Днепропетровский национальный исторический музей

Катеринославщина – «Українська Бельгія»: сучасні Бельгія і Катеринославщина (Дніпропетровщина, Донеччина, Запоріжжя) у др. половині ХІХ — на початку ХХ ст.

У 1880-ті роки Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ), як столиця найбільшого промислово-торговельно-фінансового регіону Півдня України, стає місцем тяжіння промислових і фінансових груп Європи, в першу чергу, німецьких і бельгійських. Вони вкладають свої капітали в розробку залізних руд Кривого Рогу, кам’яного вугілля у Донбасі і в будівництво найбільших металургійних підприємств губернії.
У 1887 р. починає свою діяльність відома бельгійська компанія «Джон Коккеріль», за участю якого було створено Південно-Російське металургійне товариство з основним капіталом у 5 млн. крб. У 1889 р. товариство побудувало завод в с. Кам’янському під Катеринославом (сучасний металургійний завод в м. Дніпродзержинськ). Чисельність і швидкість появи бельгійських компаній в к. ХІХ – на поч. ХХ ст. в Російській імперії і особливо в Катеринославській губернії вражає уяву будь-якого іноземного підприємця, що пояснювалося фінансовим успіхом «Південно-Російського металургійного товариства», акції якого на брюссельській біржі котувалися вище за всі. Із 1892 по 1900 рік підприємства цього товариства сплатили своїм акціонерам дивідентів майже 13 млн. крб. (35 млн. золотих франків).
Із Брюсселя до Катеринослава в комфортабельному потязі можна було доїхати за 65 годин. Великі заробітки і відмінні соціальні умови приваблювали іноземців.
У другій половині 80-ї років з міста Л’єж, що у Бельгії, приїхали до Росії брати Шарль і Жорж Шодуари. Жорж (Георгій) отримав звання купця першої гільдії і російське ім’я Єгор Карлович. Вже у 1889 р. брати заснували Акціонерне товариство російських трубопрокатних заводів з основним капіталом у 3,5 млн. крб. Головою правління став Ж.Шодуар. Товариство побудувало три заводи у Катеринославі. Першим у 1890 р. став до дії трубопрокатний завод «Шодуар-А», який був родоначальником трубного виробництва в чорній металургії (тепер ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»). Він виготовляв труби з мартенівської сталі. Мав три мартенівські печі, прокатні стани, гартівні і зварювальні печі. При 2000 робітників продуктивність заводу становила до 4 млн. карбованців на рік. За малий час завод перетворився на друге велике промислове підприємство міста.
Другим заводом Товариства став залізоробний завод «Шодуар-В» у Нижньодніпровську, заснований 1899 р. (тепер ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерна, або «Комінмет»). Виникнення цього заводу пояснювалось тим, що перший не зміг забезпечити зростаючі потреби регіону у металевих виробах. Цинкувальне і прокатне відділення заводу виробляли дахове, посудне і хвилясте залізо, лопатну сталь. У 1914 р. почало роботу третє підприємство Товариства – чавуноплавильний завод «Шодуар-С», який спеціалізувався на виробництві металургійного устаткування (тепер – АТ «Дніпроважмаш»).
Майже за кожним потягом прибували з Заходу гості до Катеринослава. Влітку 1895 р. місто відвідав Карл Дітріх, директор газети «Брюссельская биржа». Нові заводи із значною часткою бельгійського капіталу, проте за участю місцевих капіталістів, виникали один за одним. У 1895 році бельгійці придбали у Катеринославі механічний завод товариства «Езау і К». Під керівництвом Г.Стевенса, О.М.Гореїнова товариство було перейменоване на Бельгійське акціонерне з основним капіталом у 5 млн.франків, який згодом збільшився до 7,5 млн. Це був перший сталеливарний завод на півдні, і один з кращих підприємств свого профілю у Росії. Управляючим заводом у 1897-1898 рр. був інженер І.Я.Езау. Персонал для заводу було запрошено з-за кордону – директор, майстри, досвідчені робітники і ливарники. У той же час керівництво заводу відправило до Бельгії на сталеливарні заводи групу російських робітників.
На заводі були виготовлені стальні машинні частини для панцирника «Князь Потемкин» і двох крейсерів «Очаков» і «Кагул». У 1901 р. тут працювало 1228 чол. (тепер – колективне виробниче підприємство «Дніпропетровський комбайновий завод»).
Усього в Україні було створено і успішно функціонувало 97 акціонерних товариств – як чисто бельгійських так і спільних із вітчизняними підприємцями. За об’ємами бельгійські інвестиції випереджували такі великі індустріальні країни як Великобританія, Німеччина, Франція.
Із бельгійською підприємницькою ініціативою пов’язаний розвиток міської інфраструктури – будівництво електричних трамваїв, розвиток скляної і вогнетривкої промисловості і губернії. В скляній промисловості широкою відомістю користувалась фірма «Веррери де Аманд», яка побудувала скляний завод у Сантурипівці у Донбасі.
У 1897 р. було створено Анонімне акціонерне товариство «Екатеринославская городская железная дорога» із правлінням у Брюсселі. Товариство побудувало у Катеринославі другий в Україні електричний трамвай (14 червня 1897 р.), за маршрутом «Вокзал – Соборна площа». Зараз це маршрут №1 міського трамваю. 1898 р. товариство отримало назву Анонімне товариство «Екатеринославский трамвай», заснованого 25 липня 1898 р. у Брюсселі. До складу Адміністративної Ради товариства увійшли: банкір і сенатор Густав де Доне, банкіри Павел Лангле, Г.Леон Д.Август, промисловець Альберт Туртель, власник Г.Павел Гаммельрей і І.М.Файн, який був представником товариства у Катеринославі. Директором трамваю був бельгієць Г.Е.Камб’є.
Катеринославщину називали «Російською Бельгією», Донецький басейн «десятою бельгійською провінцією». Інженери, середній технічний персонал, кваліфіковані робітники масово прямували до нового промислового Ельдорадо. У губернії був найбільший відсоток бельгійських громадян. Залізничне сполучення між Бельгією і Україною забезпечували комфортабельні потяги. Високі заробітки і відмінні соціальні умови приваблювали іноземців. Вони мешкали у окремих цегляних будинках «з усіма вигодами». Для них відкривалися школи, магазини, парки, казино. Займалися вони кінним спортом, рибалкою, мисливством.
За матеріалами Першого загального перепису населення імперії у 1897 р. в Катеринославській губернії бельгійських підданих нараховувалося 576 чол. (359 чоловік і 217 жінок). В Катеринославі на цей же час мешкало бельгійських підданих 63 особи (36 чоловіків і 27 жінок). В місті було створено Генеральне Бельгійське консульство У 1905 р. воно містилося по вул.Садовій (сучасна Сєрова). Консул – Генен Гектор Олександр.
У 1912 р. Генеральним консулом був Кавалер де-Варнан Людвиг Людвигович. Адреса консульства – вул.Базарна, 9 (тепер Чкалова).
Під час першої світової війни в Катеринославі був створений комітет із збору пожертвувань на користь населення Бельгії, яке постраждало від війни. Організатором комітету був директор заводу Товариства російських трубопрокатних заводів М.П.Кравцов. Комітет зібрав 3500 крб, організував концерт, на якому виступав відомий у світі співак І.Алчевський. Збір від концерту склав 4500 крб.
Бельгійським Військовим орденом Альберта за бойові заслуги був нагороджений учасник війни Яків Іванович Титар, повний Георгіївський кавалер.
У 1917 р. у зв’язку із політичною і економічною кризою в Росії бельгійці виїхали з міста. Електричний трамвай передали у ведення міста. 1918-1919 рр. націоналізовані всі заводи. Але ще довгий час населення називало їх «бельгійськими».

Лазебник В.І., зав. відділом ДНІМ ім. Д.І. Яворницького.



Hosting Ukraine Проверка тиц