Днепропетровский национальный исторический музей

Косачі на Катеринославщині

Нині, в час пробудження національної свідомості українців, зростає увага до унікальної літературної родини Косачів, що виплекала й до останнього дня життя оберігала могутню творчу індивідуальність — Лесю Українку. На рубежі XIX і XX століть, в умовах нищення української культури і заборони рідного слова, ця сім’я вистояла на сторожі свого древнього українського Родоводу і виростила на честь і славу України вірних їй громадян, що не зломилися від репресій тоталітарного режиму, які впали на них.
На Катеринославщині протягом десятиріччя (1910—1921 рр.) проживала з родиною Ольга Петрівна Косач-Кривинюк, лікар, перекладач, етнограф, молодша сестра Лесі Українки і її найближчий духовний друг, перший біограф письменниці, хранитель величезного родинного архіву. За протекцією Д.І. Яворницького, давнього приятеля Косачів, Ольгу Косач-Кривинюк у липні 1910 р. було призначено на посаду педіатра в дитячому патронажі Катеринославської губернської земської управи в с. Лоцманська Кам’янка (за шість верст від Катеринослава). Почала здійснюватися давня мрія Ольги Косач, про яку Леся Українка писала М.І. Павликові в листі від 6 березня 1903 р.: «Скільки мені відомо, вона марить про медичну діяльність десь по селах на Україні…». Уже в 1910 р. О.П. Косач-Кривинюк порушує питання про необхідні реформи в патронажі, що стосувалися невідкладного поліпшення умов лікування і догляду за хворими.
Сестра Лесі Українки гаряче підтримувала на Катеринославщині будь-яку громадську справу, що служила відродженню української культури, духовному удосконаленню людини, добру і справедливості:

  • організувала в сільській школі ткацьку майстерню; відкрила гурток вишивання; у школі давала уроки української вишивки;
  • зібрані нею по селах Катеринославщини орнаменти народного вишивання компонує в єдиний великий альбом, вправно малює кожен узор, потім вишиває зразки орнаментів, фотографує їх для видання, що було освячене найбільшим авторитетом — матір’ю, Оленою Пчілкою (вона не раз бувала в Лоцманській Кам’янці). Альбом «Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини. Випуск 1. Вирізування й настилування // Зібрала й до друку впорядкувала Ольга Кривинюк» вийшов у Києві 1928 р.;
  • 1913 р. О. П. Косач-Кривинюк була обрана членом ради катеринославської «Просвіти», де вона активно працювала (поруч зі своїм близьким соратником Дмитром Івановичем Дорошенком) до заборони товариства у 1916 р.;
  • після жовтневого перевороту 1917 р. О.П. Косач-Кривинюк брала активну участь в організації сільських просвітянських гуртків для ліквідації неписьменності, у створенні аматорського хору, громадської бібліотеки;
  • справою «для душі» стали для Косачів-Кривинюків переклади та їх видання в Катеринославі. Від численних перекладів, що склали не одну книжку, Ольга Косач спромоглася саме в Катеринославі видати також твори Олени Пчілки, Грицька Григоренка, «Бояриню» та «Стародавню історію східних народів» Лесі Українки.

Ось лише деякі імена письменників, твори яких побачили світ у перекладах Кривинюків і Косачів з друкарні Союзу Споживчих Товариств у Катеринославі: Д. Лондон, Ч. Діккенс, С. Томпсон, Андерсен, Р. Кіплінг, Ж. Занд, Ш. Перро, П. Лоті,, група чеських авторів (Бенеш, Карафіят, Ербен).
У доповіді йдеться також про невідомі досі листи О.П. Косач-Кривинюк, надіслані матері з Лоцманської Кам’янки, зі сторінок яких проступає яскравий носій родинного традиційного культу природи, культу праці на землі. На Катеринославщині Косачі-Кривинюки виростили свій сад, квітники, посадили десятки декоративних дерев і кущів.
У Катеринославі загубилися 1921 р. сліди багатющої родинної бібліотеки Косачів-Кривинюків, де було немало книг з особистої бібліотеки Лесі Українки.

Мірошниченко Л.П., інститут літератури НАНУ

Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц