Днепропетровский национальный исторический музей

Книга Д.І. Яворницького «Історія села Фаліївки-Садової»

Творча спадщина Д. І. Яворницького досить значна за обсягом й різноманітна за змістом. Проте в доробку вченого є книга, котра до останнього часу не привертала до себе уваги вітчизняної історіографії. Йдеться про книгу «Історія села Фаліївки-Садової Херсонської губернії та повіту», котра побачила світ 1892 р. в Петербурзі.
Це видання привертає до себе увагу, по-перше, тому, що воно яскраво демонструє широчінь наукових інтересів дослідника. Незважаючи на свій невеликий обсяг (всього 99 сторінок), книга містить значну інформацію з археології, історичної географії, генеалогії, геральдики, краєзнавства. Окрім того, виявлені в Дніпропетровському історичному му­зеї архівні матеріали дозволили реконструювати процес створення цієї книги, збагнути творчу лабораторію дослід­ника, відтворити неповторну колоритну атмосферу, яка панувалав оточенні Дмитра Івановича того часу, встановити його наукові та дружні контакти. Виявлені документи, в поєднанні з даними книги, допомагають висвітлити деякі ще невідомі сторінки в дослідженні минулого нашого краю та його діячів.
Умовно архітектоніку цієї книги можливо поділити на дві частини: в першій міститься історичний нарис, в другій — публікація документів. Видання відрізняється вишуканістю, Книга багато ілюстрована. Ілюстрації були виконані відо­мим українським художником, приятелем Д. І. Яворницького О. Г. Сластьоном. В додатку надається генеалогічна таблиця роду Комстадіусів.
Книга була видана коштом М. М. Комстадіуса — останнього власника села Фаліївки-Садової. Історія цього села невипадково привернула до себе увагу Д. І. Яворницького. Придатне для життя географічне положення, багатий при­родний світ цієї місцевості сприяли тому, що людина по­чала оселятися тут ще в часи кам’яного віку. В різні часові діапазони тут мешкали скити-плугатари, сармати, остготи, гуни, венеди, болгари, авари, хазари, угри, печеніги, полов­ці та ін. племена. З XIII до XV ст. цей край освоювали гену­езькі колоністи, на зміну котрим в XV ст. прийшли татари. На думку Яворницького, сама назва річки Інгульця (село розташоване при самому впадінні Інгульця в Дніпро) в пе­рекладі з татарської означає «велике озеро». За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 р. ця територія увійшла до складу Інгульської або Перевізької паланки, тут була запорозька переправа. Після скасування Запорозької Січі (1775 р.) ця земля під назвою «Інгульська дача» у 1780 р. стає власністю прем’єр-майора М. Л. Фаліїва, за прізвищем котрого село дістало назву Фаліївка. Після смерті у 1792 р. М. Л. Фаліїва, який не залишив спадкоємців, Інгульська дача припала його приятелю, надворному радни­кові Ф. С. Комстадіусу, який саме й назвав її Фаліївкою. Згодом Ф. С. Комстадіус розвів тут чудові сади, внаслідок чого.місцеві мешканці надали Фаліївці назву «Садова». Ця назва стає офіційною. Починаючи з 1792 р. й протягом до 1917 р. Фаліївка-Садова належала родині Комстадіусів. Історія цього роду привернула до себе увагу Яворницького, а дослідження документів родинного архіву дозволило вис­вітлити історію цієї місцевості. В цій книзі історик обгрун­тував цінність та актуальність дослідження родинних архівів.
Рід Комстадіусів походив, із Швеції. Його представники служили в польській армії, потім перейшли до служби в Росію, хоробро воювали у Вітчизняній війні 1812 р., Кримсь­кій війні, брали участь у закордонних походах. Свого часу А. Ф. Комстадіус був обраний предводителем дворянства Херсонського повіту, згодом він стає херсонським цивільним губернатором, а з 28 січня до 25 березня 1822 р. був одно­часно херсонським та катеринославським губернатором.
Представники роду Комстадіусів були пов’язані родин­ними узами із членами відомих родин: Апостолів, Родзянків, Селєцьких, Синельникових та ін.
Останній власник Фаліївки М. М. Комстадіус, військо­вий за фахом, був високоосвіченою, культурною людиною. Інтерес до історії викликав у нього бажання більш детально вивчити родинний архів. Зацікавившись археологічними знахідками в своєму херсонському маєтку (Фаліївці), М. М. Комстадіус звернувся за підтримкою й допомогою до Яворницького. Саме завдяки намаганням та дружбі М. М. Комстадіуса із Яворницьким, стає можливим археоло­гічне й документальне дослідження історії села Фаліївки-Садової та публікація цієї книги.
Теплі дружні стосунки поєднували Яворницького з Комстадіусом. Тривалий час Яворницький гостював у Фаліївці, Жуклі, в маєтках матері Комстадіуса — С. М. Таль та її брата — генерала О. М. Синельникова. Коли Яворницький опинився на засланні в Середній Азії, Комстадіус зберігав у себе в Царському Селі книги та найбільш цінні речі Дмит­ра Івановича. Саме Комстадіусу висловлював Яворницький вдячність за допомогу у виданні «Історії запорозьких коза­ків». Комстадіус брав активну участь в публікації докумен­тів з історії села Фаліївки.
В книзі було опубліковано 50 документів, які за хронологією обіймали період з 1790 р. до 90-х рр, XIX ст. Відкри­вався археографічний розділ «Духовним заповітом» М. Л. Фаліїва від 1790 р. Цей документ та ще два докумен­ти з архіву М. М. Комстадіуса (листи катеринославського губернатора І. Я. Селецького до його дружини — М. Д. Апо­стол) вперше були опубліковані Яворницьким ще 1890 р. в книзі «Вольності запорозьких козаків».
Публікацію документів доповнюють ілюстрації: портре­ти М. Л. Фаліїва, А. Ф. Комстадіуса, фотографії інгульських плавнів на Дніпрі, панського будинку, церкви та родин­ного цвинтаря Комстадіусів в Фаліївці, малюнок церкви в селі Жуклі, яка була збудована П. Д. Апостолом, сином гетьмана Д. Апостола.
Значна увага в книзі приділяється археологічному аспектові. Яворницький дає докладний опис результатів розкопок курганів, печер, могил в Фаліївці. В Інгульській печері була знайдена стоянка первісної людини. Всього в Фаліївці було враховано біля 1000 могил. Археологічна інформація доповнюється малюнками предметів, які були знайдені в курганах, малюнками курганів, печер, могил.
Археологічні розкопки в Фаліївці були здійснені під керівництвом Яворницького. І. І. Чайкіним, за участю М. М. Комстадіуса й Л. К. Попова. І. І. Чайкін, вчитель Олександрівського повіту, був відомий як пристрасний аматор старовини. Особливо він захоплювався археологіч­ними дослідженнями. Ще один учасник досліджень в Фалі­ївці — Л. К. Попов, адвокат за фахом, громадський діяч в Херсоні, добрий знайомий Яворницького й Комстадіуса, ціка­вився археологією, історією, філософією, колекціонував ста­ровинні речі, дещо надсилав Яворницькому. На прохання Яворницького, Л. К. Попов влаштував в Херсоні декілька кобзарських концертів. Довго згадував Л. К. Попов славне життя в Фаліївці, «коли копали кургани».
Внаслідок натхненної творчої праці цього невеликого колективу дослідників-однодумців, захоплених й керованих Яворницьким, побачила світ книга «Історія села Фаліївки-Садової», котра, безумовно, посідає належне місце в творчій спадщині видатного українського історика.

Автор: Абросимова С. В. — к.і.н., с.н.с. ДІМ

Джерело: Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров’ї археолога, історіографа, краєзнав­ця та етнографа Д.І.Яворницького. (Матеріали науково-практич­ної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого). Дніпропетровськ, 1991. — 78 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц