяються найбільш старі за існуванням села, а серед них – найменш зруйновані.

Організаторами експедиції визначаються: завдання експедиції, маршрут руху; шифр експедиції та готується польова документація, яку необхідно скласти у ході експедиції згідно а видами роботи у полі (це власні спостереження, опитування населення, фіксування речових елементів, збирання етнографічних комплексів, а саме: план-програма експедиції та запитальники по всіх темах, польовий опис, щоденник експедиції, полкові зошити всіх членів експедиції, карти-схеми, фото- і фоноплівка.

За півтора року роботи етнографічного відділу (сектору) етнографії ДІМу було проведено 3 експедиції до Петропавлівського, Межевського та Софіївського районів. У ході роботи вносилися корективи щодо практичних дій і склададня польової документації, було складено наукові звіти.

Вважаю необхідним виділити ті проблеми, які були вирішені на власному досвіді, який може знадобитися у наступних етнографічних експедиціях, а саме:

завчасне попередження населення району про проведення експедиції (через радіо, пресу);

термін експедиції повинен тривати 10–12 діб, 3 рази на рік (для етнографічного відділу);

склад експедиції: 6–10 чоловік (обов’язково фотограф), фахівець-філолог і співробітники фондів;

оформлення документації (польової): обов’язкове повне щоденне заповнення іі корегування; кожен член експедиції веде запис бесід у польовому зошиті; керівник експедиції, крім всього, заповнює польовий щоденник (кожного дня); кожного вечора заповнюється польовий опис, нумеруються експонати.

По закінченні експедиції всі польові документи передаються керівникові експедиції для складання наукового звіту.

Вибір інформаторів: консультативна допомога райвідділу культури, сільрад, старожилів.

Необхідність польових досліджень у роботі етнографічних відділів історичних і краєзнавчих музеїв очевидна. На наш погляд, ефективність їх залежить насамперед від серйозної методичної підготовки, деякі аспекти якої представлені автором повідомлення.

О. В. Панченко (Дніпропетровськ)

Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц