Днепропетровский национальный исторический музей

Центральна Рада і наш край

Останнім часом все частіше і частіше ми звертаємося до нашого минулого — історії України. І тут визначне місце посідає Центральна Рада, роль якої з позицій сьогодення переосмислюється. Діяльність Ц. Р., яка очолила рух за національне відродження України та заклала основи національної державності, потребує глибокого вивчення. Донедавна радянські історики оцінювали її діяльність лише в негатив­ному плані, або обходили мовчанкою цю небезпечну тему. В довідниках та енциклопедіях вона характеризувалася як контрреволюційна буржуазно-націоналістична організація.
Заснувалася Ц. Р. З—4 березня 19117 р., спочатку з представників тільки Київських організацій, але з часом до неї стали приєднуватися українські організації з всієї України.
Орган українських соціал-демократів «Робітнича газета» надрукувала в № 2 31 березня 1917 р. статтю «Центральна Рада». В ній писалося: «Знаменний факт, що до Ц. Р. крім всяких явно і тайно буржуазних груп, фракцій та гуртків, увійшли представники від Української соціал-демократичної Робітничої партії. Нам чуються кличі, застереження, навіть обурення: мовляв «Спілка з буржуазією, співробітництво з ворожими класами, затемнювання класової свідомості!!». Мусимо зразу і з повною рішучостю відповісти ясно і виразно: «Ні! Ніякого співробітництва, а ні найменьшого поступлення нашою старою соціал-демократичною програмою».
На цьому факті варто зупинитися і дати пояснення. Со­ціал-демократи послали своїх представників до Центральної Ради, усвідомлюючи, що саме вона об’єднала всіх свідомих українців з одним домаганням — Автономії України в фе­деративній Росії. Поки Центральна Рада є і буде шляхом до її .здійснення — вони з нею в цьому домаганні. Соціал-демократи доводили, що враховували і своє старе правило — нарізно йти, разом бити — бити ворогів автономної України.
В квітні—травні 1917 р. були створені організації УСДРП серед залізничників, друкарів залізничної організації, робітників та службовців ст. Катеринослав та служб суміж­них з нею (управління Служби руху). 7 травня 1917 р. на зборах українських робітників заводу «Шодуар» (Амур) був створений Тимчасовий заводський комітет УСДРП. Се­ред робітників цієї організації розглядалися такі питання: розвиток українського руху, останні українські з’їзди в Киє­ві, українські організації та їх необхідність для українців.
Катеринославський комітет УСДРП в листівці «Товариші українці, робітники і солдати!» закликав до встановлення 8-годинного робочого дня, передачі землі селянам, ство­рення сприятливих умов для розвитку всіх націй, культури, народної освіти.
Постає питання, чи входив Катеринославський комітет Української соціал-демократичної робітничої партії до скла­ду Центральної Ради?
Це питання виникло ще в травні 1917 р. в зв’язку з лис­том Катеринославського комітету УСДРП про блок з РСДРП(б) на виборах в міську Думу. Відомо, що на засі­данні Катеринославського комітету РСДРП(б) 28 травня 1917 р. членам комітету С. І. Гопнер та Е. І. Квірінгу дору­чили це встановити і вступити з ними в переговори при умові, що УСДРП не входить до складу Ц. Р. Але цього не відбулося в зв’язку з відомими обставинами.
В фондах музею серед списків кандидатів в голосні Катеринославської Думи, запропонованих до балотування групами виборців зберігається і список № 2 Катеринославської організації УСДРП.
Поки що не вдалося з’ясувати делегатів від Катеринославської організації УСДРП на Всеукраїнських з’їздах та Національному Конгресі в квітні 1917 р. Не вдалося встановити і факт проходження першого українського національно­го з’їзду Катеринославщини, на якому були визнані всі ре­золюції, прийняті національним конгресом у Києві. Такі з’їзди відбулися в багатьох губерніях України в середині квітня 1917 р.
В березні 1917 р. згідно з постановою Української Військової Ради було створено Катеринославське Українське Вій­ськове товариство. Згодом воно проголосило, що визнає Український Генеральний комітет та У. Ц. Р. за єдину правомочну інституцію на Україні. В § 8 статуту товариства було зафіксовано: «Справами т-ва керує Рада, яка складається з представників від усіх військових частин Катеринославсь­кого гарнізону».
30 квітня 1917 р. Катеринославська Українська Військова рада скликала на віче українців військових частин м. Катеринослава. Була прийнята резолюція військових частин, в якій мова йшла про проходження військової служби для українців тільки на Україні і по можливості в своїх губер­ніях, запровадження рідної мови в усіх школах України, ведення діловодства українською мовою, створення в окре­мих військових частинах Катеринославського гарнізону ук­раїнських військових організацій.
З діла 228-го запасного полку, яке зберігається в фондах музею, дізнаємось, що така організація була ство­рена і в цьому полку. Довгий час вона не привертала уваги наукових співробітників, краєзнавців, в зв’язку з відомими обставинами. Тепер «ці змістовні документи, пов’язані з істо­рією Центральної Ради та нашим краєм, вперше вводяться в науковий обіг. Завдяки цим документам можна прослід­кувати, як відбувався процес українізації в армії, яка прово­дилася робота по організації українських рот та батальйонів. З них видно, що голова полкової ради, прапорщик Курявий неодноразово звертався до всіх товаришів українців 228-го полку з проханням надсилати списки своїх членів рот­ним радам. В результаті проведення виборів 30 квітня 1917 р. в присутності офіцера українця прапорщика Дубинцева були складені списки солдат і офіцерів українців, вибраних в рот­ні ради. Ці списки написані чорними чорнилами на аркушах різного формату, пожовклих вже від часу.
Радою Катеринославського Українського Військового товариства прапорщик Курявий був призначений представни­ком товариства на всі з’їзди та збори, які відбувалися в Києві. Тому на його ім’я секретаріат Української Централь­ної Ради надсилав запрошення на засідання Ради. З мате­ріалів діла 228-го зап. піх. полку видно, що Курявий був обраний делегатом на Всеукраїнський військовий з’їзд, по­бував він на засіданні Ц. Р. в Києві 22—24 квітня 1917 р., де обговорювався проект статуту Автономії України та на­ціональної позики. Тоді ж він вніс кошти в інформаційне бюро при У. Ц. Р. на підписку для товариства газети «Вісті Центральної Української Ради».
В цьому полку була створена лекційна комісія в складі прапорщика Курявого, Дубинцева, Линця, Єфремова та ін­ших. Голова лекційної комісії прапорщик Дубинцев затвер­див тематику лекцій: «Політичні партії», «Державні устрої», «Федерація і автономія», «Установчі збори і вибори до них», «Соціальне життя українського народу», «Погляди про по­діл землі», «Яка нам потрібна школа», «Українська мова повинна вживатися по всіх інституціях на Україні». В травні 1917 року в 10 роті 228-го полку була прочитана лекція «Що таке автономія України і для чого вона потрібна». В ній того часу містилися (відстоювалися) такі вимоги: щоб Ро­сія була федеративною демократичною республікою, а Україна та інші її частини (цієї республіки) мали право самостійно порядкувати своїми внутрішніми справами, а федеральний уряд порядкував би тільки справами загально­державними. Лектор товариства доводив: «Тільки краща доля прийде до нас, коли ми добудемо собі національно-те­риторіальну автономію. Тоді ми будемо без опекунів вести своє господарство, самі будемо дбати в своїй хаті, на своїй землі про свої потреби. Коли ж не здобудемо її, тоді у нас на Україні все майже буде по-старому. Україна була і буде для Росії дійною коровою, або покірливою овечкою, з якої дертимуть усе, братимуть найбільші податки».
22 травня 1917 року Катеринославське Військове товари­ство провело парад українського війська, не дивлячись на відсутність військової форми. Напередодні цього проводи­лась організаційна робота. Голови ротних рад надіслали на ім’я скарбника товариства П. Линця списки бажаючих взяти участь у параді.
Ц. Р. в резолюції від 22—23 квітня 1917 року внесла пропозицію фінансовій комісії про влаштування дня Національного фонду 9 травня по всій Україні і в містах, де є укра­їнські організації. В ній вказувалося, що в цей день необхідно влаштувати продаж українських газет, книжок, прапорців, провести вистави, концерти, лекції, мітинги, органі­зувати збір грошей на користь Українського Фонду.
Комітет Національного Фонду звернувся до українського народу з такими словами: «Громадяне! Слушний час на­став. Відбудовується Вільна Україна. Більш як 250 років чекав того український народ і час настав. Твориться нова організація Вільної України. На чолі справи стали представники всього нашого народу, але без матеріальних засобів посунути її неможливо. Вільна Україна забезпечить всім лю­дям, що живуть на її території, волю, братерство і хліб. Від­даймо ж на неї свій одноденний заробіток, або прибуток і тим зміцнимо дорогу всім справу!».
11 червня 1917 року Українське Військове товариство 228-го зап. полку влаштувало виставу в театрі комерційного клубу. Зібрані від показу вистави кошти (320 крб. 60 коті.) на користь Національного фонду були одержані Ц. Р. 5 лип­ня 1917 року від скарбника товариства П. Линця.
18 червня 1917 року в цьому полку був прочитаний і одобрений 1-й Універсал Ц. Р. В ньому проголошувалася автономія України в складі Федеративної Російської держави, право українського народу бути господарем на своїй землі. А 3—16 липня 1917 р. Ц. Р. видала 2-й Універсал, який відрізнявся від попереднього не тільки формою, але насам­перед змістом. Від обіцяної активності й самостійних дій, проголошених в 1-му Універсалі, і сліду не залишилось. В ньому висловлювалася згода чекати Всеросійських Установчих Зборів, щодо питання автономії України. Тимчасовий уряд погодився визнати владу Генерального Секретаріату, яка поширювалась лише на 5 з 9 губерній України (Катеринославщина сюди не входила).
Схід селян с. Аполонівки Сурсько-Миколаївської волості Катеринославського повіту в своїй постанові від 13 серпня 1917 року вітав 2-й Універсал Ц. Р. і акт тимчасового уряду, як згоду двох братніх слов’янських народів, вважаючи, що надалі будуть усунуті всі ті обставини, які стоять на пере­ шкоді вільного розвитку українського народу.
В 3-му Універсалі Ц. Р. (20 листопада 1917 р.) була проголошена Українська Народна Республіка, а в 4-му (22 січня 1918 р.) самостійність та незалежність УНР.
Поки що не вдалося знайти матеріали та виявити факти, які б свідчили про ставлення трудящих Катеринославщини до цих Універсалів.
Треба підкреслити, що автор виступу торкнулася лише деяких питань цієї теми, а сама тема потребує детального і всебічного вивчення.

Автор: Цимлякова Т. М. — старший науковий співробітник відділу «історії України і краю 1917-1945 рр.» ДІМ

Джерело: Скарбниця рідного краю. Збірка матеріалів науково — практичної конференції з музейної справи і краєзнавства. Дніпропетровськ, 1993



Hosting Ukraine Проверка тиц