Днепропетровский национальный исторический музей

Листування Д.І.Яворницького: поштові аспекти

Пошта в Катеринославі виникла майже разом з містом. В 1787 р. на поштовій карті Російської імперії з’явилась нова станція – Катеринославська. Станція поштового тракту в місті на Дніпрі була впроваджена наказом правителя Катеринославського намісництва генерал-майором І.М.Синельниковим, напередодні російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Про роль пошти для краю в той час можна судити за величиною міських витрат на її будівництво і утримання. ”Его высокопревосходительство господин наместник, как явствует из ”Сведений о затраченных финансовых средствах на строительство важных объектов города Екатеринослава”, выделил на обустройство почти 2979 рублей…“ [6; 9].
Але початок воєнних дій на Чорноморському узбережжі змусив Г. О. Потьомкіна змінити проекти. Велика частина коштів, що призначалися для Катеринослава, були відправлені на фронт. “По причине наставшей внезапно войны”, — йшлося в Наказі від 20 жовтня 1787р., асигнування урізались до мінімуму. Та якщо уряд не виділяв потрібних коштів на будівництво деяких необхідних місцевих об’єктів, катеринославські купці фінансували це будівництво з власних коштів. Так сталося з будівництвом мосту через р. Дніпро та поштової станції [3; 56].
І ось, по вулиці Дворянській, 12 ( нині вул. Плеханова ) було відкрито першу поштову станцію. Вона розміщалась в декількох будівлях. На той час вже існував “Указ о покупке домов для почтовых контор и почтовых станций”. Виділивши з не значного місцевого бюджету 300 руб. в рік на обладнання та утримання пошти, було покладено початок розвитку мережі поштового зв’язку по всьому Катеринославському регіоні.
В1839 році поштова контора переселилась в двоповерховий будинок на Катерининському проспекті (тепер проспект Карла Маркса). В цьому ж році був реалізований циркуляр про здійснення поштової гоньби між Москвою і Катеринославом. Також діяв маршрут Москва-Харків-Катеринослав. У 1864 році почався регулярний поштово-пасажирський рух по Дніпру між Катеринославом, Києвом та іншими містами. З розширенням поштових зв’язків постало питання про будівництво нового будинку Контори. Проект було зроблено 21 січня 1903 року, а вже 25 грудня 1905 року поштовики відсвяткували новосілля. В цей день були відкриті двері операційної зали Катеринославської контори зв’язку. Так розпочалася біографія нового поштамту, який став прикрасою проспекту.
Які тільки не були у нього клієнти. Серед них Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Айвазовський і Дмитро Яворницький, Іван Бабушкін і Григорій Петровський, і ще мільйони відвідувачів, які отримували і відсилали листи, телеграми, бандеролі …
Основними відправленнями були посилки і листи. Способи упаковки кореспонденції називали пакетами і конвертами. На папері з одного боку писали лист, потім згортали його навпіл текстом всередину і на одному боці писали адресу, а з іншого – примітки. Об’ємні листи загортали в папір, всі чотири кінці всередину і скріпляли особистою печаткою відправника. В музейній колекції зберігаються печатки для сургучу та воску дворянських родів Катеринославщини (ДІМ, І – 3487, І – 3508, І – 3510, І – 3493, Ет – 2992). Одна із печаток для сургучу містить крім зображень герба у вигляді двох дерев та птаха, ще і приписку: “Поспешайте с ответом”(ДІМ, І – 3512) [2; 44]. Нажаль багато сургучних штемпелів, як і марок з конвертів музейної колекції зрізано. На конвертах листів до Д.І.Яворницького збереглися сургучні відтиски печаток священика Порфирія Базарянинова, фотографа С.А. Краснощокова, М.Куликовського та В.О.Алексєєва (ДІМ, Арх – 38457, Арх – 38640, Арх – 14459, Арх – 14466, Арх – 16857, Н – 11215).
В кінці ХІХ – початку ХХ ст. коло людей, що користувались поштою значно розширилось. Це був період розквіту листування. Для збору листів були встановлені поштові скриньки. Поштова скринька ХІХ ст. з будинку Д.І.Яворницького зберігається в музейній колекції. Багато листів приносили листоноші до цієї скриньки.
Листи академіку Д.І.Яворницькому доставляв листоноша контори зв’язку Д.І.Бережний [6; 40 – 41]. Між ними зав’язалась дружба, яка продовжувалась більше двох десятиліть. За цей час Д.І.Бережний із простого листоноші став керівником агентства зв’язку на Монастирському острові під час будівництва Мерефо-Херсонського мосту, а згодом і начальником Нагорного вузла зв’язку. Та він завжди пригадував зустрічі з академіком. Д.І.Яворницький любив спілкуватись з листоношею. Часто розповідав йому про свої археологічні знахідки, показував знайдене в давніх курганах. Дізнавшись, що Д.І.Бережний заядлий рибалка, зауважив: “Голубчик, якщо Ви ненароком наткнетесь на який-небудь черепок, зачепите, щось Вам невідоме гачком – несіть до мене…”. Іншою пристрастю листоноші була художня самодіяльність організована поштовиками. Без нього не обходився жодний водевіль. А на спектакль “Наталка Полтавка”, з Д.І.Бережним у головній ролі, був запрошений Д.І.Яворницький, який лишився задоволений грою самодіяльних акторів.
Часто Дмитро Іванович користувався послугами Бережного. Інколи давав йому адреси та гроші для пересилки молодим талановитим, але бідним студентам, які потребували матеріальної допомоги.
У академіка Д.І.Яворницького було багато друзів серед простих людей та серед видатних діячів вітчизняної і світової культури. Не дивно, що листоноші Д.І.Бережному доводилось кожного дня доставляти Дмитру Івановичу гори листів. В фондах нашого музею зберігається епістолярна спадщина Д.І.Яворницького, яка складає понад 6000 листів [4]. Це листи вчених (істориків, археологів, етнографів, фольклористів, мовознавців, археографів, мистецтвознавців) України, Росії, Польщі, Чехії, Франції, Англії. На поштових конвертах, в яких були прислані ці листи, багато штемпельних відбитків, які свідчать про широту географії дописувачів та про роботу Катеринославського поштамту.
На поштових конвертах музею зустрічаються наступні штемпелі населених пунктів України та Росії:

  • „Екатеринославъ” 1872 р. (ДІМ, Арх – 37261, Арх – 37269, Арх – 37270, Арх – 38477, Арх – 38636);
  • „Орелька. Екат. губ.” 1915 р. (ДІМ, Арх – 37266);
  • „Петриковка. Екат. губ.” 1913 р. (ДІМ, Арх – 38466);
  • „Александровск” 1872 р. (ДІМ, Арх – 37270); — „Лубни” 1879 р. (ДІМ, Арх – 37274);
  • „Славянск” 1880 р. (ДІМ, Арх – 37273);
  • „Сімферополь” 1880 р. (ДІМ, Арх – 37264);
  • „Харьков” 1874 р. (ДІМ, Арх – 38636. — „С.- Пб. Почтовый вагон. А59-60(4)” 1875 р., 1878 р. (ДІМ, Арх – 37272, Арх – 38464);
  • „Главное дворцовое управление. Для пакетов” (ДІМ, Арх – 37262).

Зарубіжні штемпелі:

  • „Париж. Франція” 1889 р. (ДІМ, Арх – 38634);
  • „Варшава” 1875 р. (ДІМ, Арх – 37261, Арх – 37263).

Конверти виготовлялись із самих різноманітних матеріалів: з цупкого паперу білого (ДІМ, Арх – 37261, Арх – 37269, Арх – 38457), чи жовтого кольору (ДІМ, Арх – 38464), з паперу в лінію, чи в клітинку (ДІМ, Арх – 38476, Арх – 38477), з паперу з тисненням та на матерчатій основі (ДІМ, Арх – 37265, Н – 11215, Н – 13207). Інколи конверти були подвійні: зовні з цупкого білого паперу, а в середині з цигаркового паперу зеленого кольору (ДІМ, Арх – 38465, Арх – 38466). Конверти, в яких відправлялися листи з будинку Алексєєвих, виготовлялись з паперу з тисненням герба цього роду (ДІМ, Арх – 37265).
На конвертах колекції ДІМ зустрічаються цікаві приписки та примітки: „Заказное.”Выдать по повестке” (ДІМ, Арх – 37274); ”До восстребования. Париж. Франция. 22 октября 1889 г.; „Вынуто из ящика не оплоченным” (ДІМ, Арх – 38634); „Подан на почту в Екатеринослав из дома гг. Алексееву от свящ. Порфирия Базарянинова” (ДІМ, Арх – 38633). Нажаль на останньому конверті не збереглася ні сургучна печатка, ні марка – вони зрізані.
Значний комплекс листів містить інформацію з історії поштової справи в Росії та Україні і передусім на Катеринославщині. В листах до Д.І.Яворницького дописувачі називають різні місцеві поштові відділення, діляться своїми враженнями про роботу пошти, часто скаржаться.
Лист А.С.Синявського від 1.12.1902 р. Із Катеринославу до Москви (ДІМ, Арх – 21097): “Писав я Вам тричі і не одержуючи жодної відповіді – хтів поставити точку — та вижидати, щоб се значило?.. Справді, сталося якесь непорозуміння з листами.”
Лист О.М. Щербини від 14.12.1920 р. з Прилук до Катеринославу: “Давно вже мені хотілось написати Вам, та листи так погано доходять, що вже ждав кращого часу.”
Різні траплялись непорозуміння. Інколи листи відправлялись без адреси на конверті, а просто вказувалось прізвище адресата. Це спричиняло зайвий клопіт. Працюючи довгий час на своїх відділках листоноші добре знали своїх клієнтів, та інколи могли щось і переплутати, як сталося із пакетом Яворницького, який принесли випадково А.. Синявському. Про це він пише в листі до Д.І.Яворницького.
Лист А.С. Синявського від 9.11.1904 р., Катеринослав – Перещепино (маєток Сергія Миколайовича Родзянка): “Шановний добродію Дмитро Івановичу! Посилаю Ваш пакет, до мене присланий з консисторії і помилкою письмоводителя прибутий…”
Для надійності, часто користувались пересилками за замовленням, хоч така послуга коштувала дорожче, ніж проста. За поштовими тарифами доставка звичайного листа коштувала 5 коп., а за замовленням – 10 коп. [6; 18]. Це ілюструють, зокрема:
Лист М.Ф.Сумцова від 10.01.1888 р., Харків – Петербург (ДІМ, Арх – 11725): “Многоуважаемый Дмитрий Иванович!.. Пользуясь любезным новогодним приветом, с приложением адреса, чтобы написать Вам, а из опасения, чтобы письмо не пропало, посылаю его заказным порядком.”
Лист М.Є.Халанського від 29.08.1894 р., Харків – Херсон (ДІМ, Арх – 21143): “Деньги твои – 100 руб. получил еще два дня назад. Сегодня открытым письмом извещено отца Иоанна, а тебе отправляю заказной бандеролью своего Марка – Илью.
Лист М.О. Міллера Серафимі Дмитрівні від 22.03.1931 р., Таганрог – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 19166): “Я получил Ваше письмо и спешу ответить. От Дмитрия Ивановича имею одно письмо, на которое ответил заказным. Я теперь простыми письмами почти не пользуюсь, т.к. письма постоянно пропадают. Не знаю, какая в этом почта виновата: Днепропетровская или наша, но особенно часто пропадают письма именно из Днепропетровска.”
Лист О.С. Федоровського від 19.10.1926 р., Харків – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх -20983 ): “Одержав од Вас каталог і картку і дуже вдячний Вам за те й за друге.”
Поштові картки та відкриті листи, про які згадують в своїх листах історик літератури і дослідник словесності Холанський Михайло Єгорович і український геолог, палеонтолог і археолог Федоровський Олександр Семенович, були введені за поштовою реформою 1872 р.. За пересилку листівки брали 3 коп., якщо вона направлялась за кордон – 4 коп. Вони були зручні в пересилці і набули широкої популярності серед населення. [6; 18].
В музейній колекції представлені поштові картки, що були випущені Всесвітнім поштовим союзом, починаючи з 1886 р. (АФД – 236,237,276,283). На картках друкувались написи двома мовами: російською та французькою, адже офіційною мовою Всесвітнього поштового союзу була французька. Інтерес представляють подвійні картки, які вперше з’явились в 1866 р. Їх зовнішнє оформлення відрізнялось від одинарних карток додатковими двомовними написами: “С оплаченным ответом” і “Для ответа”. Відправник оплачував дві картки, а використовував для листа одну із них. Лишалось тільки відокремити чисту листівку від написаної і дати на ній відповідь. Такі листівки являлись чемним нагадуванням про необхідність термінової відповіді. А на одній з карток колекції ДІМ (АФД – 233) ще і самим відправником зроблене пояснення “Пиши ответ на прикрепленной карточке”.
Багато дописувачів користувались на той час дуже популярною послугою пошти – пересилка періодичних видань та книжок бандеролями та посилками. Деякий час пошта не займалася підпискою на газети і журнали, вони розповсюджувались через редакцію і видавництво. Бандеролі з періодичними виданнями та книгами надходили на пошту, яка і доставляла їх передплатникам.
Більшість книг розходилась серед міського населення, а в села направляли одиничні екземпляри. Тому часто в листах ми зустрічаємо звернення до Дмитра Івановича прислати його чи якусь іншу книгу. Як свідчать листи, посилки були зручніші, ніж бандеролі, бо коштували дешевше, а приймали їх вагою до трьох пудів.
Лист Я.П. Новицького від 14.01.1888 р., Олександрівськ – Петербург (ДІМ, Арх – 15634): “…Могу ли я рукопись выслать в посылке или непременно в пакете и оплатить марками. В последнем случае за 1 фунт весу пришлось бы заплатить 2 руб. 24 коп. Это много …”
Лист М.Є. Халанського від 28.12.1894 р., Харків – Петербург (ДІМ, Арх – 21142): “Второй том твоей “Истории” я получил и благодарю за присылку.” В своєму листі до Дмитра Івановича Б.Д. Грінченко пропонує інший спосіб пересилки І–го тому “Истории запорожских казаков” Д. Яворницького.
Лист Б.Д.Грінченко від 15.05.1900 р., Чернігів – с. Камишино Миргородського повіту Полтавської губернії (Арх – 11767): “Отож прошу Вас, коли можете вислати ці 23 книги по два карбованці, вислати їх таким робом: а) 15 [примірників] книжковому складу Чернігівського губ. земства, та б) 8 екз. мені. Обидва пакунки вишліть залізницею (не поштою), щоб дешевше пересилка коштувала. В склад пошліть “наложенным платежом” (конче!), а мені – просто, написавши скільки треба за пересилку, гроші Вам вишлю скоро після того, як відберу книги.”
Лист О.М.Щербини від 16.06.1925 р., Прилуки – Катеринослав (ДІМ, Арх – 22571): “Прохав би Вас, або шановну Серафиму Дмитрівну вислать нам книжки “с наложением платежа”… Лист М.Є.Слабченка від 27.04.1930 р., Одеса – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 19637): “Книга, здається, коштує 1 крб. Накладною платежою це десь 1 крб. 20 коп…. За пересилку буду дуже вдячний.” Надійність телеграфної служби, введеної в Катеринославі ще в 1859 році підкреслюється в листах А.В. Добровольського [6; 17].
Лист А.В.Добровольського від 3.04.1931 р., Херсон – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 18297): “Якщо будете посилати гроші, то посилайте телеграфно, бо у нас поштові перекази виплачують частково, а телеграфні – зразу і повністю”.
Лист А.В.Добровольського від 17.07.1932 р., Полтава – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 18305): “В зв’язку з тим, що пошта у нас прості грошові перекази видає із запізненням – може вишлете телеграфом”.
Так уже історично склалось, що пошта в с. Солоному Катеринославської губубернії славилась із давніх часів. “Почему-то все любили ездить в Солёное. Оно тогда называлось Солёненькое. Там располагалась немецкая колония. Старостой у них был член Государственной Думы Э.Ф.Брегман. Приехав, сдавали почту, обедали в столовой Э.Ф.Брегмана, ночевали в здании почтового отделения связи, а на следующее утро отправлялись назад, в Екатеринослав. В контору добирались на лошадях только к вечеру”, — читаємо в одному з листів [6; 22].
Чітко налагоджена робота, порядок – так характеризують в своїх листах роботу пошти в Солоному дописувачі Д.І.Яворницькому, які часто знаходились в цих краях під час археологічних експедицій.
Лист В.С.Соляника від 15.05.1931 р., з Вовніги – в Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 19382): “…Почти тут немає, а є лише один поштовий ящик. Носити, скажемо, яких-небудь 1000 – 2000 крб. наших грошей листоноші, який один раз на тиждень приходе до Вовніг (буває й пізніше), не зручна справа. А пошта тільки в Солоному – 20 верст од Вовніг. Мені здається, що гроші (для експедиції) надсилати на пошту Солоне на моє ім’я, або на ощадкасу.
Лист М.О.Міллера від 15.08.1931 р., о-в Дубовий – Дніпропетровськ (ДІМ, Арх – 19197): “Пересилати перекази знов таки на Солоне, бо кращого поштового пункту поки не маємо”.
Таким чином, поява пошти в Катеринославі надала новий поштовх культурному обміну між людьми. Листування Д.І. Яворницького є цінним джерелом до вивчення історії краю. Адже серед джерел, які б допомогли висвітлити рельєфно, “зсередини”, життя людей, їх смаки, уподобання, родинні стосунки, сприйняття подій, передусім вирізняються джерела особового походження – це приватне листування. Найбільшою інформаційною віддачею відзначаються комплекси приватного листування, в нашому випадку – це музейні колекції [1; 45]. Зокрема, музейна колекція різноманітних поштових предметів та епістолярна спадщина Д.І. Яворницького дозволяє реконструювати певні аспекти історії поштової справи в Катеринославі–Дніпропетровську.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Абросимова С.В. Епістолярна колекція в зібранні Дніпропетровського історичного музею. // Музей і майбутнє. – Дніпропетровськ, 1998. С. 44–50.
  2. Голубицька Г.А. З історії поштової справи в Катеринославі (На прикладі колекції ДІМ) // Музей і місто: Музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури (Матеріали обласної конференції, присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – С. 43-49.
  3. Дніпропетровськ: Віхи історії. – Дніпропетровськ: Грані, 2001.
  4. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 1. – Дніпропетровськ: Гамалія, 1997.
  5. Каталог VІІ Національної філателістичної виставки “Укрфілексп – 2001”. – Дніпропетровськ, 2001.
  6. Під знаком схрещених блискавок. – Дніпропетровськ: Пороги, 1995.

Автор: Голубицька Г.А. — с.н.с. ДІМ



Hosting Ukraine Проверка тиц