Днепропетровский национальный исторический музей

Історія буття та сучасний меморіальний музей (з досвіду відтворення меморіального будинку музею Д.І. Яворницького)

Десять років тому, 3 листопада 1988 р., після відтворення, було відкрито для відвідувачів меморіальний будинок-музей, перший в Союзі, музей історика Дмитра Івановича Яворницького, відомого археолога, етногра­фа, фольклориста, письменника, поета, лексикографа, фундатора і директора Катеринославського краєзнавчого музею.
Меморіаліс (від грецьк.)—пам’ятний, увічнюючий, у даному випадку, вченого. В музейній літературі, музейному середовищі цим словом меморіалізація визначають той напрямок в музейному будівництві, котрий передбачає реставрацію історичних об’єктів, які збе­реглися, відновлення втрачених об’єктів та відтворення побутового інтер’єру, характерного для того чи іншого меморіального приміщення.
В музейній практиці склалося два підходи до відтворення меморіальних музеїв: один за принципом «як було», другий принцип «авторського бачення». Хоча і в першому варіанті існує якийсь відсоток авторського уявлення, тобто суб’єктивного підходу. Доволі часто зустрічається так, що обстановка дому відтворюється за випадковим документом, за допомогою типологічних предметів з вкрай суб’єктивних позицій. Нам вдалося запобігти останнього, прийнявши позицію першого варіанта підходу до відтворення меморіального музею. З цієї причини скрупульозно досліджувались архівні документи, фотографії, свідоцтва сучасників, спогади.
Меморіальні місця, за поглядом деяких музеєзнавців, відрізняються тим, що вони в ідеальному випадку зберегли у незмінному вигляді житлові і робочі приміщен­им видатних особистостей та їх атмосферу. Але чи багато таких ідеальних випадків? Під час відтворення будинку-музею нам прийшлося вирішувати проблеми відтворення кольорової гами стін, ставень, груб, гвинтових сходів в мезонін, дерев’яної веранди та ін. Здійснено пошук власних речей вченого, його праць, книг з його бібліотеки, предметів побуту родини, меблів і та інші. Комплекс меморіальних речей будиику-музею Д, І. Яворницького складає менше половини всіх предметів будин­ку. Тому повернення їх у власну домівку було для науковців метою номер один. Замість меморій, які не збереглися, вводилися типологічні, які створили природ­не середовище для існуючих меморій та узагальнений образ того часу, в якому жив вчений.
Між тим відвідувач, котрий прийшов у музей, часом не усвідомлює, що він бачить обстановку в сучасній інтерпретації музейного працівника і дійсно вірить в те, що саме «так було», що він відчуває «атмосферу», в котрій жила і працювала ця людина.
Під час відтворення меморіальних музеїв має місце небезпека підміни історичної дійсності побутовою псевдодостовірністю. І це природно. Як не можна повернути час, так і не можливо відтворити істинну обстановку та образ людини. Саме з причини нестачі меморіальних предметів, реконструкція інтер’єрів житлового будинку в меморіальній садибі і являє собою одне з найскладні­ших питань.

Різний погляд серед музеєзнавців існує з питання «штучної, механічної» прив’язки до меморіального будинку експозицій, висвітлюючих життєвий та творчий шлях того чи іншого видатного діяча. Нашою науковою радою було прийнято рішення створити таку експози­цію, за принципом єдності місця, дії, часу, кольорової гами, всього будинку. Головною метою було те, щоб ця кімната сприймалася єдиним цілим з меморіальними приміщеннями, щоб не порушити органічне сприймання будинку відвідувачами. Побудовано площинну експози­цію за хронологічно-тематичним принципом «Життя та діяльність Д. І. Яворницького».

Про музеї говорять: тут відбувається передача знань та емоцій. Меморіальні музеї – виняткова категорія му­зеїв з притаманними тільки їм рисами. Специфіка їх пов’язана з відтворенням меморіальної обстановки (середовища, в якому жила і працювала людина). Саме це викликає найбільші емоції, тому що на основі від­твореного середовища у людини з’являється почуття причетності і навіть більшого. Так, як відтворюється музей, так відтворюється і образ людини: на основі власних речей, спогадів його самого та його сучасників, результатів його праці, архівних матеріалів. В резуль­таті вивчення життя та діяльності людини, у дослідника на основі його суб’єктивного емоційного уявлення створюється ілюзорний образ, міражний, умовний. Тим біль­ше, якщо створюється меморіальний музей такої особистості, подвижника науки, як Д. Яворницький. І ут­риматись від ідеалізації образу такої людини було нелегко. Мабуть з цих причин, факти з життя Д. І. Явор­ницького, деякими працівниками пера, перетворені на легенди, які перейшли в ступінь явного перекручення — порівняння його з характерником, магом і навіть Нострадамусом.
Саме тому науковий співробітник музею несе велику відповідальність за відтворене, має бути архіскрупульозний підхід в пошуках максимально правдивого відо­браження колишньої дійсності.
Існує думка, що «проблема музейної умовності доведена в концептуальному та практичному смислі, як неминуча. Меморіальний музей створюється з опорою на документальні джерела, яким являє собою будь-який експонат. Він завжди втілюється в естетично переображеному вигляді. Ця вигаданість і складає серцевину музейної умовності, котра близька умовності науки та мистецтва взагалі. Моделювання дійсності відбувається ніби-то в справжній, але естетично пере ображеній формі».

Автор: Перкова А.І. — зав відділом «Меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького»

Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.



Hosting Ukraine Проверка тиц