Днепропетровский национальный исторический музей

Історія Дніпродзержинська в колекціях Музею історії міста

У 30-х роках XX ст. у місті існувало декілька музеїв: музей революції, антирелігійний, музеї санітарії та гігієни і навіть етнографічний й художній музеї./І/. Та доля жодного з них невідома. У ті часи музеї створювались швидко, а зникали ще швидше, не лишаючи ніяких документів про подальшу передачу експонатів.
Із спогадів старожилів відомо, що в серпні 1931 р. у місті був відкритий музей революції, створений силами членів комуністичної партії, учасниками революції 1917 року та громадянської війни. З початком Великої Вітчизняної війни музей не встигли евакуювати і всі колекції були знищені або розграбовані окупантами.
Після звільнення України була прийнята постанова РНК УРСР від 10 листопада 1944 року за № 1304 про повернення музейних експонатів, які вдалося зберегти громадянам. Виконком Дніпропетровської обласної ради прийняв відповідну постанову за № 2037 від 15 грудня 1944 року./2/. На її виконання
було доручено виділити кошти з бюджету, по нашому місту -5 тис. крб.
Але був повернутий тільки один експонат — сталева пластинка з профілем Леніна. Автор цієї роботи — токар Дніпровського металургійного заводу, що у вільний час займався гравіруванням, Овсій Іванович Гузєєв. Він створив свого часу багато портретів, брав участь у міських та обласних виставках. А цей портрет, який згодом передали до музею, подарував міській комсомольській організації на честь 20-річчя комсомолу. Саме цей портрет і приніс до міськкому комсомолу учень ремісничого училища Сашко Головін /З/.
І коли у 50-х роках було підняте питання про відтворення у місті музею, збір матеріалів почався з цього портрета, який і зараз зберігається у фондах нашого музею.
З 1957 року музей у місті відновив свою роботу на громадських засадах, а як державний музей історії міста він існує з 1959 р. 141. Відтоді працівниками музею зібрано майже-90 тис. експонатів. Більша частина з них — це документальні матеріали з розвитку міста, коплекси матеріалів передовиків виробництва та видатних людей міста. Здебільшого це документи та фотодокументи, рідше — речі. Пояснюється такий набір матеріалів тим часом, в який комплектувались фонди музею.
Якщо історію міста пропустити через призму музейних колекцій, то слід починати з часів перших стоянок на території краю, тобто археологічної колекції. В ній кістки давніх тварин, знаряддя праці: різці, скребки, проколки, кам’яні сокири та мо-тиги, перші вироби з бронзи та міді, предмети кераміки різних культур, кам’яні половецькі баби тощо. Формування колекції здійснювалось різними шляхами. Наприклад, під час земляних робіт на будівництві Дніпродзержинської ГЕС були знайдені скам’янілі кістки мамонтів, зубрів, благородних і гігантських оленів, носорогів, диких коней та інших тварин. Працівники музею брали участь в експедиціях Дніпропетровського университету, внаслідок чого поповнювалась колекція. Були й надходження від приватних осіб. Особливо слід відмітити багаточисельну археологічну колекцію, передану в дар музею відомим краєзнавцем Василем Артемовичем Сідаком з с. Дніпровокам’янки.
Місто наше бере свою історію від вільних запорізьких козаків. Воно виросло на місці козацьких поселень: Романкове, Кам’янське, Тритузне, Карнаухівка, які належали до вольностей Запорізької Січі. Історія козацтва представлена архівними документами, предметами побуту: козацькі люльки, фрагменти кахлів, посуду, виробів металу та скла. Ця колекція малочисельна і потребує додаткового поповнення. Ті предметні матеріали, що ми маємо, були знайдені під час експедицій на незатоплені острови Дніпродзержинського водосховища, де лишилися речі козацького побуту XVII ст., плануються подібні експедиції в майбутньому та додаткова робота в архівах.
Основними заняттями селян у ХУІІІ-ХІХ ст. були землеробство, тваринництво, рибальство. Фонди музею мають дерев’яні та металеві знаряддя праці того часу. В селах були розвинуті різноманітні ремесла: ковальське, шевське, бондарне, столярне, гончарне, ткацьке. Найбільші колекції з них — гончарне та ткацьке. Серез гончарних виробів: горщики та горнята, глечики, макітри, миски, кухлі. Стосовно ткацтва, на музейних предметах можна простежити історію та процес цього ремесла, це бительні, гребні та гребінки. Прядки, веретена та мотовила, ткацькі верстаки, жлукта, праники, рубелі та качалки. Ми маємо зразки ниток, тканин, готових виробів.
Душа українського народу з його віконвічним прагненням до прекрасного яскраво й повно розкрилася в народній вишивці. Цей найпоширеніший вид декоративно-прикладного мистецтва представлений рушниками, простирадлами, скатертинами, серветками, вишивками, якими оздоблювались чоловічі, жіночі та дитячі сорочки. Колекція української народної вишивки зараз нараховує понад 200 од.; серед інших видів одягу того часу цікавою та досить різноманітною є колекція корсеток, шились вони з оксамиту, шовку чи сатину, в залежності від призначення. Оздоблювали корсетки машинною строчкою, плисовими обшивками, аплікацією, вишивкою.
Етнографічну колекцію доповнюють інші види одягу: сіряки, свити, жупани, юпки, спідниці, очіпки, хустки. Народний святковий одяг України XIX — поч. XX ст. завжди доповнювався великою кількістю шийних прикрас — намистом і дукачами. Ми маємо невелику колекцію намиста з коралів.
Довгий час традиції селян в побуті, заняттях, одязі, звичаях залишались незмінними. Але з початком будівництва Дніпровського металургійного заводу наприкінці XIX ст. в Кам’янському з’явилось багато зайшлого населення з Росії, Білорусії, різних районш України, а також поляків, німців, французів із своєю культурою, своїми тенденціями та звичаями.
Період будівництва та розвитку заводу на рубежі XIX -XX ст. показаний документальними та фотодокументальними матеріалами, зразками знарядь праці, предметами побуту робітників, інженерів та службовців. Серед документів — архівні матеріали про купівлю землі у сільської общини та передачу землі в оренду, комплекс першого директора заводу, поляка, І.І.Ясю-ковича. У нас досить змістовна і об’ємна фотоколекція цього періоду: це і поштові листівки з краєвидами, і альбом видів заводу та селища, і окремі фотографії.
Поступово село перетворюється в робітниче селище. І з червня 1917 року рішенням тимчасового уряду воно переведене в ранг міста і отримало назву «Город Каменський» 151. Документи про цю подію теж зберігаються в музеї.
Не обминули Кам’янське й політичні бурі початку XX ст. мабуть, з цього часу історія нашого міста, яке в 1936 р. було перейменоване у Дніпродзержинськ, повторює історію країни рад: революція, громадянська війна, індустріалізація та колективізація, репресії та голодомор, Велика Вітчизняна війна. Відбудова народного господарства та подальша історія аж до кінця XX ст. Кожна з цих сторінок історії знайшла своє відображення в музейних колекціях через долі окремих жителів нашого міста та історії підприємств, розвиток соціальної сфери та культури.
Хочеться виділити лише деякі більш-менш вагомі для нашого музею збірки. Це, насамперед, колекція листів періоду другої світової війни, яка нараховує понад 500 од. Тут листи фронтовиків, партизан і підпільників, в’язнів концтаборів і працівників тилу. їх автори були різними людьми: вчорашні робітники і селяни, представники інтелігенції, жінки, що стали в армійський стрій. Значну частину колекції складають листи, адресовані Ф.А. Петруші, який працював в евакуації секретарем парткому Магнітогорського металургійного комбінату, куди він був евакуйований разом з Дніпровським металургійним заводом ім. Дзер-жинського. До колекції входить і сповіщення про загибель на фронтах війни.
Ще одна наша колекція — нагородна медаль кількістю понад 700 од. Вона включає в себе 66 найменувань радянських та зарубіжних державних орденів і медалей, якими були нагороджені партійні та державні діячі, учасники революційного руху, воєначальники та рядові воїни, керівники виробництва, робітники, діячи науки, культури, охорони здоров’я, народної освіти.
З 1982 р. в нашому музеї зберігається колекція подарункш Л.І.Брежнєву, яку ми отримали з центрального музею Леніна
та центрального музею революції СРСР. Колекція має близько 500 од. і складається з подарунків від партійних організацій, міністерств і відомств, колективів трудящих і приватних осіб. Серед подарунків є вироби декоративно-прикладного мистецтва, килими, гобелени, вишивки, картини, лакові мініатюри, вироби з кераміки та скла. Для їх виконання використовувалось дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Здебільшого автори цих робіт залишились невідомими, та видна велика майстерність їх виконання. Килими, вишивки, великі напольні вази, картини як правило в своєму сюжеті мають портрет Брежнєва. Предметну колекцію доповнюють багаточисельні вітальні адреси, фотоальбоми, видання його творів різними мовами світу. Ця колекція користується великим попитом не тільки у мешканців міста, а й за його межами. її вже бачили у Києві, Керчі, Ялті, Твері. Зараз ми готуємо виставку цієї колекції для показу в м. Миколаєві.
Крім перелічених колекцій можна ще говорити про генеральну колекцію поштових марок, що були випущені на території колишнього СРСР у період 1917-1977 рр.
Є в музеї нумізматична колекція, яка складається з монет періоду від допетровської епохи до сьогодення. І колекція значків на різну тематику, а також знаків і значків, пов’язаних з історією нашого міста. Та ті, чиїми власниками були ветерани війни і праці, передовики виробництва, видатні люди міста. Колекція живопису і скульптури, складовою якої є роботи місцевих художників, скульпторів та майстрів, які родом із Дніпродзержинська. До художньої колекції відносяться й ікони. Хронологічні рамки колекції іконопису — ХVIII — поч. XX ст. основна кількість зібрань належить до Придніпровської художньої школи.
Музейні колекції постійно поповнюються. При складанні плану комплектування фондів враховуються недоліки в тій чи іншій колекції.
На жаль, через відсутність необхідної уваги до установ культури, відсутні і кошти, в тому числі й на закупівлю музейних предметів. Та музей старається знайти вихід із положення самостійно, із зароблених коштів вдається придбати деякі цінні речі. Потрапляють до музею і даріння. Не так давно нумізматична колекція збільшилась майже на 300 од., а фотодокументальний фонд на 400 од.
Тому, поки існує музей, будуть комплектуватись і фонди, бо це є чи не найважливіший вид музейної справи.

Бібліографічні примітки:

  1. ДАДО. Паспорт м. Кам’янського. 1930-1934 рр. — ф. 1278. Оп. 1, Од. зб. 74.
  2. Зоря,- 1945,- № 5. 7 січня.
  3. Прапор юності.- 1967. № 12. 27 січня.
  4. Фонди музею історії м. Дніпродзержинська — Рішення Дніпрод-зержинського міьквиконкому № 664 від 1 серпня 1959 р.- КВ 1336.
  5. ІДАЖР СРСР. Ф. 6. Оп. 2. С. 35. Аркуш. 3-7.

Автор: Сердюк Н.П. — головних хранитель фондів Музею історії міста Дніпродзержинська

Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц