Днепропетровский национальный исторический музей

Катеринослав в житті і творчості родини Драгоманових-Косачів

Життя і творчі шляхи трьох українських письменниць із родини Косачів — Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги Кривинюк — тісно переплелись з культурним життям Катеринослава початку XX століття.
Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні Косач, українська письменниця (літературний псевдонім Олена Пчілка) вперше на початку червня 1891 року з юними Лесею та Ольгою відвідала Катеринослав проїздом в Крим, до Євпаторії. Незабутнє враження .справила на них поїздка до Кодацького порогу, де вони спостерігали насування грози над Дніпром. Стихію, що постала перед ними у всій своїй грізній красі, натхненно описала Олена Пчілка в унікальних спогадах «В гостях у Катеринослава», надрукованих в часописі «Рідний край» за 1908 рік./1/.
«Мені доводилось раніш, як я була в Катеринославі з дітьми, бачити перший поріг Дніпровський, Кодак(…) Година була тоді теж неспокійна, але зовсім інша і надзвичайно гарна. То було літом, гарного сонячного дня. Ми приїхали з Катеринослава до Кам’янки, а звідти до Кодака, кіньми. Але як раз, коли підійшли ближче, стояли й дивились на місце давньої козацької твердині, та на кодацький поріг, що крутив і шумував хвилі впоперек усієї річки,- встала грізна година: греміла громота, замиготіли блискавки, заходили клубки синіх та сивих хмар. Вся картина була така велична й гарна, що здавалась якоюсь дивною декорацією, утвореною рукою невидимого чарівника».
Для Лесі Українки це був єдиний приїзд до Катеринослава.
Протягом свого короткого життя поетеса неодноразово збиралася відвідати місто, але на заваді ставала хвороба. Згодом цей факт із її біографії згадає сестра Ольга при написанні «Хронології життя Лесі Українки» (Київ, 1934-1944 р.р.), а пізніше він увійде до укладеного М. О. Морозом академічного видання «Літопису життя та творчості Лесі Українки» (Київ, 1992). /2/.
Сторінки своїх спогадів Олена Пчілка присвятила детальному опису приїзду в Катеринослав у серпні 1905 року на XIII Археологічний з’їзд, гостею якого вона була. Зупинившись у готелі «Європейський», який знаходився на Проспекті (тепер — ріг вул. Сєрова та проспекту Карла Маркса; будинок не зберігся), милувалася живописними краєвидами Дніпра, розкішним парком на його схилах, палацом Потьомкіна, у якому проходив з’їзд, Преображенським собором. Разом з М.Ф.Комаровим, українським бібліографом, критиком, який теж був запрошений на з’їзд, слухала у Комерційному училищі співи кобзарів Кравченка та Пархоменка, просто оглядала місто. А найголовніїне — побувала у краєзнавчому музеї і познайомилася з його директором Д.І.Яворницьким.
«В музею побачила я Еварницького; — він же доглядач свого музею. Я зараз пізнала, що то він. Д-ія Еварницького я, звичайне, знала по імені, яко ученого й письменника, але особисто стріватися з ним не доводилось. Знаючи, що він в Катеринославі, я звернула увагу, між іншими орударями музею, на одного добродія, що якось особливо ретельно порався в музею і при тім так охоче й уміло давав пояснення скільком людям, що завітали до музею. Оце й був сам пан професор.
— Ви д-ій Еварницький? — спитала я його, після того, як він прочитав мені старий напис на сволокові, привезеному до музею з якоїсь української старосвітської будови. Вийшло, кажу, що я не помилилась. Ми познайомились».
Знайомство Олени Пчілки з Яворницьким поклало початок великій багаторічній дружбі усієї родини Косачів з відомим ученим.
Через декілька років, у вересні 1911, катеринославський часопис «Дніпрові хвилі» сповіщав у невеличкій замітці про приїзд до міста Олени Пчілки. /З/.
На цей час вона вже мала багато знайомих у місті, оскільки допомагала Д.Яворницькому організувати «Просвіту» в селі Ма-нуйлівка (тепер Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпропетровська). Часопис «Дніпрові хвилі» на початку 1911 року надрукував текст листа, яким вона привітала відкриття будинку овариства 5 грудня 1910 року, приславши книжки, видання «Рідного краю» і 50 крб. грошей. /4/.
Під час приїзду до міста 1915 року письменниця відвідала історичний музей, якому привезла в дарунок збірку Лесі Українки «На крилах пісень» з власноручним підписом: «Прекрасному історичному музеєві в Катеринославі. Пам’ятка від О.Пчілки. с. Кам’янка. 1915 р.» Дуже хотіла зустрітися з господарем музею Д.Яворницьким, але в цей час він був на археологічних розкопках.
Своє захоплення музеєм, який на початку XX століття став не тільки окрасою міста, а й гордістю, важливим духовним центром України, Олена Пчілка висловила в біографічному нарисі, присвяченому Дмитру Яворницькому, надрукованому в часописі «Рідний край»: «Катеринославський музей, опріч своєї високої наукової ціни, — по зібраних там пам’ятках археологічних із часу козацького, — уявляється нам взагалі духовним осередком, що дає тепло і світло українське. Коли вам трапиться заїхати в Катеринославщину(…) підіть(…) у музей, побачтеся з п. Дмитром Яворницьким; він щодня пробуває там, раз-у-раз сам показує музей, пояснюючи його скарби.
Там ваше серце найде пільгу, розважиться і тими скарбами дорогоцінними, живими свідками минулого — незабутнього, і щирим, теплим словом п. Дмитра, там(…) серцем почуєте, що тут притулок української праці й любові». /5/.
Велика заслуга в цьому була директора музею — Д.Яворницького, одержимого вченого-подвижника. Його портрет, надісланий на прохання письменниці, прикрашав сторінки нарису разом з віршем Д.Яворницького «День св. Дмитра (26 жовтня). На день власних іменин».
Не випадково Олена Пчілка протягом тривалого часу була частим гостем Катеринослава, кожний приїзд якої для міста був пов’язаний з певними культурними зрушеннями. її серце рвалося до доньки Ольги, що разом зі своєю родиною мешкала у 1910-1921 роках в Лоцманській Кам’янці, поблизу Катеринослава. Ольга — лікар за фахом, перекладач, етнограф, молодша сестра Лесі Українки, її найближчий духовний друг, перший біограф письменниці, хранитель величезного родинного архіву. Навчаючись у Петербурзькому медичному інституті, була учасницею протиурядових виступів, підлягала арештам. У Києві познайомилася зі студентом медичного факультету університету, активним учасником революційного руху М.В.Кривинюком, з яким одружилася. Молода сім’я знаходилася під постійним наглядом поліції. Олена Пчілка, прагнучи допомогти доньці зятеві у працевлаштуванні, неодноразово прохала протекції та допомоги у Яворницького. /6/.
Саме завдяки Яворницькому, який поклопотав перед місцевим губернатором, з 5 липня 1910 року почалася десятирічна праця Ольги на посаді ординатора патронажу Катеринославської губернської земської управи. З п’ятирічним сином Михайликом поселилася вона в Лоцманській Кам’янці, а чоловік залишився у Києві. ПІ. З цього часу Катеринослав майже на десятиріччя увійшов в життя і творчу діяльність великої родини Косачів. Про це свідчать архівні матеріали та епістолярні джерела, а також катеринославські видання літературних творів Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги та Михайла Кривинюків, які на сьогоднішній день стали бібліографічною рідкістю.
Спершу родина поселилася в сільській хаті, серед «пустині», а згодом патронат побудував їй окремий будиночок, подвір’я якого Ольга Петрівна перетворила в квітучу оранжерею, садячи «всяку всячину» — квіти, полуниці, соняшники. До неї приїздили погостювати сестри Ізидора та Оксана з своїми дітьми — Ольгою та Оксаною, а також інші члени родини. Найчастіше бував чоловік, Михайло Васильович. /8/.
В патронаті Ольга опікала психічно хворих дітей, лікувала, проводила амбулаторний прийом.
Разом з тим Ольга гаряче підтримувала будь-яку громадську справу, що служила відродженню національної культури. Вона була організатором в сільській школі ткацької майстерні, гуртка вишивання. Зібрані нею на Катеринославщині орнаменти народного вишивання увійшли до альбому «Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини. Випуск І. Вирізування й настилування. Зібрала й до друку впорядкувала Ольга Кривинюк», який вийшов у Києві 1928 року.
Разом з чоловіком вона була активним членом катеринославського українського літературно-артистичного товариства «Просвіта», входила до ради товариства, видавничої комісії. Справою «для душі» стала для Кривинюків робота над перекладами на українську мову з англійської, французької, чеської творів Ч.Діккенса, Д.Лондона, Ж.Санд, Ш.Перро, С.Томпсона, Р.Кіплінга, П.Лотті, Г.-Х.Андерсена, Я.Карафіята та ін. Протягом 1917-1920 років книги цих авторів побачили світ у друкарні Союзу Споживчих Товариств у Катеринославі. Це були казки та оповідання для дітей, часто ілюстровані, зокрема малюнками місцевого художника М.С.Погрібняка. їх видання було неоціненним внеском у поширення знань з світової літератури серед жителів Катеринославської губернії. /9/.
Сприяючи популяризації творів української літератури, і, в першу чергу, для дітей, Ольга Кривинюк видала в Катеринославі твори Олени Пчілки «Байки. Для сім’ї і школи» (1918), «Книжка-різдвянка для дітей. Оповідання й вірші» (1919), читанку «Зелений гай. Віршики й казки з малюнками для дітей» (1917), а також книжку Грицька Григоренка (Олександри Судовщикової, дружини брата Михайла Косача) «Дітки. Збірничок для дітей» (1918). Саме у Катеринославі нею були видані «Стародавня історія східних народів» (1918) — підручник, написаний І9-річною Лесею Українкою для своїх молодших братів і сестер та перше окреме видання драматичної поеми «Бояриня» (1917), довгий час забороненої для друкування.
Живучи активним духовним життям, вона прагнула наповнити ним усіх оточуючих. Разом з тим піклувалася станом здоров’я Лесі. Назва нашого міста часто зустрічається у їх листуванні. Саме в Катеринослав першій Ользі сповіщає Леся Українка про написання драми «Лісова пісня» (1911). На зберігання надсилає їй свій архів — дві скрині з книжками, журналами, рукописами творів, етнографічними записами, сподіваючись забрати при поверненні з Єгипту, заїхавши в Лоцманську Кам’янку. З далекого Гелуану йшли листи до любої Лілечки (так по-домашньому звали Ольгу), сповнені надії на зустріч. Та побачилися вони в Києві, в травні 1910 р. А у лютому 1910 р. в Гелуані відбулася зустріч Лесі Українки з Д.Яворницьким на віллі «Континенталь». Це знайомство дуже вразило Лесю, про що вона писала в листі-до М. В. Кривинюка в Катеринослав.
Протягом тривалого часу родина Косачів підтримувала дружні і творчі стосунки з громадськими і культурними колами Катеринослава, ще до приїзду сюди Ольги та Михайла Кривинюків, а також після того, як вони залишили Лоцманську Кам’янку. З такими визначними діячами нашого краю, як Д. Яворницький, Д. Дорошенко, І.Труба, А.Кащенко, Т.Роман-ченко, активістами міської «Просвіти» їх об’єднувало прагнення своєю працею сприяти розбудові вітчизняної науки, культури, літератури. На сторінках «Рідного краю» протягом 1905-1916 рр. Олена Пчілка друкувала прозові та поетичні твори катеринославських письменників-початківців П.Гаєнка, Т.Митруса, Ю.Михайлова, Є.Очеретяного, Ї.Татарина, Л.Сохачевської, М.Чернишова, І.Сокола, П.Головка та більш відомих Т.Сулими, А.Кащенка, Д.Яворницького. /10/. Дякуючи дбайливому ставленню до молодих письменників, в яких Олена Пчілка вбачала айбутнє національної літератури, їх твори друкувалися на сторінках київських періодичних видань, і тим самим автори залучалися до загальнолітературного процесу на Україні початку XX століття.
Неоціненний внесок зробила родина Косачів у розбудову національної культури, літературі та просвітницького руху на Україні і Катеринославщині, а для її членів протягом десятиріччя Лоцманська Кам’янка була ще одним «родовим гніздом», як і хутір Зелений Гай та Колодяжне. /11/.

Примітки:

  1. Пчілка О. В гостях у Катеринослава//Рідний край, 1908.- № 32. -С.16.
  2. Мороз М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. Київ, 1992.
  3. З українського життя. О.П.Косачева (Олена Пчілка) в Катеринославі // Дніпрові хвилі, 1911.- № 18-19. — С.258.
  4. // Дніпрові хвилі, 1911. — № 5-6. — С.74.
  5. // Рідний край, 1913. — № 12.
  6. Лист Олени Пчілки до Д.Яворницького від 23.10.1909 р. — ВР ДІМу.- Арх. 16742.
  7. Витяг з трудової книжки О.М.Косач-Кривинюк періоду 1910— 1935 рр. — ВР ДІМу. — НВ — 22730.
  8. Лист О.П.Косач-Кривинюк до М.Кривинюка від 6.04.1912 р. -ВР ДІМу — НВ — 022733.
  9. Чеські оповідання для дітей. Переклади з чеської мови Ольги та Михайла Кривинюків.-Катеринослав, 1918. Чарльз Діккенс. Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привиддями. Переклала О.Кривинюк.-Катеринослав, 1918.
  10. Пчілка О. Наші поети з народу//Рідний край. 1908.- № 24.-С.8-10.
  11. Мірошниченко Л.П. Косачі на Катеринославщині. // Регіональне і загальне в історії: Тези Міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду.- Дніпропетровськ, 1995 — С. 194-195.

Автор: Василенко Н.Є. — с.н.с. відділу «музей Літературне Придніпров’я»

Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц