Днепропетровский национальный исторический музей

До питання про дату народження Л.В. Писаржевського

У статті зроблено аналіз документів особистого фонду Лева Володимировича Писаржевського, що зберігається в Державному архіві Дніпропетровської області, для висвітлення окремих епізодів його життя.

В епоху, коли жив наш видатний земляк, від кожної людини як ніколи вимагалося прийняття найважливіших для себе рішень, які докорінно відбивалися на всьому подальшому житті, впритул до збереження можливості жити. Особливо це стосувалося яскравих представників, як зараз кажуть, — еліти суспільства свого часу, часу, що ввійшов в історію як епоха здійснення соціальних і науково-технічної революцій. Як писала в передмові до книги «Матеріали про життя і творчість», що була видана в 1940 році, дружина і соратник Л. В. Писаржевського — Мальвина Ассирівна Розенберг: «Л. В. жив в епоху величезних потрясінь, в епоху політичних і соціальних революцій, революцій в природознавстві й філософії …» [9, арк. 7].
Безумовно, його багатогранна діяльність і як вченого, і як організатора, і як громадського діяча вплинула на розвиток тогочасної науки. Але й життя Писаржевського, у свою чергу, було тісно пов’язано з процесами, що проходили тоді. Дослідження біографії вченого може надати можливість детальніше висвітлити сучасну йому епоху і його місце в неї.
При зверненні до особистого фонду академіка відразу звертає на себе увагу той факт, що в документах дореволюційного часу вказується 1871 рік його народження. У більш пізніших документах значно переважає дата — 1874 рік. Виходячи з твердження, що істина конкретна, одночасно необхідно констатувати, що в даному випадку це питання, навіть на перший погляд, має немаловажне значення для більш глибокого розуміння особистості видатної людини, що прожила велику частину свого творчого життя в Катеринославі — Дніпропетровську.
Біографію великого вченого досліджували у своїй книзі К. Б. Яцимирський і Р. Я. Кострова [26], також необхідно зазначити статтю А. Ф. Стародубова в книзі «Память истории г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям» і статтю в Українському радянському енциклопедичному словнику [24; 25]. Всі автори вказували 1874 рік, як дату його народження. Усі, хто знайомився з документами особистого фонду академіка Лева Володимировича Писаржевського, безумовно, зіштовхувалися з певною «плутаниною» у відношенні дати народження знаменитого вченого-хіміка [16; 19]. У цьому зв’язку необхідно згадати машинописний текст, що міститься в особистому фонді академіка, статті С. И. Кузьменка «До біографії Л. В. Писаржевського», де він визнає роком народження вченого 1871-й [19; арк.2].
Причини зміни дати народження можуть бути різні. Або зміна відбулася внаслідок ненавмисної помилки, або в результаті цілеспрямованих дій, як самого вченого, так і без його участі.
Нажаль, метричного запису про народження Л. В. Писаржевського в місті Кишиневі не збереглося. Є тільки копія метрики, яка складена 2 червня 1888 року в м. Одесі [12], де зазначено, що дворянин Володимир Ігнатійович Писаржевський звернувся з проханням до Кишинівської духовної консисторії про видачу йому свідоцтва про народження і хрещення його сина Лева (протокол Консисторії від 23 жовтня 1873 року). З документа виявляється, що свідоцтво було видано на підставі метричних книг Кишинівського Кафедрального Різдва Христова Собору за 1871 рік — запис за №10 про народжений 1 лютого 1871 року в дворянина Володимира Ігнатійовича Писаржевського і його законної дружини Ольги Лук’янівни сина Лева.
Також в архівній довідці Центрального державного архіву Молдавської РСР від 13 лютого 1970 р. є відомості про те, що 20 березня 1891 року Бессарабські депутатські збори заслухали прохання дворянина Дмитра Ігнатійовича Писаржевського про «прирахування племінників його: Лева, Софії, Марії і Надії до роду батька їхнього Володимира Писаржевського на підставі прикладених метрик про народження їх, з видачею на імена їх свідоцтв про дворянство» [17]. У цьому документі зазначена дата народження Лева Володимировича — 1 лютого 1871 року. Про результат цього звернення можна судити по документах, які датуються після 1891 року, де є вказівки на дворянське походження Лева Володимировича, як у документах дорадянського [2, арк. 16 зв.], так і радянського періодів його життя [4, арк. 1]. Однак і тут ми маємо справу з документами вторинного походження. Свідоцтва про дворянство, чи його копії, у документах фонду Писаржевського немає. Із вторинністю документів про дворянство зіштовхувалися вже царські чиновники. Посвідчення, яке було видане 2 березня 1917 року Писаржевському в Кате-ринославському гірничому інституті, свідчить: «… як видно з його формулярного списку про його службу, він походить із дворян» [6, арк. 87]. Питання про його дворянське походження, безумовно, може бути пов’язане з датою народження.
На відміну від переважної більшості документів дореволюційного періоду, включаючи і його паспорт [1], на звороті фотографії, де він зображений у шестимісячному віці (вік даний у супровідному напису), разом із своєю матір’ю Ольгою Лук’янівною Писаржевскою (уродженою Озмидовою), проставлена дата — 1874 рік [10]. На звороті фотографії з його зображенням у шестирічному віці (вік даний у супровідному напису) проставлена дата — 1880 рік [11]. І дійсно, вік дитини на фотографії набагато більше відповідає зазначеному віку, ніж дев’ятьом рокам. Варто звернути увагу, що дати на фотографіях — «1874» і «1880» — написані пір’яною ручкою і не відповідають записам, зробленим кульковою ручкою при створенні особистого фонду вченого. Важливо зазначити дати появи на світ його трьох рідних сестер: Софія — 1873, Марія — 1875, Надія — 1877 [19, арк. 2]. Поява на світ їхнього брата Лева в 1874 році, виглядає досить сумнівним на відміну від 1871 р., тому що має на увазі народження трьох підряд (кожен рік) дітей. Спільної фотографії дітей, де можна було б порівняти їхній вік, в особистому фонді немає. Також у своїх спогадах його рідна сестра Надія (написані не раніше 1924 року) згадала про могилу їхнього померлого брата Михайла, що народився і помер у 1872 році [18, арк. 1 зв.]. Цифра «2» у датах народження і смерті Михайла, що вказує сестра, має явні ознаки виправленої цифри «1». У той же час вона вказала дату народження брата Лева — 1871 рік [18, арк. 1].
В автобіографії (складена в 1935 році) Лев Володимирович роком свого народження вирішив указати 1874-й, а також інформу-вати про своє дворянське походження [4, арк. 1]. В особовому лист-ку з обліку кадрів (заповнений не раніше 1935 року) у графі — «соціальне походження», запис відсутній, а дата народження вказана — 1874 рік [5, арк. 1].
В особистих справах Л. В. Писаржевського, що заповнювали-ся з 1911 до 1931 і з 1916 до 1919 року, відповідно, в Катеринославському (Дніпропетровському) гірничому інституті [2] і Катеринославському єврейському (політехнічному) інституті [13], вказаний 1871 рік народження і його дворянське походження. Записи про дату народження і соціальне походження зроблені в документах до 1918 року включно.
У численних його біографіях, які були написані після революції, і в некрологах [14] Л. В. Писаржевського вказується 1874 рік його народження. Виключення становить стаття С. І. Кузьменка, яка написана до 25-річчя смерті вченого [19;]. Кузьменко вивчив його родовід і вказав дату — 1871 рік, що значиться у всіх дореволюційних документах.
Звертає на себе увагу і те, що урочисто відзначалися тільки ювілеї його наукової і педагогічної діяльності [8], тоді, як зовсім не проводилися урочисті святкування круглих дат його народження. Лише після його смерті стали відзначати ювілеї дня народження, що відповідають 1874 року. Варто нагадати, що і пам’ятник на його могилі має дату — 1874 р. народження.
За відсутністю радянського паспорта Писаржевського важливим аргументом є профспілковий квиток (виданий 13 листопада 1937 року), в якому також записана більш пізня дата [15]. У машинописній копії профспілкового квитка, якій був виданий йому 9 вересня 1925 року, надрукована дата — 1874 рік, але поверх цифри «4» пір’яною ручкою поставлена цифра «1» [2, арк. 197].
Його дружина — Мальвіна Ассирівна Розенберг, теж не була послідовна у вказівці віку чоловіка. Так, у своїй статті «Життєвий шлях Лева Володимировича Писаржевського» (машинописний варіант 1938 року) [22, арк. 2], вона спочатку стверджувала, що на рік смерті його батька — Володимира Ігнатійовича, Леву було 8-м років, але водночас вказала, що в 1904 році (у 30-літньому віці) її чоловік був запрошений зайняти кафедру в м. Юр’єв [22, арк. 6]. А в тій же статті — «Життєвий шлях Лева Володимировича Писаржевського», надрукованій в 1940 році в передмові до книги про нього [9, арк. 6], вона написала, що йому в рік смерті батька було 4 роки, а в 30 років (знову ж у 1904 році) він був запрошений у місто Юр’єв. Додамо, що сестра вченого у своїх спогадах відзначила рік смерті батька — 1878-ий [18, арк. 1].
Виходячи з вищевикладеного, можна констатувати, що більш пізню дату появи на світ Лева Писаржевського (1874 р.) підтвер-джують дві його дитячі фотографії, тоді як копія метрики і всі документи дореволюційного періоду говорять про 1871 рік. У документах радянського часу знову з’являється 1874 рік. Ніяких пояснень з цього приводу в матеріалах його особистого фонду не міститься.
Випадковий характер зміни дати народження докумен-тальних підтверджень не знаходить. У всякому разі, логічно було б очікувати згадування про прикру помилку, що з якоїсь причини не стали виправляти. Помилка могла відбутися при написанні року народження, коли цифру «1» могли прийняти за «4». Та все ж таки наполегливе вживання більш пізньої дати в документах радянського часу самим Левом Володимировичем і людьми, що жили і працювали поруч з ним, «припасування» окремих подій у його житті співвідносне до 1874 року, приводить до думки про свідому зміну дати його народження.
Тут виникає два найбільш ймовірні варіанти:
— Зміна відбулася в перші роки його життя з внутришньородинних міркувань, а потім він повернув собі «справжню» дату свого народження — 1874 рік.
— Зміни відбулися в післяреволюційні роки з політичних чи яких-небудь інших мотивів.
— Не можна відкидати, що частково в мотивованої частині ці варіанти можуть перетинатися.
Перший варіант припускає необхідність допущення можливості визнати народження Лева Володимировича поза родиною Писаржевських. На користь цієї версії можуть свідчити і ті обставини, що рід Писаржевських мав дворянське походження і більший статок, якщо не сказати, що був багатим, ніж сім’я, з якої вийшла його матір [21, арк. 2]. Після смерті батька Лева Володимировича його мати підтримувала слабкі відносини з родиною Писаржевських [21, арк. 3]. Виникло навіть питання про необхідність «прирахування» Лева і його сестер до дворянського роду батька.
Відсутність первинних документів про його походження, близькість, якщо не збіг, дат появи на світ з його померлим братом Михайлом свідчать на користь першої версії. Писаржевський міг вирішити повернути свою справжню дату народження. Мотив «повернення до справжньої» даті народження міг бути також політичним, тому що після революції відпала і навіть була небезпечна пряма приналежність до порівняно багатого дворянського роду. Навколишня дійсність вимагала від людини переважно трудового походження, а мати Писаржевського, як писала сестра його Надія, походила з інтелігентної «трудової сім’ї» [18, арк. 3].
Другий варіант припускає 1871-й рік народження як той, що відповідає дійсності, а також те, що дати на його дитячих фотографіях були проставлені пізніше, і Лев Володимирович свідомо змінив справжню дату свого народження на 1874 рік після революції. Цей варіант підтверджується також свідоцтвом про смерть вченого, де записано, що він вмер у 1938 році у віці 67 років [21, арк. 2], а таким чином, народився в 1871. Вік померлого, як привило, вказується на підставі паспорту. Але це могло бути чисто формальною дією, коли записали дату з документу, що не відповідав дійсності.
Документи, що є в особистому фонді Л. В. Писаржевського, не дають можливості віддати повну перевагу одній з версій. Однак, 1874 рік народження, враховуючи викладені вище аргументи, на наш погляд, має більше переваг бути дійсним. Якщо йти шляхом припущень, тоді важливим аргументом зміни дати народження (чи повернення) могла б стати також політична влада, що затвердилася в 1920-1930-ті роки, коли стала небезпечною «знатність» походження. У даному випадку не важливо, дійсна чи мнима. Тут виникає споконвічне питання, що ставили перед собою вчені: поступитися чим-небудь заради продовження життя і творчості, або йти до кінця? При розгляді публіцистичної діяльності Лева Володимировича звертає на себе увагу стаття про Пушкіна, яка була підготовлена ним для місцевої преси, де він написав: «Саме цінне для мене в Пушкіні — це любов до життя. Як ні важко було існування поета, зацькованого і самотнього, пушкінський оптимізм перемагав. Він говорить:

Мой путь уныл. Сулит мне труд и горе
Грядущего волнуемое море.
Но не хочу, о други, умирать.
Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать» [7].

Писаржевський прийняв своє рішення, що досить рельєфно проявилося в його суспільній діяльності і публіцистиці [6]. Назви статей, написаних ним у 1930-х роках для дніпропетровської преси, говорять самі за себе: «Бути зірким і пильним», «Вирок суду — вирок багатомільйонного народу», «Їх замінять інші (про академіків, які не повернулися)».
Рішення він прийняв, звичайно, не відразу. Як вільно мисляча людина, що домоглася всього своєю працею, Лев Володимирович у 1904 році і пізніше підтримував революційно налаштованих студентів. У 1911 році, будучи викладачем Київського політехнічного інституту, він навіть подав у відставку в знак протесту проти реакційних дій царських чиновників. Відразу після революції був членом есерівської фракції в Катеринославській міській думі [3, арк. 2; 20]. Він не був у перших лавах тих, хто вступав до партії більшовиків після революції. У 1931 році, вступаючи до комуністичної партії, сказав, що весь час сумнівався у своїх силах… «Однак жорстоке загострення класової боротьбі і ряд шкідництв, в яких брали участь і діячі науки, з силою потягли мене до лав партії. Мій час настав… І я вирішив подати заяву про вступ у партію» [9, арк. 22-23].
Л. В. Писаржевський жив і працював у той же час, що і наш інший знаменитий земляк — академік Д. І. Яворницький (Эварницький), якій теж був опозиційний царату. Брав участь в організації «Просвіта», а в тридцяті роки, при всій його знаменитості, був на замітці в НКВС як вірогідний «учасник українського націонал-фашистського підпілля», «великий націоналістичний діяч, керував націоналістичним рухом на Дніпропетровщині» [23, арк. 20,23]. І навіть при реабілітації в 1950-х роках так званих учасників «націо-нал-фашистського підпілля», вже покійний Дмитро Іванович, перевірявся на предмет судимості [23, арк. 30-30 об.].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Державний архів Дніпропетровської області (далі Держархів Дніпропет-ровської області). Ф.Р 680, оп. 1, спр. 5.
  2. Там само, спр. 6.
  3. Там само, спр. 19.
  4. Там само, спр. 20.
  5. Там само, спр. 21.
  6. Там само, спр. 48, 54, 55.
  7. Там само, спр. 58.
  8. Там само, спр. 141, 142, 143, 144, 145.
  9. Там само, спр. 447.
  10. Там само, спр. 453.
  11. Там само, спр. 455.
  12. Там само, оп. 2, спр. 1.
  13. Там само, спр. 8.
  14. Там само, спр. 12, 19, 161, 166, 422
  15. Там само, спр. 21.
  16. Там само, спр. 27.
  17. Там само, спр. 36.
  18. Там само, спр. 39.
  19. Там само, спр. 40.
  20. Там само, спр. 44.
  21. Там само, спр. 160.
  22. Там само, спр. 420.
  23. Там само, Ф.Р-6478, оп. 2, спр. 2977.
  24. Стародубов А. Ф. Лев Владимирович Писаржевский (1874 — 1938). // Память истории. г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и вос-поминаниям. / Днепропетровск, 2001. — С. 303-311.
  25. Писаржевський Лев Володимирович // УРЕС — 2-е вид. — К., 1987. — Т. 2. — С. 669.
  26. Яцимирський К. Б., Кострова Р. Я. Лев Володимирович Писаржевський — К., 1979.

Автор: Касьянов О. В.

Джерело: Видатні особистості Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області)



Hosting Ukraine Проверка тиц