Днепропетровский национальный исторический музей

Соціологічні дослідження в музеї

Музей як соціальний інститут реалізує свої функції в певному соціальному середовищі. Музейну аудиторію можна визначити як сукупність відвідувачів, об’єднаних інтересом до пам’яток матеріальної і духовної культури. Цей інтерес відбивається у вияві ктивності щодо музею, тобто в усвідомлених стимулах і мотивах відвідування. Тому особливе значення для музейної справи має вивчення впливу музейної експозиції, пам’яток історії і культури на сучасну людину. Це дозволить, по-перше, виявити зацікавленість і потреби різних категорій відвідувачів, особливості їх сприйняття, а по-друге, оцінити ефективність рішень методів музейної діяльності, конкретних експозиційних прийомів або форм науково-просвітницької роботи. Дані такого роду створюють «зворотний зв’язок» між музейною аудиторією і професіональною діяльністю музейних працівників. В багатьох випадках вони дозволяють коректувати цілі й методи професійної музейної роботи.
На початку 1990-х років співробітники науково-просвітницького відділу ДІМ розпочали серйозні дослідження, які суттєво вплинули на зміст науково-просвітницької роботи музею. Ці дослідження дозволяють стверджувати, що музей має свою аудиторію. /1/ Але ця аудиторія виявилась недостатньо підготовленою до сприйняття музейної інформації. В зв’язку з цим набуло необхідності виховання «музейної культури», що потребувало певної системи, тобто переходу від разового відвідування до цілеспрямованого циклу музейних занять. В ДІМ була розроблена багатопрофільна програма, орієнтована на зустріч з музеєм протягом 11 років шкільного навчання кожну чверть. Для наукового аналізу музейної системи на базі ряду шкіл міста проводились психолого-соціологічні дослідження, які дали можливість коректувати програму, удосконалювати її. Дослідження ефективності програми було розпочато в 1992 році на базі 1 класу СШ № 46. Повторне опитування було проведене через 4 роки. Крім того, було цікаво порівняти знання дітей того ж віку, але з якими не працювали за музейною програмою. З цією метою було проведене опитування п’ятикласників СШ № 31, що знаходиться в тому ж районі, що й СШ № 46. їх відповіді досить яскраво свідчать про різницю знань дітей, які не знайомі з музейною програмою і дозволяють говорити про ефективність музейної програми і занять для учнів./2/ Крім того, багатопрофільна програма дозволила підняти рівень відвідування музею, який упав після так званого «музейного буму» 70-80-х років. Але хоч ми й досягли високого рівня відвідування музею учнями шкіл, технікумів, вузів (60% від кількості всіх відвідувачів), але це знов-таки організовані групи. Кількість же індивідуальних відвідувачів постійної експозиції (а це здебільшого доросле населення міста) меншувалась. Однак було помічено, що зростав інтерес відвідувачів до музейних виставок. В зв’язку з цим виникла потреба у визначенні попиту і зацікавлень місцевого населення. Для розгортання виставочної діяльності музею співробітниками науково-освітнього відділу ДІМ були опитані відвідувачі музейних виставок з метою з’ясування їх зацікавлень. В результаті цього опитування було встановлено, що відвідувачі музею здебільшого цікавляться культурою країн Сходу, певними нумізматичними матеріалами. І як наслідок цього, музеєм були організовані і показані такі виставки, як «Декоративно-прикладне мистецтво Китаю», «Кустарні промисли північно-американських індіанців», «Японська сучасна керамічна скульптура». «Еволюція чорно-білої фотографії США», «Голограми. Військові нагороди різних країн світу», створена виставка з фондів ДІМ «Скарби Сходу». Ці виставки викликали великий інтерес серед місцевих жителів.
Вищезгадане дослідження ще раз підтвердило — щоб по-справжньому виконувати просвітницькі функції, музей повинен зацікавити потенціальних відвідувачів. А це зробити зараз дуже складно, враховуючи сучасну економічну ситуацію, неабияку конкуренцію з боку засобів масової інформації. Тому головним завданням музею є перетворення цієї конкуренції у співробітництво, тим більше, що споживач як музейної, так і масової інформації один — суб’єкт. Адже об’єднаний величезний потенціал музею і засобів масової інформації розкриває великі перспективи в науково-освітній роботі. В якійсь мірі це було доведено одним з досліджень в ДІМ.
Це дослідження надало можливість уявити рівень інформо-ваності відвідувачів про музей і прослідкувати зв’язок між відвідуванням музею і ЗМІ.
Опитування показали, що майже 50% відвідувачів постійно зустрічають інформацію про музей в ЗМІ. Не дивно, що серед джерел інформації на першому місці ТБ, і цікаво, що на другому — розповіді друзів і знайомих.
Що стосується характеру інформації, то привертає увагу відвідувачів здебільшого реклама, повідомлення про відкриття музейних виставок, що свідчить про увагу мешканців Дніпропетровська до місцевих новин, адже саме в подібних програмах звучить така інформація. Таким чином, можна припустити, що місцеві просвітницькі і культурологічні програми не набули ще бажаної популярності.
Як було зазначено на одній з музейних конференцій «на жаль, журналісти тривалий час взагалі мало звертали увагу на музей, а зараз в умовах інформаційно-культурного голоду намагаються взяти від музею лише те, що лежить на поверхні. Вони роблять велику кількість сюжетів, швидко відгукуються на музейні події але справді високохудожніх програм роблять ще дуже й дуже мало./4/
З 1989 року історичний музей в передостанню неділю травня запрошує мешканців і гостей міста на музейне свято просто неба «Чисті джерела», яке присвячене Міжнародному дню музеїв і є цікавим синтезом минулого, сьогодення і майбутнього. Адже мистецтво народних майстрів (зразки якого дбайливо зберігаються в музеї), творчих колективів, які є господарями свята, бере свої витоки в минулому, зберігаючи все краще, відбивається в сьогоденні і закладає основи, нарощує потенціал майбутнього. Сучасне покоління, приходячи до музею і знайомлячись з традиціями свого краю, своєї країни, візьме ці знання в майбутнє. А тому цікаво знати думку городян про свято «Чисті джерела». З цією метою було проведене останнє соціологічне дослідження. Воно виявило, що найбільш чисельною публікою свята виявилась молодь до 24 років і 25-29 років, а також дніпропетровці середнього віку 30-49 років.
Більшість з тих, хто побував на святі, наші постійні відвідувачі. Важливо й те, звідки городяни почули про свято. На жаль, пріоритет — не за ЗМІ, бо музеї не мають можливості широко рекламувати свої заходи. З іншого боку, приємно, що досить велику кількість відвідувачів зацікавила об’ява про свято в самому музеї. А взагалі в цьому питанні важливий сумарний результат різноманітних форм інформації про свято.
Приємно, що в святі мешканців міста, в першу чергу, приваблює можливість побачити процес роботи майстрів, їх вироби, взяти участь в лотереї та конкурсах, які відтворюють елементи народних ігор. Звичайно, ми запитали про побажання щодо майбутніх музейних свят. Наші відвідувачі хотіли б познайомитись з різноманітними видами народного мистецтва, які ще не були представлені на нашому святі, почути й побачити виступи як народних, так і сучасних творчих колективів.
В цьому зв’язку хочеться нагадати думку про те, що не буває поганого часу і поганої молоді, хоч вона — в сучасному варіанті — й обирає «Пепсі» та жувальну гумку. В даному випадку молодь нашого міста обрала «джерельну воду».
І хоча результати останнього опитування досить втішні, зупинятися на досягнутому не варто. Бо своєрідним правилом під час влаштування музейних свят співробітники музею вважають запровадження нових форм.
Ми надали слово і майстрам. Віковий ценз майстрів-учасників — 20-40 років, тобто можна зробити висновок, що майстри розуміють потреби відвідувачів свята, бо обидві категорії належать до одного покоління. Головне для умільців у святі — це показати свої роботи, побачити творчість інших майстрів, взагалі, поспілкуватися й завести нові знайомства. Тобто музей і тут виступає як з’єднуюча ланка.
Таким чином, соціологічні дослідження, проведені в музеї, підтверджують висновок ЮНЕСКО, зроблений ще у 1980-х роках, відносно того, що музей повинен стати лабораторією, місцем експерименту, закладом, де не тільки «розповідають історію», а де відбувається співробітництво науковців і відвідувачів.

Бібліографічні примітки:

  1. Капустина И.И. Научньїй анализ музейной аудитории//Архів Дніпропетровського історичного музею ім.Д.І.Яворницького, 1995;
  2. Капустіна Н.І. Музей і відвідувач//3 минувшини Подніпров’я. Дніпропетровськ, 1995.-С.22;
  3. Капустина Н.И.Гайда Л.А.Психолого-социологические иссле-дования активносте музейних программ и занятий для школьников // Музей і майбутнє. Доповіді та повідомлення наукової конференції до Міжнародного дня музеїв, травень 1997 р. Дніпропетровськ, 1998, -С.28;
  4. Гайда Л.О. Музей і відвідувач (соціально-психологічні дослідження в музеї) // Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. Дніпропетровськ. 1999.-С. 163;
  5. Гопенко И.В. Музей и средства массовой информации//Там само.- С.168.

Автори: Капустіна Н.І. — директор ДІМ, Гайда Л.О. — зав. відділом ДІМ

Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц