Днепропетровский национальный исторический музей

Продовольча програма СРСР 1982-1990 років: шляхи реалізації в Дніпропетровській області

На базі фондових матеріалів Дніпропетровського історичного музею зроблено аналіз реалізації Продовольчої програми СРСР 1982-1990 рр. у Дніпропетровській області.

Однією з актуальних проблем історичних досліджень в Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького є вивчення регіональної історії, розвиток якої нерозривно пов’язаний з перебігом суспільно-політичного та культурного життя в країні.
Навіть на сучасному етапі розвитку техніки і засобів інформації ніщо не може замінити оригінальні предмети – музейні пам’ятки, які зберігаються в музеях. Адже музей – скарбниця історичної пам’яті нації, а кожний його експонат – носій безцінної інформації про історію краю. Музейні пам’ятки – важливе джерело історичного досвіду попередніх поколінь. Вони віддзеркалюють пройдений народом історичний шлях, матеріалізують життя та побут минулих епох, рівень соціально-економічного та культурного розвитку. Саме тому одним із пріоритетних напрямів розвитку музеєзнавства є дослідження фондових зібрань музеїв. У свою чергу, виникнення та формування кожної музейної колекції або фондової збірки – подія, яка тісно пов’язана як з історією країни в цілому, так і з історією окремого регіону, а, відтак, і з історією музею, надходженням чисельних експонатів до його фондів, персональним внеском його працівників. В останні роки значна кількість науковців звертаються до матеріалів музейних фондів та історії музейної справи на Дніпропетровщині. Перед науковими співробітникам закономірно постає питання поглибленого дослідження історії комплектування, структури і складу фондів Дніпропетровського історичного музею.
Метою даної статті є аналіз і знайомство читача з архівним фондовим зібранням історії сучасного періоду ДІМ, який репрезентує історію сільськогосподарської галузі Дніпропетровської області за часів реалізації масштабних заходів, намічених в Продовольчій програмі СРСР на період 1982-1990 років. Цей історичний період хронологічно передує сучасним процесам в аграрному секторі України. Виходячи з цього, актуальним є вивчення досвіду державного регулювання агропромислового комплексу (далі АПК ) області в 1980-х роках на прикладі фондових матеріалів ДІМ. Фонд нараховує більше 600 експонатів, які хронологічно і змістовно відносяться до вищезгаданих процесів і розкривають заходи, спрямовані на реалізацію завдань Продовольчої програми в Дніпропетровській області, та головні аспекти програми. На жаль, обсяг статті не дозволяє в повній мірі відобразити величезний інформативний масив фонду, згадати поіменно учасників тих подій, охопити всі процеси того неоднозначного часу.
У розвиток основних положень приймаються до дослідження документи у справі економіки аграрного виробництва, механізації виробничих процесів, піднесення тваринницької галузі, підготовки та забезпечення сільського господарства кадрами спеціалістів, меліорації та хімізації земель тощо.
Матеріали фондової збірки доцільно поділити за змістом на документи та матеріали партійного діловодства (ЦК КПРС, ЦК КПУ, Дніпропетровського обласного комітету партії, районних комітетів партії) та документи присвячені показу практичної діяльності працівників сільського господарства з реалізації конкретних завдань Продовольчої програми. В першій групі, – це постанови та рішення з’їздів, конференцій, пленумів і, зокрема, Продовольча програма СРСР; персонологічні комплекси делегатів з’їздів, профспілок, партконференцій; депутатів селищних рад) [1, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 41, 42, 44, 45, 46]. В другій, найбільшій – іменні комплекси, які репрезентують передовиків сільгоспвиробництва, матеріали провідних агро- та наукових установ, експонати щодо зміни економічних відносин, науково-технічного переоснащення галузі та інтенсифікації виробництва. З позицій нового мислення відтворений показ основних виробничих відносин в аграрному секторі області через міжгосподарські асоціації та агропромислові об’єднання, використання госпрозрахунку, бригадного підряду, орендних відносин. Привертають увагу документи про створення і розвиток районних агропромислових об’єднань (далі РАПО) та обласного агропромислового комітету (далі ОАПК), розгортання соціалістичних змагань. Лейтмотивом усієї фондової збірки є прихильність до збереження колгоспно-радгоспної системи у характері управлінсько-виробничих відносин в аграрному комплексі області, за яких соціально-економічні явища і процеси подавалися в них крізь призму організаторської та політико-виховної діяльності партійного керівництва.
Беручи до уваги ідеологічну складову деяких експонатів, не слід замовчувати та применшувати масштабність заходів, передбачених Продовольчою програмою, її позитивні наслідки для сільськогосподарського комплексу області, як не маємо права забувати про насичені трудові будні сотень тисяч селян Дніпропетровщини.
Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років одним з найскладніших питань в країні, і зокрема в області, продовжувало залишатися продовольче. Сільське господарство і надалі не справлялося зі своїм головним завданням щодо достатнього забезпечення країни продовольством та сільськогосподарською сировиною. Пошуки шляхів збільшення виробництва продуктів харчування завершилися розробкою Продовольчої програми СРСР, робота над якою тривала більше року. Проект програми затвердив у 1982 р. травневий пленум ЦК КПРС. Цей документ був спрямований на вирішення продовольчої проблеми шляхом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва [11].
Формально першим кроком в реалізації Продовольчої програми на Дніпропетровщині стала реорганізація управління сільським господарством. У 1982 р. в усіх районах області ліквідовувались управління сільського господарства і створювались РАПО. Фонд містить рішення та постанови про створення Верхньодніпровського, Новомосковського та Томаківського РАПО [31, 41, 42, 44]. За ними, – спроби вдосконалення, спрощення та децентралізації структури управління для забезпечення ефективного комплексного розвитку аграрного сектора районів. Згідно з рішенням «Про створення Верхньодніпровського районного агропромислового об’єднання» [44] до складу об’єднання увійшли всі колгоспи, міжгосподарські підприємства і організації, що обслуговували сільськогосподарське виробництво, переробляли сільськогосподарську сировину. В «Положеннях про Верхньодніпровське РАПО» [31] вищим органом об’єднання є збори уповноважених представників колгоспів, міжгосподарських підприємств і організацій, промислових підприємств району, обирають раду та президію, приймають рішення щодо створення апарату управління, затверджують штат об’єднання. Збори скликаються не рідше двох разів на рік, засідання ради – не менше одного разу на квартал. За архівними матеріалами обласного агропромислового комітету (ОАПК, створений у 1986 р.) [45] чергова спроба реорганізації управління мала місце у 1987 році, коли в районах на базі ремонтно-транспортних підприємств створили виробничо-транспортні, включивши до їх складу об’єднання «Сільгоспхімія», «Райагропромпостач», «Райагропроменерго». Організаційні перетворення в кінцевому результаті призвели лише до зміни назв підприємств та організацій, які обслуговували сільськогосподарське виробництво. Заходи по реорганізації управління не забезпечили покращення їх роботи чи зменшення кількості чиновників керівного складу АПК. Проблема в тому що, плануванням, фінансуванням і матеріальним забезпеченням сільгоспвиробництва займалися не органи РАПО, а поза районні – обласні, республіканські та союзні організації.
Наявний музейний матеріал засвідчує процеси індустріалізації сільського господарства. Зростання капіталовкладень у сільське господарство у загальній їх структурі досягли 27-28% і в ХІ-ій п’ятирічці фонди сільськогосподарського призначення області збільшились на 290 мільйонів карбованців і перевищили 2,1 мільярда [1]. Індустріальний рівень виробництва підвищувався за рахунок електрифікації, хімізації, меліорації, — комплексних процесів, розпочатих в 1960-1970-х роках [4, 9, 25, 33, 34, 36]. Протягом 1971-1985 pp. площа меліоративних земель зросла до 12% від сільськогосподарських угідь і склала 244 тис. га. Поставки мінеральних добрив збільшились у 10 разів, – до 10 млн. т [1]. В музеї зберігаються партійні директиви і документи про розгортання вищезазначених процесів, персонологічні комплекси кращих меліораторів, матеріали про досвід використання мінеральних добрив в господарствах області, електрифікацію сіл і механізацію виробництва.
Реальним результатом перетворень у сільському господарстві області стали суттєві зміни у рівні механізації виробництва. Дії обласного керівництва спрямовувались на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого зростання технічного рівня машин та устаткування і збільшення їх виробництва в 1983-1990 роках» [33]. Тракторний, комбайновий та автомобільний парки зросли відповідно до 24,5 і 12,3 тисяч одиниць. Сільгосптехніку область отримувала з Росії та Білорусі, також її випускали дніпропетровські заводи: Південний машинобудівний та Дніпропетровський комбайновий завод [48, 51]. Зауважимо, загалом, техніка не відрізнялася досконалістю. Як виняток, дніпропетровські бурякозбиральний комбайн РКС-6 в 1979 році, а в 1981 році – буряконавантажувач СПС 4,2 були визнані кращими сільськогосподарськими машинами року з присвоєнням Державного знаку якості. В подальшому прискорення технічного процесу ускладнилося і в переважній масі, результатами науково-технічної революції мали можливість користуватися хіба що підприємства воєнного відомства.
Позитивною ознакою в вирішенні Продовольчої програми було підвищення продуктивності аграрного сектора у середньорічному обчисленні в 2,1 рази. Середньорічний валовий збір зернових становив 2,9 млн. т при середній врожайності 27 ц/га [1]. Збільшення виробництва продукції сільського господарства вбачали у прискоренні впровадження у виробництво новинок науково-технічного прогресу. В ході реалізації Продовольчої програми на Дніпропетровщині розроблені і втілені в життя дві комплексно-цільові програми: «Врожай» та програма індустріальної технології вирощення кукурудзи. В них були задіяні колективи 21 підприємства, в тому числі дев’яти науково-дослідних та проектних інститутів. Програми передбачали створення нових підходів для підвищення плодючості та нових форм обробки ґрунту, покращення селекційної роботи в рослинництві [6, 7, 39, 40]. Розробка та науковий супровід комплексних регіональних програм покладалися на науковців Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи, Дніпропетровської дослідної станції тваринництва та Дніпропетровського сільгоспінституту; на структурні підрозділи наукових установ: дослідні станції та учбові господарства. Імена та наукові школи академіка Б.П. Соколова (ВНДІ кукурудзи), професора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту Л.А. Христєвої, заслуженого агронома УРСР А.М. Мироненка знані в наукових колах далеко за межами області і відображені в музейній збірці [53]. Агротехнічну та економічну доцільність довела програма з індустріальної технології вирощування кукурудзи. Вона забезпечила збільшення врожайності зерна на 7-8 центнерів з гектара [6]. За індустріальною технологією працювали в Нікопольському, Верхньодніпровському, Криничанському та Магдалинівському районах. В рамках програми розгорнуті соціалістичні змагання за найвищу врожайність кукурудзи, з врученням обласного перехідного призу знатного кукурудзоводу М.О. Озерного. В фонді зберігаються листівка «Про заснування обласного призу імені М.О. Озерного за високі врожаї кукурудзи», обласний перехідний приз, іменні комплекси переможців [26]. В 1983 році переможцями стали бригади кукурудзоводів колгоспів Нікопольщини – ім. Крейсера Аврора (бригадири Г.А. Доля та Ф.В. Гринь – 135,7 та 115,7 ц/га ) та ім. Горького ( бригадир І.І. Карнаух – 116 ц/га); Верхньодніпровського району – бригадир В.Л. Шиба з колгоспу «Червоний партизан» (180 ц/га) [7]. Згідно офіційною статистикою, за індустріальною технологією у 1985 p. вирощувалося кукурудзи на зерно 74%, соняшника — 30, цукрових буряків — 78, утримувалося великої рогатої худоби 58%, свиней — 64, птиці — 86. В цілому, Дніпропетровська область забезпечувала власні потреби у продовольчій продукції.
Певні зрушення відбулися в організації сільськогосподарського виробництва. Реалізуючи Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальший розвиток спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції» [35] в області збільшилася кількість радгоспів, утворилася мережа міжгосподарських підприємств і організацій. На Дніпропетровщині міжгосподарськими підприємствами і спеціалізованими об’єднаннями вироблялося 86% овочів, 96% картоплі, майже 53% м’яса, 61% молока [1]. Більшість спеціалізованих господарств стали справжніми фабриками з виробництва тваринницької продукції. Наказом Міністерства радгоспів УРСР від 18 квітня 1974 року в Апостолівському районі розпочато будівництво радгоспу-комбінату ім. 60-річчя Радянської України з потужним свиновідгодівельним комплексом на 108 тисяч тварин і потужністю 12 тисяч тонн м’яса на рік [2]. Впродовж багатьох років цей потужний комплекс був лідером тваринницької галузі Дніпропетровщини в племінній справі, виробництві та якості продукції [13, 14, 17].
Впродовж досліджуваного періоду практика перетворення колгоспів у радгоспи змінилася зворотнім процесом [2]. На фоні видимості загальної лібералізації, в період перебудови, керівники державних господарств, бажаючи позбутися надмірної опіки, ініціювали тепер вже перетворення своїх господарств у колгоспи. Їх кількість в області зросла в 1985 році до 430. В фондозбірці матеріали колгоспів «Перемога» Покровського району [50], ім. крейсера «Аврора» Нікопольського [16], ім. Калініна Новомосковського [15], «За мир» Магдалинівського [5, 47], «Прогресс» Солонянського [24], трудові колективи яких неодноразово виходили переможцями районних, обласних та всесоюзних соціалістичних змагань. Число колгоспів збільшувалося в аналізовані роки і через розукрупнення великих господарств. Колишні центральні садиби, що ввійшли до складу раніше укрупнених господарств, прагнули повернути собі колишній статус, а також сподівалися одержати певну державну підтримку у розвитку села в цілому та його соціальної сфери зокрема.
З другої половини 1970-х років ХХ століття в контексті матеріалізації аграрної політики на Дніпропетровщині виникають нові організаційні форми господарювання на селі. В програмній постанові «Про заходи по посиленню матеріальної зацікавленості працівників сільського господарства у збільшенні виробництва продукції і підвищення її якості» передбачалося впровадження в сільськогосподарське виробництво колективного підряду для забезпечення високих показників праці, економії ресурсів, підвищення рентабельності виробництва [3, 5, 21, 22, 24, 43]. Їх кількість поступово розширювалася, збагачувала господарську практику. У той же час вони були надто дозованими. Однією з перших, безперечно, можна назвати форму підряду: ланковий, бригадний, у радгоспах – підряд відділень. Значна кількість в фонді фактологічного матеріалу свідчить про поширеність і дієвість вищеназваних організаційних форм на Дніпропетровщині. Дані форми господарювання переслідували мету поставити сферу господарських відносин на шлях самодостатності в сенсі матеріального становища підрозділів, їх практичної діяльності на основі господарського розрахунку.
У забезпеченні успішного функціонування агропромислового комплексу області значну роль відігравало питання підготовки, підбору й розстановки кадрів. На Дніпропетровщині працювало 15,6 тисяч спеціалістів сільського господарства, в середньому по 42 на одне господарство, з них 4,5 тисячі – спеціалісти з вищою освітою; в колгоспах і радгоспах області працювало 10 кандидатів наук [1]. Підготовку спеціалістів для сільського господарства регіону здійснювали Дніпропетровський сільськогосподарський інституті та профільні технікуми в районах області. 31 жовтня 1977 року вийшла постанова Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо стимулювання спеціалістів сільського господарства для роботи керівниками відділень, бригад, ферм і інших підрозділів середньої ланки виробництва в колгоспах і радгоспах» [19, 32]. Як наслідок, набувають поширення сільськогосподарські виробництва різних типів навчальних закладів, які слугують виробничою базою організації прикладної діяльності студентів – майбутніх спеціалістів вищої та середньої кваліфікації сфери рільництва, тваринництва, у тому числі комплексу ветеринарної медицини. Певну осібність являють виробничі господарства системи професійно-технічних училищ, де учні практично вчились оволодівати тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами та механізмами, експлуатації обладнання тваринницьких ферм. На базі таких виробництв в області здійснювалася підготовка масових професій різних виробничників – механізаторів, ремонтників машин, тракторів, комбайнів, автомобілів, різного роду механізмів, меліораторів та інших та інших професій [28, 29, 30, 37, 49, 52].
Позитивним наслідком реалізації Продовольчої програми можна вважати зміну підходів до визначення основних завдань в аграрній сфері. Впродовж десятиліть партійне керівництво намагалося стерти відмінності між містом і селом, не розуміючи, що необхідно зближувати село з містом у сфері культур-но-побутових умов. В Дніпропетровській області була розроблена довготермінова комплексна програма соціально-економічних перетворень на селі, головною задачею якої стали приріст темпів будівництва та благоустрою в сільських населених пунктах [8, 50]. В сільській місцевості за роки ХІ п’ятирічки збудовано 2060 тис. м/кв. житла, прокладено більше 1900 км доріг з твердим покриттям. В 1980 році відбулася перша обласна науково-практична конференція по забудові сіл в Покровському районі, в 1981 році – в Софіївському. В наступні роки конференції проводилися в інших районах області. В 1981 році дипломом ВДНГ СРСР І ступеня за кращу забудову і благоустрій нагороджений Покровський район, ІІ-го – село Раївка Синельниківського району.
На кінець 1980-х років в країні поширилася практика створення агропромислових фірм, які займалися виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Проте, фермерські і кооперативні структури лише організаційно формувалися, а кількість приватних господарств була настільки малою, що істотно на соціально-економічні показники в аграрній сфері області не впливали і не знайшли свого відображення в фондах музею. В умовах загальної політичної та економічної кризи новостворені агропідприємства могли розвиватися лише при належній державній підтримці, якої на Дніпропетровщині в зазначений період не знаходили.
Вирішення Продовольчої Програми в області впродовж 1980-х років вважалося найважливішим завданням. Серед причин відставання сільського господарства, його нездатності забезпечити населення області продуктами харчування достатньою мірою були наступні: командно-адміністративна система управління галуззю; перетворення колгоспів у радгоспи та розукрупнення господарств. Постанови й рішення владних структур і партійних пленумів, значні капіталовкладення, спроби технічної модернізації не могли змінити ситуацію на краще. Не зважаючи на неодноразово декларовану недопустимість використання в управлінні сільським господарством командних, позаекономічних методів, не припинявся тиск на керівників колгоспів і радгоспів з боку партійних і радянських органів, в основному щодо засад планування виробництва, виконання планів заготівель сільгосппродукції. У реальному житті мали місце істотні приписки, розходження між деклараціями та фактичним станом проблем.
Реформи у сільськогосподарському виробництві впродовж 1960-1970-х рр. минулого сторіччя були пов’язані зі спробами розв’язати продовольчу проблему з метою забезпечення населення продуктами харчування. Проте розв’язати її адміністративними методами без залучення ринкових механізмів не вдалося ні в зазначений період, ні пізніше – з прийняттям Продовольчої програми. Історично склалося так, що від 1917 р. й до початку 1990-х рр. загальнодержавної реальної програми функціонування галузі сільського господарства так і не було розроблено. Масштабною, проте невдалою спробою реформування агропромислового виробництва можна вважати намагання втілити в життя Продовольчу програму СРСР на період до 1990 р.

Бібліографічні посилання

  1. Бойко В.Г. Село дивиться у майбутнє. – Дніпропетровськ. – 1982 // ДІМ. КП-132116, Кн.-4646.
  2. Брошура «За високу ефективність виробництва свинини та яловичини. З досвіду роботи спецхозів Дніпропетровської області». – Дніпропетровськ. – 1982 // ДІМ. КП-131481, Арх.-42674.
  3. Брошура «Один господар у землі та техніки. З досвіду роботи колгоспу ім. Шевченко Царичанського району з використання бригадного підряду в рослинництві». – Дніпропетровськ. – 1984 // бібліотека ДІМ.
  4. Буклет «Безводний аміак – резерв до зростання врожайності. З досвіду роботи Царичанського ВО «Райсільгоспхімія» з агрохімічного обслуговування господарств». – Дніпропетровськ. – 1984 // ДІМ. КП-145678, Арх.-49222.
  5. Буклет «Відповідальність – особиста, здобутки – спільні. Колгосп «За мир» Магдалинівського району». – Дніпропетровськ. – 1983 // ДІМ. КП-137034, Арх.-45445.
  6. Буклет «Вирощування кукурудзи – на індустріальну технологію. З досвіду роботи кукурудзоводів Криничанського району». – Дніпропетровськ. – 1980 // ДІМ. КП-137778, Арх.-45779.
  7. Буклет «Завдяки передовим агротехнологіям. З досвіду вирощування кукурудзи в колгоспі «Червоний партизан» Верхньодніпровського району». – Дніпропетровськ. – 1985 // ДІМ. КП-136305, Арх.-45092.
  8. Буклет «Задуми перетворюються в життя. Про забудівлю Покровського району». – Дніпропетровськ. – 1985 // ДІМ. КП-145247, Арх.-49041.
  9. Буклет «Зрошення – гарантія високих врожаїв». – Дніпропетровськ. – 1979 // ДІМ. КП-108109, Арх.-31714.
  10. Буклет «Комплексний розвиток села. Покровський район Дніпропетровської області». – Дніпропетровськ. – 1980 // бібліотека ДІМ.
  11. Буклет «Продовольча програма СРСР на період до 1990 і заходи по її реалізації. Матеріали пленуму ЦК КПРС: 24 травня 1982 р.». – К. – 1982 // бібліотека ДІМ.
  12. Грамота почесна дирекції племзавода «Щорський» Дудці І.М., за високі показники в вирішення завдань Продовольчої програми. – Дніпропетровська обл. с. Кринички. – 1982 // ДІМ. КП-130569, Арх.-42193.
  13. Диплом Всесоюзного конкурсу тваринників радгоспу-комбінату ім. 60-річчя Радянської України, переможця в галузі племінного тваринництва і птахівництва в 1981 році. – с. Апостолове Дніпропетровська обл. – 1981 // ДІМ. КП-139014, Арх.-46275.
  14. Диплом Міністерства сільського господарства СРСР Бурі Д.Д. оператора по догляду за відгодівельним поголів’ям свиней радгоспу-комбінату ім. 60-річчя Радянської України – переможця Всесоюзного соцзмагання в тваринництві в 1980-1981 роках. – Дніпропетровська обл., с. Апостолове – 1981 // КП140971, Арх.-47125.
  15. Диплом Ради Міністрів СРСР колективу колгоспу ім. Калініна Новомосковського району, переможця Всесоюзного соціалістичного змагання в 1981 році з врученням перехідного Червоного Прапора. – Москва. – 1981 // ДІМ. КП-132135, Арх.-43087.
  16. Диплом Ради Міністрів СРСР колективу колгоспу ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району, переможця Всесоюзного соціалістичного змагання в 1977 році з врученням перехідного Червоного Прапора. – Москва. – 1977 // ДІМ. КП-123350, Арх.-39404.
  17. Диплом почесний колективу племферми по вирощуванню поросят радгоспу-комбінату ім. 60-річчя Радянської України – за досягнення найвищих результатів в Всесоюзному соцзмаганні за збільшення виробництва і закупівлі продукції тваринництва в зимовий період 1982-1983 років. – с. Апостолове Дніпропетровська обл. – 1983 // КП140096, Арх.-46750.
  18. Диплом Ради Міністрів СРСР Царичанському ВО «Райсільгоспхімія», переможця Всесоюзного соціалістичного змагання в 1984 році з врученням перехідного Червоного Прапора. – Москва. – 1984 // ДІМ. КП145682, Арх.-49226.
  19. Запрошення на перший обласний з’їзд молодих спеціалістів сільського господарства – керівників середнього ланки виробництва Доценка П.Ф., бригадира колгоспу ім. Калініна Новомосковського району. – Дніпропетровськ. – 1978 // ДІМ. КП-66095, Арх.-11048.
  20. Козир В.С. Досвід розвитку молочного скотарства. – Дніпропетровськ. – 1982 // ДІМ. КП-133746, Кн.-4684.
  21. Листівка «З використанням колективного підряду. – З досвіду роботи колгоспу ім. 40-річчя Жовтня Петропавлівського району з відгодівлі великої рогатої худоби». – Дніпропетровськ. – 1985 // бібліотека ДІМ.
  22. Листівка «Колективний підряд в дії. З досвіду роботи трудових колективів колгоспу «Аврора» Нікопольського району Дніпропетровської області». – 1984 // бібліотека ДІМ.
  23. Листівка «Майстер свого діла. З досвіду роботи комбайнера колгоспу «Маяк» Криничанського району». – Дніпропетровськ. – 1980 // ДІМ. КП-109857, Арх.-32438.
  24. Листівка «Один господар у землі та техніки. З досвіду роботи колгоспу «Прогрес» Солонянського району з використання бригадного підряду в рослинництві». – Дніпропетровськ. – 1983 // ДІМ. КП-141803, Арх.-47475.
  25. Листівка «Хімія – союзник хлібороба». – Москва. – 1974 // ДІМ. КП-103189, Арх.-29773.
  26. Листівка «Про заснування обласного призу імені М.О. Озерного за високі врожаї кукурудзи». – Дніпропетровськ. – 1982 // ДІМ. КП-131519, Арх.-42686.
  27. Наказ Міністерства сільського господарства СРСР «Про організацію науково-виробничого об’єднання по кукурудзі «Дніпро». – Москва. – 1981 // ДІМ. КП-135482, Арх.-44750.
  28. Оголошення про набір учнів в Нікопольську технічну школу на 1979-1980 учбовий рік. – Дніпропетровська обл. м. Нікополь – 1979 // ДІМ. КП-102356, Арх.-29453.
  29. Оголошення про набір учнів в Новомосковський радгосп-технікум на 1978-1979 учбовий рік. – Дніпропетровська обл. м. Новомосковськ. – 1978 // ДІМ. КП-72175, Арх.-13834.
  30. Поздоровна адреса БМУ № 35 тресту «Дніпроводбуд» Нікопольській однорічній школі меліораторів з нагоди 25-річчя школи. – Дніпропетровськ. – 1977 // ДІМ. КП-102358, Арх.-29455.
  31. Положення про Верхньодніпровське РАПО. – Дніпропетровськ. – 1982 // бібліотека ДІМ.
  32. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо стимулювання спеціалістів сільського господарства для роботи керівниками відділень, бригад, ферм і інших підрозділів середньої ланки виробництва в колгоспах і радгоспах» // Правда. – 31.10.1977 // бібліотека ДІМ.
  33. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого зростання технічного рівня машин та устаткування і збільшення їх виробництва в 1983-1990 роках» // Правда. – 10.04.1983 // бібліотека ДІМ.
  34. Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР «Про план меліорації земель на 1976-1980-і роки та заходах з покращення використання меліоративних земель» // Правда. – 15.07.1976 // бібліотека ДІМ.
  35. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальший розвиток спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції». – М. – 1976 // бібліотека ДІМ.
  36. Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР «Про електрифікацію сільського господарства СРСР в 1970-і роки» // Правда. – 28.08.1972 // бібліотека ДІМ.
  37. Похвальна грамота учениці сільського ПТУ № 7 с. Саксагань П’ятихатського району Кож В.С. – Дніпропетровськ. – 1977 // КП-117139, Арх.-36528.
  38. Програма Всесоюзного зібрання представників рад колгоспів. – Москва. – 1975 // ДІМ. КП-101128, Арх.-29109.
  39. Проспект «Віддача з поливного гектара. З досвіду роботи високих вирощування високих врожаїв кукурудзи в колгоспі ім. К. Маркса Нікопольського району». – Дніпропетровськ. – 1979 // ДІМ. КП-108109, Арх.-31714.
  40. Проспект «Договір про співпрацю ВНДІ кукурудзи та управління сільським господарством Покровського району на період 1981-1985 роки». – Дніпропетровськ. – 1985 // ДІМ. КП-141584, Арх.-47403.
  41. Проспект «З досвіду роботи Новомосковського РАПО». – Дніпропетровськ. – 1984 // бібліотека ДІМ.
  42. Проспект «Соціалістичні зобов’язання механізаторів, колгоспників, інженерно-технічних працівників підприємств і організацій Томаківського районного агропромислового об’єднання на 1985 рік». – Дніпропетровськ. – 1985 // бібліотека ДІМ.
  43. Проспект «Втілимо бригадний підряд! З досвіду використання бригадного підряду в господарствах Солонянського району». – Дніпропетровськ. – 1983 // ДІМ. КП-148041, Арх.-47476.
  44. Рішення Верхньодніпровської районної Ради народних депутатів «Про створення районного агропромислового об’єднання. – Дніпропетровськ. – 16.12.1982 // ДІМ. КП-137512, Арх.-45644.
  45. Рішення сесії Дніпропетровської обласної ради народних депутатів «Про створення обласного агропромислового комітету – ОАПК // Правда. – 26.02.1986 // бібліотека ДІМ.
  46. Рішення травневого Пленуму ЦК КПРС в життя // Дніпровська правда. – 26.05.1982, 27.05.1982, 3.06.1982 – № 101, № 102, № 103 // бібліотека ДІМ.
  47. Свідоцтво Дніпропетровського обласного комітету КПУ колективу колгоспу «За мир» Магдалинівського району, переможцю соціалістичного змагання з виконання планів і соцзобов’язань. – Дніпропетровськ. – 1983 // ДІМ. КП-143493, Арх.-48277.
  48. Фото «Відвантаження бурякозбиральних комбайнів РКС-6 Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К. Ворошилова для працівників сільського господарства області». – Дніпропетровськ. – 1981 // ДІМ. КП-121404, Ф-22764.
  49. Фото. «Група учасників районного з’їзду керівників середнього ланки виробництва Покровського району». – Дніпропетровська обл. с. Покровка. – 1978 // ДІМ. КП-83524, Ф-17779.
  50. Фото. «Житлові будинки в с. Покровське, де розташована центральна садиба колгоспу «Перемога». – Дніпропетровська обл. с. Покровське. – 1984 // ДІМ. КП-83481, Ф-17779.
  51. Фото «Мільйонний трактор «Бєларусь» Дніпропетровського машинобудівного заводу на вбиранні врожаю в колгоспі ім. Леніна Синельниківського району». – Дніпропетровськ. – 1978 // ДІМ. КП-67466, Нег.-3955.
  52. Фото. «Практичне заняття з буріння в Нікопольській однорічній школі меліораторів». – Дніпропетровська обл. м. Нікополь – 1980 // ДІМ. КП-102330, Ф-19779.
  53. Христєва Л.А. Теорія і практика використання гумітових добрив. – Ленінград. – 1963 // ДІМ. КП-128798, Арх.-41602.

Автор: Якушенко В.В.  с.н.с. Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького

Джерело:  Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц