Днепропетровский национальный исторический музей

Ученый, литературовед

«Про незаплямовану біографію Домонтовича він дбав пильніше, ніж про бездоганний життєпис Вікторв Петрова. Блискучий інтерпретатор Лесі Українки, він очевидно, розділяв її твердження про слова як єдино значущі поетові діла. Судитимуть його по написаному. (До речі, і як науковець Петров майже не піддавався кон’юктурному тискові. Такі його праці, як «Етногенез слов’ян», «Скіфи. Мова і етнос», належать до значних досягнень української гуманістики ХХ ст.). І коли стати на таку точку зору, то мусимо визнати цього письменника найпослідовнішим естетом і жрецем мистецтва».
В. Агеєва
IMG_5875.jpg

«Широчінь зацікавлень Петрова була незвичайна. Вона йшла не від обставин українського світу, де, через брак людей, кожна талановитіша людина мусить бути і швець, і жнець, і на дуду грець. Вона пояснювалася його, сказати б так, інтелектуальною вдачею. Петров був історик літератури, написавши праці про Язикова, про німецьких романтиків з Єни, про П. Куліша, про Т. Шевченка, Лесю Українку і Олеся фольклорист етнограф, що цікавився особливо найархаїчнішим у фольклорі, але також і постанням рис нового побуту…
Здається,особливість його як науковця лежала в тому, що він не був фахівцем з з якоїсь однієї дисципліни, а з певного кола проблем, які він вишукував у різних дисциплінах. В історії літератури він знав Куліша і оточення Куліша, в етнографії – «заговори», обряди і казки, в філософії – Сковороду. Він не вкладався в традиційні університетські посади – катедра археології, катедра етнографії, катедра історії літератури, – він був водночас надто широкий і надто вузький для цього. Чи не був він у цьому прообразом науковця майбутнього?».
Ю Шевельов
ю-шевельов-літературознавство.jpg



Hosting Ukraine Проверка тиц