Днепропетровский национальный исторический музей

Музей «Літературне Придніпров’я» (10 років з дня відкриття)

У 1970-і роки в середовищі дніпропетровської інтелігенції виникла ідея створення регіонального літературного музею. Авторами листа-звернення в структури влади стали учителі-словесники та краєзнавці. Ідею підтримав та дав їй поштовх Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І. Яворницького (далі ДІМ).
Літературний музей був задуманий у старовинному особняку, відомому у місті як Будинок Інзова. Доля цієї унікальної споруди пов’язана в своїй історії з  долями державних діячів С.Х.Контеніуса, І.М.Інзова, А.М.Фадєєва, письменників О.С.Пушкіна, М.А.Свєтлова, В.П.Підмогильного, художника М.С.Погребняка, з діяльністю літературно-артистичного товариства ім. М.В.Гоголя, з багатьма громадськими і культурними подіями  двох століть.
У лютому 1982 року дніпропетровський міськвиконком прийняв рішення про створення літературного музею в цьому будинку-пам’ятці  на пр. Карла Маркса, 64, а в середині 1983 р. на базі Історичного музею був відкритий науково-дослідницький, експозиційний відділ літератури. Його головною метою стала робота по створенню регіонального літературного музею (зі статусом «музей на правах відділу»). Укомплектований чотирма молодими філологами (середній вік 23 роки), працюючи майже в незмінному складі, він за ці роки став колективом висококваліфікованих фахівців, які створили у Дніпропетровську новий центр культури зі своїм обличчям, з напрацьованими за два з лишком десятиліття методиками, досвідом, результатами.
Одночасно із зібранням колекції йшла робота по вивченню історії літератури та культури краю, систематизації отриманої інформації. Це була робота в архівах, листування, особисті зустрічі, тотальне вивчення періодики, а також усіх прямих і опосередкованих джерел, важливі результати цієї роботи увійшли в картотеки, каталоги, науковий архів. Наступним етапом стали систематизація, осмислення отриманих знань і головне – створення наукової експозиційної документації музею (на той час, після цілого ряду відхилених варіантів ми знайшли йому ім’я: музей «Літературне Придніпров’я», а також остаточно визначили хронологічні рамки теми і її структурні розділи).
З першого року роботи молодий колектив намагався заявити про створюваний літературний музей, і з цією метою випробував ряд таких музейних форм, як проведення виставок, науково-літературних, літературно-музичних вечорів і читань, зустрічей з письменниками, діячами культури, вченими-гуманітаріями. Вже тоді були зроблені у виставкових залах Історичного музею великі, програмні для створюваного літературного музею, виставки: «Літературне Придніпров’я» (1984), «З історії літератури Придніпров’я» (1985), «Тарас Шевченко і Придніпров’я» (1989, 1994), «Поет і місто на Дніпрі» (до ювілею О.С.Пушкіна) (1989),  «Олені Ган присвячується…» (1990), «Вісник Світла» (присв. О. П.Блаватській) (1991), «Космос Олеся Гончара» (1993), а також більше тридцяти інших тематичних і портретних експозицій. Привернули увагу громадськості у ті роки літературні вечори, присвячені Т.Г.Шевченко, О.С.Пушкіну, О.А.Ган, І.І.Манжурі, В.П.Підмогильному, М.А.Свєтлову, О.Т.Гончару, І.Г.Сокульскому.
Фахівці відділу протягом усіх років роботи брали та беруть активну участь у наукових форумах, конференціях з доповідями. Створюють також науково-просвітницькі статті  для газет і журналів регіону та України, готують окремі сюжети і цикли передач на радіо і телебаченні. Дуже приблизний підрахунок наукових і науково-популярних статей, сюжетів на телебаченні і радіо чотирьох фахівців відділу нараховує понад дві тисячі.
Важливим для розуміння характеру і особливостей формування й розвитку  літературного музею Придніпров’я є творчі і товариські взаємовідношення його співробітників з представниками наукової і творчої інтелігенції, перш за все письменниками, але також й вченими, краєзнавцями, художниками, музикантами, акторами, архітекторами, колекціонерами, колегами-музейниками Придніпров’я, України, Росії. Ці відносини складалися ще в перші роки і розвиваються до нині. Широкі контакти дозволяють фахівцям усі роки проводити наукові і науково-культурні заходи за підтримки, активної участі професіоналів усіх гуманітарних напрямків. Вони дають можливість залучати до роботи кращих фахівців, користуватися їхніми консультаціями, отримувати допомогу, створювати спільні проекти.
В кінці 1980-х – на початку 1990-х було виконано декілька варіантів проектної документації на ремонт-реставрацію Будинку Інзова. Затверджений був проект інституту “Дніпрожитремпроект» (провідні архітектори С.А.Олійник, І.Я.Федоренко, О.Ф.Вандюк, О.М.Бердик, головний інженер Ф.А.Ібрагімов).
Після десяти років ремонтних робіт перед музеєм встала дилема: знову шукати гроші і ще на декілька років відкласти відкриття музею або відкрити його частково.  Історичний музей змушений був форсувати терміни відкриття літературного музею і зробити його реально діючим в незавершенному вигляді (оздоблювальні роботи на другому поверсі будинку, в умовах відсутності коштів, були незавершені, а точніше і не початі.). У січні 1998 року було прийняте рішення про поетапне відкриття музею “Літературне Придніпров’я”. Тоді ж були знайдені невеликі кошти, які дозволили відремонтувати фасад будинку, завершити оздоблювальні роботи на першому поверсі і відкрити музей.
Музей “Літературне Придніпров’я” був відкритий для відвідувачів 24 травня 1998 року. Відкриття пройшло у формі вистави, головними героями якої стали О.С. Пушкін, М.А. Свєтлов, В.П. Підмогильний. В той час у музеї був експозиційно освоєний лише один зал (зал № 1) і в ньому відкрита  виставка «Сторінки літературної історії краю». Це була своєрідна експозиція.    Виставка являла собою чотири портрети письменників, поданих через їх кабінети (мініатюрний «похідний» кабінет О.А. Ган кінця 1830-х рр.; редакційний кабінет О.І. Єгорова, який видавав в 1880-р газету «Степь»; імпровізований кабінет юного поета Д.Б. Кедріна 1920-х; «кабінет за грубкою» в сільській хаті молодого письменника-студента О.Т. Гончара кінця 1940-х). Для виставки по центру зали був створений великий подіум, розділений на чотири сегмента, в кожному й розмістивсь імпровізований розділ-кабінет. Виставка проіснувала сім років. Вона дала несподівано цікавий результат, сподобалася відвідувачам, і зараз ми створюємо її продовження: “Сторінки літературної історії Придніпров’я – 2”. Ця, нова виставка, розповість про найвідоміші літературні об’єднання ХІХ – ХХ століть.
Обставини долі музею “Літературне Придніпров’я” зіграли значну роль у розвитку ряду форм його роботи, особливо виставкової і науково-просвітницької. Уже в перші місяці роботи були освоєні і перетворені у виставкові й інші  зали першого поверху. Але головної експозиції не було. Вона повинна була б розміститися на другому поверсі, але він залишався не відремонтованим. Ця обставина створила прецедент, коли експозиційна площа в 240 кв.м  повинна була  залишатися закритою зоною музею, чекати свого часу.
Фахівці форсували події, перетворивши проблему в своєрідну особливість, може й в достоїнство музею. Другий поверх став експериментальною зоною (музейним полігоном) і був відкритий для відвідувачів виставкою молодих художників і поетів. Таким чином співробітники музею «Літературне Придніпров’я» розробили і реалізують програму діяльності в незвичних, по суті екстремальних умовах. Другий поверх Дому Інзова став музейною лабораторією – місцем створення виставок і проведення різноманітних заходів. Тут відбуваються виставки, культурологічні дійства (в палітрі від літературних вечорів і концертів класичної музики до авангардних культурологічних містерій, інсталяцій, вистав, майстер-класів, де використовуються досягнення комп’ютерної, візуальної, аудіотехніки). Гостями виставок і вечорів другого поверху були члени урядів і дипломати, знамениті письменники, музиканти, художники і вчені, яким частіше за все  подобається ця незвична авангардна атмосфера.
Музей «Літературне Придніпров’я» проводить на рік  20 -25 виставок і до 70-ти різноманітних науково-просвітницьких заходів. За дев’ять років роботи створено понад 250 літературних і культурологічних експозицій, проведено більше семисот літературних і музичних вечорів, зустрічей з письменниками, презентацій книг і творчих проектів.
Етапними стали виставки, присвячені Т.Г.Шевченку, В.П.Підмогильному, М.О.Волошину, В.П.Домантовичу, О.С.Пушкіну, Г.С.Мазуренко, М.І.Жуку, І.Г.Сокульському, О.Т.Гончару, Д.І.Яворницькому, придніпровським казкам, альманаху «Пороги», діячам культури кінця ХІХ — початку ХХ ст. і 1960-х. Створена велика серія виставок, присвячених творчості художників, фотохудожників, народних майстрів Придніпров’я. Однією з важливих тем діяльності музею стала дитяча творчість, творчість молодих.
Тематичні зустрічі і вечори набули завершеної форми вистави, дійства, свого роду музейної містерії. У підготовці і проведенні таких заходів, як правило задіяно багато можливостей:

  • музейна виставка, у контексті якої проходить дійство (ця головна складова залишається для нас, як і для кожного музею, невід’ємною);
  • літературний текст, як обов’язкова умова літературного музею;
  • музика, як найважливіший елемент;
  • драматичні і хореографічні постановки;
  • використання звукових, світових и відеоефектів;
  • антураж (інсталяції, дизайн-рішення та прийоми);
  • присутність герою (героїв) дійства.

Цей компонент чи не найважливіший в концепції музейних містерій. Героєм може бути і письменник, і свідок подій, і літературний персонаж, і музейний працівник (що стосується останнього, то для музею «Літературне Придніпров’я» надзвичайно  важливим є авторство  фахівця, можливість наукової та творчої самореалізації музейника).
У відсутність основної експозиції, в устремлінні заявити про новий  центр культури, темп роботи був нами максимально прискореним, в роботу внесено багатоманітність форм і прийомів. Експеримент і поєднання в одному заході різноманітних прийомів, методів, видів мистецтв стали відмінною рисою, візитною карткою музею.
Протягом останніх дев’яти років роботи продовжували розвиватися традиції роботи, закладені в 1983 -1998 роках. Але в останні роки виставки стали більш багатоманітними і складними. Принципово важливим стало розширення їх палітри, поєднання, синтез різних видів мистецтв, створення експозицій-містерій, наповнених найрізноманітнішими експонатами, багато з яких набули необхідного авторам не тільки історичного, історико-меморіального, а й, головне, символічного звучання.
Сезон 2006 — 2007 року розпочався в музеї «Літературне Придніпров’я» новим експериментом: відкриттям «Літературного салону», який одержав назву «Середи в літературному музеї». Вже другий рік щосереди музей працює до восьмої години вечора і проводить в цей день більшу частину своїх «офіційних прийомів». На цей день призначаються відкриття виставок, проведення поетичних вечорів, перформенси. Яскравим явищем останніх двох сезонів став цикл музичних вечорів «Звуки старовинної музики». Автор проекту Олександр Панаскін і його творча група виконали вже десять клавесинних концертів музики Західної Європи XVI – XVIII століть, запросили для участі у проекті з авторськими концертами професорів з Лондона (Крістофер Стембрідж) і Києва (Світлана Шабалтіна).
В останні роки у літературному музеї щорічно проходять культурологічні фестивалі і конкурси, серед яких  міжрегіональний конкурс книжкових ілюстрацій і макетів книг «Ілюстрація», поетичний фестиваль молодих літераторів «Крик на лужайке» з київським, харківським, одеським, миколаївським, дніпропетровським представництвом та багато інших.
У музеї щотижня працюють поетичний молодіжний клуб – студія “Лілея”, клуб молодих письменників-фантастів, філософський клуб.  Роботу з молодими музей вважає приоритетною в усіх галузях діяльності, створюючи їм максимально комфортні умови для самореалізації.
У літературного музею склався прекрасний творчий діалог з письменницькими організаціями, іншими творчими об’єднаннями Придніпров’я, бібліотеками, вузами і школами.
Гордістю музею є сформована наукова бібліотека  і значний науковий архів, без яких не може існувати сучасний музей.
В ході дослідницьких і експозиційних робіт фахівців літературного музею виокремився музейний сюжет, присвячений долі унікальної родини Фадєєвих-Ган-Блаватської і, сформувавшись, став темою Музейного Центру О.П. Блаватської та її родини, який нині розвивається в лоні Історичного музею.
Сьогодні можна ствердити, що музей «Літературне Придніпров’я» відбувся. Сформовано його імідж,  росте авторитет у Дніпропетровську, у регіоні. Знаменитий в місті Будинок Інзова стає все більше відомим громадськості як літературний музей.
Юне дитя одного з найстаріших на України Історичного музею ім. Д.І.Яворницького, він сьогодні, можна сказати, став на ноги, знайшов свою концепцію діяльності, набуваючи культурологічний імідж, місце не тільки в регіональній, а  уже і в національній культурі.
Сьогодні музей «Літературне Придніпров’я» в динаміці, в русі, в світлих спрямуваннях.

Автор: Аліванцева О.В. — зав. відділом «Музей «Літературне Придніпров’я»



Hosting Ukraine Проверка тиц