Днепропетровский национальный исторический музей

Населення міста Катеринослава (1776-1917р.)

Перші зведення про населення міста (Катеринослав – 1, Кильченский, на левом бережу р.Дніпро) зустрічаємо в «Матеріалах для історико-статистичного опису Екатеринославской єпархії»[1]. З «Матеріалів» випливає, що в 1778 році Азовський губернатор Чертков, губернська канцелярія, усі її відділення і керування переїхали в місто Катеринослав з Белявской міцності. Разом з адміністрацією приїхали в місто купці, ремісники і різне звання люди. У 1781 році місто мало жителів – 270 купців, 874 міщан і цехових (ремісників), 1050 – різного звання людей, а всего 2194 чоловік.[2] Необхідно врахувати, що під «різними людьми» малися на увазі будівельники, прислуга й інший кріпак і не кріпак люд, а також просто обивателі. Отже, у це число жителів не ввійшли дворяни, що служать губернської канцелярії, розквартировані в місті солдати, який повинно було бути досить багато для гарнізону майбутньої міцності й участі в будівельних роботах. Т.о. у Катеринославі 1781 м уже могло нараховуватися до трьох тисяч чоловік. Значна кількість купців і ремісників свідчить про становлення міста як великого промислового торгового губернського центра.[3]
У місті було 4 церкви – дві православні, для росіян, українців і греків, одна католицька й один вірменська. Найменування церков указує на національний склад міського населення. До початку перекладу міста в 1784 році на правий берег Дніпра в ньому вже числилося 3575 жителів.[4]
У 1786 році правитель намісництва Синельникового запропонував правлінню «сповістити всіх що живуть градских жителів для вільного обрання ними проживання в тім місці (Катеринослава –1) чи в новому місті Катеринославі».[5] 24 березня 1787 року городничий Данило Кувичинский сповістив цей указ міським жителям. Спеціальним указом пропонувалося перевести в нове місто усіх вірменів, «доставляючи їм вигоди і допомога з боку Казенної палати в переселенні їхній».[6] С ведена і дозволу Потьомкіна греки майже усі пішли на проживання в Таврію.[7]
17 квітня 1787 року міська Дума констатувала, що «магістрат звільнив купців для комерції, міщан для заробітків, а багато хто самовільно відлучилися з міста в невідомі місця». Про осіб, що бажають оселитися в новому губернському місті також «довідатися непочім за від’їздом з міста купців і міщан».[8]
У березні 1787 року міський магістрат провів перші вибори в міську Думу в лівобережному Катеринославі. Участь у виборах узяли 38 чоловік – купці міста, міщани слободи Рыбальской і Богородичанские, що не встигли ще переселитися в правобережне місто. Тут же, на левом бережу, поки ще діяв і магістрат. 10 жовтня 1791 року священик Свято-духовской церкви Василь Власовский писав преосвященному Амбросю: «У місті Новомосковске (Катеринославі – 1) жителів, крім городничего зі штатною командою, з ротою солдатів і деякого числа канцелярських служителів, нині вже нікого не мається; усі розійшлися по різних місцях»[9]
Для одержання права на проживання в місті в 1799 році Дума установила податок – «без сплати підлягаючої податі тутешнім громадянам паспортів не видавати». Спостереження за виконанням цього Указу було покладено на городового старосту Дурилина.[10] У цьому ж році за пропозицією губернського правління був зроблений перший перепис «всім обивателям міста Новоросійська і містечка Нових Кайдак для розкладки і збору сум на зміст поліції». У 1800 році в місті проживало 1379 купців і міщан; числилося 494 двору, у яких проживало 1510 чоловіків і 1124 жінки, а всего 2634 жителя.[11] Уже через чотири роки, у 1804 році, жителів у місті було 6389. По станах вони розподілялися в такий спосіб:

  • дворян і чиновників – 274;
  • чинів військового відомства – 1141;
  • духовних – 112;
  • купців і міщан – 1510;
  • казенних селян сукняної фабрики – 1157;
  • двірських людей і поселенців – 1875
  • поверх того євреїв – 320.[12]

Хто ж вони, жителі міста останньої чверті XVIII сторіччя? Імена їх зустрічаються в матеріалах перших виборів у міську думу й у справах самої думи, що відбивають її діяльність. Це міщани Степан Пчьолкин, Самсон Алимов, Василь Харченко, Захарій Скоробогатов, Панас Жирів, купці Іван Шевелев, брати Панас і Дмитро Горяїнови, Іван Минатов (можливо Минаков), Юхим Танцюра, брати Федір і Семен Лебедєв. У 1782 році городовим старостою був обраний купець Ланской, а в 1787 році – Петро Башмаків, купець «стану доброго і гідного до виправлення тієї посади», Кирило Остроухов і Лапа Данилевський.
По ордері Потьомкіна у вересні 1788 року в Катеринослав був призначений штаб-лікар Карл Роді з платнею в 800 карбованців у рік, добре відомий як «відмінний і митецький знавець хвороб в оной місцевості».[13] Відоме ім’я і першого директора Народного училища – Дмитро Тимофійович Мізко.
Згідно статей 167 і 178 «Положення про міста» дума зобов’язана була піклуватися про збереження в місті між жителями дотримання порядку, світу, тиші і доброї згоди. Однак труднощі життя нового міста породжували виникнення не згод між жителями й іноді досить великих. Так, у 1797 році міська Дума розглядала скаргу, підготовлену голосним Думи Федором Петровичем Лебедєв на самоправність городничего Дм.Головіна у відношенні міщанина Кіндратія Хариева. За свідченням К.И.Роді «на обох плечах Хариева до шиї знайдено 17 бойових знаків». Розглядаючи скаргу, городовий магістрат і Дума ухвалили, що дії городничего відносяться «до руйнування міста» і його вчинок – «покарання палочьем за власну свою образу», — суперечить виконанню їм посади городничего. За що міське суспільство просило губернатора И.Я.Селецкого поставити покарання Головіну.[14]
Хвилювання й обурення населення викликали і дії співгромадян Семена Лебедєва і Юхима Танцюры. Скупивши все сало в м’ясників, вони продали його на сторону, залишивши городян без сала для свіч.[15]
За двадцять наступних років чисельність населення збільшилася на третину і склала в 1824 році 8412 чоловік (4704 чоловіків + 3708 жінок). Про жителів міста того часу ми довідаємося з «Спогадів А.Н.Молчановой», що жила в Катеринославі з 1824 року до початку 50-х років.[16] Її чоловік – Сильвестр Савич Молчанов служив у консисторії і був регентом архієрейського хору. У «Спогадах» Молчанова згадує доктора Вебеля, що працював у межовому відомстві. «Він, — пише вона, — була прекрасна людина і відмінний доктор, що прямо воскрешав з мертвих». Відомою і шановною людиною в місті був архієпископ Гаврило (В.Ф.Розанов). З 1828 по 1837 року він очолював Екатеринославскую єпархію і був першим істориком міста. Преосвященний Іов Потьомкін (родич Г.Потьомкіна) також був відомою фігурою в місті. З купецького стану згадуються А.К.Остроухов, А.М.Мунштейн, Ф.Ф.Пронін. У 1810-30-і роки діячами міського самоврядування були купці Ізот Ловягин, Андрій Цеглярів, Федір Дупленко, Яким Четвериков, С.Алимов, Алекс Пчьолкін, Г.Луцький. Значне число жителів міста складали робітники казенної шовково-сукняної фабрики. У 1820 році вони нараховували 2508 чоловік, а в 1836 році їхнє число досягло 2976. Після закриття фабрики в 1837 році багато робітників у пошуках роботи повернулися в Росію. Тоді ж 1000 кантоністів (дитяти-сиріт, навчених військовій справі) були переведені у Воронеж.
Точної цифри жителів міста на 1837 рік не виявлено, але зате яскраво ілюструють рух населення міста цифри його росту за 20 років – з 1824 року по 1846 рік усього на 576 чоловік (з 8412 до 8998).[17] Такого незначного росту не було ні в одне інше двадцятиліття міста. З найбільш значних особистостей того років можна назвати А.Фадєєва, що керує конторою іноземних поселенців, купця-німця Карла Неймана, чиї музичні магазини були в центрі міста на проспекті, учителя математики гімназії П.С.Семевского. Справами міського суспільства займалися купці Яків Рохлін, И.И.Ловягин, Лука Семенович Бабусин, Ив. Архип. Трифонов, А.Р.Готовцев. Дослідник Екатеринославской губернії В.Павлович, описуючи губернію на 1 січня 1858 року, дає наступні кількості жителів Катеринослава в роки Кримської війни:

  • 1853 рік — 13011
  • 1854 рік – 13088
  • 1855 рік — 12979
  • 1856 рік – 13031
  • 1857 рік – 13217

По станах населення розподілилося в такий спосіб: дворянство – 428 чоловік духівництво православне – 194 різночинців – 50 громадян – 300 селян – 498 колишніх двірських людей – 228 відставних солдатів – 246 іноземців – 53 УСЬОГО – 1997 чоловік Інше населення складало міщанський стан; крім нього ремісники і подмастерья нараховували 233 чоловік.[18] Найвідомішими людьми в Катеринославі середини XIX сторіччя були губернатор Андрій Якович Фабр і лікар лікарні Наказу суспільного піклування, старший лікар, інспектор лікарського відділення губернського правління П.Бойченко «Не порушуючи істини і без перебільшення можна сказати, що в Катеринославі усі – від вищих представників влади до самого жалюгідного жебрака знали доктора Бойченко», — писав Н.Риндовський.[19] З діячів 1850-х років потрібно назвати голосних міської Думи Олексія Гусєва, Петра Федотьевича Жирова, Прокофия Белявского, Мартіна Алексєєнко, Єгора Григоровича Парфентьева, нащадки яких стануть також добре відомими людьми в Катеринославі початку ХХ ст.
У 1862 році місто нараховувало жителів 19515 чоловік. Т.ч. у період з 1824 по 1863 року його населення більш ніж подвоїлося. По станах воно розподілялося в такий спосіб:

  • дворян – 2075;
  • духівництва – 248,
  • міських станів – 9205 (почесних громадян потомствених – 44, купців – 1042, міщан – 8119),
  • сільських станів – 3758,
  • військових станів і проч. – 4229. [20]

На 100 жителей чоловічої статі приходиться 91 жіночого, на 100 православного віросповідання – 25 єврейського (2357 чоловіків + 1388 жінок).[21] У 1862 році вмерло 863, народилося 1356 чоловік. [22]
На початку 1860-х років городянам було гарно відоме ім’я купця Михайла Кириловича Остроухова. Він був старостою Успенськ церкви, постійно піклувався про її поліпшення, перетворивши її в любимейший храм екатеринославцев. Не зупиняючи на цьому, він зробив ще одне важливе придбання як для церкви, так і для всього міста – улаштував баштовими годинник із дзвонами, що привіз з Москви. Перший бій годин, установлених на дзвіниці Успенськ церкви, був щирим святом для городян.
20 грудня 1865 року в місті з дозволу міської думи був проведений одноденний перепис жителів під керівництвом И.В.Ващинського. У роботі з перепису брали участь 142 чоловік. Населення міста нараховувало 22846 жителів (за 8 років (з 1858 року) — збільшилося майже на 10 тисяч чоловік). З них за віком найбільше було жителів від 10 до 20 років – 5036. Потім до 30, 40, 50, 60-років чисельність падає приблизно на 1 тисячу по кожній віковій групі. Серед довгожителів – від 70 до 80 років – 225 чоловік, від 80 до 90 років – 55 чоловік, від 90 до 100 – 18 чоловік, більш 100 років – 3 жителі, (жінки) [23] Перепис дає статистику населення по віросповіданнях, по станах, за освітою. Православних жителів – 16499, євреїв – 5450, католиків – 303, протестантів – 279, караїмів – 87, магометан – 15, армяно-григоріан – 2. З міських станів найбільше було міщан – 9435 жителів.
Селянська реформа відбилася на стані як дворянства, так і селянства, число яких у місті значно виросло. Одержавши особисту волю селяни, що не мають засобів на покупку землі, чи бажаючі працювати в місті, поповнили ряди міських жителів. Так, якщо в 1858 році дворян у місті було 428, у 1862 – уже 2075, у 1865 році – 3135 чоловік. Селяни чи сільські стани відповідно в 1858 році склали – 498, а з колишніми двірськими людьми – 726 чоловік. У 1862 році в число сільських станів увійшли: селяни державні – 1839, колоністи – 270, і селяни, що вийшли з кріпосноїї залежності, разом із двірськими склали 1649 жителів. А всього сільський стан нараховував в 1862 році – 3758 чоловік. У 1865 році він склав вже 4519 чоловік. Т.ч. найбільше число їх заселили місто в період 1861 – 1862 року і найбільш заповзятливі з числа селян постійно поповнювали ряди міщанського стану.
Зросло число духовних осіб – у 1858 році їх нараховувалося 194, у 1863 році – 248, у 1865 році – 676.
Перепис 1865 року дає число почесних громадян – привілейованого угруповання в стані «міських обивателів», утвореної в 1832 році. Почесні громадяни розділялися на потомствених і особистим. Звання потомственого привласнювалося: по народженню – дітям особистих дворян, духовних облич, що имели освітній ценз (духовна чи академія семінарія); по клопотанню: — комерції і мануфактур – радникам, купцям, якщо вони пробули в першій гільдії 10 років чи в другий – 20 років, одержали чин чи орден, а також вченим і художникам, що мали ступінь. Звання особистого почесного громадянина привласнювалося по народженню: — дітям духовних осіб, що не мали освітнього цензу, по-клопотанню – особам, що закінчили чи університет деякі вузи (Академії) а по службі – чиновникам, що не мають права на особисте дворянство. Почесні громадяни звільнялися від рекрутської повинності, подушної податі і тілесних покарань, мали право участі в міському самоврядуванні. Потомственим почесним громадянином був Прокофий Анреевич Белявский (купець). Усього почесних громадян було 56 чоловік (потомствених – 39, особистих – 17).
Грамотних місто нараховувало 7369, з них вище утворення мали 178 чоловік, серед яких ні однієї жінки. Середню освіту мали 538 чоловік, нижчу 1540, домашню – 3068. Ті хто мав вищу освіту – дворяни і чиновники, працювали в основному при Губернському правлінні. У Казенній палаті – журналіст Григорій Петрович Авчинніков, у будівельній і дорожній комісії – губернський архітектор А.М.Достоєвський, архітектори Альберт Викен Бродницький, Арк. Ст. Четверіков (помічник).
У 1871 році в Катеринославі проживало 24267 жителів.[24] У 1887 році місто відзначало своє сторіччя. Міське управління прийняло рішення про проведення одноденного перепису населення міста, але здійснити її не удалося. Кількість жителів цього року визначалося цифрою в 48100 чоловік.[25] Цього року 15 городян були віднесені до числа старожилів – від 83 до 125 років (9 чоловіків і 6 жінок). 125 років було А.П.Єсенковій. Імена всіх старожилів приведені в «Катеринославському ювілейному листку».[26]
За перше сторіччя – з 1781 по 1887 року населення міста збільшилося в 22 рази. У рік сторіччя міста вперше в його історії було привласнене звання «Почесний громадянин міста» за заслуги перед ним О.М.Полю і Г.П.Алексєєву.
У 1897 році був проведений Перший Загальний Перепис населення Російської імперії. Населення Катеринослава нараховувало 112839 чоловік, тобто за одне десятиліття – з 1887 по 1897 рік воно виросло більш ніж у вдвічі (на 233%), а з часу підстави міста майже в 50 разів. По кількості населення він займав четверте місце в Україні – після Києва, Харкова й Одеси. Цьому сприяв бурхливий промислово-економічний розвиток Катеринославщини з початку 80-х років XIX. «Нова Америка» — так називали наше місто в цей час, — притягала і вабила до себе чарівною силою вогнедишних металургійних заводів, найбільшою залізницею, електричним світлом і трамваєм, новомодними магазинами. Місто гарячково будувалося, росло у південній, західній і східній частинах. «Що ж стосується Катеринослава, то серед губернських міст він не має собі суперників по росту населення, а з великих повітових тільки Лодзь росте швидше його»[27] – констатуваd «Перепис».
З матеріалів «Перепису» випливає, що в місті проживали представники всіх 50-ти губерній Європейської Россі, 10-ти Кавказьких, 7-ми Сибірських і 10-ти Середньоазіатських губерній, 26 іноземних держав. От уже воістину строката картина «одягів і обличчя, племен, прислівників, станів…». Значне число жителів складали росіяни – 47200 чоловік. За ними йшли євреї – 39979, потім українці – 17787. поляки – 3418 чоловік. По кількості іноземних поданих Екатеринославская губернія займала одне з перших місць серед інших губерній Європейської Росії. Можливість заробити величезні капітали в промисловому Катеринославі притягала сюди іноземців. Усіх «заморських» гостей місто зустрічало радо. Уряд заохочував їх до переселення, даючи їм усілякі пільги і відкриваючи широкий простір на службовому, торговому і промисловому поприщах. Згідно «Перепису»[28] у місті було 1075 іноземних підданих. Переважна більшість складали піддані з Австро-Угорщини (181), Пруссії (303), Німеччини (105), Туреччини (232), потім йшли бельгійці (63), французи (67), греки, італійці, швейцарці, перси, англійці і т.д.[29] Багато хто з них своїми капіталами допомагали упорядковувати місто й одночасно одержували величезні прибутки від експлуатації побудованих ними на міській землі підприємств. Так, французький підданий И.Файн і бельгієць Гастон Камбье будували й експлуатували тут перший електричний трамвай (маршрут №1), директором Центрального електричного суспільства і станції був французький громадянин Мариус Іполитович Катавоз. Бельгійцям братам Шодуар належали в місті трубопрокатні і залізоробні заводи.
Більшість жителів міста складали чоловіка – 60770 (жінок – 52069). Ця чисельна перевага чоловічого населення над жіночим становила виняток із усіх міст Європейської Росії і характеризувала місто як промисловий і торговий центр, куди стікалося чоловіче населення для заробітків. На 1000 чоловіків приходилося 779 жінок. Найчисленнішимм станом міста були міщани – вони складали 54,9% від загальної кількості населення міста і нараховували 61940 чоловік. Другим по кількості населення станом були селяни – 37470 чоловік.[30] Це – робітники численних заводів – вихідці із сільської місцевості. Що ж стосується купецького стану, то він, хоча і був нечисленним – всього 2364 чоловік (разом з родинами) – приймав активну участь у рішенні міських справ. Купці – найбагатшіі люди міста, міські голови, голосні міської Думи, жертвователі багатьох міських благодійних справ, видавці міських газет. Відомі купецькі прізвища – Алексєєнко, Єфанови, Жирови, Тіссени, Копилови, Рохлін, Карпаси, Пчьолкины.
Шановним станом міста були потомствені й особисті почесні громадяни. Разом з родинами вони нараховували 1133 чоловік.[31] Почесними громадянами були купці П.Ф.Волков, П.Г.Гезе, М.З.Евтюков, Л.И.Калугін, М.С.Копилов (потомствений), юрист М.Г.Поюровський, купці И.Д.Штромберг і Г.М.Хватевський, М.Н.Заморуєв. Потомственим почесним громадянином міста був брандмейстер Микита Потапович Перебийніс, а особистим — архіваріус Катеринославської казенної палати Платон Юхимович Сіренко. Адміністративний і службовий елемент міста складав дворянський стан і чиновники не з дворян. Дворян було 7059 чоловік.[32] В їхньому числі були представники відомих дворянських родів Струкових, Алексєєвих, Родзянок, Міклашевских, що служили в губернському правлінні, земських і у своїх станових організаціях. Духівництво нараховувало 1435 чоловік. У силу своєї нечисленності, замкнутості, надзвичайного стану, вони не мали істотного впливу на загальний побутовий характер населення.
Православні складали велику частину населення – 65196 чоловік. Потім населення по віросповіданнях розподілялося так: євреї – 40971 чоловік римсько-католики – 3986 лютерани – 1290 магометани – 664 старообрядники – 263 караїми – 269 [33] Статистика затверджує, що грамотні жителі міста складали лише 47,5%, чи 53586 чоловік (34867 чоловіків і 18719 жінок). У рік перепису ще тільки зважується питання про відкриття в місті першого вищого навчального закладу – Гірського Училища. А поки наші жителі училися в столичних університетах і вищих технічних навчальних закладах. 487 городян мали університетську освіту і 163 – технічну, а всего 650 чоловік з яких лише 47 жінок. І це прогрес! За переписом 1865 року в місті не було ні однієї жінки з вищою освітою.[34] Більшість серед тих, хто мав вищу освіту – представники дворянського стану (489), потім йдуть особи купецького і міщанського станів – 122, і 21 з духовних осіб.
Ну а тепер просто статистика міста 1897 року. Народилося – 5180 чоловік. Померло – 2890 чоловік. Сполучалося шлюбом – 593 чоловік. Було одруженим – 43154 чоловік Розведених – 279 чоловік. (72 муж. і 207 дружин.). Вдових – 5590 чоловік. Івалідів – 583 (з них божевільних – 389). Повій – 146. Жителів, що мають вік, більш 100 років – 7 чоловік (1 чоловік, 6 жінок). З 40000 селян, козаків, іноземних поселенців – 8 чоловік мали вищу освіту. Уродженці міста склали – 31,4% На одного міського жителя щорічно приходилося горілки 3,4 цебра. У губернії проживало – 2112651 чоловік. З них українців – 1456369 чоловік.[35]
На 1 січня 1909 року в Катеринославі проживало 181382 жителя. [36] З настанням нового сторіччя населення продовжує рости. Чергову його статистику дають матеріали обласної c\u, промислової і кустарної виставки, що проходила в Катеринославі в 1910 році. До цього часу населення нараховувало 195777 чоловік.[37] По віросповіданнях воно розподілялося в такий спосіб: православних – 121080, євреїв – 53534, католиків – 9472, старообрядників – 5579, протестантів, лютеран, менонітів – 4325, караїмів – 770, магометан – 596, армяно-григоріан. – 321.
Зростання населення міста відбувався за рахунок переселенців з інших місць і за рахунок природного приросту – приблизно в однакових розмірах. Народжуваність населення складала 48 чоловік на 1000. У 1906 році він незначно падає в зв’язку з революційними подіями й еміграцією єврейського населення – 6057, а 1908 року знову зростає до 6488 чоловік. Проте, у порівнянні з іншими містами народжуваність у Катеринославі була вище, ніж у Брюсселі, Римі, Одесі, Москві, Миколаєві, Варшаві. Смертність складала 31 чоловік на 1000. У 1909 році вмерло 4409 чоловік. За 15 років – з 1895 по 1909 роки умерло від туберкульозу 4182 чоловік, від черевного тифу – 1880, холери – 328, скарлатини – 1600. По смертності від туберкульозу місто займало у світі середнє (5-е) місце. А взагалі смертність була висока. З 16 найбільших світових міст Катеринослав займав передостаннє місце.
Цікаві дані про деякі професії його жителів. Так, присяжних повірників було 42, їхніх помічників 53, тобто 1 адвокат приходиться на 2063 жителів; лікарів – 144 (у т.ч. 11 жінок), тобто 1 лікар приходився на 1354 жителів.[38]
У 1912 році Катеринослав входив у число 33 міст Російської імперії, населення яких нараховувало більш 100 тисяч чоловік.[39]. На 1 січня 1912 року він нараховував 217848 жителів, а в 1914 – 222568. З цього року, у зв’язку з Першою світовою війною, воно трохи зменшилося й у 1917 році склало 216810 чоловік. У травні 1917 року в зв’язку з проведенням Усеросійського міського перепису і складанням виборчих списків для виборів у Міську Думу на основі загального виборчого права, а потім і в Установчі збори був створений Статистичний відділ Міської Управи, що і провела останню до жовтневого перевороту 1917 року перепис населення. Приводом до цього послужила продовольча криза і розруха, у результаті якої виникла необхідність визначення запасів продовольчих продуктів для міського населення. Час проведення перепису в м. Катеринославі збігся з моментом складання списків виборців у Міську Думу. З 19 по 24 травня міська Управа зробила перепис населення по кварталах міста для виборів у міську Думу.[40]
На початку вересня, коли потрібно було складати нові списки виборців тепер уже для виборів в Установчі збори – було прийняте рішення зробити перевірку статистичного матеріалу, зібраного при переписі в травні, доповнити ці списки знову прибулими жителями, виключивши вибулих. Це було зроблено 20-24 вересня шляхом обходу всіх житлових приміщень м.Катеринослава. Порівняння з результатом перепису 1897 року показує, що населення міста збільшилося за 20 років майже вдвічі – з 112839 до 216810 чоловік.
Т.ч. крива росту населення міста за період з 1781 року по 1917 рік є такою:

  • 1781 рік – 2194;
  • 1804 рік – 6389;
  • 1824 рік – 8412;
  • 1857 рік – 13217;
  • 1865 рік – 21846;
  • 1887 рік – 48100;
  • 1897 рік – 112838;
  • 1910 рік – 195777;
  • 1917 (вересень) – 216810

Порівнюючи дані міського перепису 1865 м і 1917 р. ми бачимо, що населення міста за 50 років збільшилося майже в 10 разів (з 21846 до 216810), а з 1781 року – майже в 100 разів. Найбільший ріст населення відбувся за десятиліття з 1887 року по 1897 рік – більш ніж удвічі. Під час перепису 1917 року відзначалася національність кожної особи. Усього було зареєстровано 50 національностей. З них переважали три нації – євреї, українці, росіяни. Досить значна кількість поляків і білорусів, інші національності представлені слабко. Так, євреї нараховували 76430 чоловік (35,25%), українці 65202 (30,07%), росіяни 38073 (17,28%), поляки – 14928 (6,88), білоруси – 9713 (4,48%). Зіставляючи дані перепису 1897 року з переписом 1917 року можна спостерігати цікаві дані. Значне збільшення українців – на 41415 чоловік і зменшення росіян на 9067 чоловік можна пояснити наступним. За переписом 1897 року далеко не всі українці визнавали себе за таких з відомих причин придушення українського національного руху. Частина українців була записана великоросами. При переписі 1897 року не було введено терміна «української національності» — українців записували малоросами. У всякому разі важко припустити, що за минуле 20-річчя було таке значне виселення великоросів з Катеринослава, яким воно є при зіставленні цифрових даних двох переписів.
Інша, сама численна нація – євреї, за зазначений період часу збільшилася майже вдвічі. Щодо неї не може виникнути тих сумнівів, які виникали щодо українців. Ріст ремісництва і торгівлі в Катеринославі залучали сюди торговий і ремісничий клас з інших міст, у першу чергу євреїв, у виді того, що місто було в чорті єврейської осілості. Безсумнівно, що також позначився і вплив війни, що принесла в хвилі біженців багато євреїв. Звертаючи до історичного минулого Катеринослава, ми знаходимо, що в 1804 році євреїв значилося в місті тільки 320 жителів, у 1857 році – 3365, у 1865 році – 5450, 1897 року – 39979.
Число поляків і білорусів збільшилося головним чином за рахунок біженців. Цікавий матеріал дають таблиці розподілу жителів по національному складі і по виборчих дільницях – тобто розселення їхній по місту. Так, євреї в більшій частині займали торговий район міста (від вул.Кудашевской і Управской (тепер – Барикадна і Виконкомівська) – до вокзалу по проспекті з прилягаючими до нього вулицями з однієї сторони проспекту – до Дніпра, з іншого боку – до степу, у межах від Степової вулиці до Рибаковской балки). Українці переважно переважали між Рибаковською і Аптекарською балками і на Соборній горі; росіяни і білоруси – у робочих районах біля Брянського заводу; поляки украплювалися переважно на Чечелівці й у робочих районах.
При зіставленні чисельності чоловічого населення 1897 і 1917 роках виявляється, що доросле чоловіче населення Катеринослава (від 20 до 60 років) під час війни скоротилося майже в 1,5 рази. Наступні події – жовтневий переворот 1917 року, громадянська війна, що тривала до 1921 року і наставши потім «радянський період» сприяли значним змінам у складі населення міста.

Примітки:

  1. Феодосій (Макаревский). Матеріали для історико-статистичного опису Катреинославської єпархії. Випуск 1. Катеринослав, 1880. – С.313-314.
  2. Мурзакевич Н. Опис міст колишньої Азовської губернії //Літопис Катеринославської Ученої архівної комісії. Випуск перший. – Катеринослав. – 1904.
  3. Ревский С.Б. Катеринослав Кильченский. – Дніпропетровськ, 1974 – С.21.
  4. Катеринославська міська статистика. 1918 – Випуск 1. – 27 червня 1918 р. // Катеринослав. – 1918. – С.7.
  5. Владимиров В.В. Перше сторіччя Катеринослава. Екатериносла. — 1887. – С.16.
  6. Там же. — С.15.
  7. Феодосій (Макаревский). Матеріали… — С.317.
  8. Владимиров В. Перше сторіччя… — С.19.
  9. Там же. — С.18. 1
  10. Там же. — С.210,98.
  11. Там же. — С.210.
  12. Там же. — С.212.
  13. Там же. — С.254.
  14. Там же. — С.137-139.
  15. Там же. — С.150-151.
  16. Катеринославський ювілейний листок. Катеринослав, — 1887, — С.202 – 204, 211 – 212.
  17. Катеринославська міська статистика. Вип.1// Катеринослав. – 1918. – С. 8 — 10.
  18. Павлович В. Матеріали для географії і статистики Росії, зібрані офіцерами Генерального штабу. Екатеринославская губернія. // СПБ. – 1862. – С.303 – 305.
  19. Риндовський Н. Спогади. Катеринославський ювілейний листок. – С.411.
  20. Статистичні зведення по Катеринославській губернії за 1862 р. // Пам’ятна книжка Катеринославськоїй губернії на 1864 р. – Катеринослав. — 1864. – С.51-52.
  21. Там же. — С.79.
  22. Там же. — С.71-86.
  23. Рух населення // Владимиров В.В. Перше сторіччя Катеринослава. – С.213.
  24. Народонаселення Катеринослава // Пам’ятна книжка Екатеринославской губернії на 1875 р. – Катеринослав. – 1876 р. — С.19-20.
  25. Катеринославська Міська статистика. С.–7. 26. ЕЮЛ. – С.92.
  26. Статистико-економічний огляд Екатеринославской губернії за 1897 р. // Катеринослав. – 1898 р.
  27. Перший Загальний перепис населення Російської імперії. Т.XIII. Екатеринославская губернія // Санкт-Петербург. – 1904. 29. Перший Загальний Перепис населення. Т.XIII. – С.70-71.
  28. Там же. — С.71-86.
  29. Там же. — С.71-86.
  30. Там же. — С.71-86.
  31. Там же. — С.71-86.
  32. Там же. — С.71-86.
  33. Там же. — С.71-86.
  34. Хроніка міста Катеринослава. // Звістки Катеринославського міського суспільного управління. — №10. – 1909.
  35. Юхимович А. Катеринославське населення // Південна зоря. – 1910 – 11 вересня.
  36. Там же. — С.71-86.
  37. Найбільші міста в Росії за півстоліття // Південна зоря. – 1912. –15 червня.
  38. Катеринославська міська статистика. 1918. Вип. 1.27 липня 1918 р. // Катеринослав. 1918.

Автор: Лазебник В.І. — завідувачка відділом «історії України і краю др. пол. XIV — 1917 р.» ДІМ



Hosting Ukraine Проверка тиц