Днепропетровский национальный исторический музей

Творчі зв’язки О.Г. Сластіона і Д.І. Яворницького

Серед численної епістолярної спадщини Дмитра Івановича Яворницького помітне місце належить листам відомого українського живописця, графіка, архітектора, фольклориста й мистецтвознавця Опанаса Георгійовича Сластіона (82 листи).
Народився він у 1855 році, 15 грудня, в сім’ї маляра-реставратора. У 1874—1880 рр. вчився у петербурзькій Академії Мистецтв, де його викладачами були !. Крамський і П. Чистяков. Після навчання в Академії Мистецтв Сластіон служив у Петербурзі та Москві, багато мандрував по Україні, робив замальовки (пейзажі, сільські типи в характерному для певної місцевості вбранні, пам’ятки української старовини, деталі архітектурних споруд тощо). Жив у різних місцях України, а з 1900 р. осів у Миргороді, де у радянські часи майже до смерті викладав у художньо-промисловій школі імені М. В. Гоголя і очолював місцевий музей.
Опанас Георгійович уславився як неперевершений ілюстратор «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, а його малюнки до поеми «Гайдамаки», виданої у 1885 р. з передмовою Д. І. Яворницького, стали справжнім монументом Кобзареві.
Сластіон створив також чимало інших картин та малюнків, серед яких можна вирізнити такі, як «Маруська», «На жнивах», «Миргород», «Проводи на Січ», літографії до альбому «Старовина українська і запорізька», галерея портретів українських кобзарів.
Відома дослідниця життя і діяльності Д. І. Яворницького М. М. Шубравська в своїй монографії подає дату їхнього знайомства у Петербурзі у 1885 р. 1, але сам Опанас Георгійович в листах пише, що знайомство відбулось у 1878 р. 2, хоча відносно детальну інформацію про їх контакти можна дістати тільки з 1885 р. 3.
В листах О. Г. Сластіон ділився з Яворницький своїми радощами й бідами, новинами не тільки сімейного, але й наукового та громадського життя, творчими планами. З цих листів можна дізнатись про багато подробиць щодо науково-дослідницької роботи і Яворницького і Сластіона, їх творчих зв’язків з видатними діячами української культури і просто дружні стосунки з такими людьми, як: М. Лисенко, Ф. Красицький, М. Кропивницький, М. Грушевський, В. Короленко, К. Білиловський, Ф. Вовк і т. п.
Про теплі і дружні стосунки між Дмитром Івановичем і Опанасом Георгійовичем свідчать звертання Сластіона в листах: «любий козаче», «батьку отамане», «батьку козацький», «щирий козаченьку», «голубе сизий». Тон листів завжди теплий, приязний, сповнений шаноби. Про ставлення Дмитра Івановича до художника красномовно свідчать рядки з листа К. Білиловському, де характеризує Сластіона як людину, що «має високу душу і гаряче серце, що щиро і беззавітно любе свою Україну» 4.
О. Г. Сластіон був не тільки великим другом Д. І. Яворницького, а й посередником, повіреним в його справах. Так, наприклад, у 1891, 1892 рр. саме  він   займався виданням і оформленням І тому «Історії запорізьких козаків», домовлявся з літографами, фотографами, видавцями, в той час, як Д. І. Яворницький знаходився у Харкові 5. Так, у листі від 10.04.1891 р. Сластіон сповіщав Дмитра Івановича про те, що петербурзький видавець Балашов затримує видання І тому «Історія запорізьких козаків» і через деякий час Яворницький відмовився від послуг Балашова. І том «Історії…» був надрукований у типографа Скороходова.
Сластіоном було знайдено і майстра по кліше Демчинського, який робив кліше за новим методом і якісно 6. Це до певної міри удешевило справу, так як зникла потреба відсилати малюнки до Відня, що робилося до цього часу. Піклуючись про якість малюнків, художник прохає в листах Дмитра Івановича, аби він домовився з видавцем допустити його «додивлятися як будуть приправлять кліше» 7.
У важкі часи Опанас Георгійович підтримував товариша, допомагав чим міг, близько до серця сприймав його неприємності на роботі. Так, у 1896 р. Сластіон їздив у Москву до свого однокурсника Глоби (директора Строганівського училища), і домовлявся за місце роботи собі і Дмитру Івановичу, якому були обіцяні уроки 8.
Високо ставлячи талант Яворницького як історика і викладача, Сластіон прагнув, щоб той найефективніше використав свій дар Божий на благо народу. Він зокрема писав: «Ти маєш справжній талант оратора, ти умієш заставить своїх слухачів носить тебе на руках (се бувало!). Художник пропонував Яворницькому активніше включатися в просвітницьку роботу і радив їхати викладати на Галичину, де «тепер починається такий культурно-науковий рух, що серце займається», де виникла гостра потреба у обороні перед колонізацією. Тут за думкою художника Яворницький мав допомогти видатному українському вченому Михайлові Грушевському 9.
Дмитро Іванович навіть звертався за порадою до Сластіона, де краще друкувати повість «Наша доля — Божа воля», посилав на його суд уривки з повісті 10.
В свою чергу Опанас Георгійович мав за потребу розділити власні успіхи і прикрощі з побратимом цо духу. Це насамперед про участь у роботі української громади у Петербурзі, про участь в підготовці ювілейних вечорів Мордовця Д., І. Котляревського; Т. Шевченка 11. Творчість Великого Кобзаря, щирими прихильниками якого були Сластіон і Яворницький, ще тісніше переплела їхні інтереси. Обидва з молодих літ цікавились усім, що було пов’язано з іменем українського генія. І тому не дивно, що спільна праця по виданню шевченкових «Гайдамак» (1885) мала великий успіх у громадськості.
Пізніше спільною справою було і виготовлення бюстів українських письменників, починаючи від Г. Сковороди, в тому числі і Т. Г. Шевченка, скульптор Балавенський (1899 р.) 12.
Як і Яворницькнй, Сластіон був фанатом своєї справи, їздив на Україну, збирав етнографічний матеріал, робив замальовки пам’яток української старовини, речі селянського побуту, деталі архітектурних споруд, зразки орнаменту, різьблення по дереву. Збирав старовинні запорізькі речі і для своєї колекції і для колекції Д. Яворницького в музей 13.
А у 1885 році друзі збирались здійснити етнографічну подорож на Україну разом 14.
Обидва, і Дмитро Іванович і Опанас Георгійович, збирали українські народні пісні і думи. Сластіон навіть грав на кобзі і чудово співав. Розуміючи необхідність збереження української культури, він разом з Ф. Колессою записував репертуар Полтавських кобзарів (1908). Одним із перших на Україні почав записувати українські думи на фонограф, працював разом з чоловіком Л. Українки — К. Квіткою І5.
У 1900 р. О. Г. Сластіон, отримавши нове місце роботи — викладача у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя, береться за цю справу з великим ентузіазмом, хоче зробити школу дійсно українською. Запрошує Яворницького приїхати і вплинути на місцеву громаду 16, домовляється про публічні лекції Дмитра Івановича у Миргороді (1902 р.) 17.
Коли ж Д. І. Яворницькнй став директором Катеринославського історичного музею, Сластіон від душі порадів за товариша.
За своє прагнення змінити щось у школі Сластіон зазнав багато неприємностей, ставлення до нього різко змінилося, навколо нього плетуться інтриги. Знаючи стан справ Сластіона у школі, а також те, що ця людина працює на «благо рідного краю», Яворницькнй кличе художника до себе у Катеринослав, працювати у музеї на «посаду по етнографічним екскурсіям» та викладачем у комерційному училищі 18. За деякими відомостями Сластіон дійсно працював у нашому музеї певний час (26.11.1907—9.05.1908) хранителем 19.
З листів також маємо побічні свідчення того, що Явор-ницькиїї по закінченні XIII Археологічного з’їзду хотів залишити посаду директора музею, передавши її Сластіону 20.
Після довгого розриву в листуванні 1910—1924 рр. (не з вини Сластіона) зв’язок відновлюється. Ці листи мають інший настрій, іноді пробиваються гіркі ноти.   Але незмінним залишається дух поваги і любові до Яворницького: «пишучи тобі, тремчу від хвилювання, це ж таки цілого піввіку в’яжуть нас з тобою…».
У 1920 році в Миргороді створено «Науковий художньо-промисловий музей», в який Сластіон передав частину власної колекції, кобзу Кравченка. Попервах був директором музею.
У важкий, скрутний час О. Г. Сластіон продав свою колекцію української старовини і частину бібліотеки в Катеринославський музей, дешевше справжньої ціни, відмовивши Лавровському музеєві, запевняючи, що може віддати ці речі лише в одні руки, тобто — Яворницькому 21.
Незважаючи на скруту, не зраджує Батьківщині, відмов¬ляється переїжджати в Італію до дочки «Хочу тут на Україні умерти, а не на чужині…» 22.
У 1928 р., не дивлячись на важкий стан здоров’я, О. Г. Сластіон, будучи пенсіонером, продовжує працювати, допомагає викладати малювання в керамічному технікумі, пише спогади, збирає етнографічний матеріал, організував заняття капели бандуристів, готує фольклорний матеріал для академічного видання «Українські народні думи». В останніх листах до Д. І. Яворницького піклується про Мирго¬родський і Катеринославський музеї, пропонує створити галерею запорозьких портретів 23.
24 вересня голодного 1933 р. О. Г. Сластіон помер і був похований в Миргороді. Його син з невісткою були виселені з хати і змушені переїхати в Харків. Туди син перевіз частину речей і головне — багатющий архів, в якому листи від Д. Яворницького, П. Мартиновича, М. Лисенка, О. Пчілки, Антоновича (1 лист) 24, фотографії, альбоми з малюнками тощо. Якби знайти цей архів, то, без сумніву, виявляться нові важливі факти до історії українсукої культури.

ПРИМІТКИ:

  1. М. М. Шубравська, Д. І. Яворницькнй, К. «Наукова думка», 1972. С. ЗО.
  2. Лист від 13.09.1928. Миргород—Дніпропетровськ, КП-85840, арх-20277.
  3. Сластіон — Яворницькому: Петербург—Харків, 5.5.1885 р. КП-83836, арх-20273.
  4. М. М. Шубравська. «Д. І. Яварлицький», К-, Наукова думка, 1972, с. 7,2.
  5. Сластіон — Яворницькому: Спб—Спб 4891. КП-і85809, арх-20246. Петербург—Харків 10.04Л891, КП-85867, арх-20304. Петербург — ст. Шидловская, имение Кантемира 5.ЫЛ89-1. КП 85805, арх-20272, Петербург — ст. Шидловская, имение Кантемира, 1І891. ІЗ.Ш. КП-85834, арх-20271.
  6. Петербург—Харків 1.02.1892 КП-85828, арх-20,265.в. Петербург—Харків 10.04.1891 р. КП-85867, арх-20304.
  7. Петербург — ст. Шидловська, Маєток Кантеміра 23,1)1.189-1 КП-85839, арх-20276.
  8. Чмерськ—Єсентуки» 18.06.1896. КП-85870, арх-20307.
  9. Петербург—Москва 22.09.1897. КП-85833, арх-20320.
  10. Петербург—Москва 7.10.1898 КП-85880, арх-20317. Петербург-Москва 16.02.Ц899 КП 85881, арх-20-3-18.
  11. Петербург—Москва 30.1с. 1696 КП-85866, арх-20303. Петербург-Москва 22.09.1898 КП-85882, арх-20319.
  12. О. Г. Сластіон — Д. I. Яворницькому. Миргород—Камишва 25.10 1903. КП-85849, арх-20286, Миргород—Катерв 22.05.1904 КП-85850/20287.
  13. О. Сластіон — Яворницькому: Миргород—Камишна 25.10.1903. КП-.85849/20286.   Миргород—Катеринослав  20.05Л905.   КП-85846/20283.
  14. Петербург—Харків. 5.5.1885 р. КП-83836, арх-20273.
  15. А. М. Аббасов «Опанас Сластіон», К,, Мистецтво, 1973.
  16. Миргород—Катеринослав 7 08.1990. КП-86864, арх-20301.
  17. Миргород-Москва, 4.02.1902 о. КП85821, арх-20258. Миргород— Камишна 29.06.1902. КП-86831, арх-20268. Миргород 507.1902 КП-85859, арх-20296. Миргород—Камншад 8.09,1902, КП-85855, арх-20292
  18. О. Сластіон — Яворницькому від 28.04.1903 р. Миргород—Катеринослав КП-85845, арх-20282, КП-85850, арх-202і87.
  19. М. М. Шубравська: «Д. I. Яворницький», К. Наукова думка 1972 р , ст. 40; Лист Сластіона О. Г. — фотографу Міткіну: Катеринослав—Катеринослав. 26.И. 1907. КП-85832, арх-20269.
  20. Сластіон — Яворницькому. Миргород—Камишна. 22.05.1904 КП-85850, арх-20287.
  21. Миргород — Дніпропетровськ, 19.10.1928. КП-85802, арх-20230-30.11.1928, арх-20265, КП-85848.
  22. Миргород—Дніпропетровськ, 19.10.1928. КП-85802, арх-20239.
  23. Миргород—Дніпропетровськ, ЗОНІ. 1928. КП-85848, арх-20285.
  24. Харків—Дніпропетровськ, Ю. Сластіон — Яворницькому. 8.10-1934 КП-85842, арх-20279.

Автор: Мицик І. Ю. — н.с. меморіального будинку-музею Д.І. Яворницького

Джерело: З минувшини Подніпров’я. — Дніпропетровськ:  «Дніпро», 1995. — 177 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц