Днепропетровский национальный исторический музей

Символіка сучасних адміністративно-територіальних гербів Дніпропетровської області

Питання щодо сучасного стану і розвитку адміністративно-територіальної геральдики нашого краю є невід’ємною складовою дослідження проблем урбаністики, історії міст, сіл, територіальних громад і певних регіонів, до яких вони входять. Адже “герб” – це офіційно затверджена й історично обумовлена знаково-символічна візитна картка певної територіально-адміністративної одиниці (і перш за все міста), приймаючи яку ця одиниця підкреслює свій статус, переймання і наслідування певної історичної й символічної традиції, минулого тощо. Сучасні процеси герботворчості, які тривають в Україні в цілому, і зокрема в Дніпропетровській області, знаходять своє висвітлення як у наукових статтях [1; 2], окремих виданнях [8], так і здебільшого на шпальтах періодики [9; 10; 11], в узагальнюючих гербових каталогах [4; 5], науково-популярних начерках з історії і сучасного стану Дніпропетровської області (у вигляді малюнків гербів, іноді з датами їх затвердження)[6; 15; 16] та її деяких населених пунктів[3; 7; 12]. В окремих областях України упорядковані відповідні каталоги сучасних адміністративно-територіальних гербів з зазначенням їх використання в офіційних документах, рекламних виданнях тощо, які дають певне уявлення про стан герботворчих процесів, відтворюють початок становлення сучасної міської символіки окремих регіонів країни [13] . Дніпропетровський історичний музей здійснює збирання документальних і ілюстративних матеріалів для створення подібного гербовника Дніпропетровської області.
Дана публікація покликана проаналізувати наявні на сьогоднішній день адміністративно-територіальні герби саме з точки зору відтворення в них міфологізованої чи дійсної історії краю. Перш за все слід звернутися до цифр. У Дніпропетровській області сьогодні налічується 1503 населені пункти, в тому числі: міст обласного значення – 13, міст районного значення – 7, селищ міського типу – 45, сіл – 1363, селищ – 75. Відповідно в них створені органи місцевого самоврядування: обласна рада – 1, міські ради – 13, районні ради у містах – 18, районні ради – 22, міські ради міст районного значення – 7, селищні ради – 40, сільські ради – 288 [16, 74]. Це так звані потенційні носії різноманітних адміністративно-територіальних гербів. На 1 січня 2006 р. в нашій області, за даними, зібраними Дніпропетровським історичним музеєм, герби мають: Дніпропетровська область (2002); міста обласного значення – Дніпропетровськ (2001 р.), Дніпродзержинськ (1998 р.), Кривий Ріг (1998 р.), Вільногірськ (1998 р.), Жовті Води (1995 р.), Марганець (1998 р.), Нікополь (2000 р.), Новомосковськ (1999 р.), Орджонікідзе (2003 р.), Павлоград (1811 та 1979 рр.), Першотравенськ (не затверджений), Синельникове (2000), Тернівка (1991 р.); міста районного значення – Верхньодніпровськ (1811, 2004 рр.), Зеленодольськ (2002 р.); сільські райони області – Апостолівський (2003 р.), Верхньодніпровський (2004 р.), Дніпропетровський (2004 р.), Криворізький (2000 р.), Криничанський (2003 р.), Межівський (2003 р.), Нікопольський (2001 р.), Новомосковський (2003 р.), П’ятихатський (2004 р.), Синельниківський (2003 р.), Солонянський (2001 р.), Томаківський (2004 р.), Царичанський (2004 р.), Юр’ївський (2001 р.); селища міського типу – Покровка (2004 р.), П’ятихатки (2001 р.), Томаківка (1990 р.), Царичанка (2004 р.); територіальна громада Лоцманської Кам’янки (в межах м.Дніпропетровська) (2000 р.). У стадії створення і обговорення знаходяться герби Покровського, Широківського районів. Двома гербами користується місто Павлоград (1811 та 1979 рр.), громадськість якого порушує питання щодо створення нового герба, який би враховував минуле і сучасні реалії міста (за даними Павлоградського краєзнавчого музею). У міста Верхньодніпровська та Верхньодніпровського району однакові герби, розроблені і затверджені ще в 1811 р. Їх сьогоднішній вигляд затверджено рішенням 24 сесії міськради (№ 561 від 27 липня 2004 р.).
Таким чином, міста, окремі селища і 14 районів мають герби, які були розроблені і затверджені здебільшого після 1995 р. Подробиці процесу розробки, обговорення, прийняття окремих гербів міст краю вже були розглянуті нами у виступах на конференціях і розглянуті у статтях [1; 2]. Тому ці проблеми залишаються поза межами даної публікації, хоч слід зазначити, що саме в процесі герботворення виникають проблеми щодо перегляду різних аспектів виникнення та історії населених пунктів краю, вони стають тим поштовхом, який викликає необхідність подальшої розробки багатьох спірних, маловивчених сторінок минулого міст і сіл області. Безперечно, у сучасній герботворчості знайшли відображення зміни, які відбувались в історичній науці в Україні, ті пріоритетні напрямки досліджень української історії, які виокремились впродовж останніх 10 років, а також не могла не відбитися хвиля національного відродження тощо.
Історія краю багата, насичена подіями, непересічними особистостями, і в водночас в ній немало давніх, народжених людською уявою, і вигаданих сучасними авторами легенд і міфів, які інколи превалюють над дійсними фактами, задокументованими датами, подіями, постатями. Які ж саме факти, легенди з історії, сучасні реалії, природні явища, господарча діяльність зафіксовані, закодовані в сучасних гербах населених пунктів краю.
Слід зазначити, що у вищезгаданих гербах, які на сьогоднішній день використовуються в Дніпропетровській області, репрезентовані досить різноманітні, багатокольорові і своєрідні геральдичні символи. Щити гербів здебільшого (27) слов’янського типу (закруглені унизу), які використовуються переважаючою більшістю міст України за рекомендаціями Українського геральдичного товариства [4], окремі – французького типу (з фігурно звуженою нижньою частиною), як було прийнято в гербах Російській імперії та в СРСР. Серед кольорової гами превалює синій колір щитів — один, або у поєднанні з жовтим, білим, червоним, зеленим. Синій колір відсутній лише на гербах міст: Дніпродзержинська (червоно-жовті кольори), Кривого Рогу (зелено-червоний щит) та Орджонікідзе (зелено-малиновий щит), та герба Межівського району (щит – жовто-зелений, але в обрамленні щита присутня синя стрічка з назвою району).
У 20 з 35 відомих нам сучасних гербах краю знайшла відбиток історія, пов’язана з українським козацтвом. Перш за все це стосується обласного герба, однією з основних фігур якого є козак у червоному жупані з мушкетом і шаблею, що майже повторює зображення козака на гетьманській печатці ХVIII cт.[14]. Постать запорізького козака в різних інтерпретаціях відтворена також на гербах м.Нікополя (козак на коні з шаблею в руці), Нікопольського (козак на коні з факелом в руці) та Синельниківського (козак із списом) районів. Лоцман у козацькому вбранні (козак з веслом) зображений на гербі територіальної громади Лоцманської Кам’янки.
Перехрещена козацька зброя зображена на гербах Дніпропетровська (шабля та стріла), Дніпродзержинська (три козацькі списи), Межівського району (дві козацькі піки у поєднанні з молотилами), П’ятихаток (шабля й булава), Жовтих Вод, Новомосковського, П’ятихатського, Томаківського районів (дві шаблі). Герб селища міського типу Царичанки взагалі весь “озброєний” (перехрещені скіпетр і меч та ще один меч, що пробиває півмісяць) і “укріплений” (контури фортеці, якою стає Царичанка у 1730-1770-х рр.) [5, 364; 12]. Цей герб хоч і був затверджений 2004 р., але він повністю повторює герб м.Алексополя (таку назву мала тоді Царичанка), розроблений за часів Катерини ІІ у 1796 р., але так і не затверджений офіційно.
Крім того у гербах відображені окремі елементи з козацьких паланкових печаток ХVIII ст. Так, зображення коня з Кодацької паланкової печатки 1770 рр. вміщено у гербі Дніпропетровського району, а сокола із стрілами та оленя (відповідно — з Орільської та Протовчанської паланкових печаток) — на гербі Царичанського району. Перехрещені шабля і стріла на гербі Дніпропетровська теж є елементом, запозиченим з печатки Кодацької паланки.
Семи- і восьмипроменеві зірки (символи вічності, плину часу), які досить часто зображувались на різних козацьких печатках та прапорах, також відтворені у гербах міст, сіл і районів області, але вони знайшли іншу інтерпретацію. Зокрема, у гербі П’ятихатського району зображено 19 зірок – по кількості органів місцевого самоврядування (1 міська, 2 селищних та 16 сільських рад), які розташовані в даному районі; нікопольський міський герб неначе усіяний зірками (14), які символізують Чумацький шлях; 9 зірок обласного герба означають наслідування символіки Катеринославського губернського герба, на якому було зображено дев’ять шестипроменевих зірок навколо вензеля Катерини ІІ; три семипроменеві зірки герба міста Дніпропетровська відтворюють нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, а також бризки металу ( з опису герба).
Церковна православна символіка, пов’язана з історією козацької доби, відбита у гербі Томаківського району (хрест з перехрещеними шаблями), м.Новомосковська (Троїцький собор ХVIII ст.) та смт. Покровка (ікона Покрови Пресвятої Богородиці).
В Апостолівському районному гербі, крім сільськогосподарських символів (колосків), у нижній частині герба вміщено родовий герб гетьмана Д.Апостола, з ім’ям якого пов’язане заснуваня Апостолового. Це зображення певним чином відносить герб Апостолівського району до так званих гласних гербів, тому що в ньому закладено назву районного центра й відповідно – назву району. Дійсно ж гласними гербами, в яких головна гербова фігура відтворює назву населеного пункту, можна вважати герби Кривого Рогу (козацька порохівниця у вигляді рогу), Покровського (ікона Покрова), П’ятихаток (п’ять хаток), а також Криворізького (ріг з колосками) та Криничанського районів (криниця).
Таким чином, у процесі сучасного герботворення на Дніпропетровщині символам, пов’язаним з козацьким минулим краю, які практично були відсутні у гербах і емблемах ХІХ-ХХ ст., надано пріоритетного значення. Як записано у описах гербів, головною метою цих процесів було повернення до козацьких витоків, намагання наслідувати традиції славного козацького минулого. Крім козацької історії у сучасній геральдиці області відтворена давня історія краю, зокрема скіфський період. Так, на гербах міста Орджонікідзе та Нікопольського району зображена унікальна археологічна знахідка — золота пектораль з кургану Товста Могила, яка давно вже перетворилась на своєрідний символ, що уособлює унікальність, неповторність скіфських племен, історії та культури скіфської доби.
На гербах міста Синельникового та П’ятихатського району відбито історичні події ХІХ ст., промисловий розвиток краю, у вигляді залізничного парового потягу, як символу побудови у Синельниковому (1868 р.) і П’ятихатках (1886 р.) великих вузлових залізничних станцій під час спорудження Катерининської (тепер Придніпровської) залізниці.
Революційне минуле 1917-1920 рр., поряд із козацькою символікою, відбите на гербі м.Дніпродзержинська, де зображено пам’ятник Прометею, встановлений у місті як данина пам’яті про борців за владу Рад, за щасливе майбутнє народу.
На багатьох гербах відтворені природні особливості місцевості та господарча діяльність того чи іншого населеного пункту або регіону. Окремі ж герби більше нагадують якісь незрозумілі емблеми (смт.Томаківка, м.Вільногірськ, Солонянський та Юр’ївський райони), ніж герби населених пунктів і територіальних одиниць, що мають цікаву історію заснування, особливості природного розташування та різноманітну господарчу діяльність.
Оскільки процес герботворення триває, хочеться побажати його учасникам, безпосереднім творцям місцевих геральдичних символів більш уважного і шанобливого відношення до історії міст і сіл області, щоб створені ними герби дійсно відтворювали самобутність краю, традиційно передавались з покоління у покоління і були невід’ємним елементом культури регіону.

Бібліографічні посилання:

  1. Бекетова В.М. Герб міста та його використання в міському середовищі. (За матеріалами Дніпропетровського історичного музею).// Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук.конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2003. –С.18-27.
  2. Бекетова В.М. Сучасний стан герботворчості в Дніпропетровській області (1989-2002 рр.) // Вісник Дніпропетровського національного університету. Історія та археологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – Вип.10. –С.264-270.
  3. Білокінь А.М. Сторінки історії Приорілля. – Дніпропетровськ: Пороги, 2004. – 193 с.
  4. Гречило А.Б. Герби та прапори міст і сіл України. –Львів: Друкарські куншти, 2004. –Ч. І. – 120 c.
  5. Гречило А.Б., Савчук Ю.К., Сварник І.І. Герби міст України (XIV- I пол. XX ст.). – Київ: Брама, 2001. – 400 с.
  6. Дніпропетровщина: Науково-популярне видання. – Дніпропетровськ: ВАТ Дніпрокнига, 2001. – 240 с.
  7. Енциклопедія Криворіжжя у 2-х томах. /Упорядник В.П.Бухтіяров. – Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. – Т.1. – С.251.
  8. Жуковський М.П. Символіка територіальної громади м. Нікополя. – Нікополь, 2005 . – 23 с.
  9. Потап О.Є. Герб і прапор Дніпропетровського району // Знак. – 2004, № 33. –С. 6.
  10. Потап О.Є. Герб і прапор Межівського району // Знак. – 2004, № 32. – С.9.
  11. Потап О.Є. Герб Лоцманської Кам’янки // Знак. – 2001, № 25. –С.6.
  12. Світленко С.І., Білокінь А.М. Приорілля: історико-краєзнавчі нариси: Навч.посіб. /За заг. ред. проф. М.М.Дроня. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2004. — 252 с.
  13. Символіка Кіровоградщини. Альбом-каталог. /Під загальною редакцією В.Кривенка та К.Шляхового. – Кіровоград: ПВЦ “Мавік”, 2002. – 106 с.
  14. Ситий І. Клейноди останнього українського гетьмана // Знак. – 2005, № 24. –С.8-9.
  15. Старт в третье тысячелетие. Очерки о Приднепровье. – Днепропетровск: Проспект, 2003. – 304 с.
  16. Хто є хто на Дніпропетровщині. Наші земляки: Довідково-біографічне видання. Випуск перший. – К.: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2005. – 256 с.

Автор: Бекетова В.М. — кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Дніпропетровського історичного музею



Hosting Ukraine Проверка тиц