Днепропетровский национальный исторический музей

Діяльність Д.І. Яворницького в Катеринославській «Просвіті»

  1. Розгалужена мережа товариств «Просвіта» на всій Україні (виникли в 1868 р. у Львові, після революції 1905 р. – на Наддніпрянщині) зробила значний внесок у боротьбу проти національного пригноблення, за розповсюдження кращих зразків української культури, відстоювання рідної мови, національної школи. Товариство було дуже популярне серед широких мас.
  2. Радянські дослідники все частіше звертаються до розгляду діяльності «Просвіт» на Україні з нових позицій, намагаючись подолати старі стереотипи, створити об’єктивне уявлення про це товариство. Багато аспектів питання ще залишається поза   увагою вчених. Одним з таких питань є висвітлення участі окремих осіб (перш за все, видатних діячів вітчизняної культури) у діяльності товариства. Дійсно, в Катеринославській «Просвіті» (далі КП — О. Ж.) працювали кращі інтелектуальні сили міста: відомі історики В. О. Біднов, Д. І. Дорошенко, А. С. Сінявський, місцеві письменники М. Л. Кузьменко, Т. С. Сулима-Бичихина, А. Ф. Кащенко, сестра Лесі Українки О. П. Кривинюк та багато інших. Але, безумовно, найвизначнішим членом КП, одним з її фундаторів, почесним членом був Д. І. Яворницький.
  3. Офіційним днем народження товариства на Катеринославщині слід вважати 7 жовтня 1905 р., коли губернатор затвердив його статут. Незважаючи на дозвіл, КП не мала, можливості плідно працювати в умовах запровадженого у місті військового стану. Складним було матеріальне становище: не вистачало грошей, не було власного приміщення. З метою поліпшення бюджету КП Д. І. Яворницький виступав в місті з лекціями на її користь, звертався з проханням до Катеринославської управи надати місце для збудування народної української аудиторії.
  4. Відновила свою діяльність КП на зборах 4 червня 1906, на яких Д. І. Яворницький був обраний до ради товариства. «Тільки дякуючи заходам відомого Д. Еварницького, товариство придбало собі дозвіл на загальне зібрання» («Рідний край». — 1906—№ 24. — С. 15), — так оцінювали сучасники роль вченого в подальшому розвитку КП.
  5. Цілком природньо, що найбільш активну участь Д. І. Яворницький, як досвідчений викладач і музейний працівник, брав у лекційній роботі КП.
  6. Головною темою виступів вченого як діяча КП була історія Запорожжя, запорозького козацтва. Користуючись запрошеннями осередків «Просвіти», Дмитро Іванович виходив на широку народну аудиторію. Він читав лекції про устрій запорозького війська робітникам Амурської «Запорозької Просвіти», робітникам і селянам Мануйлівської філії КП. Свої виступи лектор супроводжував наочними приладдями (т. з. «туманные картинки»), що значно підвищувало їх вплив на слухачів.
  7. Близькими до козацької тематики були лекції Д. І. Яворницького з історії кобзарів і лірників. Вчений виявляв до народних співців не тільки академічний інтерес, матеріально підтримував, всіляко пропагував їх високе мистецтво. Він започаткував традицію поєднання кобзарського співу з музейною експозицією. Сам Д. І. Яворницький разом 3 кобзарями неодноразово виступав в КП. Ці концерти користувались серед публіки великим успіхом, приносили КП порівняно значний прибуток.
  8. Ще однією темою, яка знайшла відбиток в лекційній роботі Д. І. Яворницького в КП, було життя і творчість, великого Т. Г. Шевченка. В лекціях він спирався не тільки на загальновідомі на той час факти, але і на власні документи, які стосувалися долі великого поета. Пізніше вони були видані окремою книжкою.
  9. В 1914 р., коли царизм всіляко перешкоджав святкуванню 100-ї річниці Кобзаря, рада КП добилась дозволу на створення спеціального ювілейного комітету, який став організатором у місті шевченківських свят. Почесним головою комітету був обраний Д. І. Яворницький. Він провів велику організаційну роботу, підтримував зв’язок з губернатором, зумів умовити його не забороняти святкових заходів під свою відповідальність, домовився про проведення в соборі урочистої панахиди. На самому ювілейному засіданні 25 лютого, незважаючи на хворобу очей, через яку він не міг підготувати великої доповіді, Д. І. Яворницький виголосив коротеньку промову про значення творчості Т. Г. Шевченка, в якій зупинився на ставленні поета до Запорожжя і запорожців.
  10. Другим напрямком діяльності Д. І. Яворницького в КП була його участь у виданнях «Просвіти». В часопису «Дніпрові хвилі» (1910—1913) вчений виступав як майстер художнього слова. До початку 1912 р. він надрукував  тут 4 великих оповідання, 3 вірші й один історичний нарис.
  11. Створивши в 1911 р. видавничий фонд, КП почала готувати до друку дешеві книжки для народу. Першим був виданий нарис Д. І. Яворницького «Як жило славне запорозьке низове козацтво», який користувався великим попитом серед народу (1-е видання 1912 р. — 1250 прим., 2-ге 1913 р. — 3000 прим.).
  12. У зв’язку з 30-річчям літературно-наукової діяльності рада КП, високо оцінюючи працю Д. І. Яворницького на користь товариства, обрала його своїм почесним членом і надіслала вітальну адресу.
  13. На початку 1916 р. влада заборонила КП, і голова її звернувся до історика з проханням заступитися. Одначе, навіть головування вченого на останньому засіданні не могло вже врятувати КП.
  14. КП відродилася відразу ж після лютого 1917 р. Почесним головою перших установчих зборів був обраний Д. І. Яворницький. Він передав новій КП бібліотеку і архів її попередниці, які зберігалися у нього в музеї.

Автор: Журба О.І. — к.і.н. ДНУ

Джерело: Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров’ї археолога, історіографа, краєзнав­ця та етнографа Д.І.Яворницького. (Матеріали науково-практич­ної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого). Дніпропетровськ, 1991. — 78 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц