Днепропетровский национальный исторический музей

Матеріали до питання організації обласної влади на Дніпропетровщині в 1932 р.

В контексті вивчення історії адміністративно-територіальних реформ на Дніпропетровщині, діяльність організаційних обласних органів влади в першій половині 1932 р. є малодослідженою темою. В сучасній історіографічній традиції існує лише декілька наукових праць де, в тій чи іншій мірі, згадується та підіймається ця проблематика [18, с.27-28; 19, с.23]. Дана наукова розвідка є спробою більш поглибленого висвітлення діяльності Дніпропетровського обласного організаційного комітету та обласного організаційного бюро КП(б)У. Джерельною базою дослідження стали, здебільшого, неопубліковані архівні документи (фонд Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У ДАДО) та матеріали місцевої преси (газета «Зоря» за лютий-серпень 1932 р.). Це дало змогу виявити найголовніші акценти в роботі організаційних органів та дійти висновків щодо причин різкого переходу на обласну систему управління на тлі політичного та соціально-економічного розвитку нашого регіону та країни.
В першому півріччі свого існування Дніпропетровська область, по суті, ще не була повноцінною адміністративно — територіальною одиницею зі стандартними, притаманними даному поняттю параметрами. Офіційно область з’явилася 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову ІV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 р. про створення на території України 5 областей. Однак перший обласний з’їзд Рад (вищий орган місцевої влади) відбувся лише 4-5 серпня 1932 р. [40, с.1], а до того часу загальне і оперативне керування місцевими органами влади нижчих ланок покладалося на тимчасові структури – обласний організаційний комітет та обласне організаційне бюро обкому КП(б)У.
Хоча, стосовно областей, конституційно ще не була прописана організація місцевої влади, однак, в загальних її принципах, вищим органом влади були Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів і з’їзди Рад, що обирали та формували підзвітні їм виконавчі комітети [16]. Тобто, на період 27 лютого – 5 серпня 1932 р. можна говорити лише про реальний територіальний вимір області (і той був визначений приблизно, через поспішність їх створення). Адміністративний же вимір являв собою тимчасові структури задекларовані спеціальними окремими державними актами з обмеженим строком дії. В першу чергу, Постановою ВУЦВК «Про утворення обласних виконавчих комітетів УСРР» від 9 лютого 1932 р. та уставом про обласні організаційні комітети від 20 лютого 1932 р. Останній надавав їм досить широкі повноваження, а саме: затверджувати планові проекти розвитку господарства, складати обласний бюджет, керувати розподілом майна між установами різних рівнів влади та затверджувати їхні штати, вимагати від установ та підприємств необхідні відомості та матеріали, скликати наради у справах обсягу їх відання, навіть, мали право зупиняти розпорядження народних комісаріатів (за особистою відповідальністю всього складу комітету) [38,с.1]. Що цікаво, згідно з уставом, облоргкомітети повинні були самі визначати період своєї діяльності, оскільки строки скликання обласних з’їздів Рад, хоч і встановлювалися президією ВУЦВК, але лише за поданням облоргкомітетів. Обласні організаційні комітети підпорядковувалися РНК та президії ВУЦВК УСРР, яка власне і затверджувала особистий склад облоргкомітетів постановою від 9 лютого 1932 р.
До Дніпропетровського обласного організаційного комітету увійшло 12 осіб: Д.І.Петровський, П.Д.Сорокін, В.І. Чернявський, Ф.Ф. Рогальов, І.І.Попов-Волков, А.М.Дашевський, С.І.Сінайський, Я.М.Хазанов, Е.Кюрфюрст, Я.К.Краукліс, Сумцов та Старобін. Окремо створювалися органи управління по партійній лінії – обласне організаційне бюро КП(б)У в складі 9 осіб (А.Г.Соколов, Т.Г.Макаров, Д.І.Петровський, С.І.Синайський, Я.К.Краукліс, Ф.Ф.Рогальов, Я.М.Хазанов, Муськін) на чолі з секретарем В.І. Чернявським.
В першу чергу, варто в загальних рисах охарактеризувати ці організаційні органи. Притаманний радянському устрою дуалізм влади в вирішенні державних питань будь-якого рівня надавав більшого пріоритету саме партійним органам, тому, по суті, постанови та рішення облоргбюро КП(б)У досить часто визначали вектор діяльності облоргкомітету. Хоча, як видно з особистого складу, вони були взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та носили колегіальний характер. Структурно облоргкомітет підрозділявся на декілька відділів, які відповідно очолили члени комітету. Так, Д.І.Петровський був призначений головою облоргкомітету, П.Д.Сорокін та І.І.Попов-Волков – його заступниками (останній за сумісництвом очолив обласну планову комісію), а відповідальним секретарем став А.М.Дашевський. Повноваження по відділам були розділені наступним чином: Сумцов – земельний відділ, Старобін – відділ постачання та за сумісництвом уповноважений комітету заготівель, Е.Кюрфюрст – фінансовий відділ, Лукашенко — відділ народної освіти, Піскарьов — відділ праці, Г.П.Олексієнко — комунального господарства, Шрайберг – облздороввідділ, П.В.Кисельов — обласна колгоспна спілка, Сабсай — споживча спілка, Ю.Триодіял — управління народногосподарського обліку, Я.М.Хазанов — оргбюро облпрофради [15, с.4]. Я.К. Краукліс очолив обласне управляння ДПУ, а Ф.Ф. Рогальов увійшов до складу комітету як військовий, з 1930 р. командир 7-го стрілецького корпусу, що дислокувався на території області [41, с. 430-436]. Такий склад організаційних органів являв собою консолідацію місцевої радянської та партійної номенклатури під керівництвом призначених ЦК Д.І.Петровського та В.І.Чернявського. Данило Іванович Петровський (1898 – 1938 рр.) на час призначення головою організаційного комітету, займав високу урядову посаду – заступник голови РНК УСРР (з 1930 р.). [3, арк. 48; 35, с.1; 19, с23]. Володимир Ілліч Чернявский (1893 – 1937 рр.) теж був направлений на Дніпропетровщину з більш високої посади – секретаря ЦК КП(б)У [17, с.283]. Затримались в Дніпропетровській області вони до 11 жовтня 1932 р., коли на черговому засіданні, де були присутні перший та другий секретарі ЦК КП(б)У – В.С.Косіор і В.А.Строганов, бюро обкому КП(б)У погодилось з постановою ЦК про відклик В.І.Чернявського (з переходом на роботу в Вінницьку область) та Д.І.Петровського (в розпорядження ЦК) [6, арк. 94].
Сорокін Павло Дмитрович (1896 — ?) був авторитетним радянським діячем місцевого рівня – з 5 листопада 1929 р. він займав посаду голови окружного виконавчого комітету, а після ліквідації округів, в вересні 1930 р. очолив Дніпропетровську міськраду [18, с.49]. Певний час він займав цю посаду вже перебуваючи членом обласного організаційного комітету, але 4 квітня 1932 р., у зв’язку з переходом на роботу заступника голови облоргкомітету, пленум міськради звільнив його від обов’язків голови міськради, і обрав на цю посаду С. Михайлова. Про інших членів організаційних органів інформація носить або уривчастий характер, або взагалі відсутня (деяких навіть не вдалося встановити ініціали). Відносно Олександра Григоровича Соколова (1894-1937 рр.) відомо, що він був призначений від ЦК КП(б)У секретарем облоргбюро, з 1930 р. працював секретарем Запорізького окружного, пізніше – міського партійних комітетів КП(б)У [14, с.1]. Т.Г. Макаров, який в 1932 р. був обраний секретарем Дніпропетровського МПК та одним із секретарів облоргбюро на цей час займав посаду парторганізатора Катерининської залізниці, а до того працював в окружних та міських партійних органах м. Києва [34, с.1]. Яків Мойсейович Хазанов (1891 — ?) на 1929 рік був членом президії Окружної Ради профспілок та кандидатом в члени окружного комітету КП(б)У [7, зворот арк. 133]. Самуїл Іосифович Синайський (1902 — ?) після вступу до лав партії (1926 р.) працював на профроботі в Дніпропетровську в Спілці деревообробників та секретарем партійного осередку Державного лісового заводу ім. Халтуріна. Пізніше – завідуючим інформсектором окружного комітету КП(б)У. В березні 1933 р., за власним проханням, Самуїл Іосіфович був відкомандирований в розпорядження ЦК КП(б)У [8, арк. 181], але вже 10 жовтня 1933 р. він знову повернувся на Дніпропетровщину і 12 жовтня призначається завідуючим інформаційного сектору організаційного відділу обкому КП(б)У [9, арк. 66-68].
Щодо діяльності організаційних органів, то важко визначити спрямування найголовніших аспектів, адже це був період наступу соціалізму на всіх фронтах – суцільна колективізація та штурм хлібозаготівель, будівництво та реконструкція величезних промислових об’єктів, останній рік першої п’ятирічки, коли необхідно було швидко підганяти всі галузі під планову відповідність для звітування та готувати проект плану на наступну п’ятирічку. І в той же час, основним завданням тимчасових органів влади було «проведення всієї організаційної роботи, що пов’язана з запровадженням обласної системи, аж доки відбудуться обласні з’їзди рад» [12, с. 42].
З перших же днів роботи облоргкомітет та облоргбюро почали вирішувати проблему укомплектування фахівцями обласних партійних та радянських установ та організацій і їх розміщення. Основним резервом для укомплектування обласних апаратів мали стати партійні організації пролетарських центрів області. 12 лютого 1932 р. була затверджена комісія в справах розміщення обласних установ, куди увійшли П.Д.Сорокін, М.Ф.Калінкін, А.М.Дашевський та ще ряд товаришів. Термін переселення установ встановлювався в 3 дні (і ні в якому разі не більше 5), а також, з санкції обласного бюро, дозволялося розміщати організації в інших великих містах області [5, арк. 5]. 28 лютого 1932 р. облоргбюро зобов’язало І.І.Попова-Волкова та М.Ф.Калінкіна протягом наступної декади остаточно вирішити проблему розміщення всіх обласних радянських та господарських установ [5, арк.28]. Самі організаційні органи повністю були розміщені в будинку міськради, штат міськради переселили в будинок Комунгоспу, а органи Комунгоспу, відповідно, в будинок Освіти [4, арк. 8-9]. Пізніше, в кінці липня 1932 р., постановою обкому КП(б)У були виявлені деякі порушення в питанні розміщення обласних робітників, за які завідуючого житловим відділом обласного комунгоспу т. Судзіловського та помічника прокурора т. Слюсарева було виключено з партії та справи передані до суду, а заміснику Д.І.Петровського І.І.Попову-Волкову оголошено догану [23, с.2].
Основним напрямком діяльності організаційних органів стало вирішення проблем сільського господарства, і не випадково. Головною причиною створення областей стала невідповідність адміністративної системи країни темпам та потребам соціально-економічного розвитку села. До систематичного невиконання районами планів хлібоздачі (хлібозаготівлі 1931 р. вперше вийшли за межі календарного року і лише 18 березня 1932 р. ЦК КП(б)У та РНК УСРР ухвалили постанову про завершення кампанії у колгоспному секторі незалежно від рівня виконання плану [13, с. 125]), поступової втрати контролю над районами, на початку 1932 р. додався голод, що уже охопив значну кількість зернових районів. За офіційними даними, області утворювалися для того «щоб забезпечити успішне виконання величезних завдань 1932 року та другої п’ятирічки – завершення соціалістичної реконструкції всього народного господарства на базі найновішої техніки, посилити конкретно-оперативне керівництво всіма галузями народного господарства й культурного будівництва стосовно економічних та виробничих умов окремих районів України і вважаючи на недоцільність подальшого побільшення районів…» [12]. Однак, 10 лютого 1932 р., виступаючи на об’єднаному пленумі МПК та МКК з партактивом міста Дніпропетровська, В.І.Чернявський більш конкретно визначає ці причини: «Україна мала 384 райони й було надзвичайно важко і складно із одного Харкова керувати ними» [10, с.1], і далі ще детальніше: «…не зважаючи на те, що ЦК давав спеціальні директиви, скликав цілий ряд міжрайонних нарад, надсилав туди (маються на увазі райони – авт.) членів політбюро ЦК (ми всі їздили по районах, провадили ці наради, усі працювали коло хлібозаготівель), при всьому цьому справа, як виявилось, була тяжкою. Тим то особливо, після відвідування України тов. Молотовим, коли це питання було особливо загострене, ЦК вирішив найкатегоричніше поставити питання утворення областей і переходу на обласну систему» [29, с.2].
Мова йде про один з перших приїздів на Україну голови РНК СРСР В.В. Молотова в кінці грудня 1931 р. Він, виступаючи на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У, зазначив крайню незадовільність виконання плану хлібозаготівель і пряму загрозу їх зриву. Він зажадав застосування «особливих заходів» і підвищення «більшовицької пильності щодо класового ворога» [37, док. №86]. Мабуть, таким «особливим заходом» і стало створення областей та посилення їх керівництва надійними відповідальними працівниками, що, з точки зору правлячої верхівки, мало стати виходом із хлібозаготівельної та продовольчої кризи. Доречи, саме постановою політбюро ЦК КП(б)У від 29 грудня 1931 р. (на доповідь В.В.Молотова) з метою посилення керівництва хлібозаготівлями, Україна була розділена на 6 груп районів: Київська, Вінницька, Одеська, Запорізька, Полтавська і Харківська [37, док. №86]. Це можна вважати, своєрідним, першим кроком на шляху до створення обласної системи.
Тому цілком закономірною стала підвищена увага до проблем сільського господарства. Вже 20 лютого 1932 р. відкрилась виробнича нарада з питань підготовки до весняної сівби за участі В.І.Чернявського, Д.І.Петровського, О.Г.Соколова, Т.Г.Макарова (всього в президії 31 особа), яка тривала три дні [22]. На початку березня спеціальною постановою облоргкомітету було визнано незадовільний стан мобілізації насіннєвих фондів та винесено кілька суворих доган районним керівникам [31, с. 1]. Для посилення роботи навколо збирання насіннєвих фондів в райони неодноразово виїжджали члени організаційних органів. Так, 28 лютого 1932 р. було постановлено Д.І.Петровському та В.І.Чернявському відвідати окремі, відстаючи в «мобілізації насіннєвих фондів», райони області, П.Д.Сорокіну – Бердянський, С.І.Сінайському – Павлоградський, О.Г.Соколову – Запорізький тощо [4, арк.28]. 9 березня 1932 р. знову по районам для підсилення роботи виїхали Д.І.Петровський, Левінзон, П.Д.Сорокін, П.В.Кисельов та Старобін [4, арк.46]. На черговому засіданні облоргкомітету, 17 березня 1932 р., було запропоновано обласним та районним організаціям прискорити темпи роботи навколо збирання насіннєвих фондів, ремонту сільгоспреманенту та запровадження агромінімума (мінімум агрономічних знань, необхідних для роботи в с/г). Також комітет зобов’язав Облтрактор до 25 березня закінчити ремонт тракторів та під персональну відповідальність голів райвиконкомів «припинити побільшення колгоспів, де є такі випадки». У своєму виступі І.І. Попов-Волков звернув увагу на підготовку посіву технічних культур, засівна площа яких в 1932 році збільшилась вдвічі — з 25 тис. га до 53 тис. га [21, с. 3]. Наступне засідання (27 березня) під головуванням І.І.Попова-Волкова обговорило баланс будматеріалів, стан шляхобудівництва по області, план рибної ловлі та, знов таки, форсовану підготовку до сівби [39, с. 4]. 7 квітня 1932 р. завідуючий обласного земельного відділу Сумцов на засіданні облоргкомітету констатував, що на 4 квітня по області зібрано лише 79,3 % ранніх зернових культур (особливо погано йде збір ярої пшениці – лише 46 %). В зв’язку з цим комітет запропонував під персональну відповідальність голів РВК завершити утворення насіннєвих фондів та фондів соц. взаємодопомоги до 10 квітня [20, с.1]. З метою більш чіткого диференційованого керівництва районами та організаціями, систематичного вивчення й конкретного інструктування районів 25 квітня було створено на території області 5 виробничо-територіальних секторів: промисловий (5 міст), бавовняно-зерновий (13 районів), тваринництва й технічної культури (11 районів), 1-й зерновий (12 районів) та 2-й зерновий (13 районів) [5, арк. 113-116].
26 червня 1932 р. о 18 годині в Клубі залізничників (вул. Леніна) відкрилась І Дніпропетровська обласна конференція КП(б)У [24, с.1], яка тривала 4 дні. В ході конференції були обрані керівні органи партійної організації області, в першу чергу обком КП(б)У в складі 81 члена та 30 кандидатів. В останній день конференції, 30 червня, відбувся перший пленум обкому на якому були обрані члени та кандидати бюро. Серед них все ті ж призвіща В.І.Чернявського, Д.І.Петровського, О.Г.Соколова, Т.Г.Макарова, Я.М.Хазанова, Ф.Ф.Рогальова, Я.К.Краукліса, П.Д.Сорокіна та І.І.Попова-Волкова. Секретарями бюро були затверджені В.І.Чернявський (перший секретар), О.Г.Соколов та Т.Г.Макаров, останній також був обраний делегатом на ІІІ всеукраїнську конференцію [11, с.1]. В день відкриття конференції на ім’я Д.І. Петровького, В.І.Чернявського та Сумцова прийшла привітальна телеграма від наркома земельних справ О.Триліського з приводу закінчення сівби в області. Для преміювання кращих ударників сільського господарства області наркомземом було перераховано 10 тисяч карбованців, а керівника Дніпропетровського ОБЛЗу Сумцова нагороджено відрядженням до кращих колгоспів СРСР та двохмісячним утриманням. Принагідно зазначимо, що план посіву 1932 р. на 20 червня по Україні був виконаний на 86,9%, і лише Одеська та Дніпропетровська області виконали свій план (на 104,4 та 101,1 % відповідно) [26, с.1].
Проведення обласних партійних конференцій передувало ІІІ Всеукраїнській конференції КП(б)У, яка відкрилась 6 липня 1932 р. в м. Харкові. Від Дніпропетровської області до президії партконференції увійшли В.І.Чернявський, Д.І.Петровський та О.Г.Соколов [1,с.1]. Головними питаннями на конференції стали підсумки весняної посівної кампанії, хлібозаготівельна кампанія 1932 р. та колективізація сільського господарства. Вирішальним в цьому була участь в конференції голови РНК СРСР В.М.Молотова та секретаря ЦК ВКП(б) Л.М.Кагановича. Їх приїзд був ініційований самим І.В.Сталіним, який 2 липня 1932 р. в особистому листі до В.В.Молотова та Л.М.Кагановича писав: «Обратите серьезнейшее внимание на Украину. Чубарь своей разложенностью и оппортунистическим нутром и Косиор своей гнилой дипломатией и преступно-легкомысленным отношением к делу – загубят в конец Украину… Если поедете на Украинскую конференцию (я на этом настаиваю), — примите там все меры к тому, чтобы переломить настроение работников [33, с. 210]. А дещо пізніше Сталін вже будував плани про кадрові перестановки в керівництві України, в першу чергу заміни С.В.Косіора та В.Я.Чубаря на Л.М.Кагановича та Г.Ф.Гринька (нарком фінансів СРСР) [33, с. 273-274]. Чи були відомі такі настрої вождя вищому керівництву України важко сказати, але вже в ході конференції і відразу після неї простежується активізації всієї організаційної роботи, і в першу чергу в галузі сільського господарства.
14 липня виходить постанова президії ВУЦВК про скликання позачергових обласних з’їздів рад, які призначалися на другу половину липня 1932 р. [30,с.4]. При Дніпропетровському облоргкомітеті відразу ж була створена комісія для проведення підготовчої роботи до 1 обласного зїзду Рад в складі А.М.Дашевського, Помикалова, Сумцова, П.В.Кисильова, Старобіна, Ярошевського та Куїмджі. Було ухвалено доцільним скликати пленуми міськрад та райвиконкомів на 25 або 26 липня 1932 р, де обговорити питання про збиральну та хлібозаготівельну кампанії та питання про вибори до обласного з’їзду Рад [28, с.1]. В ході Всеукраїнської конференції КП(б)У всі прорахунки в поточній роботі (а в першу чергу по хлібозаготівлям) закидалися у бік невчасної організації областей. Так, В.І.Чернявський в дебатах на доповідь В.В.Косіора, зазначав: «Ми пізно вирішили організувати області. Парторганізація України протягом 2 місяців провела величезну гарячкову роботу. Адже витягнути райони з важкого стану, в якому вони були, ця справа дуже важка» [32, с.1].
19 липня 1932 р. до Дніпропетровська прибувають, відряджені ЦК, голова ВУЦВК Г.І.Петровський та секретар ЦК КП(б)У В.А.Строганов, які того ж дня приймають участь в обласній нараді в справі хлібозаготівель [36, с.1]. І, скоріш за все, результатом цього візиту стала постанова РНК УСРР від 22 липня 1932 р., де наголошувалося на незадовільному стані збиральної кампанії, особливо в Дніпропетровській та Одеській областях, облоргкомітети яких були зобов’язані посилити керівництво кампанією та встановити щоденну звітність про її перебіг. Спеціально для контролю за збиральною кампанією в Харкові була створена п’ятірка на чолі з заступником голови РНК В.І.Порайком [27, с.1].
Перший обласний з’їзд Рад відкрився в м. Дніпропетровську 4 серпня 1932 р. в клубі Залізничників на вул. Леніна о 18 годині вечора [2, с.1]. Наступного дня з доповіддю про збиральну і хлібозаготівельну кампанії 1932 р. виступив Д.І.Петровський та відбулись вибори керівних органів області. До обласного виконавчого комітету увійшло 159 осіб. Того ж дня, увечері, після закриття з’їзду, перший організаційний пленум виконавчого комітету обрав президію, а головою облвиконкому одноголосно було обрано Д.І.Петровського [40,с.1].
На всьому вище сказаному зовсім не вичерпуються питання та проблеми створення й організації областей в Україні, і власне в нашому регіоні. Об’єктами майбутньої пошукової та дослідницької роботи ще має стати територіальний вимір, початкова реалізація якого була далеко не ідеальною, на що звертав увагу В.І.Чернявський [5, арк. 157-159], і як показало подальше удосконалення територіального поділу. «Білою плямою» в контексті цієї проблематики є доля, роль та вплив особистостей, особливо місцевого рівня, на вирішення проблем адміністративно-територіального та соціально-економічного характеру.

Бібліографічні посилання:

  1. Відкрилась ІІІ конференція КП(б)У // Зоря, №154, 8 липня 1932.
  2. Відкриття 1-го обласного з’їзду рад Дніпропетровщини // Зоря, №176, 4 серпня 1932.
  3. ДАДО, ф. 3, оп. 1, спр. 48.
  4. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 15.
  5. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 32.
  6. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 40.
  7. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 213.
  8. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 519.
  9. ДАДО, ф. 19, оп. 1, спр. 568.
  10. За більшовицьке здійснення історичних та величних завдань // Зоря, №34, 11 лютого 1932.
  11. Закрилась І обласна партконференція // Зоря, №148, 1 липня 1932 р.
  12. Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України, 29 лютого 1932., №5.
  13. Іваненко В.В, Романець Н.Р. Дніпропетровщина і великий перелом на селі кінця 1920 – початку 1930-х рр., — Дн., 2009.
  14. Із біографії тов. Соколова А.Г. // Зоря, №35, 12 лютого 1932.
  15. Керівний склад радянських та кооперативних облорганізацій // Зоря, №51, 3 березня 1932.
  16. Конституція УСРР в редакції 1929 р.
  17. Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки. 1918-1991. – К., 2005.
  18. Маркова Л.М. Історія географії: адміністративно-територіальний устрій Дніпропетровщини на початку ХХ століття. – ДОУНБ, — Дн., 2011.
  19. Маркова Л.М. Історія місцевого самоврядування на Дніпропетровщині в персоналіях (1932 – 1941 рр.) // Грані, №2 – Дн., 2006.
  20. Наука перших днів сівби // Зоря, №82, 9 квітня 1932.
  21. Негайно виконати директиви облоргкомітету // Зоря, №65, 20 березня 1932.
  22. Обласна виробнича нарада з питань підготовки до весінньої сівби // Зоря, №42, 21 лютого 1932.
  23. Постанова бюро обласному КП(б)У про порушення революційної законності // Зоря, № 168, 24 липня 1932.
  24. Перша Дніпропетровська обласна конференція КП(б)У // Зоря, №143, 26 червня 1932.
  25. Перший обласний з’їзд Рад Дніпропетровщини // Зоря, №177, 5 серпня 1932.
  26. Привітання наркомзему України // Зоря, №143, 26 червня 1932.
  27. Про збиральну кампанію 1932 року // Зоря, №167, 23 липня 1932.
  28. Про підготовку до 1 обласного з’їзду рад // Зоря, №163, 18 липня 1932.
  29. Про підсумки ХVІІ всесоюзної партійної конференції // Зоря, №37, 15 лютого 1932.
  30. Про скликання позачергових обласних з’їздів рад // Зоря, №160, 15 липня 1932.
  31. Про стан мобілізації насіннєвих фондів // Зоря, №58, 11 березня 1932.
  32. Промова тов. Чернявського // Зоря, №157, 11 липня 1932.
  33. Сталин и Каганович. Переписка 1931-1936 гг. – М., 2001.
  34. Стисла біографія секретаря МПК та обласного партійного бюро Макарова Т.Г. // Зоря, №35, 12 лютого 1932.
  35. Стисла біографія голови обласного організаційного комітету тов.. Петровського Д.І. // Зоря, №35, 12 лютого 1932.
  36. Т.т. Петровський Г.І. та Строганов В.А. у Дніпропетровському // Зоря, №164, 20 липня 1932.
  37. Трагедия советской деревни. Колективизация и раскулачивание. Документы и материали. 1930-1933. – Т.3 – М., 2001.
  38. Устав про обласні організаційні комітети // Зоря, №43, 22 лютого 1932 р.
  39. У облоргкомітеті // Зоря, №73, 29 березня 1932 р.
  40. Учора закрився обласний з’їзд Рад Дніпропетровщини // Зоря, №178, 6 серпня 1932. с.1.
  41. Ченцов В.В., Іваненко В.В. Комкор // Відроджена пам’ять. Книга нарисів. – Дн., 1999.

Романчук Д.О., науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І.Яворницького.



Hosting Ukraine Проверка тиц