Днепропетровский национальный исторический музей

Про перейменування вулиць м. Катеринослава-Дніпропетровська в 1920-1930 роках

Відгриміла громадянська війна, перемогла Радянська влада. Зрозумілим стало прагнення нової влади по можливості швидше усунути капіталістичні пережитки — замінити приватну власність суспільною, буржуазну культуру соціалістичною, старі назви міст і вулиць на нові. Назви останніх змінювалися особливо швидко, бо змінити назви вулиць набагато легше, ніж змінити ставлення людини до праці і власності, та виховати нову інтелігенцію.
Перші масові перейменування, які пов’язані з подіями Жовтневої революції та громадянської війни, в м. Катеринославі припадають на жовтень 1922 р., коли ВЦСПС і ВРНГ закликали всі радянські та профспілкові організації (при підтримці та під контролем партійних органів) взяти на себе організацію справи перейменування підприємств, які ще не були перейменовані. В зверненні говорилось: «…ко дню 5-й годовщины Октябрьской революции… все национализированные предприятия, имеющие наименования, связанные с Фирмой или с Фамилией старых владельцев, должны быть переименованы в память тех или иных революционных событий, в память международных, общероссийских или местных вождей пролетарской революции…» /1/. Так найкрупніша промисловість м. Катеринослава почала отримувати нові імена.
15 листопада 1922 р. газета «Звезда» № 99 повідомляла: «Постановлением губернской комиссии по переименованию предприятий и постановлением общего собрания рабочих и служащих Е.Г.М.З, состоявшегося 6-го ноября 1922 г., Екатеринославский государственный металлургический завод, объединяющий Брянский, Трубопрокатный, Шодуар, Гантке и Сириус, ныне вошедшие в объединение екатеринославской группы Южного металлургического треста «Югосталь», переименованы:
.Брянский в металлургический завод Октябрьской революции им.Петровского; Шодуар на Амуре в «Коминтерн»; Гантке в К.Либкнехта; Сириус в «Коммунар». До цієї дати на засіданні губвиконбюро від 30 жовтня 1922 р. (протокол № 11) було прийнято рішення про перейменування вулиць та селищ м.Амур-Нижньодніпровська. В рішенні говорилось: «… именуемый ныне пос. Бараф, носящий название бывшего владельца переименовать в пос. им. Воронцова, погибшего смертью храбрых на революционном посту. Находящиеся в этом поселке улицы переименовать : Церковная — Пролетарская; Мариинская -Парижской Коммуны; Александровская — Аппокинская; Дворянская — Коммунистическая; Гонковская — Баглеевская; Гофманская — Кочинская; Генеральская — Красноармейская; Варваринс-кая — Сивороновская; Михайловская — Свердловская; Театральная — Лавровская. Именуемый пос.Султановка переименовать в пос. В.Клочко, погибшего за дело Революции. Находящиеся в этом поселке улицы переименовать в следующем порядке: Александровская — Милицейская; Михайловская — Андрюшинская; Церковная — Шуклинская; Екатеринославская-Баррикадная; Сквозная — Логошевская; Веселая — Спартаковская; Николаевская — Перовская; Дворянская — Каракозовская.
Поселок Сахалин переименовать в пос.им.Т. «Куксы», погибшего во время деникинской реакции. Улицы остаются без изменения. Именуемый пос.Пески, Амур и Чернозем, переименовать днем Октября, улицы переименуются с нижеследующими названиями. На Песках: Церковная -Желябовская, Румянцевская — Перекопская, Иорданская — Халтуринская, Екатеринославская — Бакунинская, Межевая — Бебельская, Еврейская -Муравьевская, Железная — Зинаковская, Грушевая — Володарская.
Пос.Чернозем: Межевая — Урицкая, Александровская — Соло-вьевская, Николаевская — Коляевская.
В Нижнеднепровске: Межевая — Желваковская, Скобелев-ская — Буденовская, Полицейская — Кропоткинская».
Другий тур перейменування відбувся у 1923 р., коли почалося здійснення адміністративно-територіальної реформи — зміна повітів та волостей на округи та райони. В цьому році в м.Ка-теринославі отримали нове ім»я багато вулиць та майданів.
14 червня 1923 р. на засіданні президії катеринославської міськради була затверджена комісія по перейменуванню вулиць в складі: тт.Черчикова, Скварчевського, Глейна, Золотухіна, Борисова і голови обл. істпарта. Комісії було запропоновано прийняти за основу вже складений проект перейменування, внести в нього поправки, доповнення, зміни і подати на затвердження міськради. Проект комісією був підготовлений 4 серпня, а 14 серпня 1923 р. президіум губвиконкому затвердила його в такому вигляді: Архієрейський провулок був перейменований в Радянський; Архієрейська вул. в Радянську.; Гетьманська -в Червонофлотську; Дворцова площа — в майдан Троцького; Дворцова вул. у вул. Троцького; Катерининський проспект в пр. ім.К.Маркса; Іорданську вул. в Коцюбинську ; Кудашевсь-ку — в Барикадну; Новодворянську — у Дзержинського; Офіцерську — у Міліцейську; Потьомкінську — у Ворошиловську; Соборний майдан у Жовтневий, Соборний провулок — в Жовтневий; Сто-липінську в вулицю Чернишевського; Струковський провулок в Урицького; Старо-Дворянську — в Плеханівську; Успенський майдан в майдан Д.Бєдного; Фельдфебельську в Запорозьку; Хмельницького у Вільну; Хрестову в Фрунзевську; Клубну -в Ленінську: Яковлевський сквер — у сквер Раковського, Отаманську у вул. Сірка; Управську у Виконкомівську; Вознесенську в Бухаринську; Грековську в вул. Кашина; 1-й Заводський провулок в 1-й Виконкомівський; 2-й Заводський провулок в 2-й Виконкомівський; 3-й Заводський провулок в 3-й Виконкомівський; Казанську в вул. К.Лібкнехта; Козачу в вул. Комсомольську; вул. Поліцейську в Шевченківську,   вул. Первозванівську в Короленківську; Петровську в вул. Володарського; вул. Солдатську в Червону; вул. Троїцьку в Красну; Троїцький майдан в Красний; Троїцький базар в Нижній базар; вул. Олександрівську в Артьомівську, вул. Болгарську в Благоєвську; Воскресенську в Ленінську; вул. Каретну в Незаможню; вул. Монастирську в Червонофлотську; вул.Романовську в Свердловську; Олександро-Невський майдан в Калінінський; Олександрівський провулок в Калінінський; Гайдамацький провулок в Більшовицький; Надеждинський провулок в 1-шу Чечелівку; Алексєєвську вул. в 2-у Чечелівку; Суворівську вул. в 3-ю Чечелівку; Михайлівську вул. в 4-у Чечелівку; Марийську вул. в 5-у Чечелівку; Брянську вул. в І Фабрику; Покровську в 2-у Фабрику; Виїздну в 3-ю Фабрику; Новосоддатську вул. в Червоногвардійську; вул. Мамає-вську в Пролетарську; Вороновську в вул. Павлова; Брянську колонію в колонію ім. Петровського; Брянську балку в Петровську; Брянське селище в Петровське. У цій же постанові було записано: «Для переименования города организовать конкурс, пригласив лучшие силы, составить жюри — предгубисполкома, пред.Г.С.П.С, секретаря губкома; профессора Эварницкого; председателя истпарта. Секретарю горсовета поручить выработать условия конкурса» /3/.
Однак це рішення так і залишилось на папері. Впровадження нових назв в побут часто випереджало обов’язкове затвердження їх вищестоящими радянськими органами. Прикладом може служити спроба перейменування в 1924 р. міста Катеринослава. 8-й губернський з’їзд Рад, який відбувся в січні 1924 р., прийняв постанову про перейменування м. Катеринослава в м.Красно-дніпровськ, а Катеринославську губернію в Краснодніпровську. Багато організацій і закладів сприйняли це як керівництво до дії і почали іменувати Катеринослав Краснодніпровськом в офіційних документах. Все це примусило Губвиконком виступити в газеті «Звезда» від 17 лютого 1924 р. з роз’ясненням, суть якого зводилася до посилання на те, що «…в силу существующих законоположений, окончательное разрешение вопросов, связанных с переименованием населенных пунктов, зависит от президиума ЦИКа СССР. Постановление же губсъезда советов является лишь мотивом для возбуждения перед центром соответствующего ходатайства…».
Згідно з роз’ясненням Губвиконкому нова назва міста Катеринослава до затвердження його в установленому порядку не повинна застосовуватись.
В 1924 р. питання про перейменування міста ставило багато організацій, колективів підприємств, різних закладів. В ухвалах зборів були записані такі назви як Червоно-Рурськ, Ленінаслав, Металіст /4/.
В жовтні 1925 р. голова катеринославського міськвиконкому І.А.Гаврилов виступив на пленумі з пропозицією про повторне клопотання з приводу перейменування міста, зазначивши, що в масштабах катеринославського округу (у 1925 р. була ліквідована Катеринославська губернія і створено сім округів) перейменування потребує менших втрат. Пленум рекомендував катеринославському окрвиконкому опрацювати питання щодо перейменування міста та внести на обговорення окружного з’їзду /5/. 3-й окружний з’їзд робітничих, селянських та солдатських депутатів Катеринославщини, який приходив 3-8 травня 1926 р., прийняв постанову про перейменування м. Катеринослава в м. «Дніпропетровський», назва якого пов’язана з ім’ям Всеукраїнського старости (з 1919-1938 рр.) Петровського Григорія Івановича.
Присутній на з’їзді Г.І.Петровський, виступив з промовою, в якій сказав: «…Товарищи! Вы решили порвать со скверным монархическим прошлым, которое связано с названием Екатери-нослава, где рабочие и крестьяне немало пролили крови в борьбе против реакции. Я не думал, что моя пролетарская работа могла возвыситься до такой высокой чести, когда моим именем будет называться большой город, рабочие и крестьяне которого имеют славные пролетарские традиции в борьбе с монархическим буржуазным режимом. Но если вам угодно сделать так, чтобы именем моим назывался этот город, я с большой благодарностью принимаю эту честь. Я по мере своих сил буду работать вместе с Вами для того, чтобы выполнить возложенные на нас исторические задачи».
Резолюція з’їзду була затверджена постановою президії ЦВК РСР від 20 липня 1926 р.
В серпні 1925 р. окрвиконком затвердив постанову секретаріату міськради про перейменування садів та парків міста — Потьомкінскій парк в ім.Т.Г.Шевченка; Виконкомівський в парк Імені Борців Революції; парк в Амур-Нижньодніпровську в «Пролетарський»; Улаштований на Фабриці сквер в ім.Т.Карпуші; сквер на 4-ій Чечелівці в сквер «Юних ленінців»; парк на Лісопільній вулиці в парк ім.С.Халтуріна.
В 1926 р.-1927 р. згідно з постановою президії міськради були перейменовані вулиці Орловська та Єлізарівська: перша в вулицю Металістів в ознаменування 20-річчя дніпропетровської спілки металістів (газета «Звезда» № 185 від 4.07.1926 р.), друга в вулицю Кооперативну і теж в ознаменування чергової роковини міжнародного кооперативного руху (протокол № 13 від 30 червня 1927 р.) /8/.
В 1929 р. після остаточного «розгрома» троцькістської опозиції рішенням президії дніпропетровської міськради (протокол № 18 від 4.04.1929 р.) майдан і вулиця ім.Троцького були перейменовані в майдан ім.Т.Г.Шевченка і вулицю 8-го Березня. 191 В 1930 р. за клопотанням студентської молоді м. Дніпропетровська президія міської Ради затвердила перейменування вул. Гімназичної в вул. Пролетарського студентства. /10/.
Славнозвісна челюскінська епопея також була позначена в назвах вулиць. 11 липня 1934 р. після захоплюючої зустрічі мешканців міста покорителів Півночі, президія міськради постановила: «на честь героїв Арктики — челюскінців, у зв’язку з їхнім перебуванням у Дніпропетровську перейменувати вул.Гімнастичну в вул.Отто Шмідта; вул.Трамвайну в А.Боброва; вул.Сквозну в В.Молокова; вул.Керосинну в С.Леваневського». /11/.
В назвах міст, майданів та вулиць знаходили безсмертя не тільки вожді пролетарської революції та герої праці, але і представники інтелігенції — вчені та письменники. Так, у жовтні 1934 р. президія дніпропетровської міської ради перейменувала вул.Широку в вул.Горького /12/, а вулиця Севастопольська почала називатися на честь академіка І.Павлова, в постанові говорилося: «…на ознаменування 85-річчя з дня народження видатного світового вченого академіка І.П.Павлова, перейменувати Севастопольську вул. в М.Дніпропетровську, де розташовані основні біологічні установи міста на вул. імені ювіляра» /13/.
В 1934 р. Країну Рад приголомшило політичне убивство улюбленця Комуністичної партії та всього радянського народу, секретаря Центрального і Ленінградського Комітету ВКП(б), члена Президії СРСР Сергія Мироновича Кірова. Він був убитий 1 грудня б 16 г. ЗО хв. в Смольному (Ленінград). По всій країні був оголошений траур. А 2-го грудня в газеті «Зоря» опублікована постанова Дніпропетровської міськради: «Для увіковічення пам’яті серед трудящих міста Дніпропетровська славного більшовика, ленінця, відданішого борця за справу робітничого класу, комунізму — т. Кірова Сергія Мироновича — президія міської ради ухвалює: затвердити клопотання робітників вагоноремонтного заводу в Н-Дніпровську, надавши їх заводу ім’я т. С.М.Кірова. Присвоїти дитячому комбінату завода ім.Г.І.Петровського ім’я т.С.М.Кірова. Перейменувати вул. Полтавську на вул. ім. Кірова. Затвердити рішення оргбюро Центрально-Нагірного району та клопотання робітників району про присвоєння Центрально-Нагірному району імені т.Кірова. Кращій передовій 22-й школі присвоїти ім’я т.Кірова». /14/.
Так зникла з пам’яті мешканців міста ще одна історична назва минулого — Полтавська вулиця.
В березні 1936 р. у Кіровському районі з ухвалення президії Дніпропетровського міськвиконкому, згідно з клопотанням виборців та райради Кіровського району, було затверджено перейменування вулиць: Чорногорську в Е.Тельмана; Сербську в П.Постишева; Слов’янську в ім. Димитрова. /15/.
В червні цього ж року президія Дніпропетровської міськради затвердила постанову про увіковічення пам’яті радянського письменника М.Горького. Майдану, що поряд з парком ім.Хатаєви-ча (пізніше ім.Чкалова), присвоїти ім’я М.Горького. /16/.
Достатньо спірна традиція перейменування «старих» назв «новими» успішно продовжувалось в 40-ві і в усі наступні роки.

Бібліографічні примітки

  1. Звезда, №45, 12.09. 1922
  2. ДАДО, Ф.1. Оп.1. Д.661. А.5.
  3. ДАДО, Ф.1. Оп.1. Д.1489
  4. Звезда, №440, 6.01. 1924 Звезда, №415, 29.01. 1924 Звезда №14. 19.01.1926
  5. Звезда №931. 01.09.1925
  6. Звезда №100. 04.05.1926
  7. Звезда №921. 20.08.1925
  8. ДАДО Ф.416. Оп.1. Д.18. Л.57
  9. ДАДО Ф.416. Оп.1. Д.39. Л.8
  10. Зоря №163. 16.07.1930
  11. Зоря №175. 30.07.1934
  12. Зоря №240. 16.10.1934
  13. Зоря №234. 09.10.1934
  14. Зоря №288. 08.12.1934
  15. Зоря №25. 30.01.1936
  16. Зоря №142. 21.06.1936

Автор: Маркова Л.М. — с.н.с. ДІМ

Джерело:  Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц