Днепропетровский национальный исторический музей

Люльки з колекції Д.І. Яворницького: вціліле і втрачене

Колекція люльок для паління була однією з перлин збірки козацьких старожитностей Дмитра Івановича Яворницького.
Без люльки, як без коня, шаблі та кобзи ми не можемо уявити козака. Адже люлька — це не звичайний предмет, це – оберіг, талісман. Вона зігрівала в буквальному розумінні цього слова у походах, відволікала від тяжких думок, навіювала приємні спогади. Втрата люльки, як відомо, вважалася поганою прикметою. Люльку кожен вибирав прискіпливо, намагаючись знайти особливу, несхожу на інші. І майстри йшли назустріч побажанням замовників і творили неповторні шедеври.
Про значне поширення паління серед козацтва писав в своїх працях Д. І. Яворницький. Так, у книзі “Запорожье в остатках старины и преданиях народа” він приводить спогади Роcсолоди. Ця розповідь записана на початку 80-х років ХІХ ст. Россолоді було тоді 116 років і згадує він те, що чув від батька про звичаї козацтва останнього періоду існування Січі.
“—Де вже запорожці та не будуть люльок курити? Це саме перше діло у їх… Люлька у їх—сама перша подруга. Запорожець як сів на коня, як запалив люльку, так верстов шість або й більше смоле тай з рота її не випуска” [1].
А от у відомих спогадах 100-річного Микити Леонтійовича Коржа, що були записані в кінці 20-х рр.. ХІХ ст. і докладно відображають звичаї та побут запорожців, взагалі не згадується звичка паління. Навіть серед речей, що носив козак з собою у гаманці, немає ні люльки, ні чубука, ні тютюну [2].
Про те, що паління вже в сер. ХVIII ст. було популярне серед козацтва, говорять і матеріали археологічних розкопок. Особливо цікаві дослідження були проведені на полі Берестецької битви. З джерел відомо, що після відступу козацьких військ з-під Берестечка поляками було знайдено кілька тисяч люльок. Для довідки: у битві брало участь 60 тис. козаків та 5-7 тис. татар [3]. Звісно, будь-які висновки з цього факту будуть хибними. Адже далеко не всі люльки були втрачені козаками під час відступу, серед трофеїв могли бути і не особисті люльки, а товар купців. До того ж, невідомо, скільки ще люльок було знайдено за 320 років після Берестецької битви місцевими жителями. Той факт, що під час розкопок люльки не знаходили біля тіл козаків, може говорити про те, що загиблі були пограбовані.
Все дає підстави стверджувати, що паління було вельми поширене серед козацтва, але говорити про те, що палили всі без винятку запорожці, ми не можемо, бо не маємо достатніх джерел.
На сьогоднішній день у зібранні Дніпропетровського історичного музею налічується 132 цілі та фрагментарні глиняні люльки XVII – XVIII ст. [4, 5]. Більшість люльок мають пошкодження, втрати як сучасні (воєнного періоду, так і давні. Очевидно, на той час це були вироби, що вийшли з ужитку, бо відомо, що люльку козаки берегли як зіницю ока. Про тривале використання люльок козаками свідчить і сильна закопченість чашечок багатьох з них.
Якщо систематизувати люльки за кольором черепка (а саме так робив Д. І. Яворницький), то найбільше люльок (близько 50%) світло-сірого кольору з різними відтінками. Майже порівну (приблизно по 20%) – чорних (димлених) та теракотових, а найменше в нашій колекції виробів, вкритих поливою або із залишками фарби на поверхні. Треба зазначити, що останні також мають черепок переважно сірого кольору.
Зробити чітку систематизацію колекції за формою та розмірами неможливо з деяких причин.
По-перше, незважаючи на те, що люльки виготовляли, відтискуючи у складених з двох частин формах, в колекції немає однакових люльок. Українські гончарі, вдало використовуючи пластичні якості глини у вирішенні форми та орнаментики, намагались створити кожен вироб неповторним. Та й козаки, що ставились до люльки як до талісману–оберегу, перевагу надавали люлькам особливим, несхожим на інші.
По-друге, як уже зазначалось, більшість люльок мають значні пошкодження, особливо вінець, чашечок для тютюну, що не дозволяє точно встановити їх первісний вигляд та розмір.
Але вже з першого погляду на колекцію можна визначити, що більшість люльок за формою чашечки для тютюну нагадують традиційний український глиняний посуд – риночки, глечики – в залежності від висоти вінець.
Є в колекції ДІМу люльки рідкісної, оригінальної форми – як, наприклад, люлька у вигляді кавника чи чайника (КД 524), знайдена Д. І. Яворницьким на місці Чортомлицької Січі, чи люлька з лійкоподібною чашечкою (вірогідно, кримсько-татарського походження), знайдена на місці колишнього запорозького зимівника в Магдалинівському районі краєзнавцем О. Смакотою.
Є в нашій колекції і декілька люльок турецького виробництва. Вони мають насичений теракотовий колір, якісний черепок, лощені, деякі мають таврування. Ці люльки також різноманітні за формою: у вигляді квітки, бутона, циліндричні тощо.
Невеличкі глиняні люльки (як їх ще називають на Україні “носогрійки”) побутували і на рівні з великими люльками. Інколи останні називають “обчиськими”, маючи на увазі спогади нащадка запорозького роду І. І. Россолоди: “… окрім того, що кожний козак мав собі люльку, а то ще і в кожному курені була люлька, — “обчиською” звалась, — велика така, повицяцькована бляхами, повсажена намистами та по вибита дорогими каміннями. У їх були і особі майстри, що люльки робили” [1; с. 253]. Д.І.Яворницький не подає своїх коментарів щодо терміну “обчиська”. Звідки пішов звичай (чи обряд?) колективного паління великої люльки в середовищі запорізьких козаків і наскільки він був поширений — пояснень цьому ми не зустрічали.
Великі люльки – дерев’яні, пінкові, кістяні, оздоблені дорогоцінними металами і каменями, – були широко розповсюджені в Європі XVII – XIX ст. І в козацькому середовищі у XVIII ст. вони побутують на рівні з маленькими “носогрійками”.
Якщо глиняних люльок багато збереглося в музеях і приватних колекціях, то великі люльки – рідкість. Нажаль, з 49 великих люльок, що були в нашому музеї, не збереглося жодної. Судити про них ми можемо лише зі скупих записів, які зустрічаються у каталогах 1893, 1905, 1910 рр. та інвентарній книзі музею за 1900 – 1924 рр. [6; 7; 8; 9; 10].
Звичайні керамічні люльки здебільшого імітують традиційний український глиняний посуд, що ж стосується великих люльок, то тут фантазії майстрів не було меж.
Крім люльок класичної форми, в колекції Катеринославського обласного музею ім. О.М. Поля були справжні мистецькі витвори. Наприклад: «Різьблена кістяна люлька у вигляді жінки, що сидить, з колін якої виходить мідна трубка для чубука, а голова зі срібною оправою у вигляді очіпка являє собою кришку люльки» [Додаток, № 7]; «люлька дерев’яна у вигляді лева, що оповитий змією» [Додаток, № 18]; «люлька пінкова у вигляді ведмедя, що сидить на задніх лапах» [Додаток, № 24]; «люлька дерев’яна із зображенням оленя та оленят» [Додаток, № 34], тощо.
Але особливий інтерес викликають люльки, в яких відбитий козацький колорит. Тут була і звичайна люлька з написом мідними цвяшками*: «Козацька лулка (так в оригіналі) — добра думка» [Додаток, №1], і люлька «із зображенням запорожця з довгими вусами у високій шапці» [Додаток, № 22], і люлька «з зображенням козака, що тримає у правиці шаблю і стоїть між деревами біля хати» [Додаток, № 25], і «різьблена дерев’яна люлька, що зображає голову запорожця» [Додаток, № 47]. Окремо хотілось би виділити ще одну люльку — новороб початку XX століття: «Люлька осокорова, обчиська, величезного розміру, з обличчям козака. Довжина — 30 см, висота — 20 см, товщина — 43 см.» [Додаток, № 32]. Можливо, саме цю люльку зобразив на відомій картині І.Ю.Рєпін у козака, що сидить за столом. Адже відомо, що І.Ю. Рєпін використовував колекцію з музею Яворницького під час багатолітньої роботи по написанню своїх «Запоріжців». Переважна більшість люльок в інвентарних записах не мають свідоцтв про їх попередніх власників. Але є і винятки. В музеї ім. О.М. Поля зберігалися дві люльки Данила Апостола [Додаток, № 2, 3], люлька П. Дорошенка [Додаток, № 40], навіть люлька Я. Собеського [Додаток, № 4].
Передавали Яворницькому свої сімейні реліквії селяни, священики, кубанські козаки [Додаток, № 41, 31, 25]. В музеї зберігалися люльки, подаровані відомим фольклористом, етнографом та істориком П.Я. Новицьким, письменником В. В. Кащенком, українським бібліографом М.Ф. Комаровим. Вже після революції до музею потрапили дві люльки з колекції Г.П. Алексєєва, катеринославського предводителя дворянства, колекціонера і приятеля Д.І. Яворницького.
Звісно, зі скупих інвентарних описів, ми не можемо ні датувати, ні встановити місце виготовлення цих виробів. Але, без сумніву, ця колекція була дуже цінною. Вся вона втрачена. Спроби з’ясувати її подальшу долю натикаються на брак документальних свідчень. Як відомо, перші значні втрати Катеринославський обласний музей ім. О.М. Поля поніс ще у 20-і роки XX століття: 885 срібних предметів передано комісії допомоги потерпілим від голоду, 768 коштовних речей було вкрадено озброєною бандою грабіжників [11]. Можливо, серед цих предметів були і люльки.
Але найстрашніші втрати принесла Велика Вітчизняна війна. Частина музейної колекції була евакуйована, частина (а саме 59 ящиків) було вивезено німцями до Кракова за місяць до визволення міста [12]. З евакуації не повернулося жодного експонату, а з Польщі після війни повернули лише декілька зразків українського одягу. Але я вважаю, що є підстави сподіватися, що не все зникло не зворотно. І, можливо, люльки з Дніпропетровського музею є і в європейських музеях, і в приватних збірках. А чи можемо ми їх повернути?

Бібліографічні примітки

  1. Еварницкий Д. І. (Яворницький Д. І.) Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу. Ч. 1, Ч. 2. – К.: Веселка, 1995.
  2. Устное повествование, бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. – Днепропетровск, 1991. — С. 23.
  3. Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. – Львів, 1993. – С. 85-90.
  4. Безіна Л. В. Козацькі люльки в зібранні Дніпроперровського історичного музею // Вісник Дніпропетровського Університету. – Дніпропетровськ, 2002. -Випуск 10. — С. 242-246.
  5. Безіна Л.В. Паління та люльки в середовищі запорозького козацтва. (За матеріалами Дніпропетровського історичного музею) // Матеріали всеукраїнської наукової конференції “Чортомлицька (Стара) Запорізька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району”. – Нікополь, 2002. -С. 38-45.
  6. Каталог коллекции древностей А. Н. Поль в Екатеринославе. Выпуск І. /Сост.Е.Мельник. – Киев, 1893.
  7. Каталог Екатеринославского областного музея имени А. Н. Поля: археология и этнография. – Екатеринослав, 1905.
  8. Эварницкий Д. И. Отчет Екатеринославского областного музея имени А. Н. Поля. 1905 – 1906. — Екатеринослав, 1907.
  9. Каталог Екатеринославского областного музея имени А. Н. Поля. – Екатеринослав, 1910.
  10. Інвентарна книга Катеринославського музею ім. О. М. Поля // Науковий архів ДІМ.- Оп 1. — Спр. 1.
  11. Дніпропетровський краєвий історично-археологічний музей. Зб. наук. статей. Том І – Дніпропетровськ, 1929. -С. 30.
  12. Мєшков Д. Нові господарі: дніпропетровські архіви за німецької окупації // Пам’ятки України. – 1994. – №3. – С. 104-108.

Додаток — ПЕРЕЛІК люльок з колекції Д.І. Яворницького, що втрачені (за матеріалами каталогів та інвентарних книг)*

  1. Большая трубка из березового дерева в медной оправе, без крышки. На ней надпись в две строки, выбитая медными гвоздиками: Козацка лулка/ / Добра думка. [3; с.129, № 158.]
  2. Две огромные пенковые трубки в серебряной оправе: одна гладкая, другая украшена резьбой й усыпана опалами, бирюзою, белыми й цветными стразами, в обеих крышки в виде шлема с длинным пером. По преданию обе принадлежали гетману Апостолу й приобретены у его наследников. [3; с.129, № 159-160.]
  3. Старинная пенковая трубка с одноглавым орлом на серебряной крышке й с длинным черешневим чубуком, по преданию принадлежавшая Яну Собескому. От Н.П. Корнилова [4;с. 69, № 51] [6; с.119, №51]
  4. Медная люлька(трубка) [4; с.76, № 78] [6; c.138, № 78]
  5. Большая деревянная люлька (трубка) в гладкой медной оправе [4; с.77, № 133] [б; с.140, № 133]
  6. Резная костяная трубка в виде фигуры сидящей женщины, из колен которой входит медная трубка для чубука, а голова с серебряной оправой в виде чепца представляет крышку трубки. От Д.И. Яворницкого [4; с. 77, № 134] [6; с.140, № 134]
  7. Резная деревянная трубка с такой же крышечкой. [4; с.77, № 135] [6; с.140, № 135]
  8. Запорожская «обчиська люлька» громадных размеров, в медной оправе, с прорезной медной крышечкой. От Д.И. Яворницкого. [4; с.77, № 136] [6; с.140, № 136]
  9. Небольшая деревянная трубка изящной работы, в серебряной оправе, с частью красивого точеного чубука, усаженного голубой й зеленоватой бирюзой й украшенного двумя серебряными, вызолоченными ободками с растительным орнаментом. От Е.В. Бойе. [4; с.78, № 137] [6; с. 140, № 137]
  10. Пенковая, больших размеров, трубка с серебряной крышкой, в виде шлема й такой же трубочкой для вставки чубука. Дар Н.А. Крашенинниковой. [6; с.160, № 674]
  11. Пенковая запорожская трубка с серебряной крышкой, в которой прорезаны полоски й с серебряной трубочкой для вставки чубука с ушком. Дар Н.Н. Ильяшенка. [6; с.160, № 675]
  12. Медная литая с фигурами крышка от запорожской люльки, с четырьмя такими же литыми орнаментированными украшениями, найдена на месте Чортомлыцкой Сечи. Дар Петра Алексеевича Сичевого. [6; с.162, № 706] [7; с.1, №706]
  13. Запорожская деревянная люлька с ободком из красной меди,без крышки. (10,5 см х 18 см). [6; с.162, № 710]
  14. Люлька «помещицкая», добытая в Подолии, начала XX в. Дар М.Ф. Комарова. [6; с.710, № 727]
  15. Деревянная люлька без украшений. [7; № 775]
  16. Люлька пенковая гладкая без крышки [7; № 778]
  17. Люлька деревянная, крашеная серой краской, представляющая собой льва, сдавленного со всех сторон змеей. [7; № 779]
  18. Люлька костяная без крышки й без чубука, представляющая собою прекрасно сделанную женскую головку. [7; № 780]
  19. Люлька деревянная без крышки й чубука, обложенная по концам медной оправой. [7; № 781]
  20. Люлька деревянная без крышки с длинным, деревянным «мережным» чубуком. [7; № 784]
  21. Люлька из орехового дерева с чубуком черного дерева й с изображением на ней лица запорожца с длинными усами в высокой шапке. [7; № 790]
  22. Люлька деревянная, восьмигранная с металлической крышкой й с инициалами «К.М.» без чубука. От П.И. Пукалова в 1911 г. [7; № 801]
  23. Люлька пенковая, представляющая собой медведя, сидящего на задних лапах. От Е.А. Морозовского в 1912 г. [7; № 813]
  24. Люлька деревянная с изображением казака, держащего в правой руке саблю й стоящего между деревьями у хаты. От казака Кубанского войска Емельяна Дули в 1912 г. [7; № 863]
  25. Люлька пенковая, украшена серебром. Поступила в музей в 1912 г. от А.И. Лысенко. [7; № 894]
  26. Пенковая, запорожских времен, люлька из серебряной крышечкой, украшена штампованными листьями и таким же серебряным ободком й трубочкой для вставки мундштука, (оправа – 12 см, у крышки — 18 см). Подарок Ф.В. Кошарновского. [6; с.161, №694]
  27. Люлька карельской березы с медной крышечкой й медной втулкой для мундштука. Подарок В.В.Кащенка. [6; с.162, № 704]
  28. Пенковая люлька с обоих концов отбита, с украшением растительного орнамента. Подарок В.В. Кащенка. [6; с.162, № 705]
  29. Люлька пенковая гладкая с серебряной крышечкой. От Л.Е. Жданова. [7; 967]
  30. Люлька Кисляковского куреня казака Ивана Андреевича Высоты, священника Преображенской церкви местечка Котовки с 1775 г. Передал в музей правнук, священник Воскресной церкви с. Воскресеновки Новомосковского уезда Г.И. Высота. [7; № 1003]
  31. Люлька осокоревая, обчинська, огромного размера с лицом казака впереди (длина — 30 см, высота — 20 см, толщина — 43 см). Новодел, изготовлена 70-летним дедом Никифором Гаркушей из с.Фалеевки Херсонского уезда. Поступила в музей в 1915 г. [7; № 1022]
  32. Люлька пенковая с металлической крышкой и чубуком, украшена бисером. Поступила в 1915 г. [7; № 1023]
  33. Люлька деревянная с изображением оленя й оленят, с крышкой из кости оленя. Поступила в 1915 г. [7; № 1031]
  34. Люлька пенковая из коллекции Г.П. Алексеева. (Поступила в музей в 1919 г.) [7; № 1090]
  35. Люлька пенковая за коллекции Г.П. Алексеева (Поступила в музей в 1919 г.) [7; № 1091]
  36. Трубка пенковая с деревянным чубуком й янтарным мундштуком. Поступила в музей в 1919 г. [7; № 1093]
  37. Люлька деревянная с медной крышкой без чубука. Из коллекции П.Ф. Пронина. Поступила в музей в 1919 г. [7; № 1001]
  38. Пенковая трубка с крышкой из белого метала й деревянным чубуком в 43 см, отделанная перламутром. Принята в дар от комиссии по ревизии сейфов й ликвидации ломбардов. (Поступила в музей в 1920 г.). [9; № 1105]
  39. Запорожская люлька карельской березы в серебряной оправе с такой же крышечкой, принадлежавшая правнуку гетмана Петра Дорошенко, Федору Дорошенко, с инициалами последнего на крышечке. От Е.В. Тихомировой. [4 ; с.88, № 499] [6; с.151, №499]
  40. Запорожская деревянная люлька в медной оправе, от Я.П.Новицкого (возможно приобретена им в предместье г. Александровска, Слободке, у крестьянина Шевца, потомка запорожского характерника Громухи). [4; с. 88, № 501] [6; с. 15, № 501]
  41. Пенковая люлька в серебряной оправе с крышечкой, на которой вырезана монограмма «А.Г.» и год «1786». От Я.П. Новицкого. [4; с.88, № 502] [6; с.151, № 502]
  42. Запорожская люлька из корня, с роговым мундштуком от Я.П.Новицкого. [4; с. 88, № 503] [6; с.151, № 503]
  43. Большая деревянная люлька войскового товарища Ивана Новицкого [6; с.156, № 622]
  44. Прекрасной работы пенковая, запорожских времен, люлька с серебряным шлемом на серебряной крышке й с изображением спереди на черном фоне фигуры волка. Дар В.П. Гегело. [6; с.157, № 635]
  45. Старинная казацкая люлька из карельской березы с серебряной крышкой. Приобретена у А.П. Подвысоцкого. [6; с.157 № 637]
  46. Резная деревянная трубка, изображающая голову запорожца. [6; с.152, № 584] [5; с.53, № 584]
  47. Запорожская люлька, из дерева, из корня, отделанная красной медью с гравировкой, на крышке продолговатое штампованное из латуни украшение. Зеньковской работы. Размер по поперечной оси 18 см, окружность по венчику 19 см. Дар Харька Рябка с Гуляй-Поля, Александровского уезда. [6; с. 155, №613] [5; с.57, №613]
  48. Большая деревянная казацкая люлька. Дар И.П. Игнатовича. [6; с.156, №619] [5; с.58, №619]
  • * Цікаво, що Д.Яворницький, наводячи текст, очевидно саме з цієї люльки, зазначав, що напис був зроблений перлинами [1. -С.73].
  • * Описи предметів подано мовою оригіналу

Автор: Безіна Л.В. — с.н.с. ДІМ



Hosting Ukraine Проверка тиц