Днепропетровский национальный исторический музей

Фінансово-економічне життя обласного музею в ХІХ ст. – до 1940 року

На основі опублікованих джерел та архівних матеріалів зроблена спроба реконструкції фінансово-економічного життя, матеріальних потреб і реального забезпечення Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького з середини ХІХ ст. до 1940 р.

Роблячи спробу реконструкції фінансово-економічного життя музею за період його зародження, становлення й розвитку в дореволюційний період, у карколомні воєнні й революційні роки, не просте 20-ліття утвердження «диктатури пролетаріату», соціалістичного будівництва, так званої «культурної революції», сталінських репресій, маємо на меті простежити і виокремити ті повсякденні проблеми господарчого, фінансового, матеріально-технічного характеру, які поставали перед працівниками музею, його опікунами, вищестоящими органами влади в різних соціально-економічних, політичних, культурно-побутових умовах. Актуальність теми обумовлюється сьогоднішніми проблемами, які постають перед музеєм, які приходиться вирішувати адміністрації, колективу музею, долаючи нестачу коштів, залишковий принцип фінансування музейної галузі, намагаючись розбудовувати музей, підтримувати його велике господарство. Виникає потреба критичного аналізу фінансово-економічного життя музею в минулому, порівняння проблем того часу з сьогоденням музею і врахування досягнень, помилок, різних чинників, які впливали на нормальне функціонування музею, гальмуючи чи сприяючи його розвиткові.
Оглядаючи літературу про музей і музейну справу в Дніпропетровській області, одразу помічаєш, що автори праць майже не вдавались до аналізу проблем фінансового боку життя музею, зупиняючись лише на окремих цифрах щодо кількості необхідних коштів для початку роботи музею, придбання колекцій, побудови приміщення й його обладнання, виплати заробітної плати, вартості квитків у музей тощо. Слід зазначити, що найбільш наочний аналіз фінансового стану музею з 1902 до 1927 рр. було зроблено лише у відомій статті ученого секретаря музею Павла Матвієвського, вміщеній у музейному збірнику 1929 р.[16]. Автор у вигляді спеціальних таблиць подав цифрові показники фінансування музею по роках, однак з деякими упущеннями, зокрема немає даних по 1919-1922 рр., і зовсім відсутній аналіз повсякденних господарчих музейних проблем і витрат на їх вирішення. Нажаль, автор не робить посилання на джерела, звідки він бере цифрові показники, подані в таблицях, що, безперечно, знижує значимість, опублікованої інформації. Тим більше, що дані архівних матеріалів, які збереглися, не містять тих цифр, які подає П. Матвієвський.
Зокрема, і в працях з історії інших музеїв України (наприклад, Київ, Одеса, Полтава, Луганськ, Луцьк, Житомир, Херсон, Львів) цим питанням приділено дуже мало уваги. Де-ні-де згадується про вартість колекції, виділені владою кошти в окремі роки, окремі пожертвування меценатів на музей. Так, зазначається, що на утримання Волинського музею в Луцьку в 1930-х рр. щорічно з міського бюджету виділялося 15 тис. злотих, квитки коштували в залежності від статусу відвідувачів від 50 грошей до 1 злотого, для школярів і військових взагалі вводились пільги до 25 злотих [7, с.19].
Але останнім часом цікавість до питань фінансово-економічних проблем Дніпропетровського історичного музею зростає, все частіше в статтях наукових співробітників музею зустрічаються згадки про фінансові видатки на музей, цифри пожертвувань від різних осіб на потреби музею. В ювілейному музейному збірнику вміщені статті Н.І.Капустіної [6], Т.М. Цимлякової [24], Л.М. Маркової [15], в яких фінансово-економічні чинники функціонування музею посідають певне місце.
Дане дослідження базується як на опублікованих джерелах (матеріалах Катеринославського наукового товариства, Статуті Обласного музею ім. О.М. Поля, промовах на відкритті музейного приміщення у 1905 р., звіті музею за 1905-1906 рр.), так і на значному архівному матеріалі, який зберігається в фондах і науково-діловодному архіві музею та ДАДО. Частково деякі дані по фінансуванню музею було надруковано в одній з останніх монографій про музей «Віхи музейної біографії»[5], під час написання якої були використані дані науково-діловодного архіву музею. Невичерпним джерелом висвітлення різних питань з історії музею є епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Чимало відомостей в листах вченого та його кореспондентів (В. Курилова, А. Підосинникова, А. Скриленко та інших) міститься і стосовно фінансування та економіки музею [4].
Відповідно до хронологічних періодів існування музею розгляд його фінансово-економічного життя слід розпочинати з 1849-1900-і рр., коли існував Громадський музей Катеринославської губернії (Фабрівський музей). Заснований як громадський, музей в Катеринославі існував виключно на пожертви мешканців міста – приватних осіб. Протягом 1849-1852 рр. на обладнання вітрин (шафи, скляні ящики), придбання колекцій було зібрано 270 крб. [2], а фактично витрачено 283 крб. З них 13 карб. пожертвував особисто директор гімназії, який завідував і громадським музеєм [3]. Грахов повідомляв, що єгипетські старожитності були придбані для музею за 80 карбованців. Найбільші витрати були пов‘язані із виготовленням вітрин, на що знадобилося 155 крб. Місцева влада не брала ніякої участі у фінансуванні музею, хоч і потрібно було на його утримання не так вже й багато коштів. Зокрема, Я. Грахов вважав, що вистачило б 600 крб. на рік асигнувань з казни, з яких 150 крб. складала б заробітна плата постійному консерватору-зберігачу й упоряднику музею [3]. Для порівняння, в Одесі в 1840-1850-х рр. існувало 7 музеїв, які були засновані й утримувались на кошти різних установ, наукових товариств. Зокрема, для музею рільницьких знарядь Товариство сільського господарства Південної Росії виділяло 400 крб. сріблом щорічно на поповнення колекцій [22, с.7, 15]. Тобто кошти в музеях потрібні були на придбання колекцій для формування музейного зібрання, виготовлення й обладнання вітрин, на заробітну плату працівників музею. Очевидно, оскільки єдиний музей в Катеринославі розміщувався то в Потьомкінському палаці, то в гімназії, витрати на прибирання й охорону музею покладалися на Катеринославські дворянські збори, на чиї кошти утримувався палац, а потім на гімназію, де він займав кілька вітрин, розміщених в одному з кабінетів, і протягом 1906-1910 рр. музейні предмети Фабрівського музею було передано до Обласного музею імені О.М.Поля, який вже розмістився в окремому, спеціально для нього побудованому приміщенні.
Якщо брати до уваги, що приватний історико-археологічний музей О.М.Поля, розгорнутий для відвідувачів у приміщенні міської управи до 100-річного ювілею міста Катеринослава у 1887 р., це теж один з етапів формування обласного музею, то можна було б розглянути і фінансово-економічні умови його існування, але, нажаль, ніяких згадок ні про виділення коштів, ні про витрати на його утримання, ні на упорядкування й видання каталогу колекції, знайти не вдалося. Відомо лише, що колекція О.М.Поля, як вказував Д.І.Яворницький у своїй монографії 1888 р., коштувала більше 100 тис. крб. сріблом [27, с. 69]. У 1890 р. Яворницький зазначає вже суму 200 тис. крб. сріблом, і далі додає, що її хотіли придбати (за виключенням запорозьких старожитностей) британські музейними за 200 тис. срібних доларів [25, с.797]. У 1907 р. у Д.Яворницького вартість колекції О. Поля становила вже суму біля 500 тис. крб. [26, с. 9]. Очевидно, що О.М.Поль на збирання своєї колекції витратив особисті кошти, можливо, й на обладнання музею для огляду широкої публіки теж були витрачені особисті кошти О.Поля, з надією, що у майбутньому місто й губернське земство знайдуть відповідні гроші, щоб відшкодувати О.М.Полю його витрати, але ці сподівання не виправдались. Ніякої допомоги від владних структур він не отримав, тому О. Поль згорнув музей, запакував музейні предмети у ящики й збирався податися на південь, щоб лікувати свого хворого сина, тікаючи від повного фінансового краху, який спіткав його справи. Але передчасна смерть у 1890 р. завадила йому, а музейна колекція потрапила під розпродаж [20].
Наступний етап фінансово-економічного життя музею пов‘язаний вже з підготовчим періодом 1900-1901 рр., часом заснування й функціонування у 1902-1918 рр. – Катеринославського обласного музею імені О.М.Поля. У 1900 р. губернське земство приймає постанову про виділення на організацію музею при Вищому гірничому училищі 5000 крб. [16, с. 9]. Але ці кошти залишились не витраченими, музей в училищі так і не було створено, бо само училище не мало окремої споруди і містився в різних приміщеннях Катеринослава. Лише засноване у 1901 р. Наукове товариство, яке своєю головною метою вважало саме створення обласного музею, присвяченого пам‘яті О.М.Поля, практично розгорнуло широку діяльність у цьому напрямку, в тому числі і щодо пошуку коштів.
16 березня 1902 р. на загальному засіданні Катеринославського Наукового товариства було розглянуто положення про музей О.М. Поля. Перший розділ положення мав назву «Мета та кошти музею». Він складався з 3 статей, дві останні були присвячені саме фінансовому забезпеченню музею. В них зазначалося, що кошти музею будуть складатися із таких сум: 1) від щорічних асигнувань на його утримання Катеринославського наукового товариства; 2) пожертвувань громадських організацій та приватних осіб; 3) плати за відвідання музею; 4) доходу від продажу каталогів, наукових описів та інших видань музею. Ці кошти будуть використовуватись на: 1) утримання музею та його особистого складу (штату); 2) придбання колекцій й збагачення зібрання музею; 3) відрядження й екскурсії (наукові експедиції) для збирання колекцій; 4) видання музею. Крім того в розділі 6 (ст. 14) положення «Права музею» зазначалося, що музей звільняється від сплати вагових грошей та за відправлення у його справах листів й посилок вагою не більше одного пуду за одне відправлення. Також музей мав право безмитного отримання закордонних колекцій, приладів та інструментів. 26 березня 1902 р. на наступному засіданні наукового товариства за ініціативою С.І. Гальперіна до музейного положення було внесено доповнення – до доходів музею віднести плату за відвідання лекцій (вартість лекцій у той час була такою: курс лекцій – 2 крб., разова лекція – 25 коп.) [19, с. 23].
5 жовтня 1902 р. на засіданні товариства розглядалися питання про існування Обласного музею Катеринославського НТ, де наголошувалося на тому, що для того, щоб музей міг розвиватися й правильно функціонувати необхідно: 1) постійне приміщення для музею й 2) постійні суми на утримання й поповнення колекцій. Зазначалося також, що питання з приміщенням поки що залишається відкритим, але Правління НТ пропонує таким чином вести комерційні справи по музею: 1) запросити особу, знайому з веденням такої справи, в якості зберігача музею, а також для пояснення колекцій музею відвідувачам, однак за участю компетентних членів НТ, з утриманням 600 крб.; 2) на поповнення музею щорічно асигнувати 500 крб.; 3) на обладнання (виготовлення) вітрин – 300 крб. на рік; 4) на поштові видатки й дрібні витрати – 300 крб.; 5) на екскурсії (фактично на експедиції) з метою проведення розкопок й збирання природно-історичних колекцій – 500 крб. Таким чином, кошторис на утримання музею, беручи до уваги потреби музею, охорону його й функціонування музею для огляду публіки, буде складати 2200 крб. Наукове ж товариство має на жовтень 1902 р. такі суми на утримання музею: 1) кошти від повітового Катеринославського земства – 300 крб.; 2) кошти від повітових земств – Маріупольського та Новомосковського – по 100 карб. Враховуючи, що для нормального функціонування музею йому необхідно обмінюватись дублетними матеріалами з іншими музеями, потрібні кошти для придбання у приватних колекціонерів старожитностей, то цифра коштів, яких не вистачає музею становить 1500 крб. 12 жовтня Правління НТ звернулося до губернських земських зборів з питанням про виділення щорічно коштів на утримання Обласного музею імені О.М.Поля в розмірі 1500 крб. і обрати представника губернського земства для участі в управлінні музеєм, в якості члена Ради музею[19].
У грудні 1902 р. Наукове товариство зазначало, що для музею було зібрано 900 крб. Кошти надійшли від місцевого дворянства та повітових земств. Губернська земська управа на той час прийняла постанову про виділення на музей щорічно 1500 крб. У таблиці, наведеній П. Матвієвським, зазначається, що 1902 р. коштів у музеї було 851,39 крб., з них 242,85 карб. становили спеціальні кошти, отримані, очевидно, від продажу квитків, які коштували – 20 коп. для дорослих, 10 коп. для учнів.
У серпні 1903 р. розпочато будівництво приміщення для музею. Вартість будівельних робіт становила понад 96 тис. крб., які складались з коштів губернського та повітових земств, міської влади, дворянства (47 тис. руб.), пожертв місцевих мешканців.
У 1904-1905 рр., як вказувалося у звіті Д.І.Яворницького, на музей були виділені земством 5000 карб. для проведення етнографічних досліджень і збирання матеріалів харківським етнографом В.О. Бабенком в межах Катеринославської губернії [16, с.3]. З листів В. Бабенка відомо, що під час об‘їзду сільської місцевості губернії він користувався фотоапаратами, придбаними земством за 220 крб. та ним особисто за 100 карб. з коштів, виділених на дослідження [4]. Але в документах музею вказувалось, що у 1904 р. мешканець Катеринослава А.Ф. Левшин пожертвував 100 карб. на придбання фотографічного апарату для музею [12]. У тому ж році єпархіальний з‘їзд духовенства виділив 1000 крб. на створення відділу церковних старожитностей [10].
У 1905 р. остаточно затверджується Статут музею Поля, де у розділі «Средства музея» зазначені особливі статті (8 та 9) про фінансування [23, с.5-6]. Оскільки музей стає самостійним закладом, не підпорядкованим Науковому товариству, то, на відміну від попереднього положення про музей, в статуті зазначалося, що кошти складаються з сум, які щорічно відпускали на утримання музею урядові та громадські установи, жертвували різні особи та заклади, отримував музей від плати за огляд колекцій, продажу каталогів, наукових описів та інших видань, від публічних лекцій і пояснень колекцій та інших заходів Ради музею, направлених на збирання коштів для музею. Перелік витрати із статуту музею точно повторював відповідну статтю положення. У примітці зазначалося, що капітали музею вкладалися у державні чи гарантовані урядом відсоткові папери і зберігалися в установах держбанку, ощадкасах, казначействах, лише решта коштів, які необхідні були для поточного користування на утримання музею зберігались у директора і використовувались ним з дозволу Ради музею.
Протягом січня 1906 — січня 1907 рр. до музею надійшло 3027 крб. 43 коп., витрачено 3033 карб. 30 коп. Гроші надходили від губернського земства – 701 крб. 93 коп., дворянства – 550 крб., повітових земств (Павлоградського, Слов‘яносербського та Катеринославського) – 599 крб. 75 коп., приватних осіб – 28 крб. на придбання вітрин. 264 крб. 66 коп. передав у борг для виплати заробітної плати працівникам музею голова ради музею С.А. Бродницький. Крім того надійшло від продажу вхідних квитків 701 крб. 80 коп. та каталогів (вартістю 60 коп.) – 37 крб. 20 коп. [26, c.17-21]. Витрачені гроші були на найрізноманітніші потреби музею – поштові, канцелярські, транспортні, комунальні (ремонт котла опалення, клозетів, чистка сміттєвої ями, за постачання води), охоронні (придбання замків), господарчі (прання рушників, придбання матеріалів та інвентаря для прибирання й ремонту, засобів від молі, скління вікон і утеплення дверей тощо). Найбільше коштів пішло на заробітну плату службовцям (2057 крб. 48 коп. плюс 3 крб преміальних) та виготовлення й обладнання вітрин, шаф, поличок, підставок, рам тощо — понад 550 карб. Лише 95 крб. було витрачено на придбання старожитностей і етнографічних предметів та 100 крб. на зберігання природних матеріалів музею [26, c.22-23]. 10 крб. коштував ремонт-реставрація старовинного запорозького годинника.
1909 року зберігач музею М. Сластіон повідомляв міському штейгеру М. Б. Краснянському, що музей утримується частково на кошти губернського та повітових земств, частково на кошти дворянства, що становить щорічно асигнувань 10000 карб., з них використовується 300 карб. на придбання старожитностей, 2500 карб. на утримання препаратора й придбання препаратів, 1000 карб. на утримання 4 сторожів [11]. У тому ж році в листі до прокурора окружного суду повідомлялось, що передбачається виділити асигнування з єпархіальних коштів у сумі 2000 крб. для виготовлення й облаштування вітрин для церковних старожитностей [9].
З документів музейного архіву стає відомо, хто саме протягом 1911-1914 рр. виготовляв обладнання для експозиції та фондів музею. Це була столярна майстерня Олександрівської виправної колонії для неповнолітніх, в якій вишукано, із доброго сухого дерева робили вітрини, шафи, сундуки, різні коробки для музею [13, арк. 87зв.].
У березні 1914 р. Катеринославське губернське земство виділило на добудову нового приміщення для музею 226 тис. карб., ділянка землі, яку пожертвувало на потреби музею місто, коштувала на той час 100 тис. крб. У спеціальному листі до губернської земської управи рада музею крім загального розпланування залів музею, наполягала на наявності в новому приміщенні у півпідвальному поверсі лабораторії, столярної майстерні, сушильні, приміщення для сторожів, складу вугілля й дров, кімнат для зберігача, кухні, і ще окремого сараю для господарчих речей. Сама будівля повинна мати залізну огорожу для більш надійної охорони [13, арк. 63 зв.-64, 74 зв.].

Дуже докладно (помісячно) в музейних документах висвітлюється фінансово-економічне життя музею в 1917-1919 рр. на відміну від 1915-1916 рр. Усього за 1917 р. було витрачено на потреби музею понад 15000 крб., а у 1918 р. – 20600 крб. Витрати грошей у музеї складались з наступного: доставка пошти; купівля 3-х слонячих бивнів для реставрації столу з інкрустацією; свічному заводу за оливу для змащування сволока, за гумирабик; на трамвай; за чучело ящірки; за купівлю фаянсового супника й ручної декоративної вишивки; аптеці – за скипидар, нафталін, камфору; за поштовий папір та 100 конвертів; за телефон; слюсарю за ремонт мишоловки; за пачку паперу великого формату. А також на придбання для господарчих потреб: цвяхів та замка для хвіртки, керосину – 10 кварт, півпуда цементу, деталей для ремонту воріт, різних бланків та листівок, на передплату журналу “Любитель природы” за 1909-1915 рр. та газети «Нова рада», на огляд парового опалення музею, на візника для поїздки у банк, на жалування службовцям музею, виготовлення 2-х чучел – кринички та ящірки. Витрачено гроші на керосин, поштові марки, поїздку в трамваї, листівки, 200 пудів вугілля, сірники, щітки для миття підлоги та зняття павутиння, придбання 4-х номерів українського журналу “Промінь”, виготовлення етикеток для колекції комах (жуків та метеликів), на керосин, поштові витрати, жалування службовцям, за доставку черепа з Потьомкінського саду, придбання для музею медалі із зображенням військ, що переходять наведений міст, янгола над ними з пальмовою гілкою й вінком у руках, старовинної табакерки з позолотою та інші. Певна сума коштів пішла на придбання примусу, на керосин, за водопостачання сплачено міській управі, на купівлю камфори та нафталіну, замка, на жалування службовцям, за переплетення книг для бібліотеки, виготовлення рамки червоного багету, скипидар, пофарбування ліхтаря й ремонт даху [5, с.20-24].
Павло Матвієвський називає також цікаву суму – 140000 крб. – яка була витрачена музеєм протягом 15 років – з 1904 по 1918 рр., на наукові дослідження (розкопки, етнографічні експедиції, відрядження) та збирання музейних предметів [16, с. 18]
Невипадково 1919-1922 рр., період існування так званого Першого народного музею Катеринославської губернії, випали з таблиць, упорядкованих П. Матвієвським. В цей час кошти надходили від різних місцевих урядових структур, які приходили до влади, і робилося це не регулярно.
На 1 січня 1919 р. в касі музею залишалось 29116 крб. 41 коп. Отримані кошти були витрачені на сплату жалування службовцям музею (зокрема, Д.І. Яворницькому за 6 місяців), на скління розбитої вітрини природничого відділу, на ремонти замка у дверях музею та клозету. Протягом 1919 р. витрати музею були пов‘язані здебільшого з комунальними, транспортними платежами та виплатою заробітної платні службовцям, яких налічувалось аж 4 одиниці (директор, зберігач та 2 сторожі). За червень-серпень працівникам музею було, наприклад, виплачено 9200 крб. Крім того була куплена колекція метеликів за 30 карб., витрачені кошти на дезінфекцію природничих матеріалів [5, с.27].

Оскільки приміщення музею дуже постраждало від військових дій громадянської війни, природних стихій, необхідно було робити ремонт даху і внутрішніх приміщень. На ці потреби у серпні 1919 р. кошти надійшли від приватних осіб – 8000 крб. [5, с.28] У листопаді 1919 р. 10000 карб. на потреби музею передав Батько Нестор Махно, а у грудні він же через комісію по забезпеченню паливом дав музею дозвіл на отримання 200 пудів дров (що було дуже актуально у зимовий період) [18]. Збереглася деяка інформація щодо фінансово-економічного стану музею в 1920 р. Це, зокрема, відомості про штатні оклади музейних працівників, підрахувавши які, зрозуміло, що щорічно музею потрібно було майже 20000 крб. лише на заробітну платню [21]. Але реально працівникам музею, як зазначав в одному з листів Д.І.Яворницький, платили відповідно: директору 2000 крб., 2 зберігачам – по 1500 карб., 3 сторожам – по 1000 карб. [8]. Структура потреб музею залишалася незмінною, а гроші надходили нерегулярно. До того ж нова влада запроваджувала жорстокий контроль за використанням коштів. Так, у лютому 1920 р. позашкільний підвідділ губернського відділу народної освіти вимагав від завідуючого Народним обласним музеєм надати звітні документи щодо використаних ним 12000 крб. на господарчі потреби, які не зменшувались, а весь час додавались. Так, в літку цього року скляне покриття даху в центральному залі музею постраждало від велетенського граду [5, с.29] і потребувало ремонту. Не в належному стані була й охорона музею. Сигналізація, хоч і простенька, встановлена в музеї ще у 1910 р. (сигнальна кнопка, яка з‘єднувала музей з поліційною частиною [13]) була відсутня, а 2 мало оплачувані сторожа не могли запобігти крадіжкам музейних цінностей, що призвело до 2-х великих викрадень дорогоцінних речей і старовинної зброї з фондів музею у 1922 та 1930 рр. [15, c. 62-63].

У 1923 р. треба було вирішувати багато господарчих проблем. За попередніми підрахунками на ремонт музею Поля та колишнього Потьомкінського палацу необхідно було 2963 крб.69 коп., 40000 крб. – на археологічні розкопки, 30000 крб. – на придбання музейних предметів, щоб старовинні речі не потрапляли у приватні руки та за кордон. Необхідно було також добудувати 2-й будинок музею (вкрити дах залізом, вставити віконні рами, засклити їх, зробили грати на вікнах, наслати підлогу, зробити стелю, вставити двері), тому що старий був дуже тісний. На засіданні пленуму Катеринославської губекономнаради було затверджено кошторис на внутрішнє обладнання музею О.М. Поля в сумі 13547 крб. та на ремонт будівлі в сумі 300 крб. золотом. Вирішувались також питання про розширення музейних приміщень, пошуку для цього додаткового будинку серед уцілілих споруд міста [5, с.31].
У таблиці П. Матвієвського на 1923 р. зазначені кошти надходжень складали 5610 крб. З документів музейного архіву відомо, що у першій половині року надійшли гроші від: видавництва “Пролетар” — 300 крб.; Всеукраїнського кооперативного банку – 500 крб., від Губполітпросвіти для придбання засобів від молі – 1000 крб. Від продажу квитків музей у червні отримав 135 крб., у липні-серпні – 6303 карб. радзнаками. Витрачено на потреби музею (канцелярські та господарчі товари) – 1125 крб. 50 коп. [5, с.31].
Часто музею приходилося вирішувати свої господарчі проблеми самотужки. Так, у березні 1924 р. музей отримав дозвіл від міського комунгоспу на вилучення цегли із зруйнованих споруд Потьомкінського парку для закриття вхідних отворів підвальних приміщень Потьомкінського палацу, щоб запобігти проникненню крадіїв і подальшій руйнації палацу. Відповідно до настанов вищих органів влади, необхідно було замінити написи й символіку на фасаді музею на сучасну. Лише у вересні міським комунгоспом було проведено ремонт приміщення й фасаду (із заміною вивісок і символів) старого будинку музею [5, с.33]. Паралельно з цим спеціальною комісією здійснюється інвентаризація музейного майна і звірення музейного зібрання [5, с.34]. У 1924 р в музеї працювали від 11 до 17 штатних працівників, які отримували платню від 16 до 75 крб. (останню отримував директор) [15, с. 59-60], тобто щорічно на заробітну плату потрібно було майже 5000 крб. Спецнадходження в музей визначалися вартістю квитків. У першій половині 1920-х рр. ціни на квитки становили: 5, 10 коп. для учнів, 20 коп. – для дорослих, у 1925 р. з окремих відвідувачів брали 30 коп. [1, с.6].
У плані музею на 1925-1926 рр. передбачалася робота по створенню наукового каталогу експонатів музею, яка потребувала коштів в сумі 5000 крб. [17]. У 1927-1932 рр. до звичайних фінансово-господарських проблем музею додалися й експедиційні. Як вказував П.Матвієвський, на потреби археологічної експедиції на Дніпрельстані у 1927 р. були виділені кошти з держбюджету — 2096 крб., у 1928 р. – 15000 крб. з держбюджету та 1000 крб. з окружного бюджету [16, с.32-33]. Але справи дніпрельстанівської експедиції це особлива стаття фінансових видатків, яка потребує окремого дослідження, тому в даному повідомленні ми не торкаємося усіх фінансових аспектів експедиції, хоч, безперечно, що її проблеми відбивалися на фінансово-господарських справах музею.
У 1927-1928 рр. в музеї були проведені такі господарські роботи: обнесено парканом подвір‘я, полагоджено й пофарбовано дах, відремонтовано парове опалення, на що використано 10000 карб. з окружного бюджету, за кошти держбюджету (4000 карб.) збудовано дах на новому приміщенні, обладнано фотолабораторію, побілено приміщення та виконано інші дрібні роботи [16, с.37-38]. У 1928 рр. за затвердженим кошторисом музею на рік, на його потреби виділялось 20575 крб., з них на заробітну плату – 10420 крб. [5, с.36]. В 1929 р. виходить друком 1-й том першого музейного наукового збірника, на видання якого музей витрачає певну суму із музейного бюджету, і готує до видання 2-й том збірника, що так і не побачив світ з-за відсутності фінансування. Протягом 1930-1932 рр. кошти необхідні були на перетворення Преображенського собору на антирелігійний музей, куди частково передаються церковні старожитності, а також замовляються різні копії та муляжі, виготовляються вітрини тощо.
Як і раніше, протягом 1924-1937 рр. керівництво музею неодноразово порушує питання щодо виділення коштів на добудову 2-го корпусу музею. За цінами 1930 р. потрібно було 250-260 тис. крб. Влада, начебто, не заперечувала і приймала рішення про виділення коштів. Наприклад, на 1931 р. з держбюджету виділили 100 тис. крб. та з міського бюджету – 150 тис. крб. У 1937 р. Раднарком УРСР дає на добудову приміщення історичного музею 500 тис. карб., але реально будівництво було „заморожено”, а у 1939 р. будинок зовсім відійшов до Мінтрансу. Ці подробиці викладені в статті Л.М. Маркової [15, c.57-59].
В 1930-х рр. надходження спецкоштів до музею було незначним, адже квитки в музей коштували: для учнів та студентів – 15 коп., членів профспілок, колгоспників, поодиноких – 30 коп., всі інші платили 50 коп., а багато категорій відвідувачів оглядали музей безкоштовно [1, с.6].
У 1935-1940 рр. великі витрати фінансів були пов‘язані як з повсякденними господарчими проблемами, так і з перебудовою експозиції, створенням нових розділів з історії краю, так званого революційного періоду (1896-1907 рр.) та соціалістичного будівництва (1917-1939 рр.). Музеєм замовлялися відповідні художні полотна, діаграми та картограми, моделі верстатів, купувалися фотографії і речові матеріали про життя й трудові подвиги робітничого класу [15, c.66].
Так коротко можна охарактеризувати фінансово-економічні проблеми музею протягом його 90-літнього існування. І хоч видатки на музей місцевого суспільства були значні, особливо це стосується більш стабільного дореволюційного періоду, коли музей отримав від влади та громадськості понад 550 тис. крб. (разом з коштами на спорудження будинків), проблем в музеї не меншало, а грошей катастрофічно не вистачало.

Бібліографічні посилання:

  1. Гайда Л.О., Капустіна Н.І. Історичні аспекти науково-просвітницької діяльності Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького // Музей і відвідувач: Методичні розробки, сценарії, концепції. Науковий Збірник. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. С. 4-26.
  2. [Грахов Я.Д.] Описание Екатеринославского общественного музеума // ЕГВ: Приб. – 1852. – 21 июня.
  3. Докладная записка Я.Д. Грахова в канцелярию начальника губернии от 6 февраля 1858 г. //Архівний фонд ДНІМ. КП-38605, Арх. – 617.
  4. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип. 3: Листи музейних діячів до Д.І.Яворницького / Укладачі С.В.Абросимова, Н.Є.Василенко, А.І.Перкова та ін..; За заг. ред. Н.І.Капустіної. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – 740 с.
  5. Капустіна Н.І., Бекетова В.М. Віхи музейної біографії. (До 160-річчя заснування Дніпропетровського історичного музею імені Д.І. Яворницького – Д.: Герда, 2009. – 69 с. і додаток.
  6. Капустіна Н.І. Перспективи розвитку Дніпропетровського історичного музею: ретроспективний аналіз музейних завдань та їх реалізації. (До 160-річчя музею) // Роль музеїв в культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів). – Вип. 11. – Д.:АРТ-ПРЕС, 2009. – С.5-17.
  7. Кінд-Войтюк Н. Музейна політика Другої Речі Посполитої у Волинському воєводстві у 1920-1930-х роках //Волинський музей: історія і сучасність: Науковий збірник: Вип. 4. – Луцьк, 2009. С.-17-21.
  8. Лист Д.І.Яворницького завідуючому позашкільним підвідділом відділу народної освіти від 23 січня 1920 р.// Науково-діловодний архів ДНІМ. Ф.1. Оп.1. Од. зб.1. — Арк.23, 24.
  9. Лист директора музею Д.І. Яворницького прокурору Катеринославського окружного суду від 17 жовтня 1909 р. //Науково-діловодний архів ДНІМ. К-94/П.3. – Арк. 19зв.-21.
  10. Лист єпископа Катеринославського і Таганрозького Симона від 8 листопада 1904 р. // Архівний фонд ДНІМ. Арх.-36707.
  11. Лист Обласного музею ім. О.М.Поля до М.Б. Краснянського від 30 травня 1909 р. // Науково-діловодний архів ДНІМ. К-94/П.3. – Арк. 16зв.-17.
  12. Лист Ради музею А.Ф. Левшину від 25 серпня 1904 р. // Архівний фонд ДНІМ. Арх.-36740.
  13. Листи музею від 5 січня та 26 листопада 1910 р.; 14 березня 1914 р. // Науково-діловодний архів ДНІМ. К-94/П.3. – Арк. 63 зв.-64, 74 зв.; 87зв.
  14. Листи Ради музею в Катеринославську губернську земську управу від 19 вересня 1912 р. та 13 травня 1913 р. // Науково-діловодний архів ДНІМ. К-94/П.3. – Арк. 26зв., 35 зв.
  15. Маркова Л.Н. «Музейная хроника» // Роль музеїв в культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів). – Вип. 11. – Д.:АРТ-ПРЕС, 2009. – С.55-67.
  16. Матвієвський П. 25-річчя Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею //Збірник Дніпропетровського кураєвого історико-археологічного музею /За головною ред. проф. Д.І.Яворницького. Том. 1-й. – Д., 1929. – С.5-43.
  17. Операційний план музею на 1925-1926 рр. // Науково-діловодний архів ДНІМ. К-94/П.1. – Арк. 14.
  18. Ордер на пред‘явника, виданий батьком Махном, від 2 грудня 1919 р. // Науково-діловодний архів ДНІМ. Ф.1. Оп.1. Од.зб.1. — Арк.28.
  19. Отчет правления о деятельности Екатеринославского научного общества за 1902 год. // Екатеринославское научное общество. Труды 1903 г. — Екатеринослав, Типо-литография Л.И.Сатановского, 1904.
  20. Платонов В.П. Человек-легенда: Олександр Поль. – Д.: Проспект, 2002. – 208 с.
  21. Реєстраційний лист першого обласного народного музею Катеринославського відділу професійної спілки працівників мистецтв від 1 серпня 1920 р. // Науково-діловодний архів ДНІМ. Ф.1. Оп.1. Од.зб.1. — Арк. 12.
  22. Солодова В.В. Музеи Одессы. 1825-1917 гг. //Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – О.: «Астропринт», 2005. – С.4-17.
  23. Устав Екатеринославского областного музея имени А.Н. Поль. – Екатеринослав, 1905. – 11 с.
  24. Цымлякова Т.Н. Материалы к истории Днепропетровского исторического музея в начале 1900-1920 годов // Роль музеїв в культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів). – Вип. 11. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2009. – С.48-55.
  25. Эварницкий Д.И. Музей А.Н. Поля // ИВ, 1890. – С.794-798.
  26. Эварницкий Д.И. Отчет Екатеринславского Обласного музея имени А.Н.Поля. 1905-1906 г. – Катеринослав: Типография губернського правления, 1907.
  27. Яворницький Д.І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу. (Перевидання). — Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – Ч. І.

В.М. Бекетова, зам.директора з наукової частини Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького



Hosting Ukraine Проверка тиц